Українська мова (журнал)

РЕДАКЦІЙНА КОЛЕГІЯ

Головний редактор

Заступник
головного редактора

Відповідальний секретар

Петро БІЛОУСЕНКО
Ангеліна ГАНЖА
Катерина ГЛУХОВЦЕВА
Ірина ГНАТЮК

Ніна ГОРГОЛЮК
Катерина ГОРОДЕНСЬКА
Василь ГРЕЩУК

Андрій ДАНИЛЕНКО
Світлана ЄРМОЛЕНКО
Євгенія КАРПІЛОВСЬКА
Ніна КЛИМЕНКО

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

РЛіІнСсЬкКЛ
|

НАУКОВО-ТЕОРЕТИЧНИЙ ЖУРНАЛ

ЗАСНОВАНИЙ
У ЖОВТНІ 2001 р.

ВИХОДИТЬ
4 РАЗИ НАРІК

Василь НІМЧУК
Павло ГРИЦЕНКО

Оксана ПРИСЯЖНЮК

Ганна МАРТИНОВА
Віктор МОЙСІЄНКО
Іван САБАДОШ
Мар'ян СКАБ

Світлана СОКОЛОВА
Микола СТЕПАНЕНКО
Наталія ХОБЗЕЙ
Фелікс ЧИЖЕВСЬКИЙ
Марія ЧІЖМАРОВА
Микола ШТЕЦЬ
Віктор ШУЛЬГАЧ

Засновники

Національна академія наук України,
Інститут української мови НАН України

Видавець
Інститут української мови НАН України

Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової
інформації 05.09.2000 р. Перереєстроване 12.01.2007 р.
(серія КВ Мо 12180 -- 1064ПР) Міністерством юстиції України.

Включено до Переліку друкованих наукових фахових видань
України (наказ МОН України ХО 528 від 12.05.2015)

Адреса редакції

Україна. 01001, Київ-І, вул. М. Грушевського, 4, к. 706
Електронна пошта: птоуаїоигпаї|ФиКг.пеї

Тел.: 278-12-09, 279-18-85

У Києві кореспонденцію, адресовану редакції журналу,
можна передавати через експедицію Президії НАН України

Рекомендувала до друку вчена рада
Інституту української мови НАН України,
протокол ЛО 9 від 26.09.2016 р.

Редагування
Марії Сулими

Комп'ютерне верстання
Наталії Яременко

Підписано до друку 02.12.16. Формат 70 х 108/16. Гарн. Мемтоп С.
Ум. друк. арк. 15,93. Обл.-вид. арк. 14,56. Тираж 305 прим. Зам. 4747.

Оригінал-макет виготовлений та тираж видрукуваний
Видавничим домом «Академперіодика» НАН України,
01004 Київ, вул. Терещенківська, 4

Свідоцтво про внесення до Державного реєстру суб'єкта
видавничої справи серії ДК МО 544 від 27.07.2001 р.

О Інститут української мови НАН України, 2016

Дослідження

Огляди
та рецензії

Ювілеї

ЗМІСТ

Василь Німчук
Пересопницьке Євангеліє - знову ювіляр З

Світлана Єрмоленко, Світлана Бибик,

Ангеліна Ганжа, Тетяна Коць, Наталія Мех, Галина Сюта
Українська лінгвостилістика та культура мови на межі століть:
полілог поколінь 24

Євгенія Карпіловська
Системно-структурний підхід до вивчення динаміки сучасної
української мови: здобутки та перспективи 41

Микола Степаненко
«Та ін.», «І т. ін.»... (граматична нотатка до розлогої теми) 61

Тетяна Коць
Оцінність як семантико-стилістична категорія публіцистичного
стилю 78

Наталія Сніжко
Структурна, функціональна та хронологічна параметризація лексики
у зведеному словнику, тезаурусі й електронній картотеці 87

Світлана Гірняк
Мовні портрети української галицької інтелігенції:
Уляна Кравченко, Константина Малицька, Іван Франко 0 103

Галина Сікора
Текст міста як лінгвістичний феномен 122

Федір Прилипко
Етикетні комунікеми в сучасній українськомовній
мультиплікації 136

Віктор Мойсієнко

Українцям відкрилися давні краєвиди

Ганна Дидик-Меуш, Олена Слободзяник. Українські краєвиди
ХМІ--ХМИІ століть. Слово. Текст. Словник. -- Львів, 2015. --
384 с. 144

Людмила Туровська
Наукове обличчя української термінології
(до ювілею Л.О. Симоненко) 147

Ольга Кровицька, Юрій Осінчук
Життєві й науково-педагогічні простори Стефанії Панцьо
(до 70-річчя віддня народження) 155

Мовна
мозаїка

Відомості
про авторів

Катерина Городенська
А.П. Грищенко як дослідник структури складносурядного речення
(до 80-річчя віддня народження) 161

Надія Бойко
Хист науковця й талант педагога: академік А.П. Грищенко 171

Катерина Городенська

У Республіці Польща чи Республіці Польщі? 40
Законопроект..- неданий 71

Держатель чи тримач картки киянина? 86
Львів'янин -- два львів'янини чи двоє львів'ян? | 102
Зустрітися у Смілі чи Смілій? | 121

Відправний і його синоніми | 135

ПІН-код, ДНК-експертиза, е-декларація | 154

182

СОМТЕМТ5

Кезеагспе5 Уазу!" Мітспик
Тре Регезорпуїзіа Собреїз сеіебгатез Пе аппіуегзагу азаіїп З

Ууйапа Уегтоїепко, 5уйіапа Вубук, Апееїїпа бапгна,

Теїуапа Коїз, Маїгаіа Меки, Наіупа 5іша

ОкКгаїпіап 5суПізкіся апа сийиге ої 5реесі а! "ре гигп обПе сепішгу:
роїуїовбие ої єепегайоп5 24

Іеугепіїа Кагріїоузка
Зузтетіс-яїгистига! арргоасі го 5їиду пе дупатіся ої пподегп |Ктаїпіап
І апеимаєе: асріеуетепіз апа ргозресіє | 41

Мукоїіа Утерапепко

«Р аї», «Апд50 оп. а.» ... (а вгаптитаг соплтепі їо а Бгоад їйете) 61
Тегуапа Кої5

Ахіоіову а8 5етапіїс апа 5гуПзгіс саїевогу ої |оигпаїзіс зує 78
Маша Упіслко

Зїгистига!, бапсбіопа! апа сргопоїовісаї рагатетегігаціоп іп зипттагу
ууога іпдех, Ірезайпгиз апа еЇесігопіс сага біс 87

Ууйшапа Нітуак
ІЛпемізііс рогігаїтв ої ОЖКтаїпіап Саїсіап іптеПестиаїз:
(Луапа Кгаусрепко, Копбіапіупа МаїуїзКа, Гмап Егапко | 103

Саїупа 5їКога
Тре їехі ої Ре сіїу а8 а Ппемізііс ррепотепоп 122

Кеаїк Руіурко
Епацейе сопптипісайує ипії8 іп пе Модегп ЮкКтгаїпіап --
зреаКіпе апітаїед сагіооп5 | 136

Воок геміему Унаог Моузіуепко
ОкКгаїпіап8 дізсоуег Пе апсіепі Іапазсарез
Наппа Ррудук-Меиві, Оіепа 5іободгуапук. |Ктаїпіап Іапазсарез ої ре
ХМІ-- ХМИ сепішгісез. М/ога. Техі. Ріспіопагу. -- Імім, 2015. --

Аппіуег5агіе5 зі

Туидтіа Тигоуука
Усіепіййс Гасе ої ЮКгаїпіап гегтіпоїіову (Гог ре аппіуетзагу
оРІ.О. З5утопепко) 147

Ота Кутоууїка, УХипіу Озіпспик
ІЖе апа 5сіепіійс- Редаровіса! 5расез ої 5терпапіа Рапіз'о
(іп Нопог ої їпе 701р Аппіуегзагу) /| 155

Ппецізііс
тізсеПапіа

Сопігіїиіог5

Каїекупа НогодепуКа
А.Р. Нгувзпсрепко аз а гезеагспег ої сотпроцпа 8епіепсе
(ре 801 аппіуетзагу ої піз бігП) | 161

Мааїййа Воуко
Усіепіййс апа Редаговіса! Таїепі: А.Р. СтузспепКо | 171

Каїекупа НогодепуКка
40, 77,86, 102, 121, 135, 154

182

ДОСЛІДЖЕННЯ

УДК 811.161.2:810

Василь Німчук

Інститут української мови НАН України, м. Київ
ПЕРЕСОПНИЦЬКЕ ЄВАНГЕЛІЄ --
ЗНОВУ ЮВІЛЯР

Пересопницьке Євангеліє -- видатна пам'ятка української мови й образо-
творчого мистецтва. Працю над ним розпочато 1556 р. у Дворецькому мо-
настирі (тепер Хмельницька обл.), а завершено в Пересопниці (тепер Рів-
ненська обл.). У пам'ятці виявлено риси діалектів карпатського регіону.
Імовірно переклав церковнослов'янський текст українською мовою Михай-
ло Василієвич із м. Сянока (тепер у Польщі, недалеко від українсько-поль-
ського кордону). Збереглося воно завдяки гетьманові І. Мазепі, який пода-
рував манускрипт кафедральному соборові в м. Полтаві. Нині на цьому
Євангелії приносить присягу Президент України.

Ключові слова: Євангеліє, переклад, українська мова, карпатські діалекти,
лексика, Михайло Василієвич, гетьман І. Мазепа, Президент України.

У другому столітті після народження Христа римський гра-
матик Теренціал Мавр сказав слова, що стали крилатими
та всесвітньознаними: «Набепі з8па Гага Бей» -- «П| книж-
ки мають свою долю». Але, мабуть, мало у світі книг, котрі
так щільно пов'язані з судьбою нації, як Пересопницьке
Євангеліє (далі -- ПЄ) з долею українського народу.

У духовній спадщині українців книжки посідають особ-
ливе місце. Пересопницьке Євангеліє, працю над яким роз-
почато 1556 р., і за мовою, і за художнім оформленням --
надзвичайне вітчизняне творіння. Воно привернуло увагу
наших гуманітаріїв майже 175 р. тому: 1837 р. про нього в
листі до М.П. Погодіна писав Осип Максимович Бодян-
ський |34: 1-2; 8: 393-395), який 1838 р. надрукував відо-
мості про пам'ятку у вигляді листа до Міністра народної
освіти. Відтоді час від часу про манускрипт писали філо-
логи та мистецтвознавці ХІХ -- поч. ХХ ст., в тому числі
на нього звертали увагу М. Максимович, М. Думитрашко,

О В.В.НІМЧУК, 2016

155М 1682-3540. Українська мова, 2016, Ло 4 3

В.В. Німчук

М. Драгоманов, П. Житецький, О. Грузинський. У радянський період па-
м'яткою цікавилися поодинокі дослідники, зокрема про неї надрукували
статті лінгвіст П.П. Плющ та мистецтвознавці Я. Запаско, П. Жолтов-
ський |48: 16-25).

Аж до 450-річного ювілею пам'ятки духовні особи майже не зверта-
ли уваги на цей манускрипт.

У зв'язку з новим «статутом» пам'ятки -- використанням її під час
процедури присяги Президентів Держави -- та ювілеєм Книги перлина
української духовності зацікавила працівників ЗМІ, і в пресі з'являються
не тільки відомості, взяті з наукових розвідок, а й публікуються всілякі
домисли про ПЄ.

Напевне, бажаючи звеличити ПЄ, хтось назвав його українською
першокнигою. 12 травня 2010 р. Верховна Рада України прийняла поста-
нову про відзначення в серпні 2011 р. на державному рівні 450-річчя ПЄ
(за проголосувало 382 народні депутати з 409 зареєстрованих). «Оголоси-
ти 2011 роком української першокнити», -- сказано в постанові. Та це
псевдозвеличення пам'ятки фактично є приниженням національної ре-
ліквії! Якщо ПЄ -- українська першокнига, то якими в цьому сенсі є Ост-
ромирове Євангеліє, переписане й чудово художньо оформлене в Києві
майже на 500 літ раніше -- в 1056--1057 рр., та Реймське Євангеліє ХІ ст.,
що його київська княжна Анна Ярославівна привезла до Франції, на яко-
му присягали королі сеї країни. Правда, мова цих Євангелій -- старосло-
в'янська східнослов'янської редакції. ПЄ не є українською першокнигою
й щодо мови. Його випередила українськомовна Четья 1489 р.

У чому досліджуваній пам'ятці у вітчизняній культурі належить без-
сумнівна, незаперечна першість -- вона найдавніший збережений пов-
ний переклад українською мовою головної книги християн -- Євангелія.

За видатною книгою давно закріпилася назва Пересопницьке Єван-
геліє, яку дали їй перші дослідники -- протоієрей М. Думитрашко та
лінгвіст П. Житецький із огляду на місце, де було завершено працю над
її створенням. О. Грузинський, який віддав дослідженню нашої пам'ятки
багато енергії, наголошував, що оскільки виконання цієї праці задумано
й розпочато в с. Двірці й лише закінчення її пов'язане з Пересопницею,
то було б справедливіше називати цей рукопис Дворецьким, а не Пере-
сопницьким, проте за пам'яткою давно вкоренилася стара назва, тому
не варто наполягати на вживанні нової |11: 324|. Ще один дослідник Пе-
ресопницького Євангелія -- віддомий польський філолог Я. Янув писав,
що пам'ятка знана переважно під назвою «еуапеейі Регезорпіскігеі, гай-
7іеі Регезорпіско-Фмоггескіеу» |54: 473). Ці думки заслуговують на увагу,
адже в Двірці перекладено перші два євангелія -- від апостолів Матвія та
Марка, а в Пересопниці решту -- від апостолів Луки та Івана.

В Інтернеті на сайті Українська правда під заголовком «Історична
правда» від 8 жовтня 2011 р. читаємо: «Хмельницька облдержадміністра-
ція підтримує пропозицію науковців щодо перейменування Пересоп-
ницького Євангелія на Двірецько- Пересопницьке Євангеліє ... Відпо-

4 155 1682-3540. Українська мова, 2016, Мо 4

Пересопницьке Євангеліє -- знову ювіляр

відна пропозиція направлена керівнику Національної академії наук Ук-
раїни Борису Патону, -- наголосив Ядуха (В. Ядуха -- голова Хмельниць-
кої ОДА -- В.Н.). Для жителів Хмельницької області кінцеве рішення
буде дуже важливим». Хто конкретно із науковців висунув цю пропози-
цію, не сказано.

Пце в середині ХІХ ст., до розвідок П. Житецького, була спроба най-
менувати манускрипт Євангелієм княгині Жеславської |45: 457-467|, од-
нак і ця назва не прищепилася. І в наш час спостерігаємо спробу так на-
зивати реліквію, що її написав син сяноцького протопопа |23: 8|. Кня-
гиня Жеславська (Заславська), кажучи нинішніми словами, спонсорува-
ла створення книжки. Проте невідомо, яку суму і наякі конкретні дії вона
пожертвувала кошти. Роля княгині поважна, але не така велика, як чен-
ців Григорія та Михайла, котрі трудилися над її створенням, проте і їхні
імена не звучать у нинішній назві пам'ятки (Михайлове чи Григорієве
Євангеліє). З не меншою підставою фоліантові ХУІ ст можна присвоїти
ймення Євангеліє гетьмана Івана Мазепи, чи Мазепине Євангеліє, адже
цей прославлений муж урятував пам'ятку, створену на Волині, знайшов-
ши для неї прибіжище на Лівобережжі, де господарями були українці.

Гадаємо, що усталеної, нейтральної, не пов'язаної з конкретними
особами назви пам'ятки, під якою вона відома понад 100 років, не варто
міняти. Одначе справедливості ради доцільно паралельно вживати номі-
націю Пересопницько- Дворецьке Євангеліє. Добре було б якби на ювілей
(460-річчя) Євангелія відгукнулися і науковці м. Хмельницького.

Як книжковий твір ПЄ так вирізняється серед наших давніх книг,
що були спроби доводити, ніби рукопис -- підробка кінця ХМП або по-
чатку ХУПІ ст., але таку думку одразу ж було аргументовано спростовано
(хоч її обстоював знаний авторитет у галузі українських старожитностей
І. Каманін |22: 83-85).

На 3-у аркуші пам'ятки писар ПЄ, зокрема, зазначив: «Доконана
єсть Прьшаа часть Науки Читана. Презь рокь СтТго Єм(г)ліа. В Дво(р)ци
манастьтри Жеславски(м). При шркви Стьд и живоначалньщ Тр(о)ца.
А почало(с) єсть Писати Сіє Єм(г)ліє року Х афнв-го. м(с)ца авгу(ст) бі.
На дєнь Оуспєніа Пр(с)тьтм4 Бца и Пр(с)но Двьт Мріа». Дату 1556 р. міс-
тить не тільки ця нотатка. Ще О. Грузинський звернув увагу на напис
"афнз (1556 р.) над нижньою частиною зовнішньої рамки мініатюри із
зображенням євангелиста Матвія |11: 330|. У кінці перекладу Євангелія
від апостола Марка Михайло Василієвич не сказав, де і коли була «с по-
мочоу бжією. прч(с)тьтщ єго бгомтрє ... дописана книга ... ап(ст)ла ...
марка...» (арк. 198 зв.) !. Імовірно, Євангеліє від апостола Марка Михай-
ло Василієвич переписав у Дворецькому монастирі, тому й не поставив
нової дати. Після Євангелія від апостола Луки він занотував: «По бжіємь
нароженій лєта 7 аф3а-го» (арк. 335) (тобто 1561-го р.), але вказівки на

Ї Далі покликання на рукопис ПЄ подаються в круглих дужках після цитат і прикладів із
я
пам'ятки.

155М 1682-3540. Українська мова, 2016, Мо 4 5

В.В. Німчук

місце написання немає. Лише в кінці перекладу Євангелія від апостола
Івана Михайло Василієвич дав конкретніші відомості: «За помочоу бо-
жою, єсть сьврьшена чєтвертаа книга, нового закона. стой єм(г)лим...
їзанна бгословца ... при йркви. рождєства бцародичина | монастьра
прьвосопникого |/| року по бо(ж)ємь нароженій афЗа» (арк. 442 зв.), ав
післямові зафіксував не лише рік, але й місяць і рік завершення праці
над книгою: «Ю(ж) за помочу Бжією маєшь всф зоуполна вьшисаньшйи
книгь чеєТЬРрЕ(Х) єм(гулистовь ... вьложєньшй изь язька бльгарского на
мову рускую читачоу мильи. Которье соу(т) доконань в лєто тисдА(ч)ноє
фЗа. на памл(т) уськновеніа, Спго и славнаго пр(о)рка и предтеч» и кр(с)
титєлд Гна Іоанна. м(с)ца авгоуста. Ке-го Дна» (арк. 481 зв.) (тобто 29
серпня 1561 р.).

Отже, працю над ПЄ розпочато 1556 р. в с. Двірець (нині -- Ізяслав-
ського р-ну Хмельницької обл.), а завершено 1561 р. в Пересопниці
(нині -- село Великошпаківської сільської ради Ровенського р-ну Ровен-
ської обл.).

У післямові до книги Михайло Василієвич подав важливі відомості
про інших осіб, дотичних до створення ПЄ: «Накладомь, блговєрном, и
хр(сутолюбивой, кигинь Козминои Ивановича Жесла(в)ском. кигинЬь
Параскєвгій вьзванной Настась Юрєвнь Голша(н)ско(г)|о|. Й при блго-
вєрномь, и хр(сутолюбивомь кн5ю Іоаннє, Федоровича Чрьторьйскомь.
зятю єй мл(с)ти. ИЙ при блговєрном и хр(сутолюбивой кнгин" єго Євдо-
кТи» (арк. 481 зв.).

Процес творення ПЄ тісніше, ніж здавалося б, пов'язаний із долею
родини князя Кузьми Івановича Заславського. Князь помер того ж
1556 р. (52: 3231, коли розпочато працю над нашою пам'яткою. Його вдо-
ва Настася (Анастасія) Юріївна Гольшанська (Ольшанська) Дубровицька
після смерті чоловіка постриглася в черниці, взявши ім'я Парасковія,
ймовірно, в монастирі у с. Двірці, що належав Заславським. Переїзд твор-
ців пам'ятки до Пересопниці, можливо, пов'язаний із тим, що туди пе-
реїхала на постійне проживання Парасковія- Настася.

Параскевія упокоїлася 1561 р. |52: 278| -- у рік, коли було завершено
працю над ПЄ. Князь Іван Федорович Чорторийський (помер близько
1567 р. |52: 2021), справця Київського воєводства в 1564-1565 рр., і його
дружина -- дочка Заславських Єлизавета (в деяких джерелах її іменують
Ганною, імовірно, так перекладаючи полонізоване ім'я Гальшка |52: 323),
можливо, також відіграли певну роль у фінансуванні праці над ПЄ та в
збереженні пам'ятки.

Напевне, після смерті княгині Настасі (Анастасії)- Парасковії Єван-
геліє завершено і використовувано у відправах у храмі Пересопницької
обителі.

Зберігся документ із описом інвентаря Пересопницького монастиря,
складений його колишнім ігуменом Симеоном Косовським 25 жовтня
1600 р., в якому згадано, вочевидь і Пересопницьке Євангеліє: «Серебро
церковное тоесть: евангелие тетрь друкованое, атласом» крьтое, на верху

6 155 1682-3540. Українська мова, 2016, Мо 4

Пересопницьке Євангеліє -- знову ювіляр

блях пят, посродку распятие Господне, а по рогох евангелисть і, клевзурьк,
на сподку пуклов невеликих пят, все з позолотою, а коло тьх же блях
верхних бляшокь сребра белого дванацать; евангелиє другое тетро пи-
саное, атласомь зеленьм крьтоєе, на немь сребра белого бляшекь пять»
12: 294; акт колись зберігався в Почаївській лаврі|. Варто нагадати, що
залишки зеленого полотна на оправі Пересопницького Євангелія збере-
глися донині. Між іншим, бачимо, що наша пам'ятка вже в самому кінці
ХУЇ ст. зовні мала скромне оздоблення (невідомо, чи так було з самого
початку створення досліджуваної Книги), якщо її порівняти оправою зга-
даної в акті перед нею друкованої книжки.

Важко уявити долю ПЄ, якби книжка не потрапила до рук гетьмана
І. Мазепи і він 17 квітня 1701 р. не вніс би її до скарбниці Переяслав-
ського кафедрального собору, «которьй с(т) єгожь ктиторской мл(с)ти
создань, о(т)новлень и драгоціьнньми утвари прковнимь! |/| оукрашень
при прєобще(н)но(м) єп(с)пЬ Захарій Корниловичі» (запис на нижніх
полях арк. 2-7 пам'ятки). На славного будівника православних храмів
Російська Православна Церква восени 1708 р. наклала анафему (звичай-
но, не з релігійних, а політичних мотивів). Прокляття досі не знято з по-
кійного гетьмана (щоправда, в РПЦ із чину Торжества Православія ще
1869 р. було вилучено всі імена). УПЦ (МП), яка перевидала факсиміле
ПЄ з дарчим написом І. Мазепи, могла б порушити перед відповідними
інстанціями питання про зняття анафеми з церковного благодітеля.

І. Мазепі ПЄ могли подарувати на Волині (відомо, зокрема, що
гетьман свого часу побував у Білій Криниці недалеко Крем'янця в донь-
ки князя Вишневецького княгині Дольської |27: 631). Йому могли при-
везти й подарувати книгу волинські діячі, які їздили в Гетьманщину. На-
приклад, засвідчено, що, шукаючи підтримки, до І. Мазепи в Батурин у
1700 р. приїздив православний патріот, громадський діяч, поет Данило
Братковський | 16: 369). Імовірно, що подароване ПЄ в Переяславському
кафедральному соборі читали принаймні до Полтавської битви, а, може,
й пізніше (у ХМПІ ст.).

Як не дивно, але й нині є випадки приниження української мови і
недопускання її в храми. Українською мовою не служать в тисячах хра-
мів УПЦ (МП) України. Почався наступ на місцеву староукраїнську
орфоепію в УПЦ (МП) навіть у Закарпатті.

Заповіт ПЄ буде виконано лише тоді, коли наша рідна мова скрізь
звучатиме у церковних відправах. Хто не допускає українську мову до її
використання в храмах, грішить проти П'ятої Заповіді Божої, яка велить
шанувати своїх рідних батька й матір.

Текст усієї пам'ятки написав Михайло Василієвич, який тричі ска-
зав, що він -- син протопопа сяноцького: |перша книга Євангелія| «...
дописана ... Рукою многогрєшнаго раба ... имєнємь Михайла Василиє-
вича, Протопопь саноцкого» (арк. 123 зв.), «За помочу божою, єсть
сьврьшена четвєртаа книга. нового закона ... рокоу... роукою 7 афза, Ми-
хаила Василієвича протопопь саноцко(г)|о|, для читаня йрквєи бжійхь

155М 1682-3540. Українська мова, 2016, Мо 4 кі

В.В. Німчук

а для науки людоу хр(с)тіанско(т)|оЇ» (арк. 442 зв.), «Я тьтж многогрєш-
нь, слуга, або раб бжій Михаило Василієвичь бнь протопопь! саноцкого.
того тьтжь, и оучєнь. Надєючиса я, на тоє слово тєбє вл(д)кь и Ха моєго.
а нє по моєи оумєєтности. алє по доброти данном мнє о(т) тєбє истиннаго
Ба. похотель єсми написати сію книгоу Стую Єм(гулію. наоукоу людоу мєш-
каючомоу в ново(м) тастаменте |!Ї, або в ново(м) законі вірьг хр(с)твь.
котороую єсми за помочу Бжією и исписаль» (арк. 482). У перших двох
контекстах у словосполуці протопопь саноцкого іменник протопопа має
форму родового відмінка, що вказує на належність (тобто «Михайла Ва-
силієвичового»). Тут, отже, не обов'язково пропущено слово сьнь, як ду-
мали деякі дослідники ПЄ |48: 24.

Напевне, батько М. Василієвича чимось виділявся з сяніцького свя-
щенництва того часу, адже йому було надано звання протопопа -- голов-
ного серед єреїв. У нього здобув освіту син Михайло («того тьтжь и оу-
чень»; за правописом пам'ятки за формою оучень може ховатися оучен
(«(на)вчений», але це малоймовірно). М. Василієвич скромно пише про
свою оумеєтность -- вченістьчи своє знання (пор. ст. -- укр. оумтьетность
«мистецтво, знання, наука» |46: 429|, полонізм). Він міг мати добру освіту,
що дозволило йому взятися за переклад Євангелія.

Отже, двох осіб, безпосередньо пов'язаних із створенням Пересоп-
ницького Євангелія, названо в самій пам'ятці. Це -- згаданий чернець
Михайло Василієвич та архімандрит Григорій. Із кількох скромних замі-
ток Михайла випливає, що весь текст книги написав він. Про роль кож-
ного з них у перекладі дослідники висловили різні думки. Ми гадаємо,
що Григорій був натхненником і керівником праці, можливо, й редакто-
ром. Одні дослідники вважають перекладачем Михайла, інші -- Григорія.

Як зазначалося, Михайло Василієвич назвав себе сином і учнем ся-
ніцького протопопа (арк. 482). Місто Сянік у ХМІ ст. було жвавим еконо-
мічним центром. Напевне, там вирувало й культурно-конфесійне життя.
Докладне дослідження документів, актів ХУІ ст., пов'язаних із цим міс-
том, напевне, дозволить глибше з'ясувати родовід Михайла Василієвича.
Нам видається, що Василієвич -- це не ім'я по батькові, а прізвище Ми-
хайла. Прізвища-деривати із суф. -ович/-евич, хоч і не часто, засвідчу-
ються в Сяніцькому старостві середини ХУЇ ст. навіть у нешляхетському
середовищі, наприклад: /ап ИИазсійоуліся; 51ес7 РазКоугіса, Кіупа Гессоулісе;
Кихта /агозсоулсе, Пко Нтіссомісія, Сруедог Деткомгісс | 18: 251, 266, 2721.
1565 р. в Сяноку було кілька священиків |18: 226|, але між їх іменами
антропоніма Василієвич немає. Батька Михайла на той час, мабуть, уже
не було в живих.

Єдиний знаний оригінальний твір Михайла Василієвича -- післямо-
вав ПЄ -- свідчить про те, що він був людиною освіченою та наділеною
письменницьким хистом.

У післямові до ПЄ М. Василієвич подав важливі відомості про Ггор-
гія -- другої людини, безпосередньо причетної до створення ПЄ: «Тьи
книгь чтьри єм(гулистове соу(т) оустроєньт кро(т)кьімь смиренньмь и

8 155 1682-3540. Українська мова, 2016, Мо 4

Пересопницьке Євангеліє -- знову ювіляр

бголюбивьмь єрмонахо(м) Григорьє(м) архимандритомь Перєсопниц-
кимь. силою Бжією и поспЬшеніємь Сто Дха. и моленіємь СТЬаА вл(д)
ча нашелд Бгороди(ц) занє нє любиль злата и срєбла тлєющихь. алє имель
любовь и прилєжаніє кь бж(с)твномоу писанію. с котороє проси(л) Га
Ба, вьдне и вночи... А ижє єсть так изведеніа| тад то книга Стаа ЄМ(г)їла,
ис прєписками дробнаго писаніа. вь очертахь положеного. гдє знаме-
ноуєтса Глава. То дл людій законоу рьмского, сиречь латинань. А ижє
єсть прекладана изь язька бльгарского на мовоу роускоую. то для лєгі-
шо(г)|о| вьрозоумлена людоу хр(с)тіанского посполитого, М/ томь това-
ришу миль нє скрьби. Алє дрьжи такь, якь єсмо ти в переє(д)нємь оука-
заній, а постановлєнномь по конци блговестіа стльпа Ісаннова офзна-
чили. тоє всє радою пилностю и прилєжаніємь, вьшіше речєнного монаха
Григоріа, архимандрита перєсопницкого, постановленно є(ст). Прото ижє
єсми єще нєдосумель, прє несталость розоума моєго. Бьл бо мои ра-
зоумь в ть Дни моутень яко водь в рекоу приходащіи изЗ горь. и яко
пльньмйи бьлиньїт о(т) віЬтровь колєблемьі. длА троски сєго мимо идоучого
света. Прото жь вьшє рєчєнньшм смиренньи архимандрить Григоріє,
имель пилность и любовь к писанію сєи книгь. котораа длд пилности и
любвє єго сьврьшиласа» (арк. 481 зв. -- 482).

Отже, Григорій, архімандрит Пересопницького монастиря, чернець-
священик -- натхненник праці над перекладом Євангелія. Михайло
прямо пише, що Григорій порадив робити сумарії «дрібним письмом»,
показувати поділ текстів на глави за західнохристиянською традицією
(а не тільки на зачала), подати місяцеслов і євангельські читання на від-
повідні дні і свята.

Одначе важко піддається інтерпретації повідомлення Михайла Ва-
силієвича про те, що «ть книгь чтьгри єуглистовє соу(т) устроєнь
єрмонахо(м) Григорьє(м) архимандритомь Перєсопницкимь» у зв'язку з
тим, що дієслово оустройти у давніх слов'янських текстах має різно-
манітні значення, зокрема старослов'янські пам'ятки фіксують його з се-
мантикою: «побудувати, зробити», «впорядкувати», «оздобити», «підготу-
вати», «оснастити», «організувати» |57 ІМ: 691|, східнослов'янські - - зі зна-
ченнями: «споруджувати», «оснастити», «оздобити, прикрасити», «назна-
чити» |44 ПІ: 1287|. Вокабула оустродю в «Лексиконі» П. Беринди (1627 р.)
перекладена словами споражую, приготовлаю, направлаю, а(тновлаю, при-
вертаю |24: 141). Пор. Строитель: Поручник», справца, шафарь, опатри-
те(л), розрадите(л), господар», ра(д)ца, поправуючій, сурадникь |24: 1231.

Єромонах Григорій під час створення ПЄ міг брати участь і як органі-
затор, 1як керівник праці, і як редактор перекладу, і навіть як художник.

У передмові до Місяцеслова «Сказаніє с» главахь и зачале(Х)...» (арк. 443 --
443 зв.) звертання до священиків, дияконів і всіх причетників церковних
іде не від однієї особи: Ц/(т)ци, и братіа... Абьт єстє на(м) пишоучи(м), сіє
єм(г)ліє прє нєдозорь свой, нє злєрєчили. Што єсмо мели, в прєдьписа(н)
но(м) ключи... Вамь, коу вьтрозоумленю, означити, и вьшисати. главьт
зачала, початки, и конць ... Здє пакь починаємь, сьборникь. дванадєсатємь

155М 1682-3540. Українська мова, 2016, Мо 4 9

В.В. Німчук

м(с)цемь. в которо(м). вамь оуказоуємо. главьі, зачала. початкь, й конц
(арк. 443 -- 443 зв.).

Це, ймовірно, вказує лише на те, що Місяцеслов упорядкували ра-
зом Михайло та Григорій, адже в нотатках після благовістей окремих
євангелістів Григорія ні разу не згадано.

Існують ще два українські переклади Євангелія ХУЇ ст., подібні до Пе-
ресопницько-Дворецького -- Волинське (Житомирське) Євангеліє 1 Літ-
ківське Євангеліє. Їх не можна трактувати як копії ПЄ. Може виявитися,
що обидва вони походять від якогось іншого протографа.

Михайло Василієвич кілька разів писав, що Євангеліє, над котрим
він працював, перекладено «з язька болгарского на мову рускую». Треба
далі шукати церковнослов'янський текст Євангелія (навіть ХІ-ХІУ ст.),
з якого здійснено український переклад. Залежність українського тексту
відчеського О. Грузинський не довів. Проблему використання старополь-
ських перекладів, про які говорив Я. Янів, треба далі вивчати, маючи на
увазі й те, що низка запозичень із польської мови, вочевидь, була і в рід-
ній мові дворецьких та пересопницьких ченців.

Важливим завданням дослідників ПЄ є з'ясування стосунку мови
пам'ятки до перекладів Св. Письма в Учительних євангеліях, які були
дуже популярні в Карпатському регіоні. Одне зі збережених Учительних
Євангелій початку ХМІЇ ст. походить із Сянока |49: 106|. В Учительних
Євангеліях спочатку подавано український переклад канонічного тексту,
а далі -- проповідь, повчання |331.

Навіть коли 6 Михайло Василієвич не сповістив, що він син сяніць-
кого священика, багато лексем у ПЄ промовляють про те, що перекла-
дач походив із регіону Карпат. Ще І. Огієнко виділив у пам'ятці лемкіз-
ми і не виключав того, що й Григорій архімандрит походив із Лемківщини
129: 12-32.

Про карпатське походження Михайла Василієвича додатково свід-
чить таке його авторське порівняння: «Бьл бо мои разумь в тьщм Дни
моутень яко водь в рєкоу приходящій из горь...» (арк. 482).

Необхідно наголосити, що м. Сянік розташоване на межі Лемківщи-
ни та Бойківщини |33: 1|. Здається, говір цього поселення був ближчим
до бойківського, ніж лемківського діалекту.

У ПЄ широко представлена загальноукраїнська лексика, на тлі якої
яскраво виділяються локальні карпатські елементи, що маніфестують
особливості рідного говору перекладача.

Тут маємо діалектні лексеми і діалектні зазначення різних класів пов-
нозначних слів та деякі службові слова.

Ми розглянемо лише частину виявленого матеріалу. З іменних час-
тин мови нашу увагу привернули такі лексеми і їхня семантика.

Іменник зимница «лихоманка»: оуздоровиль тєщоу петровоу сот) зим-
нбфить || (сумарій, арк. 221 зв.) нині функціонує в деяких карпатських го-
вірках української мови -- в бойківських: зимниця «пропасниця» |30: 309|,
закарпатських: зімниця «лихоманка» |39 П: 153|. Щоправда, аналогічне

10 155 1682-3540. Українська мова, 2016, Мо 4

Пересопницьке Євангеліє -- знову ювіляр

слово є в чеській мові -- сітпісе «лихоманка», воно було у старопольській --
сітпіса «лихоманка» |56: 646).

Ужитому в ПЄ термінові м'Ьсачникь «лунатик»: м'БЬсачникь... исць-
лиль (Мт., с. 30), о оуздоровлєній нємощи на м'Есачникоу (сумарій,
арк. 75 зв.) нині відповідники спостерігаються в західних українських го-
ворах -- гуцульських: місічник «лунатик, сновида» |35: 103|, закарпат-
ських: місячник «лунатик, сновида» |36: 174|. Пор. ще: місячник «лунатик»
119: 444.

Карпатський ареал має назва поличок «щока, ляпас» та дериват -- діє-
прикметник поличковань «битий по щоках», котрий трапляються в сума-
ріях ПЄ: Хе сот) слоугьт ... великьш вьтєрп'(л) поличо(к) (Й., с. 424 зв.),
оплюва(н) и поличковань (М., с. 183). Нині відповідні слова або основи
функціонують у закарпатських говірках: поличковати «давати ляпаса» (по-
личок «скроня», Іршавщина), бойківських: поличок «щока» |30 П: 105, бу-
ковинських: полишник «ляпас, удар в обличчя» |42: 442|. Дієслово віполич-
кувати «надавати ляпасів» зафіксоване у В. Стефаника в новелі «Камінний
хрест» |43: 71). Пор. пол. роїїс7еКк «щока», роійїсукомає «давати ляпасів».

Дериват загородникь, яким перекладено церковнослов'янське слово
врьтоградарь, у ПЄ має семантику «садівник, садівничий» (а не «малозе-
мельний селянин -- загородник» |41 Х: 5): а сна са надфвала иже бьг за-
городникь (Й. ХХ, 15; арк. 436). Чи це українське говіркове (лемківське)
значення слова загородник (пор. загорода «сад» -- 39 П: 29), чи перекла-
дачева калька з чеського або словацького слів, важко сказати (пор. чеськ.
гаргадпіК «садівник, садівничий», словац. 7аргадпіК «садівник»).

Показовим діалектним елементом, що допомагає з'ясувати особу пе-
рекладача П'Є, вважаємо форму особового займенника третьої особи од-
нини чоловічого роду овун -- иозаннь. и то(т) пришоль на свфдоцьство ижє
бьг свБ(д)чиль с світі. абьт вси вБрили ємоу. нє бьш ти ову(н) св'(т)-
лостю. алє ижеє бьт свф(д)чиль в свфть (341 зв.). Пор. старослов'янський
текст: 7. сь придє вь сьв'БдіЬтєльство. да сьв'ьдЬтєльствоують о світь да
вси вБбрж имжть. нь да сьвфдфтєльствоують о свфть (Й. І, 7-8) (15: 31,
текст Острозької: Нє бі той свфть, но да свідфтєльствуєть о світь |4: 441.
У сучасних українських перекладах маємо: 8. Не був він світло -- був ли-
ше, щоб свідчити світло |37: 113|; Він не був посланий, щоб свідчити
про Світло |б: 1188|; Не був він Світло, а прийшов засвідчити про Світло
17: 10341.

Нині аналогічну структуру досліджуваного займенника зафіксовано
в бойківських говірках Турківського району Львівської області -- він...,
рідко ув'їін": Уув'ін' увид'їУ мене |30 І. 126). Вона є звичайною у більшості
закарпатських говірок -- овін (початковий о -- наслідок впливу початку
форм жіночого й середнього роду: она, оно та називного множини: они)
128: 1951, овун |36: 213). Мабуть, форма овін «він» колись була (а, може, й
тепер є) в Жидачівському районі на Львівщині, адже реєстрове слово овін
у словнику Є. Желехівського та С. Недільського паспортизується і по-
кликанням на Є. Згарського, який народився в Жидачеві | 19: 552|. За

155М 1682-3540. Українська мова, 2016, Ло 4 11

В.В. Німчук

усним повідомленням М.Д. Матіїва, форма овін" уживається в с. Либохо-
ри Сколівського р-ну Львівської обл. За «Атласом української мови»
структура овін, увін, овун функціонує в закарпатських говірках і в ареалі
бойківських говорів, що прилягають до Сяніччини |З НИ: 62.

Церковнослов'янський текст: вьзАша камєниє да врегжть на нь |15: 42|
у Пересопницькому Євангелії перекладено: тогдьт похватили кам"на, и хо-
тіли на него веречи (383 зв.), а огндА пріидох(ь) воврещи на землю |4: 36| -
огнА пришол єсми оуверечи на зємлю (278).

Інфінітив (із повноголоссям) веречи (веричи) «кинути» має й нині кар-
патський ареал функціонування -- вживається в бойківських |30 І: 90|, гу-
цульських | 10: 257|, закарпатських говірках |36: 36|. Форму веречи «кину-
ти» засвідчують й інші пам'ятки території поширення зазначених говірок
141 ПІ: 230).

Освічені християни добре знають євангельську оповідь апостола Йо-
ана про зустріч Ісуса із самарянкою біля колодязя патріарха Якова. Час-
тина діалогу між Христом і самарянкою в перекладі Пересопницького
Євангелія звучить: 6. бьїль тьтжь тамь и колодазь їаковВль стоу(д)на або
криница |підкреслене - - глоса -- В.Н. а їс яко то З дорогь Змордовал(с) //
и сфль на(д) КОЛОДАЗЕМЬ...... 7. и пришла жена сь самарій почрьпьсти во-
дь и рєкль єй їс. дай ми пити... 9. и рєкла ємоу азная то жена самаритацн)ка.
якь жє ть: жидовино(м) будучи б іо менє жень! самаританьки просишь пити

. 10. бповиділь іс и рекль єй. єсли бь єси в'(д)|а|ла дарь бжій. кто єсть,
которьи мовить тобі // дай ми пити. ть бьї єси просила а дал бь ти во-
доу живу. 11. и рєкла ємоу жеєна.Ти. ани то(г)|о| нє маєшь чимь бьт єси
зачерль. а стоудна єсть глоубока ... 13. бдповиділь"їс и рекль є(и) ... 14
тал вода котороую я да(м) ємоу боудє(т) в нємь колодАзь жЖивой ВОДЬІ
тєекоучой в живо(т) в'івчньти. 15. Рекла к нємоу жена/Ти. дай ми той водь/.
абьгх) тоу нє ходила ани зачирала (Й. ТУ, 6-15, с. 354 зв.).

Для порівняння використаємо старослов'янський текст Євсевійо-
вого Євангелія 1283 р. (звичайно, умовно, бо редакцію церковносло-
в'янського тексту, з якого зроблено переклад ПЄ, поки що не визначеної):
6. ББ жє тоу студєнєць мковль. їсь жє троужєса сот) поути сьдашє тоу на
стоудінци ... 7. придє жена (т) самарфи почєрть водьі гла є їсь да|и| жє
ми водьт пити ... 9. гла ємоу жєна самараньни. како тьт июдби сь ст)
мєнє пити просиши жень самараньни сущі(а) ... 10. с(т)вБщавь ісь и р(ч)є
ки ащє бь1 відала дарь бжии. кто юсть тьбє. ть бьг просила су нєго и
даль ти бьт водоу живоу. 11. тла ємоу жєна. Ги ни почєрьпала имаши. и
стоудєнєцє єсть глоубокь ... 13. о(т)вЬща "сь и р(ч)є ки ... 14... нь вода
ижеє азь дамь ємоу боудєть в ніЬмь источнико водьг тєкоуща вь животь
вічьньим. 15. Гла ємоу жена Ги дай жє ми сию водоу да ни жажю ни при-
хожю сфмо почєрпать | 17: 15-16.

Варто прочитати переклад І. Хоменка відповідного євангельського
тексту сучасною українською мовою: 6. Там і криниця Якова була. Нато-
мився з дороги Ісус, то ж і присів біля криниці... 7. Надходить же жінка з
Самарії води взяти. Ісус до неї каже: «Дай мені напитися»... 9. Отож каже

12 155. 1682-3540. Українська мова, 2016, Мо 4

Пересопницьке Євангеліє -- знову ювіляр

до нього жінка самарянка: «Юдей єси, а просиш напитися в мене, жінки
самарянки?...» 10. ...Їсус у відповідь сказав до неї: «Була б ти відала про дар
Божий, і -- хто той, хто каже тобі: Дай мені напитися, -- то попросила б
сама в нього, а він дав би тобі води живої». 11. Мовить до нього жінка:
«Ти й зачерпнути не маєш чим, пане, а й криниця глибока... 13. А Ісус їй у
відповідь: ... 14. ...вода бо, що дам йому я, стане в ньому джерелом такої
води, яка струмує в життя вічне». 15. Говорить до нього жінка: То дай мені,
пане, тієї води, щоб не мала я більше вже спраги та й не ходила сюди
черпати» (Й. ТУ, 7-15) |37: 1171.

Для передання відповідних старослов'янських слів перекладач вико-
ристовує вживане майже на всій українській етнічній території слово ко-
лодязь, але в глосі до нього пише студня, криниця. Лексему студня він за-
стосовує і в євангельському тексті. Назва криниця також знана на більшій
частині нашого етнічного терену.

Однак термін студня має обмежений ареал. Він засвідчений у говорах
лемків: студня «колодязь, криниця» |47: 306|, бойків: студн'а, стульня
«криниця» |30 ІП: 263|, студня, стульня «глибокий колодязь...» |26: 445),
західних закарпатських | 13: 109).

У пам'ятках ця лексема засвідчується з ХУЇ ст., зокрема в словниках
Л. Зизанія -- ровєникь, ровь, студна | 25: 72| та П. Беринди -- Ровь, студна,
студєнєць, колода(з) |24: 109). Аналогічні деривати наявні в білоруській,
польській, словацькій мовах | 13: 109).

Щодо інфінітива у формі почрелпьсти (водьт) на місці супіна почєрть
(почьрть) у ПЄ треба сказати, що вже в дуже давніх списках Євангелія
виявлено форми на -сти -- почріфсти, поирьсти |15: 15|, а в церковно-
слов'янських неканонічних текстах трапляються структури поирепсти,
поирьпьсти «черпати деякий час» | 55: 652).

У розгляданому уривку в пам'ятці виступає характерний діалектизм
зачерти «зачерпнути (рідину)», зачирати «черпати (рідину)», і нині ак-
тивний у бойківських -- зачирати, зачириати, зачерати, док. зачерети,
зачерити, зачерти 1. «черпати, зачерпнути», 2. «набирати, набрати (лож-
кою)», чиряти «(ложкою з миски) набирати, черпати» |30 І: 293 П, 370|,
зачерти «зачерпнути» |26: 171|, закарпатських -- зачирьовати, зачиряти і
зачерти «зачерпнути рідину», чиряти «черпати (рідину)» |36: 117, 415.
Пор. також зачерети «зачерпнути», зачерпати, зачерти; чирати «черпа-
ти» |19: 281, 1071). Дієслово зачерти (зачроти) «зачерпнути» засвідчене в
інших пам'ятках ХУЇ ст. -- із Бойківщини та Закарпаття |41 ХІ: 47).

Увагу привертає форма іменника самаританка в нашій пам'ятці,
якій у старослов'янському тексті відповідає самараньни. Вона базуєть-
ся на західнослов'янській формі -- чеськ. 5атагіїапКа, польськ. Зата-
гугапка, а ті -- на латинській 5атагіїапа (хоч. пор. гр. санарєїтіс; «сама-
рянка»).

До виразних карпатизмів у ПЄ зараховуємо дієслово зеБдати(ся), зв 5Б-
довати(ся) «питати(ся)»: и спьталь єго єдинь от) нихь ... оучитєлю. кото-
раа є(ст) запові(д) болшад в законі ... и никто ємоу на то нє могль ничого

155М 1682-3540. Українська мова, 2016, Ло 4 13

В.В. Німчук

с(т)повидівти ани єго см'Бль кто с(т) оного дна изв'довати. (М., с. 96
зв.-97), Потемь пьтали 2 єго фарисєє и кници (|!) рекучи. | дла чого
оученици твой... нєеоумьтьма роукама яда(т) хльба (М., с. 152). и звідаль
ихь рєкоучи колко хлібовь имаєтє (М., с. 155 зв.-156), и Зв'доваль на
дороз5Б оучениковь своихь рєкоучи. кимь мєнє повідають члци бьти
(М., с. 158), звфдоваль єго. котораа єсть прьваа вс (х) заповбдій. а їс сот)
повиділь ємоу (М., с. 177),... и никто южь нє см'ль єго дале зефдовати
(М., с. 178), А коли онь сЬдіЬль на горь оливнойм... звБдовали єго фсобно
пєтрь иаковь їзань и андреи. рекоучи. повіжь нам коли то боудєть (М.,
179 зв.), и зв5довали їса рєкоучи... (М., с. 189 зв.), И зві(до)валь єго пи-
лать рєкоучи. тьг ли єси йрь. їоудє(и)скьи. а онь о(т)пов'ідаючи рекль
ємоу... (М., с. 191), призвавши сотника и звфдаль єго єсли жє ю(ж)
оумрьль (М., с. 195), Ирекль їс книмь. Зе5доую вась годить ли В соуботь!
добро чинити. или Зло чинити (Л., с. 233) а Їс Зефдаль єго рекоучи якь
ЄСТЬ ИМА тВОЄ (Л., с. 249). а потом дроугого звфда(л). тьт пакь єси много
дльжень. а онь пови(д)л (Л., с. 291 зв.), звфдаль єго їс рєкоучи. што
хочешь, абь(х) ти соучиниль (Л., с. 303), звВдовали єго рекоучи ... кот-
рого З ни(х) боудє(т) жена (Л., с. 311 зв.), а потомь нє Смбли єго о то(м)
болшє звіфдовати (Л., с. 312), а моужєвє тьки которьші дрьжали їса ...
били єго по лицоу. и пьтали єго рекоучи. прорци, кто єсть которьи тєбє
оудари(л)... архієрєшве, законници, и оувели єго до радьт своєй, и пь-
тали єго рєкоучи. єсли же єси ть Хе повіжь нам. а он рекль имь. єсли
ва(м) повф(м). нє иметє ми вфрьг. а єсли бьшх) тьщж) вась звБдоваль нє
со(туповидфли бьшю єстє мнф. ани с(т)поуститє (Л., с. 323 -323 зв.), и
звфдовали єго, што (ж) єси ть. ци иліа єси ть. и рєкль нє єсмь... а тьіги
которьи бьли посланньци) изь законниковь. зв Бдовали и рєкли ємоу.а
дла чого жь кр(с)ти(ш) коли тьт нє єсть єси хе... (Й., с. 343), повторє
пакь звфдаль ихь їс, рєкоучи. кого гладаєтє (Й., с. 425).

Необхідно окремо сказати про досліджуване слово в такому контек-
сті: рєкьли ємоу оучитєлю. тад то жєна нні єсть поймана на прєлюбо-
дЬйстві. а в законі написаль намь мойсєи таковьшХ) каменіє(м) побива-
ти, ть: пакь на(м) як кажеєшь. а тоє мовили покоушаючи єго. абьт обви-
нити єго могли, а їс нахиливши(с) и писаль перьстомь на земли ... асни
єго перєдсд звфдовали. а в(н) по(д)не(с)шиса рекль имь (Й., УшІ, 4-7,
с. 376 зв.-377). Прийнято трактувати частину тексту як пере(д) са звБ-
довали | 32: 333). Дослідження показало, що тут може йтися про слово
перє(д)са, що відповідає старопольському ргледзіе «адже, однак» |56: 375|
(пор. словацьк. ргеаза «все-таки, все ж, проте»). У церковнослов'янському
тексті на цьому місці читаємо: якоже прилєжаху вьпрошати его |4, арк. 58
зв.| (у сучасному українському перекладі І. Огієнка: «А коли ті не пере-
ставали питати Його, Він підвівся й промовив до них...») (Й. МІЙ, 7)
16: 123|, І. Хоменка: «А що вони наполягали та допитувалися в нього, то
він підвівсь і каже до них...» (Й, МПІ, 7) |37: 1241.

2 а на березі рукопису написано: ... вь и(н) (т) ча(с) звідовали.

14 155 1682-3540. Українська мова, 2016, Мо 4

Пересопницьке Євангеліє -- знову ювіляр

Нині континуанти досліджуваних лексем вживаються у лемків: зві-
дуватися «питати, запитувати» |47: 118|, бойків: зьвідуватися, з'відатис'а
«довідуватися», «питати», «довідуватися», «запитувати» |30: 323-324, за-
карпатців: звідати, звідатися, звідовати, звідоватися «питати», «питати-
ся» |36: 122|, буковинців: звідувати, звідати «дізнатися, питати, розвіду-
вати» |42: 155.

Діалектизми звБдати(ся), звБдовати(ся) «питати(ся)» засвідчуються 1
в інших пам'ятках ХУМІ--ХМП ст. з території Карпат. Як ми бачили, в дея-
ких цитованих вище уривках із ПЄ дієслова зв5Бдати, звБдовати(ся) вжи-
то в близьких контекстах із нині нормативним дієсловом пьтати.

Як і лексеми звфдати, звіЬдовати, дієслово пьтати і похідні від ньо-
го трапляються в пам'ятці в перекладах Євангелій від усіх чотирьох єван-
гелистів, наприклад: иро(д) тайно призвавши моудрьці. и пьшталь ихь
ча(с)у. явльшаяса 5853(д)ьт (МТ., с. 24), и пьшталь єго игємонь рекоучи. тьт
ли єси йрь исоудєискьи (Мт., с. 117), пьтали єго оучнци є(г)|о| о пр(т)чи
(М., 153 зв.), фарисєє пьтали єго покоушаючи єго. єсли жє ГОдИТсА
моужеви жеєноу поустити (М., с. 164 зв.), А сучєници єго пьштали єго што
бьт того за причина бьла (Л., с. 246 зв.). Пьталь єго... рєкоучи ... што
маю оучиніти. абьцх) живо(т) вічньи могль наслідовати (Л., с. 300 зв.),
пьштали єго. тогдь6. яковьй бь бьіль то(т) Члкь (И., с. 360), длА ЧОГО МА
пьтаєшь, пьтайса тьцХ) которьтй ||| менє слоуховали. то тьти відаю(т)
(Й., 426 зв.).

Це є достатньою підставою для твердження, що ПЄ повністю пере-
клала одна людина і редагувала текст одна людина. Редагувати міг сам
перекладач або інша особа, зокрема Григорій.

Знаковим є той факт, що в ПЄ нема лексеми шукати. Натомість від-
повідне поняття передають інші два слова -- искати, наприклад: хоче(т)
бо иро(д) искати отрочатє (М., с. 24 зв.), ро(д) той Знаменіа ищєть (Мр.,
с. 156 зв.), ищівтє, и найдете (Л., с. 267), бо ць таковь(х) ищє(т) которьш
бьт сА кланАли ємоу (Й, 355 зв.,) та ін. (разом близько 42 разів) та гла-
дати, наприклад: подобно Є(ст) ... коупцю. гладаючемоу добри(х) перєль
(М., 64), гладаль такового часоу якь бьг имь єго вьдаль (Мр., 184 зв.),
жалоуючи гладали єсмо тебе, а онь имь іпов'диль рекоучи чемоу єстє
менє гладали (Й., 217) тощо (загалом близько 35 разів). Бачимо, обидва
дієслова трапляються впродовж усього тексту. Зазначені лексеми прадав-
ні -- ТіьзКаїі, "вісдаїйї (51 МИ: 238-239; МІ: 122--123|. Перша (иськати) зі
старовинною семантикою функціонує в українських говорах, але в біль-
шості їх і в літературній мові слово ськати звузило семантику: «шукати
вошей у чиємусь волоссі» |40 ІХ: 913|. Друге дієслово (гл'ядати) з новим
значенням -- «шукати» нині притаманне українським говорам карпат-
ського ареалу -- лемківським (|9: 404|, бойківським |30 І: 175|, закарпат-
ським |36: 49). Аналогічний розвиток семантики праслов'янського "єіе-
дай «дивитися» -» «шукати» спостерігається в західнослов'янських мо-
вах. Й.О. Дзендзелівський уважає, що йдеться про паралельний розви-
ток значення дієслова |13: 40--41,.

155М 1682-3540. Українська мова, 2016, Мо 4 15

В.В. Німчук

Дієслова колтати «стукати», поколтати «постукати»: и почали бьюстє
на дворі стояти и колтати в двері рекоучи. Ти, ги о(т)твори ||| намь (Л.,
с. 282), а вь подобни боудьтє члко(м) чєкающи(м) г(с)пдна своєго... абьі
ємоу борзо с(т)ворили, коли єдно пріиде, а покольтає (Л., с. 276) -- пра-
слов'янські ("КкьКай |51 ХИГ 190--1911), проте з семантикою «стукати»,
«постукати» функціонують в українських карпатських говірках -- лемків-
ських: ковтати «стукати, монотонно ударяти в одне й те ж місце» |33: 141|,
ковтати «стукати, монотонно злегка вдаряти по чому-небудь, майстру-
ючи що-небудь» |47: 146|, бойківських: ковтати «вдаряти молотком по
залізу тощо», «стукотіти» |30 І: 363|, закарпатських: ковтати «стукати»
136: 146| (пор. у Нягівських повчаннях ХУІ ст. у списку ХМИІЇ ст.: ковтати
«стукати» |14: 156|), гуцульських: ковтати «стукати, стукотіти» | 35: 81.
Пор. в іншому місці ПЄ: толифтє, и боудє(т) вамь створено (Л., с. 267).

Перекладач своєрідно сприйняв значення дієприслівника возр'Ьвше
в євангельській оповіді про прихід мироносиць до Гробу Господнього:
приіидоша на гробь вьсіавшу слнцу, и Глаху к сєбб. кто с(т)валить намь
камєнь о(т) двєрій гроба; и везрфвшє видьша яко со(т)валєнь камєнь
(М. ХМІ, 2-4) |4, арк. 26-26 зв.|, переклавши його лексемою обьздрЬв-
шиса: пришли на гробь, ано южь Слнцеє взьшло. и мовили межи собою.
кто с(т)вали(т) нам камеєнь от) дверєи гробовьгхь. а обьіздрЬвшиса оба-
чили иже камень о(т)валень єсть (М., 196 -- 196 зв.).

Відповідне вихідне дієслово функціонує в сучасних карпатських го-
вірках, але із іншим значенням -- у бойківських: обзиратисі «оглядати-
ся», обіздрітися «оглядатися» |30 П: 5|, гуцульських: обіздрітис"и, обізрі-
тис'и «виглянути, показатися (про сонце)» |35: 120|, закарпатських: об-
зиратися, обзирнутися «оглядатися, озиратися» |36: 210), обьіздрітися
«оглянутися, озирнутися» (с. Довге, Гршавського р-ну); буковинських:
обіздруватиси (-са), док. обіздритиси (-са), обіздритиси (-са), обіздрити-
си (-са) «оглядатися, озиратися» (пор. і обзиратися «роздивлятися на-
вколо») |42: 348|. Пор. також: обзиратися «озиратися, оглядатися»
119: 539|, обзерати «оглядати, приглядатися до чогось» |33: 204|, обзира-
ти «оглядати, озирати» |36: 210).

Яке точно значення дослідженої лексеми представлене в ПЄ, потріб-
но ще далі вивчати, але треба мати на увазі, що слово нині має карпат-
ський ареал.

Церковнослов'янський текст: и сє духь ємлєть єго, и внєзапу вопи-
єть, и пружаєтса с пфнами (Л., ЇХ, 39) |4, арк. 34| у ПЄ перекладено так:
и того доухь нечистьй попадуєть, и велми кричить и пружаєтьса и пбфнь
тВщить (Л., с. 257 зв.). Дієслово пружаєтьса в перекладі, можливо, за-
лишено не випадково, бо у мовленні бойків і нині є співзвучне пругати-
ся «чинити опір кому-небудь, відбивати чийсь напад, роблячи різкі рухи
ногами, руками або всім тілом» |26: 392--393| (пор. і закарпатське пружа-
тися «напружуватися», «натужуватися», нормативне пручатися). А лек-
сема тіщити в бойківських говірках функціонує нині зі значенням «тяг-
ти» |30: 292|, у закарпатських -- із семантикою «трубо б'ючи, спонукати

16 155 1682-3540. Українська мова, 2016, Мо 4

Пересопницьке Євангеліє -- знову ювіляр

худобу швидко рухатися, бігти» (с. Довге, Гршавського р-ну). Пор. ще
тіщити «вихоплювати», тіщитися «протискуватися» | 19: 968).

Дослідникам ПЄ треба пам'ятати, що карпатські українські діалек-
ти, в тому числі й лемківські та бойківські, зберігають чимало давніх еле-
ментів, серед них і лексичних, які в контексті ПЄ людям не обізнаним зі
словниковим складом цих говірок можуть здаватися залишеними, не пе-
рекладеними лексемами, наприклад: смотрітє на птиць, ижє нє сьють
ани жноуть (Л., с. 275), натото пришли смотрити. и виділи што (с) стало
(Л., с. 329) тощо. Пор. у лемків: смотрити «дивитися, оглядати» |33: 289;
«дивитися, виглядати кого-небудь» |47: 296|, у бойків: смотріти «переві-
ряти сухість всередині чогось, напр., стіжка сіна» |30: 232). Пор. також
закарпатське усмдтріти «помітити» (с. Довге, Іршавщина).

Континуантів дієслів сором'5тисл: ачєй сд боудоу(т) сором'ьти бна
мого (М., 174 зв.), копати, нє могоу а просити сером'ю(с) (Л., 291 зв.),
ачеи коли того оуз(д)рфть, и посоромютьса (Л., 309 зв.) тощо в друкова-
них діалектних матеріалах ми не знайшли, але в закарпатській говірці
с. Довге (Гршавського р-н) як архаїзм зафіксували лексему посоромітис'а
«засоромитися».

Загадкою є, звідки взято текст для перекладу в ПЄ: тогдь плювали
на лице єго, и В шію троучали єго. А иній пак по лицю били єго, рекоучи.
прорци нам Хє кто єсть оударивьи та (М., с. 115). Пор. у Євсевієвому
Євангелії 1283 р.: тогда запльваша лице ємоу и пакости ємоу дЬьша зви
за ланитоу оударающє. Глащє прорци намь"хє кто юсть оударивьій ТА
П7: 207|, в Острозькій Біблії 1583 р.: Тогда заплєваша лицє єго, и пакости
єму дбАХУ. за ланиту оудариша Глющє, прорци намь Ххє кто єсть оударєй
тА (МТт., ХХМУІ, вірш 67--68) |4, арк. 15 зв. Новий Завіті.

Дієслово тручати має континуанти в говорах лемківських: трутити
«турнути, штовхнути, зіпхнути» |33: 307), тручати «штовхати, спихати
(кого, що)» |47: 318|, бойківських: тручати(ся) «штовхати(ся)» |30: 3041,
гуцульських: трутити «штовхнути» |35: 196|, закарпатських: тручати
«штовхати, посувати, пхати» |36: 355|, буковинських: тручати, тручєти
«штовхати» |42: 554| (пор. і нормативне втручатися).

Значення «шанувати» дієслова чєстовати в ПЄ: бь бо заповідаль
ГлА. чти с(т)ца и матеєрь... кто бьт нє чєстоваль о(т)ца або мтрь свою...
(Мт., с 68 зв.-69) донині зберігають карпатські говірки української мови --
гуцульські: честувати «поважати; шанувати; пригощати» |335: 220|, за-
карпатські: честовати «шанувати», «пригощати» |36: 415|. Мабуть, се-
мантика дієслова честовати «шанувати» -- давня. Але коли дієслово ша-
нувати витіснило лексему честовати з цим значенням, необхідно про-
студіювати окремо.

Семантичним діалектизмом у ПЄ трактуємо значення «рясно, багато
вродити» дієслова зродити: ЧЛкоу єдиному богатому. зродило поле ве(л)мі
(Л., с. 274). Він живий у говірках південно-західного наріччя: зродити 5.
зародити (19 І. 316), зародити «вродити багато плодів», «дати багатий
урожай» (Там само: 268).

155М 1682-3540. Українська мова, 2016, Мо 4 17

В.В. Німчук

Специфічним є прислівник місця всадь, який у Пересопницькому
Євангелії фіксується тільки один раз: облагоу(т) тд. и обьійМоу(т) вслдм.
и розбіють та (Л., 307 зв.,). Його засвідчено в таких українських говір-
ках: лемківських -- всядмі, всягдь «скрізь» |9: 401|, всяди, всядий |33: 53|,
всяди |47: 55| «скрізь, усюди», бойківських -- усягди «усюди» |30 П: 323|,
закарпатських -- всядь, усядь «скрізь, усюди» |36: 42, 388|. Цей прислів-
ник сягає праслов'янської давнини, але повну паралель українському
діалектному складає тільки польський у/5геасіе «всюди».

Яскравим карпатським діалектизмом у ПЄ є прислівник (присудко-
ве слово) можь (Л., с. 216): оупіли якь много чєрезь Днь можь воийти и
глАДали єго мєжи прирожеєньми (Л., с. 216), що нині функціонує в лем-
ків: мож «можна» |47: 179|, бойків: можь «можна» |30 І: 449|, закарпат-
ців: мож «можна» |36: 175|, буковинців: мож «можна» |42: 294).

У ПЄ переважає частка ии (близько 57 вживань), але в ньому спосте-
рігаємо фонетичний варіант партикули -- ци (5 уживань): ци нє болша
ли є(ст) дша нижли пища (М., 37 зв.). Пор: гладающіи на(и)доуєть ...
коли бь просиль // Єнь єго хліЬба, чи пак камень пода(ст) ємоу (М.,
с. 39 зв.). рєкль петрови симонє симонє ци спиш (МР., с. 187), аонь реєкль
к нимь а ци можете бнь! вєсєліа докола женихь с ними Є(ст) казати са
имь постити (Л., с. 231), якь можєть сліпеєць сліЬпца водить ци нє ба ли
вь ямоу Впадоуть (Л., с. 237), што (ж) єси ть. ци иліа єси ть. и рекль, нє
єсмь (Й., с. 343).

Нині питальна частка ци притаманна говіркам лемківським |33: 332,
бойківським |30 П: 351|, закарпатським |36: 407|, гуцульським | 12: 354|,
буковинським |42: 622|, наддністрянським |50: 270|, західнополіським
11: 239|.

Як бачимо, ареал частки ци на заході України -- значний. Сама част-
ка ци, якіїї нині нормативний еквівалент чи, -- праслов'янська -- "сі |31
ПІ: 194| (пор. і "сі 51 ІМ: 109)).

Розглянуті вище лексичні та лексико-семантичні діалектизми пере-
свідчують нас, що перекладач ПЄ походив із Бойківщини або Лемків-
щини (менш імовірно), і ним був Михайло Василієвич із Сянока.

Однак у ПЄ наявний і північноукраїнський слід, зокрема у фонетиці.
Виявлено в пам'ятці випадки написання е на місці етимологічного 5,
особливо -- в ненаголошеній позиції: девици, лєнивьи, пов(ь)текали, роз-
дєлиль, ослєпиль. І.П. Чепіга відзначає, що «у ділових документах, писаних
у той період і на тій же території, що і Пересопницьке Євангеліє, напи-
сання є на місці етимологічного 5 переважає |48, 36|. Вживання є на місці
ненаголошеного 5, мабуть, відбиває північноукраїнський мовно-літера-
турний узус або фонетику говіркового оточення ченця-перекладача чи
редактора, яке в середині ХУЇ ст. могло належати до північного наріччя
української мови.

Окрема проблема стоїть перед мистецтвознавцями, насамперед --
визначення художника, що оформляв ПЄ. Але не можна забувати того,
що на мініатюрі, яка зображує св. апостола-євангелиста Івана, є дата

18 155 1682-3540. Українська мова, 2016, Мо 4

Пересопницьке Євангеліє -- знову ювіляр

1556, -- отже, мистецьке оформлення Книги відбувалося водночас із її
написанням.

Дослідники історії української культури ще в ХІХ ст. мріяли про ви-
дання повного тексту пам'ятки для доступності його ширшим колам фі-
лологів. Мабуть, із огляду на унікальність манускрипту Українська Акаде-
мія Наук як перший том у серії «Пам'ятки мови» запланувала «виготовле-
не для друку» вже до січня 1920 р. «Пересопницьке Євангеліє, текст і роз-
відка О.С. Грузинського» |20|. Але цей задум чомусь не було реалізовано.

Знаючи винятковість ПЄ як джерела для вивчення історії україн-
ської мови та мистецтва, ми запропонували видати його в академічній
серії «Пам'ятки української мови».

Видання рукопису було введено в інститутські плани приблизно в
1974 р. Ще 25 березня 1975 р. І.П. Чепіга на засіданні вченої ради Інсти-
туту мовознавства ім. О.О. Потебні зробила доповідь «Наукове значення
Пересопницького Євангелія та принципи його публікації». Вона з вели-
кою любов'ю та сумліністю готувала пам'ятку до видання, досліджувала
п. Особливо багато праці вимагав повний словопокажчик до тексту.
Картки тиражовано на цинкографі, картотеку зроблено вручну. Уже коли
пам'ятка була готова до друку, ми запропонували дати в книзі кольорову
вкладку з мініатюрами, заставками, ініціальними буквами. Тоді виникла
думка видати факсиміле ПЄ. Через Міністерство іноземних справ УРСР
у ФРН одержано високоякісну кодаківську фотоплівку для слайдів. Пла-
нувалося видання такої книги 1989 р., та згодом настали скрутні еконо-
мічні часи. І текст ПЄ, що його підготувала І.П. Чепіга, зі словопокаж-
чиком до нього та її лінгвістичною студією, а також із додатком палео-
графічного (Л. Гнатенко) та кодикологічного (Л. Дубровіної) досліджень,
вийшов друком лише в 2001 р. Цього ж року з деякими модифікаціями
видання повторене. Тим часом УПЦ (МП) 2011 р. опублікувала факси-
міле ПЄ. Це видання пам'ятки коштовне й науковцям фактично мало-
доступне 3, Його немає навіть у Науковій бібліотеці Інституту мовознавства
ім. О.О. Потебні НАН України. Багато знаних лінгвістів не змогли взяти
участь у ювілейній конференції в м. Рівному, бо в бібліотеках вишів, де вони
працюють, немає жодного видання славного рукопису".

У незалежній Україні ПЄ прославилося як національна реліквія, без
оригіналу якої не обходиться інавгурація Президента Держави.

У Конституції України (розділ У, стаття 104) сказано: «Приведення
Президента України до присяги здійснює Голова Конституційного Суду
України. Президент України складає таку присягу: «Я, (ім'я та прізви-
ще), волею народу обраний Президентом України, заступаючи на цей

3 Пор.: «Відомий у краї меценат і бізнесмен подарував музею |Національного університету

«Острозька академія» -- В.Н.|, створеному в навчальному закладі, факсимільну копію
Пересопницького Євангелія. Вартість її -- 10 тисяч доларів (таз. «Експрес», 22-24 квітня
2011р.-- С. 3)».

З Страхувальна ціна рукопису ПЄ в 1991 р. складала 6,5 мільойонів доларів (газ. «Извес-
тия». -- 1991. -- 7 декабря. -- Мо 290 (23556). -- С. 1).

155М 1682-3540. Українська мова, 2016, Мо 4 19

В.В. Німчук

високий пост, урочисто присягаю на вірність Україні. Зобов'язуюсь усі-
ма своїми справами боронити суверенітет і незалежність України, дбати
про благо Вітчизни і добробут Українського народу, обстоювати права і
свободи громадян, додержуватися Конституції України і законів Украї-
ни, виконувати свої обов'язки в інтересах усіх співвітчизників, підноси-
ти авторитет України у світі» 7,

В Основному Законі не описано процедури приведення до присяги
Президента України, тому під час інавгурації спостерігаємо різні варіан-
ти церемонії.

Вступаючи на високу посаду Президента 5 грудня 1991 р., Л. Крав-
чук складав присягу, поклавши праву руку на серце, а лівою торкаючись
водночас книг із написами: «Акт проголошення незалежності України»,
«Конституція України» (хоча тоді ще не було Конституції самостійної
України!). Пересопницьке Євангеліє лежало одалік на столі.

Першим, поклавши правицю на Святу Книгу, 10 липня 1994 р. прися-
гав Л. Кучма. Коли Л. Кучма вдруге складав присягу в 1999 р., він тримав
правицю водночас і на Пересопницькому Євангелії і Конституції України.

Про цю подію А. Слободяник влучно пише: «Принципово важливо
і водночас символічно: Президент України присягав на Конституції
України (Основному Законі України) і на шедеврові українського кни-
говидання, національній реліквії -- Пересопницькому Євангелії. Влас-
не, у цьому багатозначному факті є своя закономірність, логіка, необ-
хідність, оскільки і Конституція, і Книжка в першооснові уособлюють
поєднання сучасності, минувшини і майбуття, акумулюють невичерпну
мудрість поколінь, консолідують суспільство, Словом Закону і Словом
Божим сприяють утвердженню Української Державності» 5.

В. Ющенко також присягав разом і на Конституції України, і на Пере-
сопницькому Євангелії, поклавши праву руку на Святу Книгу і торкаючись
кінцями пальців Основного Закону. Промовивши слова Присяги, новооб-
раний Президент поцілував Пересопницьке Євангеліє й осінився хрестом,
а далі -- поцілував Конституцію України й знову перехрестився.

В. Янукович присягав, поклавши правицю на Конституцію та Пере-
сопницьке Євангеліє, але кисть його руки була на Святій Книзі |За мате-
ріалами Уои Тифбеії.

Складаючи присягу, Президент П. Порошенко тримався за ПЄ, а
більша частина руки була на Конституції.

Але говорити, що на Пересопницькому Євангелії приймають прися-
гу Президенти України, можна хіба що умовно. В. Ющенко через хресне
знамення посередньо засвідчив клятву Богові. Інші Президенти і цього
не робили. А присяга на Євангелії без згадки про Бога не є адекватною.

5 Конституція України. Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996
року. -- К., 1997. -- С. 45.

5 Слободяник А. Пересопницьке Євангеліє -- святиня українського народу // Друкарство. --
Січень-лютий 2000. -- С. 1.

20 155 1682-3540. Українська мова, 2016, Мо 4

Пересопницьке Євангеліє -- знову ювіляр

Пор. божитися «присягатися Богом у тім, що сказане є правда» (СУМ І,
212), божитися «присягатися, взивати Бога на свідка» |21 І: 164).

Зразком може бути присяга на Євангелії (5 квітня 1710 р.) гетьмана
П. Орлика, початок і кінець якої звучить: «Я, Филиппь О(р)ликь,
новои(з)бра(н)ньй Во(й)ска Запоро(ж)ского Гєтмань присягаю Г(с)ду
Бгу, во Тро(й)ць сТой славимому, на томь, ижь будучи волними голоса-
ми ... обраньй, оголошеєньй и во(з)вєдєньй на знамєнитьй урядь гєт-
манский, яко сіє договорь и постановленя... непрємфЬнно исполняти ...
заховати об'вцую и долженг- буду. Такь мні Бжє помози, нєпорочноє сіє
Єугліє и нєвинная Страсть Хва» |31: 114-116.

Вочевидь, про ритуал присяги Президента сучасної України нашим
політичним діячам варто ще поміркувати.

Звертаємо увагу на те, як присягають Президенти деяких інших дер-
жав світу (за матеріалами Інтернету).

Після виголошення тексту присяги, передбаченого Конституцією США,
перший Президент країни Дж. Вашингтон поклав руку на Біблію і сказав:
«Хай допоможе мені Бог». Відтоді майже всі Президенти цієї держави
клялися на Святому Письмі і закінчували присягу звертанням до Бога.

При своєму вступі на посаду Федеральний Президент Німеччини перед
присутніми членами Бундестагу та Бундесрату присягає так: «Я присягаюся
присвятити свої сили на благо німецькому народові, примножуючи його
надбання, оберігати його від шкоди, дотримуватися й оберігати Основний
закон і закони Федерації, сумлінно виконувати свої обов'язки і дотримува-
тися справедливості щодо кожного. Нехай допоможе мені Бог». За Консти-
туцією ця присяга може бути виголошена без релігійного звернення.

Пересопницьке Євангеліє -- перший повний переклад Христового вчен-
ня живою українською мовою окремою книгою. Воно ввело її в коло єв-
ропейських мов, у яких закріпився й розвивається сакральний стиль.

ПЄ -- символ єдності українського народу, його духовної культури
на своїх споконвічних землях: переклад зробив виходець із Карпат, пра-
цю здійснено на Волині, збереглася пам'ятка на Наддніпрянщині завдя-
ки гетьманові І. Мазепі. Ця Свята Книга використовується в процедурі
присяги новообраного Президента Української Держави. Треба докласти
всіх зусиль, щоб про ПЄ знали якнайбільше мешканців Вітчизни, все-
бічно й систематично вивчали пам'ятку фахівці.

СКОРОЧЕННЯ

Мт. -- Євангеліє від апостола Матвія.
М. -- Євангеліє від апостола Марка.
Л. -- Євангеліє від апостола Луки.
И. -- Євангеліє від апостола Иоана.

1. Аркушин Г. Словник західнополіських говірок. -- Т. 1-2. -- Луцьк, 2000.

2. Архив Юго-Западной России, издаваємьй Временною комиссиею для разбора древ-
них актов... -- Ч. 1: Актьг о церквно-религиозньх отношениях в Юго-Западной Руси
(1322-1648 гг.). - Т. МІ. - К., 1883. -- С. 294.

3. Атлас української мови. -- Т. 1-3.-- К., 1984-2001.

155М 1682-3540. Українська мова, 2016, Мо 4 21

В.В. Німчук

4. Библіа сирь(ч) книгьт вєтхаго и новаго завьта, по язьку Словенску. -- | Острогі|, 1581. --
181, 276, 180, 30, 56, 78 арк.

5. Біблія, або Книги Святого Письма Старого и Нового Заповіту: Новий Заповіт Госпо-
да... Їсуса Христа. -- (1990: Об'єднання Біблійних Товаристві. -- 959 с. - 296 с.

6. Біблія. Книга Священного Писання Старого та Нового Завіту в українському пере-
кладі з паралельними місцями та додатками. -- К., 2004. -- 1397 с.

7. Біблія. Книга Святого письма Старого та Нового Завіту. Повний переклад з давньо-
грецької мови. -- К., 2011. - 1213 с.

8. Бодянский Й.М. Донесение г. Министру народного просвещения магистра Москов-
ского университета из Праги от 25 марта ст. ст. 1838 г. // Журнал Министерства народ-
ного просвещения. -- 1838. - Кн. 5.-- С. 393-395.

9. Верхратський І. Про говор галицьких лемків. -- Львів, 1902. - - 489 с.

10. Горбач О. Словник говірки села Бродина // Гуцульські говірки: Лінгвістичні та етно-
лінгвістичні дослідження. -- Львів, 2000. -- С. 245-364.

11. Грузинский А. Палеографические и критические заметки о Пересопницком Евангелий //
Журнал Министерства народного просвещения. -- Новая серия. -- Ч. ХХХМПІ. --
1912, апрель. -- С. 320-335; Ч. ХХХІХ. -- 1912, июнь. -- С. 322-341.

12. Гуцульські говірки / Лінгвістичні та етнолінгвістичні дослідження. -- Львів, 2000. -364 с.

13. Дзендзелівський Й.О, Українсько-західнослов'янські лексичні паралелі. -- К., 1969. --211 с.

14. Дзже Л. Украйнская лексика сер. ХУЇ века: Няговские поучення (словарь и анализ). --
Дебрецен, 1985. -- 525 с.

15. Евангелие от Исанна в славянской традицийи. -- С.-Пб., 1998. -- 82 с.

16. Енциклопедія історії України. -- Т. 1.- К., 2003. -- 677 с.

17. Євсевієве Євангеліє 1283 року. - К., 2001. -- 319с.

18. Жереладо історії України-Руси. -- Т. П: Описи королівщини в руських землях ХУЇ віку:
Люстрації земель Перемиської й Сяноцької. -- Львів, 1897. -- С. 251; 266; 272.

19. Желеховський Є., Недільський С. Малоруско-німецкий словар. -- Т. 1-П. -- Львів, 1886. --
1122 с.

20. Звідомлення про діяльність Української Академії Наук у Києві до І січня 1920 року. --
ГК., 19202.

21. Іларіон митрополит. Етимологічно-семантичний словник української мови. -- Т. 1-4. --
Вінніпег, 1979--1994.

22. Каманин Й. Дошло ли до нас в подлиннике Пересопницкое евангелие? // Чтения в Истори-
ческом обществе Нестора летописца. -- 1911.-- Кн. 20. -- Мо 3.-- К., 1911. -- С. 83-85.

23. Кралюк П. Євангеліє княгині Жеславської. Українська національна святиня: історія,
зміст, згадки // День. 2010. -- Мо 134-135. -- 30 липня. -- С. 8.

24. Лексикон словенороський П. Беринди / Підгот. В.В. Німчук. - К., 1961.-- ХІ, 172 с.

25. Лексис Л. Зизанія. Синоніма славеноросская / Підгот. В.В. Німчук. -- К., 1964. -203 с.

26. Матіїв М. Словник говірок центральної Бойківщини. -- К.-Сімферополь, 2013. -- 601 с.

27. Млиновецький Р. Гетьман Мазепа в світі фактів і дзеркалі «історій» / Вид. 3. В 2 кни-
гах. -- (Торонто). -- 1976. -376 с.

28. Німчук В.В. Словотвір займенників у говорах району верхньої течії р. Боржави // Нау-
кові записки Ужгородського державного університету. -- Т. ХХМІ: Діалектологічний
збірник. -- Вип. 2. -- Ужгород. -- 1957. -- С. 195-199.

29. Огієнко І. Пересопницьке Євангеліє 1556--1561 рр. // Путь правдьі. -- 1930. -- Мо 1. -- С. 12-32.

30. Онишкевич М.Й. Словник бойківських говірок. -- Ч. 1-2.-- К., 1984.

31. Пакти і Конституції Української козацької держави (до 300-річчя укладання). -- Львів,
2011.-- 439с.

32. Пересопницьке Євангеліє 1556-1561. Дослідження. Транслітерований текст. Слово-
покажчик. -- К.,2001.-- 700 с.

33. Пиртей П. Короткий словник лемківських говірок / Упорядкув. й підгот. до друку
Є.Д. Турчин. -- Івано-Франківськ, 2004. -- 332 с.

34. Письма к М. Погодину из славянских земель (1835-1861). -- Вьш. 1: Письма О.М. Бо-
дянского. -- М., 1879. -- С. 1-2.

35. Піпаш Ю., Галас Б. Матеріали до словника гуцульських говірок: Косівська Поляна і
Росішка Рахівського р-ну Закарпатської обл. -- Ужгород, 2005. -- 265 с.

22 155 1682-3540. Українська мова, 2016, Мо 4

Пересопницьке Євангеліє -- знову ювіляр

36. Сабадош І. Словник закарпатської говірки села Сокирниця Хустського району. --
Ужгород, 2008. -- 478 с.

37. Святе Письмо Старого та Нового Завіту / Повний переклад, здійснений за оригіналь-
ними єврейськими, арамійськими та грецькими текстами |о. І. Хоменко). -- Рим,
1963. -- 1070 с Кк 352 с.

38. Скотарське учительне Євангеліє -- український гоміліар 1588 року / Текст рукопису
підготував і видав М. Кочіш / З передмовою проф. В. Німчука. -- Сомбатгей, 1997. --
479 с.

39. Словарь украийнского язькка, собранньй ред. ж. «Киевская старина» / Ред., с добавл.
собствен. Материалов, Б.Д, Гринченко. -- Т. І-ІУ. -- К., 1907--1909.

40. Словник української мови. -- Т. І-ХІ. -- К., 1970--1980.

41. Словник української мови ХУІ -- першої половини ХМІЇ ст. -- Вип. 1-16. -- Львів,
1994-2013.

42. Словник буковинських говірок. -- Чернівці, 2005. -- 688 с.

43. Стефаник В. Повне зібрання творів у трьох томах. -- Т. І.-- К., 1949. -- 369 с.

44. Срезневский Й.И. Материаль для словаря древнерусского язьтка. -- Т. І-ПІ. -- Спб.,
1893--1903.

45. Терещенко А.В. Евангелие княгини Жеславской // Библиографические записки. -- Т. 3. --
1861. -- С. 457-467.

46. Тимченко Є. Матеріали до словника писемної та книжної української мови ХМ--ХМІІ ст. /
Підгот. до вид. В.В, Німчук та Г.І. Лиса. - Кн. 1-2.-- К.-Нью- Йорк, 2003.

47. Турчин Є. Словник села Тилич на Лемківщині. -- Львів, 2011. -- 383 с.

48. Чепіга І.П. Пересопницьке Євангеліє -- унікальна пам'ятка української мови // Пере-
сопницьке Євангеліє 1556--1561: Дослідження. Транслітерований текст. Словопокаж-
чик. - К., 2001.-- С. 16-25.

49. Чуба Г. Українські рукописні учительні Євангелія / Дослідження, каталог, описи. --
К.-Л.: «Свічадо», 2011. -- 223 с.

50. Шило Г. Наддністрянський регіональний словник. -- Львів-Нью-Йорк, 2008. -- 287 с.

51. Зтимологический словарь славянских язьтов. Праславянский лексический фонд /
Под ред. О.Н. Трубачева. -- Вьш. 1-36. -- М., 1974-2010.

52. Яковенко Н.М. Українська шляхта з кінця ХІМ до середини ХМІЇ ст. (Волинь і Цент-
ральна Україна). - К., 1993. -- 416 с.

53. АЧаз8 вмаг Боїкомякісі / Оргасомапу ... род КіегипКіет ). Кіерега. -- Т. 1-7. -- М/госіам
еїс., 1980--1991. -- С. 1.

54. Лапбур /. хофіа Емапре!іії Регезорпісківі // 5Іаміа. - - В. 5. 5е5. 3. -- РгаНа, 1927. -- С. 470-499.

55. МіКозіси Е. І. ехісоп раїаео-8іоуепісо-єгаесо-Іаїітит. -- Міеп, 1862-1865. -- 1171 с.

56. Кессек 5. Родгесгпу 8їомпіК дампеі роізгстулпу. -- С. Г: 51агороізко-помороїзка. -- С7. П:
МомороїзКо-8іагороїзка. -- М/госіаму- -Матегама--КтаКком, 1968. -- 933 с.

57. 5ІомпіК |агуКа згагозіоубпяКепо. -- Р. 1-4. -- Ргара, 1966--1977.

58. УпеБег 7. АЧаз )сгукому Фамтпе| БеткКомз7стугпу. -- 2087. 1-8. -- 1042, 1956--1964.

Статтю отримано 02.07.2016

Уазуї Мітспик
Паз5ійтите ої Пе ЮКгаїпіап І апецаєе ої Магопа! Асадету ої 5сіепсе5 ої |Ктаїпе, Куїм

ТНЕ РЕКЕЗОРМУТЗІА СОБРЕЇ, СЕГЕВКАТЕ5 ТНЕ АММІУЕКЗАКУ АСАПХ

Регезорпуїзіа Созреї 15 ап ошізіапдїпе плопитепі ої | Кгаїпіап Іапецаєє апа агі. М/огК оп ії
Бевап іп 1556 її Дуогеїз топазіегу (пом/ КПіитеїіпіїзку геєвіоп.) апа сотріетей іп Регезорпуї-
зуа (пом Кімпе гевіоп.). ТРе Геагиге5 ої аїаїесів ої (пе Саграїріап гедіоп меге геусаїсад іп Різ
різгогісаї боок. Ргезитабіу їПе їехі ма5з ігапзіатед іпіо | Ктаїпіап СригсП ЗІамопіс Іаприаєе Бу
Міспаєі! Уазупуеуусії гот Пе їтомп ЗапокК (пому її із іп Роіапа, пеаг Пе | Ктгаїпіап-РоПяЮ Бог-
дег). По мав ргезегусд бу Нейтап Гуап Малера, уро баме ре плапи5сгірі го Ше сагпеага! ої ре
сігу Ройшауа. Мом оп Різ бо8реї! ре Ргезідепі ої ОКгаїпе са дигіпе ре сегетопу.

Кеутомаз: Соуреї, ігапзіайоп, (Кгаїпіап, Сагратіап аїаіесіз, уосабиіату, Міснає! УКазуПуєеууси,
Неїтап Магера, те Ркезійепі ої (Ктаїпе.

155М 1682-3540. Українська мова, 2016, ЛО 4 23

24

УДК 81:38

Світлана Єрмоленко, Світлана Бибик,

Ангеліна Ганжа, Тетяна Коць, Наталія Мех, Галина Сюта
Інститут української мови НАН України, м. Київ
УКРАЇНСЬКА ЛІНГВОСТИЛІСТИКА

ТА КУЛЬТУРА МОВИ НА МЕЖІ СТОЛІТЬ:
ПОЛІЛОГ ПОКОЛІНЬ

Стилісти повертають нам віру в слово --

скалічене й спотворене варварським із ним поводженням,
брутально розтоптане й зачовгане ногами,

опромінене байдужістю до нього.

У стилістів слово -- релігія. Тобто слово в них -- це все.
Для них світ починається зі слова

і ніколи не закінчується саме тому, що в ньому є слово.

М. СЛАБОШПИЦЬКИЙ

У статті узагальнено теоретичні і практичні результати роботи відділу
стилістики та культури мови від часу створення Інституту української
мови НАН України. Сформульовано концептуальні засади досліджень у
галузі академічної лінгвостилістики у зв'язку з наступністю в розвитку
загальної і прикладної стилістики, динамікою соціокультурних змін укра-
їнської спільноти, змінами в методиках і поняттєвому апараті дослі-
джень. Представлено інтегративний зміст праць з лінгвостилістики, за-
уважено про широке розуміння культури мови як напрямку, що об'єднує
практичні засади літературно-мовного життя і теорію часово-просто-
рового наповнення текстів.

Ключові слова: лінгвостилістика, культура мови, функціональний стиль,
норма, метод дослідження, текст.

Запропоновану тему обговорюють наукові співробітники
відділу С.Я. Єрмоленко, С.П. Бибик, Н.О. Мех, А.Ю. Ганжа,
ТА. Коць, Г.М. Сюта.

Єрмоленко С.Я.: Першого вересня ц. р. відділ стилістики
та культури мови Інституту української мови НАН України

О С.Я. ЄРМОЛЕНКО, С.П. БИБИК, А.Ю. ГАНЖА,
ТА. КОЦЬ, Н.О. МЕХ, Г.М. СЮТА, 2016

155 1682-3540. Українська мова, 2016, Мо 4

Українська лінгвостилістика та культура мови на межі століть...

перейшов знакову дату своєї історії -- 45 років від дня створення. Ми пра-
цюємо майже півстоліття... До речі, наступного року -- 50-річчя єдиного в
Україні видання, яке готують науковці відділу, -- науково-популярного
щопіврічника «Культура слова». Це теж окрема тема й цікавий предмет
аналізу...

Бибик С.П.: Мабуть, поява відділу культури мови в Інституті мово-
знавства ім. О.О. Потебні АН УРСР не була випадковою?

Єрмоленко С.Я.: Так, саме таку назву мав відділ, створений І вересня
1971 року. Очолював його до 1976-го Віталій Макарович Русанівський.
Упродовж десяти років (1977--1987) завідувачем відділу був Микола Ми-
колайович Пилинський. Я прийняла відділ 1987 р., а з 1991-го в струк-
турі Інституту української мови ми отримали назву відділ стилістики та
культури мови.

Час диктував нові вимоги до наукової діяльності академічної уста-
нови. Створення відділу було підготоване соціокультурною ситуацією.
Уже був відомий наш щопіврічник, до речі, заснований в один рік із
журналом «Мовознавство». Відбувалися регулярні телепередачі «Живе
слово», «Культура української мови», радіопередачі «Слово про слово».
Тобто в засобах масової інформації пропагувалася, культивувалася укра-
їнська літературна мова. Інша річ, що офіційна пропаганда української
мови була дозована, існувала цензура цих передач. Не можна було гово-
рити про гострі питання національно-мовної політики, а втім, листи на
адресу згаданих передач часто були глибоко аналітичними, бо виявляли
справжній стан української мови в Україні.

Ганжа А.Ю.: Культуру мови насамперед розуміли як дотримання лі-
тературної норми української мови. Поширені в газетах, журналах мовні
поради стосувалися норм літературного слововживання, орфоепічних,
орфографічних, граматичних, стилістичних правил. І оскільки літератур-
ної мови навчали в школі, її дотримувалися в друкованих виданнях, то й
був створений образ літературної мови -- основного засобу спілкування.
Тим часом мовна практика завжди ширша й різноманітніша, ніж визна-
чені в підручниках, посібниках літературні стандарти. У тодішніх умовах
важко було б уявити дискусії про вибір мовної норми, про різні критерії
формування літературної норми.

Коць Т.А.: Але згадаймо, які дискусії на тему культури мови (або літе-
ратурної норми) були на сторінках української преси в кінці ХІХ -- на
початку ХХ ст. |13|. Тоді, до речі, дописувачі найчастіше наводили аргу-
мент зрозумілості/незрозумілості літературної мови для широкого кола
читачів, а також торкалися питань використання в ній елементів народ-
них говорів та міри введення іншомовних запозичень.

Єрмоленко С.Я. Тобто кульгура мови насамперед сприймалася як
практична галузь мовознавства. І соціальний запит на неї актуалізувався
на початку 90-х рр. ХХ ст., коли українська мова була визнана держав-
ною. У спільній програмі Київської міської держадміністрації, Інституту
української мови НАН України та Українського науково-виробничого

155М 1682-3540. Українська мова, 2016, Мо 4 25

С.Я. Єрмоленко, С.П. Бибик, А.Ю. Ганжа, Т.А. Коць, Н.О. Мех, Г.М. Сюта

центру «Рідна мова» було передбачено створення «Бібліотеки державного
службовця. Державна мова і діловодство» (1995 р.). Співробітники відділу
(Л.О. Пустовіт, С.Я. Єрмоленко, К.В. Ленець, С.П. Бибик, Г.М. Сюта) пер-
шими прилучилися до виконання такої широкої програми. Було укладено
й видано низку російсько-українських словників різного обсягу й термі-
нологічного спрямування, новий словник іншомовних слів, універсаль-
ний довідник-практикум з ділових паперів |2; 24; 25; 37|. Новітня за фор-
мою і за змістом довідкова література у сфері офіційно-ділового спілку-
вання допомагала державним службовцям в українськомовній усній і пи-
семній практиці.

Бибик С.П.: Культура мови як галузь свідомого впливу й лінгвістично-
го оцінювання мовної практики безпосередньо пов'язана зі сферою термі-
нотворення, кодифікацією термінів у галузевих і загальномовних словни-
ках. Одним із важливих завдань у роботі відділу є надання письмових та
усних консультацій з культури мови у зв'язку з активними процесами в су-
часній мовній практиці, явищами, які потребують нормалізації та кодифі-
кації. Відповідаючи на практичні потреби, авторський колектив співробіт-
ників відділу (Н.Я. Дзюбишина-Мельник, Н.С. Дужик, С.Я. Єрмоленко,
К.В. Ленець, Л.О. Пустовіт, Н.Г. Сидяченко, Л.О. Ставицька, Н.М. Соло-
губ, С.Г. Чемеркін) підготував 1998-го та 2000-го рр. видання «Культура
мови на щодень» |14|, згодом, 2005-то, -- «Довідник з культури мови» |3|.
Наклади порадників -- 5 тис. та 9 тис. примірників відповідно!

Сучасна репрезентація цих порад -- електронна інформаційно-до-
відкова система «Культура мови на щодень» та СР «Говоримо і пишемо
зразковою українською мовою» (ініціатор проекту -- П.Ю. Гриценко, за
підтримки Президентського фонду Леоніда Кучми «Україна») |4Ї.

Час змінює способи обміну інформацією між соціумом і мовознавця-
ми -- через електронне листування. Такі матеріали, що відбивають актуальні
культуромовні запити, зібрала і представила в пораднику О.В. Ожигова |27).

Сюта Г.М.: Маємо сказати, що в 1990-х рр. особливу увагу громад-
ськості було приділено саме сфері офіційно-ділового спілкування. Наго-
лошуємо: не лише згадані словники, довідники, посібники були орієн-
товані на поширення української мови в діловій сфері. Співробітники
відділу (С.Я. Єрмоленко, ТА. Коць) вели заняття на курсах української
мови, заснованих і фінансованих КМДА, також на курсах підвищення
кваліфікації державних службовців Київської обласної державної адмініс-
трації працювала С.П. Бибик, практично всі співробітники відділу чита-
ли лекції в банківських установах, перед військовими...

Єрмоленко С.Я.: Доповнення у 1991-му р. в назві відділу слова стиліс-
тика не було лише формальною зміною. Тематика нашої роботи від по-
чатку закроювалася широко: щоб обгрунтовувати статус літературної
норми, потрібні були відомості з лексикології, фразеології, граматики,
стилістики, історії літературної мови. Попередні напрацювання у відділі
були визначені таким напрямком: історія літературної мови -- це історія
формування і розвитку її стилів.

26 155 1682-3540. Українська мова, 2016, Мо 4

Українська лінгвостилістика та культура мови на межі століть...

У нашому підрозділі Інституту розроблялася теорія широкого розумін-
ня культури мови: не лише увага до рівневих, структурних норм української
мови, не лише пропагування літературного слововживання, використання
правильних закінчень, суфіксів, а поширення глибинного мовного досвіду
українського народу через естетично довершені художні, публіцистичні тек-
сти, через тісніший зв'язок із соціальною психологією. Адже звертання до
наукового доробку О.О. Потебні, до публіцистичних праць І.Я. Франка
(«Двоязичність і дволичність»), Івана Огієнка («Наука про рідномовні обо-
в'язки»), М.С. Грушевського, М.П. Драгоманова та ін. відкривало нові мож-
ливості тлумачення таких понять, як «рідна мова», «культурна мова» тощо.

Коць Т.А.: Коли читаєш газети й журнали початку ХХ ст., мимоволі
порівнюєш, зіставляєш різночасові соціально- психологічні умови фор-
мування національно-мовного світогляду українців. За кожною конкрет-
ною рекомендацією лінгвістів, публіцистів проступає природний зв'язок
із мовним середовищем. А звідси -- 1 кількість варіантів: орфоепічних,
лексичних, граматичних, стилістичних. Невипадково ми заглиблюємося
в теорію прескриптивної і дескриптивної мовної норми.

Бибик С.П.: Так, це відбила колективна монографія «Літературна нор-
ма і мовна практика» |17|, де обгрунтовано такі важливі теоретичні по-
няття культури мови, як "символічний і прагматичний зміст літературної
норми", "слабка і сильна норма". Сучасна мовна практика виявляє по-
мітні зміни в українській літературній мові, у ставленні до її літературно-
го стандарту. Тому актуальним є вивчення динаміки літературної норми
та пов'язаної з нею варіантності мовних форм. Часом мовці сприймають
рекомендації з культури мови як заборону, обмеження, стримування при-
родного в індивідуальному слововживанні вільного вибору слів, конст-
рукцій, фразеологічних зворотів. У зв'язку з цим маємо розрізняти яви-
ща пуризму і культури мови.

Єрмоленко С.Я.: Ці питання дотичні також до теоретичного поняття
просторово-часової глибини літературної норми. Сутність його розкриває-
мо, зокрема, на прикладі мовотворчості І. Котляревського, який, за сло-
вами П.Г. Житецького, «подивився на світ очима українців» і мову творів
якого вважаємо початком нового періоду в історії української літератур-
НОЇ МОВИ.

Ганжа А.Ю.: Доречно буде навести тут уривок із ваших, Світлано
Яківно, українознавчих студій, у яких факти з історії літературної мови
слугували й вираженню національної ідеї, й поясненню становлення лі-
тературної норми української мови: «Мабуть, не треба вдаватися до
формально-схоластичних розмежувань -- хто засновник, а хто осново-
положник нової української літературної мови. Адже новий період за-
вжди зароджується в попередньому. Котляревський узяв у народу його
мову, узвичаївши її в статусі літературної, а Шевченко власне повернув
мову народові, але в новій якості: він дав літературній мові звання народ-
ної, бо ож і сам народ сприйняв її як свою. Не було б Шевченкової мови, якби
не було мови І. Котляревського.

155М 1682-3540. Українська мова, 2016, Мо 4 21

С.Я. Єрмоленко, С.П. Бибик, А.Ю. Ганжа, Т.А. Коць, Н.О. Мех, Г.М. Сюта

Олітературювання народної мови -- не простий процес, і залежить він
не тільки від практики письменника, традицій письменства взагалі, а Й від
мовної свідомості читачів, усіх, хто сприймає літературний твір і в кого ви-
робляється чуття писаної, відшліфованої письменником культурної бесіди,
отже, і чуття норми. Для підтвердження й утвердження літературно-писем-
ної норми важлива була ідея, яку висловив Котляревський в «ЕНнеїді»:

Но тільки щоб латинське плем'я
Удержало на вічне врем'я
Імення, мову, віру, вид

8: 271-2741.

Сюта Г.М.: Очевидно, саме літературна норма, писемна традиція за-
безпечує стійкість національно-мовної свідомості. Показово, що в ра-
дянських шкільних підручниках не цитували цих рядків і не пояснювали
їхнього глибинного змісту. Нам більше відомі з тексту «Енеїди» інші афо-
ристичні вислови, наприклад:

Любов к Отчизні де героїть,
Там вража сила не устоїть,
Там грудь сильніша од гармат.

Ганжа А.Ю.: Мовно-культурну діяльність супроводжують зазвичай
дискусії, суперечки щодо конкретного слововживання, вибору тієї чи
тієї граматичної форми. Найчастіше мовці звертаються до таких джерел
літературної мови, як народні говори, мовна практика письменників.

Бибик С.П.: Стрижневою для історії літературної мови є проблема її
взаємодії з діалектами. Цій темі присвятив багато років своєї наукової ді-
яльності І.Г. Матвіяс. Його монографія «Варіанти української літератур-
ної мови» (1998) |18|, а також низка статей у «Культурі слова» про мову
письменників ХІХ ст. -- ХХ ст. (Г. Квітки-Основ'яненка, М. Шашкевича,
Леся Мартовича, В. Стефаника, І. Франка, Б. Грінченка та ін.) є внеском
у вивчення історії української літературної мови, своєрідною ілюстрацією
до теми про часову й просторову глибину літературної норми, про дина-
міку формування літературного стандарту, що репрезентує єдність нації.

Коць Т.А.: Питання варіантності літературної мови, мовно-літера-
турних інновацій стосується і сфери культури мови, і галузі соціолінгвіс-
тики. І це найвиразніше можемо бачити на прикладі виконаної у рам-
ках міжнародного проекту «Найновіша історія слов'янських мов» теми
«Українська мова». У співавторстві з колегами Інституту мовознавства
ім. О.О. Потебні видано монографію |40|, в якій є історичний екскурс
про українську мову, характеристика мовної ситуації і мовної політики
кінця 80--90-х р., структурно-мовна характеристика функціональних
різновидів української літературної мови. У науковий обіг введено но-
вий соціолінгвальний матеріал з мовокраїнознавства (розділ «Україн-
ська мова в Новому Світі»).

Сюта Г.М.: Варто наголосити, що соціокультурна, соціолінгвальна
лінія пізнання змісту сучасного художнього слова виразно простежуєть-
ся в розділі згаданої праці «Мовно-стильові тенденції у художній прозі

28 155. 1682-3540. Українська мова, 2016, Мо 4

Українська лінгвостилістика та культура мови на межі століть...

90-х років» (автор -- Л.О. Ставицька). Цікаво, що науковий інтерес Лесі
Олексіївни, глибокий соціолінгвальний аналіз художнього слова визна-
чив майбутні студії авторки в очолюваному нею відділі соціолінгвістики.

Початок 90-х рр. ХХ ст. пов'язаний в українській лінгвостилістиці з
відкриттям нових джерел вивчення літературної мови. Це тексти реабілі-
тованих письменників, науковців, публікації авторів -- представників
західної української діаспори. На сторінках «Культури слова» та інших
науково-освітніх, науково-популярних видань з'явилися публікації чле-
нів відділу: С.Я. Єрмоленко -- про мовотворчість Олега Ольжича, Євге-
на Маланюка, Уласа Самчука, Н.С. Дужик -- про мовну особистість Ми-
коли Хвильового, Н.М. Сологуб -- про мову і стиль Яра Славутича, Івана
Багряного |31; 321.

Бибик С.П.: А у працях Г.М. Сюти -- про загальне та індивідуальне у
стилістиці творів членів Нью-Йоркської поетичної групи, які зокрема
відкривали українським читачам, дослідникам-стилістам новий світ ук-
раїнського слова.

Сюта Г.М.: В аналізі цієї поезії ми поєднали такі лінгвостилістичні
методи, як моделювання лексико-семантичних полів у поетичному тек-
сті, окреслення слів-образів та створення лінгвостилістичної структури
мовного портрета творця поетичного тексту |34|. Такий підхід виявився
продуктивним для оприявлення цілісної картини поетичного лінгвосвіту
досліджуваних текстів.

Мех Н.О.: Галина Мирославівна згадала про лінгвостилістичні мето-
ди дослідження тексту. Обговорюючи дисертації із галузі стилістики в
нашому відділі, часто акцентуємо на адекватності застосованих (часом
лише названих) авторами лінгвостилістичних методик дослідження. Різ-
номанітність методів, якими оперують дослідники стилістичних катего-
рій української мови, детермінована як складністю наукового об'єкта,
так і зміною загальнонаукових парадигм вивчення літературної мови.

Інтегративний характер сучасних лінгвостилістичних досліджень, на
мою думку, виразно простежується у збірнику наукових праць «Лінгво-
стилістика: об'єкт -- стиль, мета -- оцінка» |16|. Автори наукових розві-
док пропонують різні підходи, методи аналізу функціональних, індиві-
дуальних стилів і стилістичних явищ української мови. Ми свідки на-
родження різних стилістик.

Єрмоленко С.Я.: Справді, терміном «стилістика» послуговуються й лі-
тературознавці, і мовознавці. В історії українського мовознавства 50-х --
60-х рр. ХХ ст. йшлося про розмежування практичної і загальної
(теоретичної) стилістики. Перша орієнтована на практичне удосконален-
ня мови, вибір мовцем найдоцільніших форм спілкування у різних су-
спільних сферах, на засвоєння мовних норм, друга -- на обгрунтування
поняття мовного стилю, стилістичної системи національної мови, Зага-
лом -- на визначення сутності лінгвостилістичних категорій.

У праці «Нариси з загальної стилістики сучасної української мови»
І.Г. Чередниченко розрізняв загальну стилістику як «вчення про ви-

155М 1682-3540. Українська мова, 2016, Мо 4 29

С.Я. Єрмоленко, С.П. Бибик, А.Ю. Ганжа, Т.А. Коць, Н.О. Мех, Г.М. Сюта

ражальні мовні засоби і використання їх у різних стилях і стилістичних
колоритах мови» тачасткові стилістики, «призначені для висвітлен-
ня питань окремих стилів» | 39: 12|.

Бибик С.П.: Ви згадали ім'я одного з перших авторів підручників зі
стилістики для вищої школи. Це важливо -- пам'ятати, що академічна
школа лінгвостилістики формувалася і розвивається нині у тісній взає-
модії з теоретичними напрацюваннями і практичними результатами, що
викладені в підручниках зі стилістики І.Г. Чередниченка |39|, А.П. Ко-
валь |12|, О.Д. Пономарева |23|, Л.І. Мацько |191.

Ганжа А.Ю.: Ачи можна говорити про існування академічної школи
лінгвостилістики?

Єрмоленко С.Я.: Очевидно, що так. До 1991 р., коли відділ почав функ-
ціонувати у складі Інституту української мови НАН України, були створені
праці: «Курс історії української літературної мови» у 2-х т. (1958 і 1961),
«Статистичні параметри стилів» (1967), «Теоретичні проблеми лінгвістич-
ної стилістики» (1972), «Сучасна українська літературна мова. Стилістика»
(1973), «Слово і труд» (1976), «Мова і час. Розвиток функціональних стилів
сучасної української літературної мови» (1977), «Науково-технічний про-
грес і мова» (1978), «Мова сучасної масово-політичної інформації» (1979),
«Взаємодія усних і писемних стилів мови» (1982), «Стиль 1 час. Хрестома-
тія» (1983), «Жанри і стилі в історії української літературної мови» (1989),
«Взаємодія художнього і публіцистичного стилів української мови» (1990);
індивідуальні монографічні дослідження І.К. Білодіда («Мова і стиль рома-
ну «Вершники» Ю. Яновського», 1955; «Питання розвитку мови української
радянської художньої прози», 1955; «Мова творів Олександра Довженка»,
1959), М.М. Пилинського («Мовна норма і стиль», 1976).

Розвиваючи методологію дослідження не лише художнього, а й ін-
ших функціональних стилів української літературної мови, автори ви-
дання «Сучасна українська літературна мова. Стилістика» засвідчили,
що в 70-ті роки ХХ ст. лінгвостилістика «стала одним із плідних напрям-
ків українського мовознавства» | 33: 12|.

Сюта Г.М.: Хоч би який відтинок історії відділу стилістики та куль-
тури мови ми не оглянули, повсякчас помічаємо, що ключовим для роз-
витку галузі лінгвостилістики є поняття "стиль".

Єрмоленко С.Я.: Інтерпретація цього поняття змінюється, у різні пе-
ріоди розвитку мовознавства в нього вкладають різний зміст.

Функціональні стилі становлять складні нелінійні системи. У них від-
дзеркалюється стан літературної мови, її часовий зріз, тобто наявний іс-
торичний аспект, історія культури, а також прагматичний аспект -- оцін-
ка мовця, його сприймання. Дослідник-стиліст постає перед проблемою
виявлення сфер функціонування мови й накладання на одиниці мови но-
вих функціональних і експресивних конотацій. Функціональний стиль --
це не самі елементи (одиниці) мовної системи, а принципи їх комбіну-
вання, настанови, конструкти, за якими організовується текст. Отож
завдання дослідника полягає у виявленні, пізнанні цих принципів.

30 155М 1682-3540. Українська мова, 2016, Мо 4

Українська лінгвостилістика та культура мови на межі століть...

Коць Т.А. У різних лінгвістичних джерелах ідеться про неоднакову
кількість функціональних стилів. У «Курсі історії української літературної
мови» (15: 9) виділено художньо-белетристичний, суспільно-публіцис-
тичний, стиль наукового викладу, виробничо-технічний, офіційно-доку-
ментальний, епістолярний стилі. У своїй праці І.Г. Чередниченко розріз-
няє такі стилі: мова живого усного загальнонаціонального спілкування,
офіційно-діловий стиль, мова наукової і технічної літератури, стилі масо-
вої радянської преси та агітаційно-масової публіцистики, ораторський
стиль, мова художньої літератури та естетико-художньої публіцистики
139: 133|. Про науковий, публіцистичний, художній, діловий стилі гово-
рить А.П. Коваль |12: 64|. В академічній «Стилістиці» |33: 121| автори
розрізняють стиль наукового викладу, публіцистичний, офіційно-діловий,
художньо-белетристичний. Значну увагу в цій праці приділено стильовій
диференціації усного мовлення (автор розділу Д.Х. Баранник), зокрема
розрізненню монологічного і діалогічного мовлення, диференціації усно-
го літературного мовлення за експресивними, соціально-професійними і
територіальними ознаками.

У 90-ті рр. ХХ ст. - на початку ХХІ ст. увагу науковців привертає ви-
вчення конфесійного стилю української мови, який посідає повноправ-
не місце серед інших стилів сучасної української літературної мови: ху-
дожнього, офіційно-ділового, публіцистичного, наукового, розмовно-по-
бутового, епістолярного.

Ганжа А.Ю.: Які ознаки треба вважати релевантними для диференці-
ації функціональних стилів?

Єрмоленко С.Я.: Релевантними для функціональних стилів є сфера
суспільної діяльності, тип мислення, стереотипні конструкти, тобто при-
значення, мета текстів, кількість використовуваних одиниць і їхнє сти-
льове навантаження.

У визначенні стилів найчастіше наголошують на можливості вибору
мовних засобів, способі, принципах їхньої стильової організації. Якщо
розуміти стиль не як форму втілення певного змісту, а як активну взає-
модію змісту і форми, що нерозривні в процесі висловлювання, треба
визнати неточність вживання поняття "вибір мовних засобів". Певний
зміст потребує лише такої, а не іншої форми; варіювання форми, зміна її
зумовлює виникнення нових змістових нюансів. Іншими словами, дум-
ка, народжуючись, утілюється в певній мовній формі; вона не існує окре-
мо, щоб до неї добирався той чи той стильовий "одяг?; вона відразу на-
роджується як стильово окреслене, призначене для конкретної сфери
спілкування, зумовлене комунікативною метою висловлювання. Кон-
кретне стильово орієнтоване висловлювання підпорядковане певним
принципам узгоджуваності складників, певному характерові, типові мис-
лення в кожній сфері мовної діяльності.

Тип мовомислення в офіційно-діловій або науковій сферах відрізня-
ється від типу мовомислення мовця, який створює художній чи публіцис-
тичний текст. Тип мовомислення і принципи організації мовних одиниць

155М 1682-3540. Українська мова, 2016, Мо 4 31

С.Я. Єрмоленко, С.П. Бибик, А.Ю. Ганжа, Т.А. Коць, Н.О. Мех, Г.М. Сюта

належать до категоріальних ознак стилю. Розуміння мови не лише як сис-
теми знаків, певного коду, а саме як мовно-розумової діяльності, як мов-
ної свідомості, скеровує думку дослідників на пошуки власне мовних і
позамовних чинників формування стилю. Отже, стиль -- це різновид твор-
чої мовної діяльності, тип мовомислення, мовної поведінки в різних колек-
тивно усвідомлених ситуаціях спілкування, дотримання умов комунікації в
конкретних сферах культури. У центрі розуміння динамічної моделі сти-
лю -- людина, яка і породжує, і сприймає (декодує) стильові різновиди
мови.

Бибик С.П.: Новітню теорію стилю як способу мислення, оформлен-
ня висловлювання в конкретній комунікативній ситуації підтримують у
працях відділу стилістики та культури мови з середини 90-х років ХХ ст.
19: 270-272). Вона стимулювала диференціацію функціонального наван-
таження мови в повсякденно-побутовій культурі (щоденна побутова ді-
яльність представників соціуму, пов'язана з реалізацією повсякденно-
практичного мовомислення) та в культурі професійно-виробничого
повсякдення |3|. Саме в цьому сегменті культури сконцентрований об-
сяг комунікації "сьогодні, тут і зараз", тобто під час професійно-ви-
робничої діяльності мовців: через усні і писемні тексти в художній, полі-
тичній, релігійній, науковій, освітній, економічній тощо сферах.

Фактично, коли говоримо про стиль як діяльність за певним типом
психолінгвальної організації, коли проектуємо його на сфери реалізації
в культурі повсякдення, то помічаємо, що в сучасних дослідженнях де-
далі активніше замість терміна "стиль" використовують багатозначне
поняття "дискурс", яке ніби знімає дистанцію між мовцем, продукова-
ним текстом і екстралінгвальними чинниками, що спричинили комуні-
кативну діяльність.

Єрмоленко С.Я.: До речі, ще 2001 р. в нашому короткому словнику
лінгвістичних термінів |36: 47-48| запропоновано тлумачення терміна
дискурс, в якому можна побачити спільні ознаки із наведеним вище ви-
значенням стилю як форми мовної діяльності: зв'язне мовлення в кон-
кретних соціокультурних, психологічних умовах; текст разом з умовами
його творення і сприймання, динамічний контекст культури, в якому
змінюється прочитання тексту та його вплив на свідомість читача. У цьому
словнику було наведено також тлумачення такого поширеного в сучас-
них лінгвостилістичних дослідженнях терміна, як мовна картина світу.

Сюта Г.М.: Це поняття в українську лінгвостилістику міцно входить
з 90-х років ХХ ст., воно узгоджується в наших дослідженнях з поняття-
ми "індивідуальний стиль письменника", "образ автора", "мовна осо-
бистість". Пор. інтерпретацію згаданих понять у працях Н.М. Сологуб:
В основі індивідуальної картини світу лежать вихідні принципи світоба-
чення людини. |..| Мова художнього стилю постає не як сукупність мов-
них засобів окремих рівнів і не як атомарний набір тропів, а як художня
цілісність, як текст, яким "диригує" особистість автора, його світогляд
130; 321.

32 155 1682-3540. Українська мова, 2016, Мо 4

Українська лінгвостилістика та культура мови на межі століть...

Ганжа А.Ю.: Вивчення мови художньої літератури як одного з визна-
чальних функціональних стилів, а також індивідуального стилю письмен-
ника проектується на стилістичні параметри нової української літератур-
ної мови в концептуально-знаковому і часовому вимірі. Саме такий підхід
застосовано до аналізу індивідуальної мовної картини світу в її зв'язку зі
світоглядом автора, внеском письменника в розвиток літературної мови,
роллю художніх текстів як мовно-естетичних знаків національної культури
(розвідки С.Я. Єрмоленко -- про мову І. Котляревського, Т. Шевченка,
Лесі Українки, М. Рильського та ін. |11|, Г.М. Сюти -- про поетичний
дискурс у контексті інтертекстуальності |34), Н.О. Мех -- про концепти
«логос, розум" в українській мовній картині світу |20; 21; 22; 23).

Бибик С.П.: Повернімося до новітньої історії, Світлано Яківно, до ос-
таннього 25-річчя. Які стратегічні напрямки розвитку української теоретич-
ної і практичної лінгвостилістики відкрилися перед колективом у 90-ті?

Єрмоленко С.Я.: Я б сказала, що практична стилістика тепер реалізу-
ється як широке розуміння культури української мови. А над теоретич-
ною лінгвостилістикою працюємо, досліджуючи питання теорії, історії,
функціонально-стильової та жанрової диференціації літературної мови --
важливого чинника розвитку національної культури. На основі зібрано-
го (до 2007 р.) емпіричного матеріалу співробітники відділу створили до-
відкову працю «Українська лінгвостилістика ХХ -- початку ХХІ ст.: сис-
тема понять і бібліографічні джерела», в якій узагальнено основні по-
няття лінгвостилістики, подано бібліографічні джерела за відповідними
розділами (характеристика художнього стилю з жанровими різновидами,
а також -- публіцистичного, наукового, офіційно-ділового, розмовного,
сакрального функціональних різновидів літературної мови); індекси тер-
мінів і персоналій (письменників, чиї твори стали об'єктом дослідження
лінгвостилістів). Ця праця є надійним джерелом, підгрунтям для ство-
рюваної у відділі енциклопедії «Українська лінгвостилістика».

Ми окреслюємо в загальній проблемі інтегративної сучасної лінгво-
стилістики свої підтеми. Зокрема, ще в кандидатській дисертації С.П. Би-
бик «Естетичні модифікації народнорозмовності в ідіостилі Григора Тю-
тюнника» (1994) художній прозовий текст репрезентовано як мовно-ес-
тетичну модель аксіологічної, емоційно-експресивної трансформації роз-
мовно-побутової лексики, фразеології, словотвору і розмовного синтак-
сису. Це був старт для виходу Світлани Павлівни на важливу проблему
розмовно-побутового стилю в сучасній українській культурі повсякдення.

Бибик С.П.: Так. У монографії «Оповідність в українській художній
прозі» (2010) |1| розмовність інтерпретовано як категорію історії літера-
турної мови (народнорозмовність) і стилістики. А в монографії «Усна лі-
тературна мова в українській культурі повсякдення» (2013) |3| наголоше-
но, що розмовно-побутовий стиль -- це функціональний різновид мови,
який забезпечує спілкування представників соціуму у сфері побуту, ви-
конуючи роль експонента матеріальної та комунікативної культури на-
роду (мовний етикет у найширшому розумінні), акумулятора принципів,

155М 1682-3540. Українська мова, 2016, ЛО 4 33

С.Я. Єрмоленко, С.П. Бибик, А.Ю. Ганжа, Т.А. Коць, Н.О. Мех, Г.М. Сюта

прагматики міжособистісного неофіційного спілкування. На матеріалі
усного спілкування в медійній та науковій сфері вдалося підтвердити,
що усна літературна мова завжди зберігає лексико-синтаксичні, фоне-
тико-орфоепічні, логіко-композиційні маркери "розмовності". Ця теорія
взаємодії усності" та грозмовності" розвиває постулати праць 3.1. Фран-
ко, М.М. Пилинського, Д.Х. Баранника, С.Я. Єрмоленко та ін.

Єрмоленко С.Я.: Ще один напрямок наших досліджень -- спостере-
ження за динамікою соціальних умов функціонування національної мови,
які зумовлюють активізацію лексико-семантичних, словотвірних проце-
сів, пов'язаних з іншомовними запозиченнями, адаптацією їх до систе-
ми української мови. Ці процеси насамперед відбиваються в мові сучас-
них ЗМІ (ТА. Коць), а також у нових комунікативних сферах (С.Г. Че-
меркін).

Сюта Г.М.: Маємо змогу оцінювати мовознавчі дослідження аспі-
рантів, здобувачів наукових ступенів із вищих навчальних закладів Украї-
ни. Це, наприклад, дисертації з культури мови, виконані під керівниц-
твом д. філол. н. Л.В. Струганець, дослідження з лінгвостилістики, якими
керує академік НАПН Л.І. Мацько.

Єрмоленко С.Я.: За чверть століття відділ співпрацював з усіма виша-
ми України, взяв участь у підготовці фахівців, які виконували кваліфіка-
ційні роботи на широкому джерельному матеріалі. За нашими спостере-
женнями, введення в науковий обіг нових джерел супроводжується по-
шуками нових методів, у яких виявляється й інтегративна сутність лінг-
востилістики.

Конкретні методи лінгвостилістичних досліджень дедалі виразніше
окреслюють зв'язок лінгвостилістики із загальною проблемою «мова і
культура суспільства». Наприклад, Н.О. Мех на матеріалі мови поезії
Т. Шевченка, Лесі Українки, І. Франка спочатку змоделювала лексико-
семантичне поле «мова-слово» |23|, а згодом використала методологію
інтерпретації цих знаків як концептів |20|. Дослідниця залучає інстру-
ментарій лінгвостилістики та комунікативної лінгвістики в її дискурсив-
ному варіанті як чинника синтезу ідей когнітивної лінгвістики, лінгво-
культурології, лінгвофілософії, прагмалінгвістики і вводить до наукового
обігу багатоаспектне поняття лінгвокультурологема (інтенційна одиниця
знання, репрезентована мовним знаком, основу якої становить визна-
чальна властивість людської свідомості -- бути скерованою на об'єкт як
предмет досвіду формувати щодо нього конкретний смисл, утілюючи
його в одиниці й категорії мови, співвідносні з різними сферами націо-
нальної культури |21|).

Бибик С.П.: В останні десятиліття наші праці засвідчили й розши-
рення методів дослідження лінгвостилістики в контексті розвитку сти-
лістичної лексикографії. Адже кожна із кандидатських праць закінчу-
валася додатками -- покажчиками новітнього мовного матеріалу, який
виявляв роль письменника в історії літературно-мовного процесу, в кон-
тексті взаємодії понять мова і час.

34 155 1682-3540. Українська мова, 2016, Мо 4

Українська лінгвостилістика та культура мови на межі століть...

Єрмоленко С.Я.: Коли говорити про інтегративний характер лінгвости-
лістики, тобто про її зв'язок із культурою мови, історією літературної мови,
соціолінгвістикою, то закономірно виходимо на ширшу проблему --
філософію мови, а щодо художнього стилю -- філософію мови письмен-
ника. Вона по-своєму відбита в укладених у відділі «Словнику епітетів
української мови» (1998) |29| та «Новому словнику епітетів української
мови» (2012) |26)|. Мовне наповнення лексикографічних джерел -- це ре-
єстри часово змінюваних означень, індивідуально-авторських інтерпре-
тацій художніх образів, це фіксація змін мовної свідомості спільноти
впродовж останнього століття, що спричинилася зокрема до формуван-
ня груп поняттєвих означень, термінологізації прикметників.

Ганжа А.Ю.: Науковою скарбницею, експериметальним дискусій-
ним майданчиком, образно -- «обличчям» відділу стилістики і культури
мови, без перебільшення, можна назвати «Культуру слова». Як народжу-
валося це видання, що вже фактично півстоліття активно реагує на мов-
ні запити соціуму і є своєрідним законодавцем сучасного літературного
стандарту української мови?

Єрмоленко С.Я.: Збірник «Культура слова» було започатковано як
науково-практичне видання, адресоване широкому колу читачів. Він
сприяв поширенню тих лінгвістичних знань, які так чи так пов'язані з
культурою мови, з аналізом щоденної мовної практики, з відповідями на
запити мовців. Статті в «Культурі слова» можна розглядати як цілісний
науково-популярний текст, у якому теоретичні питання мовознавства
постають перед читачем у цікаво ілюстрованому, невимушеному викладі.

Час, коли народжувалося видання, позначений зростанням уваги на-
уковців до усної мови як форми літературної мови. Порівняно з почат-
ковими випусками «Культури слова» згодом зростає питома вага пуб-
лікацій, присвячених питанням історії мови, пов'язаним із «життєвим
шляхом» окремих слів, фразеологізмів, назвами народного календаря.
Вагоме місце займають ономастичні студії. Показові рубрики збірника,
які структурують його зміст. До речі, перші випуски не мали рубрик, а
згодом назви розділів лексично й стилістично урізноманітнювалися. РУуб-
рика «Слово в художньому творі» -- найповніша, найрозвиненіша, най-
різноманітніша (предметом уваги лінгвістів упродовж аналізованого пе-
ріоду стала мова понад 400 українських і зарубіжних письменників). До-
слідники художнього слова зосереджують увагу на естетичній функції
мови, на значенні практики письменників-мовотворців для розвитку лі-
тературної мови, на виявленні ознак індивідуального стилю, відтворенні
особливостей місцевого колориту художньої оповіді.

У кожному випуску збірника вміщено мовні консультації -- це пора-
ди, яке слово вибрати у конкретній ситуації спілкування, як правильно
вживати ту чи ту форму тощо. За опублікованими консультаціями можна
простежити гнучкість, динаміку мовної норми.

Ганжа А.Ю.: Доба інформаційних технологій відкриває нові можли-
вості і для лінгвістів. Не лишилася осторонь і «Культура слова». 70 ви-

155М 1682-3540. Українська мова, 2016, МО 4 35

С.Я. Єрмоленко, С.П. Бибик, А.Ю. Ганжа, Т.А. Коць, Н.О. Мех, Г.М. Сюта

пусків видання було удоступнено для якнайширшого кола читачів у ви-
гляді СІ «Говоримо і пишемо зразковою українською мовою» |4|. Ав-
торський колектив мав на меті започаткувати інтерактивне спілкування
дослідників сучасного життя українського слова з тими, хто бажає удо-
сконалити свої знання мови. Виконання проекту, зокрема комп'ютерне
опрацювання змістового контенту «Культури слова» за 1967--2008 роки,
дало змогу вивчити динаміку числових показників терміноапарату по-
нять норми, культури мови та стилістики, реалізованого крізь призму
видавничої практики науково-популярного збірника. У чому ж полягала
новизна цього дослідження?

Сюта Г.М.: Для аналізу метамови видання було застосовано новатор-
ську методику кількісної параметризації із наступною побудовою моде-
лей розвитку терміносистем стилістики та культури мови |17: 292|. За-
гальні показники кількості терміновживань у «Культурі слова» за 1967--
2008 роки засвідчили, що науковці в цей період найчастіше зверталися до
питань лексикології. Дослідження поетичної мови активізувалося від кін-
ця 60-х років ХХ ст. і набуло системного характеру від 1980-х р., з цього
часу увага дослідників зосереджується на з'ясуванні естетики художнього
слова, особливостей концептуалізації художньої мови, експлікації засо-
бом поетичного слова мовної картини світу. Публікації в «Культурі сло-
ва», пов'язані з осмисленням національної й (епізодично) світової словес-
ності, мовотворчої практики, актуалізують різні питання теорії стилю, ви-
являють суперечності і в трактуванні самого поняття стиль, і у визначен-
ні його диференційних ознак, і в розумінні стильових явищ. Найвищий
коефіцієнт наукового зацікавлення мовою творів письменників належить
мовотворчості Т. Шевченка, І. Франка, Лесі Українки. Майже в кожному
з опублікованих випусків за період із 1967 до 2008 року творчість Т.Г. Шев-
ченка була предметом уваги лінгвістів. До речі, за кількісними даними
можна простежити динаміку зростання і спадання коефіцієнта наукового
зацікавлення мовою того чи того письменника. Інтенсивні інформаційні
процеси, які відбуваються в сучасній мові, підтверджують думку про те,
що чинні норми літературної мови формуються не лише під значним
впливом мови художньої літератури, а й засобів масової комунікації.

Ганжа А.Ю.: Від 71 випуску починається «нова доба» в історії «Куль-
тури слова». Зазнають змін не лише концепція та дизайн видання, а й
урізноманітнюються зміст і форма публікацій. Маркерами новітньої ре-
цепції стилістичних та культуромовних проблем стають нові рубрики,
зокрема «Теорія лінгвостилістики», «Мовосвіт письменника», «Постаті
українських мовознавців», «Мовна норма: стале і змінне», «Культура фа-
хової мови». Нині збірник має оп Іпе версію на сайті Інституту україн-
ської мови та сторінку видання у соціальній мережі КасебооКк. Це дає
змогу оприлюднювати наукові напрацювання в галузі лінгвостилістики
та культури мови для щонайширшої аудиторії, а також підтримувати по-
стійну комунікацію з читачами й оперативно реагувати на їхні запити
щодо мовних консультацій.

36 155М 1682-3540. Українська мова, 2016, Мо 4

Українська лінгвостилістика та культура мови на межі століть...

Сюта Г.М.: За весь час діяльності відділу стилістики та культури
мови колектив організував чимало загальноукраїнських наукових за-
ходів: конференцій «Українська лінгвостилістика: нові джерела дослі-
дження» (1992), «Українська мова: з минулого в майбутнє» (1993), «Лінг-
востилістика: об'єкт -- стиль, мета -- оцінка» (2007), круглих столів
«Мовосвіт Ліни Костенко» (2010), «Українська мова в засобах масової
комунікації сьогодні» (2013), «Мова підручників для загальноосвітніх
навчальних закладів: сучасний стан і погляд у майбутнє» (2014), у яких
щоразу брали участь до ста учасників.

Спільно з кафедрою української та іноземних мов Вищого навчально-
го закладу Укоопспілки «Полтавський університет економіки і торгівлі»
(завідувач кафедри д. філол. н. Н.М. Бобух) ми проводимо вже третю
міжнародну науково-практичну конференцію «Мова і міжкультурна ко-
мунікація», де спільно з іноземними колегами і викладачами вишів роз-
глядаємо питання мови й міжкультурної комунікації в контексті ак-
туальних міжнаціональних та глобалізаційних процесів, обговорюємо
проблеми освітньо-культурних стратегій вищих навчальних закладів. До
речі, щодо стратегій. Вважаємо перспективним спілкування із кафедра-
ми вишів у форматі вебінару. Продуктивність такої комунікації з магі-
странтами, викладачами Харківського національного педагогічного уні-
верситету імені Г. Сковороди засвідчив вебінар «О.О. Потебня та україн-
ська лінгвостилістика» (2015).

Згадаємо багаторічну співпрацю з Опольським університетом та
професором Станіславом Гайдою -- відвідування конференцій, участь у
пленарних засіданнях, у міжнародних проектах (Маупоуу87е д4ліе|е |с7у-
Кому 51р0млайзКісП), у редколегії міжнародного науковометричного видан-
ня «УгуПпягука» (член редколегії -- С.Я. Єрмоленко).

Єрмоленко С. Я.: Відділ підримує тісні наукові зв'язки не лише з тими,
хто готує студентів, але й зі школами. Традиція співробітників нашого
колективу -- співпраця з педагогами-практиками у створенні навчально-
методичних комплектів (підручників, робочих зошитів) з української
мови для 5--11 класів (від 2004 року); розроблення концепцій: «На-
вчально-виховної концепції вивчення української (державної) мови (ав-
тори: С.Я.Єрмоленко, Л.І. Мацько, 1993) ЦП10|, концепції електронного
підручника (автори: С. Г. Чемеркін, С.Я. Єрмоленко, А.Ю. Пономарен-
ко, В.В. Шляхова, 2010) |6|, «Концепції створення підручників «Україн-
ська мова» для 5-9 класів загальноосвітніх навчальних закладів» (автор
С.Я. Єрмоленко, 2012) |7|, проектів програм тощо.

Єрмоленко С.Я.: Отже, підсумуємо наш полілог і наголосимо, які зав-
дання у нас на щодень і на перспективу.

Бибик С.П.: Узагальнення теорії сучасних лінгвостилістичних дослі-
джень -- підготовка енциклопедії «Українська лінгвостилістика».

Сюта Г.М.: Якнайширше використання нових інформаційних тех-
нологій для посилення соціального звучання здобутків академічної нау-
ки в галузі лінгвостилістики та культури мови.

155М 1682-3540. Українська мова, 2016, Мо 4 37

С.Я. Єрмоленко, С.П. Бибик, А.Ю. Ганжа, Т.А. Коць, Н.О. Мех, Г.М. Сюта

Ганжа А.Ю.: Переосмислення сучасного життя української літера-

турної мови крізь призму філософії мови письменників, рецепцію впли-
ву засобів масової комунікації, актуалізацію соціальної престижності
української мови в офіційно-діловій та науковій сферах.

10,
11.
12.
13;

14.

15:

16.

17.

18.
19.

20.

21.

38

. Бибик С.П. Оповідність в українській художній прозі / Бибик С.П. -- Луганськ : ДЗ

«ЛНУ імені Тараса Шевченка», 2010.-- 288 с.

. Бибик С.П. Словник іншомовних слів. Тлумачення, словотворення та слововживан-

ня / С.П. Бибик, Г.М. Сюта; за ред. С.Я. Єрмоленко. -- Х. : Фоліо, 2006. -- 624 с.

. Бибик С.П. Усна літературна мова в українській культурі повсякдення / Бибик С.П. --

Ніжин : Аспект- Поліграф, 2013. -- 589 с.

. Говоримо і пишемо зразковою українською мовою : | Електронне видання| / С.Я. Єрмо-

ленко, С.П. Бибик, ТА. Коць, Н.О. Мех, Г.М. Сюта, Н.М. Сологуб, С.Г. Чемеркін. --
Режим доступу до ресурсу : Пієр://ммм.Киспта.оге ма/Гапда/ехпібішопя/7073/

. Довідник з культури мови : Навч. посібник / | С.Я. Єрмоленко, С.П. Бибик, Н.М. Сологуб,

Г.М. Сюта, С Г. Чемеркін| ; ред. С.Я. Єрмоленко. -- К.: Вища шк., 2005. -- 400 с.

. Електронний підручник з української мови на українознавчій основі (концепція) /

ІС.Г. Чемеркін, С.Я. Єрмоленко, А.Ю. Пономаренко, В.В. Шляхова|. - К.: ВБ «Мак-
симум», 2010. -- 56 с.

Єрмоленко С. Концепція створення підручників «Українська мова» для 5--9 класів за-
гальноосвітніх навчальних закладів / С. Єрмоленко // Освіта і управління. -- 2012. --
15, Мо 2-3. -- С. 61-65.

. Єрмоленко С.Я. Мова та українознавчий світогляд / Єрмоленко С.Я. - К.: НДІУ,

2007. -- 444 с.

. Єрмоленко С.Я. Нариси з української словесності. Стилістика і культура мови / Єрмо-

ленко С.Я. - К.: Довіра, 1999. -- 431 с.

Єрмоленко С., Мацько Л. Навчально-виховна концепція вивчення української (дер-
жавної) мови // Дивослово. -- 1994. -- Мо 7. -- С. 28-33.

Єрмоленко С.Я. Мовно-естетичні знаки української культури / Єрмоленко С.Я. - К.:
Інститут української мови НАН України, 2009. -- 352 с.

Коваль А.П. Практична стилістика української мови / Коваль А.П. -- К.: Вища школа,
1987.-- 351с.

Коць Т.А. Літературна норма у функціонально-стильовій і структурній парадигмі /
Коць ТА. -К.: Логос, 2010. -- 303 с.

Культура мови на щодень. -- К. : Інститут української мови НАН України, 1998. --
Вип. 1. - 168 с.; Культура мови на щодень / Н.Я. Дзюбишина-Мельник, Н.С. Дужик,
С.Я. Єрмоленко та ін. - К. : Довіра, 2000. -- Вип. 2. -- 169 с. -- (Б-ка сер. «Словники
України»); Культура мови на щодень / С.Я. Єрмоленко, С.П. Бибик, Т.А. Коць,
Н.О. Мех, Г.М. Сюта, Н.М. Сологуб, С.Г. Чемеркін. -- Режим доступу до ресурсу :
пер://киигатоуулпіуКіеулма ; пєр://киїига-тоуумікідої сот

Курс історії української літературної мови. Т. 1. (дожовтневий період) / |за ред. І.К. Біло-
діда|. - К.: Вид-во АН УРСР, 1938. -- 590 с.

Лінгвостилістика: об'єкт -- стиль, мета -- оцінка : зб. наук. праць, присвяч. 70-річ-
чю від дня народження проф. С.Я. Єрмоленко / відп. ред. академік НАН України
В.Г. Скляренко. - К., 2007.-- 528 с.

Літературна норма і мовна практика / |Єрмоленко С.Я., Бибик С.П., Коць ТА. та ін. |;
за ред. С.Я. Єрмоленко. -- Ніжин : ТОВ «Вид-во Аспект- Поліграф», 2013. -- 320 с.
Матвіяс І.Г. Варіанти української літературної мови / Матвіяс І.Г. - К., 1998. -- 162 с.
Мацько Л.І. Стилістика української мови : підруч. / Мацько Л.ЇІ., Сидоренко О.М.,
Мацько О.М. - К. : Вища шк., 2003. -- 462 с.

Мех Н.О. Інтерпретація концептів слово, мова в українській культурній традиції /
Мехн.О. -К.: Інститут української мови НАН України, 2008. -- 211 с.

Мех Н.О. Лінгвокультурологема ЛОГОС у науковій, релігійній та художній картинах
світу / Мех Н.О. - К., 2011.-- 410 с.

155 1682-3540. Українська мова, 2016, Мо 4

Українська лінгвостилістика та культура мови на межі століть...

22. Мех Н.О. Наскрізні концепти Григорія Сковороди / Мех Н.О. - К.: Інститут україн-
ської мови НАН України, Переяслав-Хмельницький державний педагогічний універ-
ситет ім. Григорія Сковороди, 2005, -- 237 с.

23. Мех Н.О. Структура лексико-семантичного поля «мова-слово» в українській поетичній
мові ХІХ -- поч. ХХ ст. - К.: Інститут української мови НАН України, 2001. -- 181 с.

24. Новий російсько-український словник-довідник юридичної, банківської, фінансо-
вої, бухгалтерської та економічної сфери: Близько 85 тисяч слів |уклад. С.Я. Єрмолен-
ко, В.І. Єрмоленко, К.В. Ленець, Л.О. Пустовіті. - К. : Довіра, 1998. -- 783 с.

25. Новий російсько-український словник-довідник: Близько 65 тисяч слів |уклад.
С.Я. Єрмоленко, В.І. Єрмоленко, К.В. Ленець, Л.О. Пустовіті. -- К. : Довіра, 1996. --
797 с.

26. Новий словник епітетів української мови / С.Я. Єрмоленко, В.І. Єрмоленко, С.П. Би-
бик ; ред. С.Я. Єрмоленко. - К. : Грамота, 2012. -- 488 с.

27. Ожигова О.В. Українська мова: зворотний зв'язок / Ожигова О.В. - К. : Грамота,
2007. -- 184 с.

28. Пономарів О.Д. Стилістика сучасної української мови : підруч. / Пономарів ОД. -
3-тє вид., переробл. та доповн. : навч. кн. -- Тернопіль: Богдан, 2000. -- 248 с.

29. Словник епітетів української мови / С.П. Бибик, С.Я. Єрмоленко, Л.О. Пустовіт; ред.
С.Я. Єрмоленко. -- К.: Довіра, 1998. - - 431 с.

30. Сологуб Н.М. Поняття «індивідуальний стиль письменника» в контексті сучасної лінг-
вістики / Н.М. Сологуб // Науковий вісник Чернівецького університету. Слов'янська
філологія. -- Чернівці, 2001. -- Вип. 117-118. -- С. 34-39.

31. Сологуб Н.М. Мовний портрет Яра Славутича / Сологуб Н.М. - Вінніпег, 1999. -
152 с.

32. Сологуб Н.М. Мовний світ Олеся Гончара / Сологуб Н.М. - К.: Наук. думка, 1991. --
137 с.

33. Сучасна українська літературна мова : стилістика / |за ред. І.К. Білодіда|. -- К.: Наук.
думка, 1973. -- 588 с.

34. Сюта Г.М. Лінгвосвіт поезії авторів Нью-Йоркської групи / Сюта Г.М. - К. : Видав-
ничий Дім Д. Бураго, 2010. -- 162 с.

35. Українська лінгвостилістика ХХ -- початку ХХІ ст. : система понять і бібліографічні
джерела / за ред. д-ра філол. наук, проф. С.Я. Єрмоленко. -- К. : Грамота, 2007. -- 368 с.

36. Українська мова. Короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів / |Єрмолен-
ко С.Я., Бибик С.П., Тодор О.Г. | ; за ред. С.Я. Єрмоленко. - К. : Либідь, 2001. -- 224 с.

37. Універсальний довідник-практикум з ділових паперів / |Бибик С.П., Міхно І.Л., Пус-
товіт Л.О., Сюта Г. М.|.- К. : Довіра, 1997. -- 507 с.

38. Чемеркін С.Г. Українська мова в Інтернеті: позамовні та внутрішньоструктурні проце-
си / Чемеркін С.Г. -- К., 2009. - 240 с.

39. Чередниченко І.Г. Нариси з загальної стилістики сучасної української мови / Чередни-
ченко І.Г.- К.: Рад. школа, 1962. -- 495 с.

40. Ма)помзге дтіеіе ісгуком 5Юоміалякісі. Українська мова 1945--1995 рр. / за ред. С.Я. Єр-
моленко. -- Ороїєе, 1999 р.-- 268 с.

Статтю отримано 06.09.2016

Ууйіапа Уегтоїепко, 5уійапа ВуБук, Апееїїпа Сапгпа, Тетуапа Коїз, Мага Меки, Наіупа 5іша
Пазіїтите ої Пе ЮКгаїпіап І апецаєе ої Магопа! Асадету ої 5сіепсе5 ої | Ктаїпе, Куїм

ОКВАТГМІАМ 5ТУПЗТІС5 АМІР СОГТОКЕ ОЕ ЗРЕЕСН АТ ТНЕТОВМ
ОЕТНЕ СЕМТОВУ: РОГУ.ОСОЕ ОЕ СЕМЕКАТІОМ5

ТРіз агіісіе зипитагіге8 Ше Греогегіса! апа ргастіса! гезиіїв ої ууогк ої "пе Ррерагітепі ої Зїу-
Пзкіся5 апа Сийиге ої | апвцаєе зіпсе ре езгабйзптепі ої ре Па5сіїшіе ої ЮКгаїпіап І апвцаєе
аз а рагі ої Магіопа! Асадету ої 5сіепсез8 ої ОЖгаїпе. Сопсеріша! Базе5з ої гезеагсП іп асадет-
іс 5гуПзкіся меге Гогттед дие го сопіїпиїу іп (ре деусіортепі ої яепегаї! апа ргастіса! 51уПіз(іся,
Фе дупатіся ої 8осіаї! апа сийига! срапеез іп | Кгаїпіап зосіегу, спапее8 іп текродз апа соп-
серіша! аррагаїшзя ої гезеагсП. Піевгайує сопіепі ої ухогКк8 оп 5гуП5кіся геіатед го сопатипіса-

155М 1682-3540. Українська мова, 2016, Мо 4 39

С.Я. Єрмоленко, С.П. Бибик, А.Ю. Ганжа, Т.А. Коць, Н.О. Мех, Г.М. Сюта

Чуе апд ргаєтагіс, дізсит8іуе Госиз ої Іапецаєе Ігагпіпе, ргоіесіїоп ої 5суПЯцс гезеагсі оп Пе
рійоборпу ої Іапемаєе, сийига! азресі ої Ппецізіїся, пе 5суПя5їіс дійегепііайоп Шегагу Іап-
виаве аз опе ої "ре позі ітрогіапі ехргеззіоп5 апа 81аїе Гогтіпе Гапсбіоп8 ої ре пацопа! Іап-
виаєе маз ргезепіед. Вгоад ипдетяіапдїіпе ої сиїиге а8 Іапеиаде дігесіїоп Ба! сопабіпез ргас-
йіса! ргіпсіріез ої Пегагу апа Шпецізгіс ШФеогу ої йе апа (іте-зраїіа! Ппспіопіпе Іапецаєе маз
гетагКед. АПтобі раї а сепіигу ої ехрегіепсе іп пе рибіїсайоп ої пе бооКк "Сиїиге ої ре
угога" сопйттв Бе ітрогіапсе ої рориагігіпеє Ппемізйіс кпомІедєе апа Шуе сопатипісайоп
уч геадег58, Шпеіг Іапепаєе едисайоп Гог газіе апа аебіПебіс ехатріе8 ої Ппеізііс зієп5 ої
Окгаїпіап сийиге. | пдст5гапаїпо Ше сопіетрогагу ргобіетя ої 5гуПзкіся апа сийиге ої зреесп
іп Феїг геіаціопярір ії ре різтогу ої ОКгаїпіап Ппецізііся деїегтіпез Пе ргозресіз Гог Гиїиге
гезеагсП 10 Бе аїтеад аг ехрапаїпе ої Бе Пе!д ої Гипсіїопа! Іапецаєе ассогаїпе 10 пе ЮКгаїпі-
ап іпіеПестиа! апа аезіпегіс пеедз8 ої плодеги 5осіегу.

Кеумопаз: 51уПтіся, сиПите о/ зрееси, /ипсіїопа! 5їуіе, погт, гезеагсй теїйой, 1ехі.

У Мовна мозаїка

У РЕСПУБЛІЦІ ПОЛЬЩА ЧИ ГЕСПУБЛІЦІ ПОЛЬЩІ?

Повні офіційні назви багатьох країн утворені з родової назви республіка та індивіду-
альної, переважно іменникової назви, які пишуть з великої літери, пор.: Республіка
Польща, Республіка Молдова, Республіка Білорусь, Федеративна Республіка Німеччина,
Республіка Казахстан, Республіка Узбекистан та ін. У таких назвах відмінюють сло-
во Республіка і не змінюють наступне слово у формі жіночого або чоловічого роду,
напр.: Конференцію організували та провели канцелярія президента Республіки Польща,
а також громадський рух ім. Президента Республіки Польща Леха Качинського (Україна
молода, 23.12.2015); Незабаром відбудуться вибори президента Республіки Казахстан
(Українське радіо). Якщо ж слово Республіка опущено, то назву країни відмінюють,
пор.: Серед учасників конференції був президент Польщі Анджей Дуда... (Україна моло-
да, 23.12.2015). Уживання другого іменникового слова в називному відмінку в зазна-
чених назвах країн порушує морфологічну норму сучасної української літературної
мови, відповідно до якої відмінювані повнозначні слова потрібно відмінювати, пор.:
Прибути до Республіки Польщі; Підписати угоду з Республікою Молдовою; Побувати в
Республіці Болгарії; Україна відчуває підтримку Федеративної Республіки Німеччини;
Емігранти намагаються потрапити до Федеративної Республіки Німеччини; Обрано
президента Республіки Казахстану. Щоправда, у «Довіднику з культури мови» (К. :
Вища школа, 2005) визнано за можливе вживати друге іменникове слово і у формі
називного відмінка, якщо його граматичний рід відрізняється від граматичного роду
слова Республіка, напр.: із Республікою Пран (с. 286). На нашу думку, немає підстав ро-
бити виняток для іменникових назв чоловічого роду, їхні відмінкові форми нормативні
й органічні для української мови, пор.: Побувати в Республіці Азербайджані; Прибути
до Республіки Судану; Розширювати зв'язки з Республікою Сингапуром; Світ спостерігає
за подіями в Республіці Гондурасі; Розширювати торгівлю з Республікою Узбекистаном.
Не відмінюємо лише незмінні слова, що входять до повних офіційних назв країн,
пор.: Працювати в Республіці Конго; Побувати в Республіці Гаїті; Установити взаємо-
вигідні зв'язки з Республікою Перу.

Отже, у повних офіційних назвах країн потрібно відмінювати всі їхні змінювані
слова.

З Катерина Городенська

40 155 1682-3540. Українська мова, 2016, Мо 4

УДК 808.3-083-55

Євгенія Карпіловська

Інститут української мови НАН України, м. Київ
СИСТЕМНО-СТРУКТУРНИЙ
ПІДХІД ДО ВИВЧЕННЯ ДИНАМІКИ
СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ:
здобутки та перспективи

У статті розглянуто принципи застосування системно-структурного під-
ходу до вивчення динаміки сучасної української мови, лексичних, словотвір-
них і граматичних інновацій у ній за роки незалежності. Проаналізовано
здобутки, які на цій ділянці має колектив відділу структурно-математич-
ної лінгвістики Інституту української мови НАН України, та накреслено
перспективи досліджень.

Ключові слова: система, структура, лексикон, граматика, динаміка, ін-
новація, модель.

Запит сучасного суспільства забезпечити повноцінне функ-
ціонування української мови в статусі мови держави пере-
дусім спонукає мовознавців до вивчення її реального ста-
ну, засвідченого у мовній практиці, до зіставлення його з
тим корпусом мови, який кодифіковано в словниках і гра-
матиках, виданих до 199| р. Невідкладність розв'язання
цього завдання слушно підкреслив Ю.О. Карпенко в стат-
ті «До проблеми футурологічної лінгвістики»: «Можливо,
це парадоксально, але сучасну мову ми знаємо значно гір-
ше, ніж її минуле. Але до пізнання сучасної мови і вимоги
значно вищі» |Ї: 9). Виявлення реальної системи мови,
змін у ній порівняно з її станом у попередню добу перед-
бачає, з одного боку, з'ясування чинників її розвитку, ви-
значення причин, джерел і ресурсів її поповнення Й онов-
лення, передусім тих її підсистем, які найоперативніше
реагують на соціодинаміку, -- лексичної, граматичної, сло-

О Є.А. КАРПІЛОВСЬКА, 2016

155М 1682-3540. Українська мова, 2016, Мо 4 41

Є.А. Карпіловська

вотвірної, фразеологічної, а з другого, -- аналіз тих ресурсів системи
мови, які втрачають або вже втратили свою активність у мовній діяльнос-
ті суспільства, встановлення причин та наслідків пасивізації певних мов-
них засобів, зменшення їхнього впливу на структуру системи сучасної
української мови, або на спосіб її внутрішньої організації. Вивчення вза-
ємодії таких різноспрямованих процесів у системі української мови --
збільшення й зменшення її складу -- закладає підгрунтя для з'ясування
поза- і внутрішньомовних важелів динаміки мови та її наслідків.

Динаміку звичайно розуміють як рух мови, її дію, уживання її корпусу,
унормованого й кодифікованого в словниках, граматиках і правописі
певного періоду, у мовній практиці, протиставляючи динаміку статиці як
системі мови в стані нерухомості, спокою, рівноваги. Проте рух не обо-
в'язково призводить до розвитку мови, Змін у складі її системи та в її
структурі. Динаміка може лише доводити стабільність корпусу мови, за-
свідчувати збереження типологічних рис національномовної номінації,
предикації, експресії та оцінки, підтверджувати розподіл одиниць систе-
ми мови між її активним і продуктивним центром (ядром) та неактивною,
непродуктивною периферією. Наявність у системи мови стабільного ядра
забезпечує її стійкість як засобу пізнання та спілкування спільноти, під-
тримує єдність нації та тяглість її культурної традиції, а проміжна зона
між ним і периферією надає системі гнучкості, здатності змінюватися у
відповідь на нові вимоги суспільства.

Про зміни стану мовної системи сигналізує поява в її складі одиниць
з новими формою, змістом, функціями, встановлення нових відношень
між ними і вже наявними одиницями системи, а також втрата мовних
одиниць чи зміна їхнього місця в системі. Саме такі зміни пов'язують ди-
наміку з поняттями «розвиток», «еволюція» мови як на осі одночасності
(синхронія), так і на осі послідовності (діахронія) її станів. О.С. Мельни-
чук, аналізуючи чинники еволюції системи мови, виділяв три різновиди
динамічних процесів у структурі мовної системи як її наслідки: 1) ста-
новлення і розвиток нових компонентів структури; 2) заміна одних ком-
понентів у відповідних функціях на інші і 3) некомпенсована втрата ком-
понентів структури |26: 173|. Визначальним для розвитку системи мови,
для створення моделей, адекватних її реальному стану, О.С. Мельничук
вважав зміни класів мовних фактів. Він наголошував на тому, що «ре-
зультати цих змін прийнято позначати як зміни і розвиток внутрішньої
структури або системи мови» |27: 23.

Нова модель системи сучасної української мови має відбивати тен-
денції розвитку мовної діяльності сучасного українського суспільства,
відповідати його потребам і запитам, адже вона має лягти в основу опису
та кодифікації корпусу української мови в нових її словниках, грамати-
ках і правописі. Це масштабне й багатоаспектне завдання закономірно
привертає увагу як дослідників сучасної української мови, так і її істори-
ків. В історичній перспективі мовознавці шукають витоки й причини су-
часної динаміки мови, коріння способів 1 ресурсів її номінації, предикації,

42 155 1682-3540. Українська мова, 2016, Мо 4

Системно-структурний підхід до вивчення динаміки сучасної української мови...

експресії та оцінки, причини їхньої активізації чи пасивізації, блокуван-
ня в сучасних суспільних обставинах функціонування української мови.
За роки незалежності українське мовознавство збагатили такі грунтовні
дослідження динаміки української мови в синхронії та діахронії, як мо-
нографії П.І. Білоусенка, В.В. Німчука, Л.В. Струганець, О.А. Стишова,
Г.М. Вокальчук, І.М. Кочан, М.В. Жуйкової, Ж.В. Колоїз, А.М. Нелюби,
М.І, Навальної та інших дослідників.

Цілком закономірно завдання вивчити сучасний стан системи ук-
раїнської мови 1, зіставивши його з попереднім її станом, виявити зміни
в ній і змоделювати її новий стан передбачало застосування системно-
структурного підходу до аналізу мовних фактів. Саме на цьому напрям-
ку дослідження динаміки сучасної української мови з 1991 р. активно
працює колектив співробітників відділу структурно-математичної лінг-
вістики -- до 2011 р. у складі Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні
НАН України, а з 2011 р. - у складі Інституту української мови НАН Ук-
раїни. Чвертьвіковий ювілей, який цього року Інститут української
мови НАН України відзначає разом із незалежною Українською держа-
вою, дає привід підсумувати вивчення динаміки української мови в
системно-структурному аспекті за цей період і накреслити його пер-
спективи.

У динаміці сучасної української мови наш колектив передусім цікав-
лять не поодинокі зміни в складі системи мови на її різних структурних
рівнях -- лексичному, граматичному, словотвірному, морфемному, -- а
зміни, які набувають стійкості, повторюваності, регулярності, активності,
призводять до зрушень у структурі системи, до її поповнення й переор-
ганізації |4|. Такі релевантні зміни набувають ознак тенденцій розвитку
сучасної української мови, а отже, потребують всебічного вивчення й ві-
дображення в новій моделі її системи. Вивчення зазначених типів струк-
турних змін відкриває перспективу для виявлення чинників переоргані-
доволення нових суспільних запитів, а й збереженню її стабільності й
типологічних рис. Тенденцію розвитку системи мови трактуємо в кон-
тексті взаємодії та протиставлення процесів інтеграції і диференціації
мовних засобів, а саме: їхньої 1) інтернаціоналізації (глобалізації) -- на-
ціоналізації (етнізації); 2) інтелектуалізації («окнижнення») -- демокра-
тизації («орозмовлення»); 3) генералізації, семантичної та функціональ-
но-стильової нейтралізації -- специфікації, аспектуалізації, деталізації;
4) посилення, уніфікації норм літературного стандарту загальнонаціо-
нальної мови -- стратифікації мовних норм, зростання їхнього аксіоло-
гічного й комунікативно-прагматичного потенціалу у різних її функціо-
нальних стилях і сферах її уживання |; 9; 10--12; 14).

У центрі нашої уваги незмінно перебуває слово як стрижнева, базова
одиниця номінації і предикації української мови. Аналіз його як міні-
мальної самостійної формально-семантичної й комунікативно-прагма-
тичної мовної структури і дає дослідникам можливість з'ясовувати при-

155М 1682-3540. Українська мова, 2016, Мо 4 43

Є.А. Карпіловська

чини й наслідки змін у системі й структурі мови під впливом Змін у су-
спільному житті, у відповідь на нові когнітивні й комунікативні запити
мовців. Для їхнього виявлення застосовано комплекс методів системно-
структурного аналізу мови, як класичних (метод опозицій, компонент-
ний і трансформаційний аналіз, метод перифразування, лінгвістичного
моделювання), так і новітніх. Комплекс цих методів формує створену у
відділі оригінальну процедуру визначення функціонального потенціалу
слова в системі мови і в тексті, його ваги в їхній структурній організації.
Функціональний потенціал слова складає спектр його відношень з інши-
ми одиницями, новими й уже наявними, а саме: парадигматичних (си-
нонімічних, антонімічних, паронімічних, омонімічних, гіперо-гіпоніміч-
них), синтагматичних (позиційних і комбінаторних) та епідигматичних
(дериваційних і асоціативних) |7|.

Комплекс взаємопов'язаних завдань, спрямованих на вивчення й мо-
делювання системи української мови з урахуванням її динаміки за остан-
ні 25 років, передбачав аналіз та осмислення: 1) змін у складі лексикону
та граматики мови, причин, джерел і ресурсів появи інновацій, активіза-
ції та пасивізації наявних слів, словоформ і словосполук; 2) функціональ-
ного потенціалу інновацій у текстах різних стилів і в системі мови, вста-
новлення типів лексичних і граматичних класів (об'єднань слів), які вони
формують, їхньої взаємодії з іншими класами слів (новими і вже наяв-
ними) в системі мови, ролі в процесах концептуалізації, категоризації та
аспектуалізації світу; 3) участі нових слівних структур у розширенні та
поглибленні когнітивного й комунікативного просторів сучасної україн-
ської мови; 4) впливу динаміки на стійкість норм її літературного стан-
дарту, зокрема на функціонально-комунікативну й прагматичну страти-
фікацію норм загальнонаціональної мови за її окремими підсистемами
(фаховими, соціальними, територіальними); 5) ознак форми, семантики
або вживання слів, релевантних для створення формально-логічних мо-
делей нового стану системи мови, придатних для укладання нових слов-
ників і граматик української мови, опрацювання мови за допомогою но-
вітніх комп'ютерних технологій, формування різних типів корпусів мови
і картотек як фактографічної основи та інструментів визначення стабіль-
ності її системи та характеру змін уній.

Основні результати розв'язання цих завдань узагальнили колектив-
на монографія Н.Ф. Клименко, Є.А. Карпіловської і Л.П. Кислюк «Ди-
намічні процеси в сучасному українському лексиконі» |21|, доповіді
Н.Ф. Клименко та Є.А. Карпіловської на Міжнародних з'їздах славістів
|2; 5; 14; 19-20|, індивідуальна монографія А.А. Таран «Конкурування
номінацій у сучасній українській мові: тенденції стабілізації нової лекси-
ки» |33|, ідеографічний словник нової лексики «Активні ресурси сучасної
української номінації» Є.А. Карпіловської, Л.П. Кислюк, Н.Ф. Климен-
ко, В.І. Критської, Т.К. Пуздирєвої і Ю.В. Романюк |АРСУНІ та «Грама-
тичний словник української літературної мови. Словозміна» В.І. Крит-
ської, Т.І. Недозим, Л.В. Орлової, Т.К. Пуздирєвої, Ю.В. Романюк |ГСІ.

44 155 1682-3540. Українська мова, 2016, Мо 4

Системно-структурний підхід до вивчення динаміки сучасної української мови...

Взагалі за роки незалежності результати дослідження різних виявів ди-
наміки української мови у системно-структурному аспекті наш колектив
оприлюднив у понад 150 публікаціях в українських і зарубіжних видан-
нях, зокрема в томах праць Комісій зі слов'янського словотворення, со-
ціолінгвістики та лінгвістичної бібліографії при Міжнародному комітеті
славістів. Нині ми готуємо до друку монографію «Вплив соціодинаміки
на систему та структуру мови: тенденції мовних змін», у якій плануємо
узагальнити спостереження над перебігом динамічних процесів у мові як
її реакції на нові вимоги й запити українського суспільства, зміни в його
свідомості й ставленні до мови за роки незалежності України.

За еталон для нашого зіставлення стану українського лексикону по-
чатку ХХІ ст. з його станом до 199| р. й для формування масиву нової
лексики правив реєстр комп'ютерного морфемно-словотвірного фонду
(МСФ) української мови, створеного у відділі протягом 1988--1991 рр. 1
постійно поповнюваного. Реєстр МСФ сформовано за 5-ма авторитет-
ними й різнотипними словниками сучасної української мови, видани-
ми протягом 1970--1989 рр.: 1) академічним тлумачним «Словником ук-
раїнської мови» в 11-ти томах (1970--1980); 2) словником-довідником
ІТ. Яценка «Морфемний аналіз» у 2-х томах (1980--1981), 3) «Частотним
словником сучасної української художньої прози» у 2-х томах за редак-
цією В.С. Перебийніс (1981), 4) «Словником іншомовних слів» за редак-
цією О.С. Мельничука (1974, 1-е видання) та 5) «Словником-довідником
з правопису та слововживання» С.І. Головащука (1989). На сьогодні він
налічує понад 170 тис. слів з відомостями про їхню морфемну будову,
частиномовну належність, кількість значень та абсолютну частоту вжи-
вання у півмільйонному корпусі художніх прозових текстів, а також з ві-
домостями про омографію та варіантність різних класів морфем у їхньому
складі |22; 34.

Основу моделювання в наших дослідженнях стану оновлюваних ді-
лянок українського лексикону, змін у Його системній організації та реа-
лізації у текстах різних функціональних стилів і сфер уживання станов-
лять матеріали комп'ютерного фонду інновацій у сучасній українській
мові (далі - КФІ), який ми формуємо з 2006 р. за текстами українськомов-
них друкованих та інтернет-видань, науково- популярними, офіційно-ді-
ловими й навчально-освітніми ресурсами українського сектору Інтерне-
ту, а також за реєстрами нових українських загальномовних, терміноло-
гічних і спеціальних, неологічних, словників, записами усного мовлення
(теле- і радіопередач). На сьогодні фонд налічує понад 20 тис. контекстів
уживання близько 10 тис. нових найменувань. У спеціальній параметри-
зованій базі КФІ нові слова описано за їхніми формальними, семантич-
ними та функційними властивостями й проілюстровано вживанням у
різностильових діагностичних контекстах |АРСУН: 9.

У вищезгаданій монографії «Динамічні процеси в сучасному україн-
ському лексиконі» термін інновація потрактовано як гіперонім, що по-
значає будь-яке нове явище у мові безвідносно до його походження,

155М 1682-3540. Українська мова, 2016, Мо 4 45

Є.А. Карпіловська

формальних, семантичних або функціональних ознак і місця в її системі.
Залежно від ступеня новизни виділяємо інновації абсолютні з цілком но-
вими для української мови формою та значенням (новозапозичення ін-
тернет, піар, слоган) та інновації часткові, що мають лише окремі нові
компоненти форми та/або значення (новотвори клонувати, альтерна-
тивник, мережний/мережевий), а також тільки нову форму (неографізми
розіграш, лібрето, фортисимо) чи тільки нове значення (неосемантизми
простір, сірий, вимір, версія, формат, трейлер). Новотвори, новозапозичен-
ня, неосемантизми та неографізми становлять гіпоніми щодо гіпероніма
інновація |21: 9-35.

Аналіз лексичних інновацій підтвердив провідну роль словотворення
в сучасній українській номінації й завдяки йому підтримання синтетизму
як її типологічної риси. За нашими підрахунками, у масиві нової україн-
ської лексики, на одне непохідне слово припадає 4-5 похідних. Словотво-
рення сприяє вербалізації як нових, так і уже відомих понять у когнітив-
ному просторі сучасної української мови. Доказом цього є розбудова лек-
сико-словотвірних гнізд від новозапозичень, неосемантизмів і актуалізо-
ваної лексики. Наприклад, гнізда або словотвірні парадигми від таких
новозапозичень, як інтернет і піар налічують уже понад сотню похідних.

Активізації певного слова у мовній практиці може сприяти нейтра-
лізація його семантики, усунення з неї ідеологічних, негативно заря-
джених компонентів. Спостерігаємо це нині на прикладі давно відомо-
го українській мові запозичення бізнес, яке впевнено стає активним ре-
сурсом сучасної української номінації. 1970 р. в 1-му томі СУМ-1Ї це
слово подано з такою дефініцією: бізнес -- Комерційна, біржова або під-
приємницька діяльність як джерело наживи в капіталістичному світі
І|СУМ-11, Г 179). Показовим щодо стереотипу тогочасного сприйняття
цього поняття, нав'язуваного радянською ідеологією, є й приклад з пое-
зії М.Л. Рильського, поданий у цьому словнику до слова бізнесмен: Не
спиться вам, нью-йоркські бізнесмени, Чікагські (за правописною нормою
того часу -- ЄК) м'ясники і різники, Вам, що хотіли б світ увесь зелений
Залить огнем смертельної ріки? Згодом 2002 р. Д. Мазурик в словнику-
довіднику «Нове в українській лексиці» зафіксувала це слово вже з ней-
тральним значенням «підприємництво, діяльність, яка дає прибуток»
| СМ: 16|. СУМ- 1 зареєстрував лише слова бізнес і бізнесмен. Л.П. Кис-
люк у нових словниках і текстах 2008 р. виявила вже 92 деривати з такою
основою |21: 265-267|. Нові номінації засвідчують характер не лише
профілювання поняття «бізнес», а і його оцінювання. Якщо словосполу-
ки гральний (інтелектуальний, інформаційний, комп'ютерний, модельний,
стоковий) бізнес, опозиція великий -- середній -- малий бізнес стилістично
нейтральні, то номінації чорний (нелегальний, тіньовий, підпільний) бізнес
виявляють у своїй семантиці негативний оцінний компонент. Ширший
спектр нейтральних і негативно заряджених номінацій засвідчують ком-
позити, які переконливо доводять стійкість типологічних рис україн-
ської номінації, перевагу в ній синтетизму над аналітизмом. У складі

46 155 1682-3540. Українська мова, 2016, Мо 4

Системно-структурний підхід до вивчення динаміки сучасної української мови...

композитів основа бізнес- виявляє здатність виступати в ролі категори-
затора як у початковій, так і в кінцевій позиції. На дедалі впевненіше
входження цього англіцизму до свідомості українців, його перетворен-
ня на суспільно-культурний стереотип вказують не лише нові адаптовані
запозичення, а й творення композитів-гібридів з питомими українськи-
ми лексемами, використання питомої лексики для творення кальок,
пор.: бізнес-аналіз, бізнесвумен, бізнес-група, бізнес-клас, бізнес-клуб, біз-
нес-леді, бізнес-план, бізнес-партнер і бізнес-гравець, бізнес-зустріч (англ.
бизіпе55 теетіпе), бізнес-інтереси (англ. Ризіпе55 тоїїуєз), бізнес-навички
(англ, физіпе55 сарасіу), бізнес-новини і навіть бізнес-нюх або автобізнес,
відеобізнес, інвестбізнес (і паралельно вживана вихідна словосполука ін-
вестиційний бізнес), інтернет-бізнес, кінобізнес, медіабізнес, телебізнес,
фітнес-бізнес, шоу-бізнес і наркобізнес, порнобізнес. Прикметно, що зав-
дяки активному профілюванню поняття «бізнес» в сучасній мовній прак-
тиці засвідчено і його вживання у формах множини: операції з об'єднання
бізнесів, сайт сприяє власникам малих бізнесів, малі бізнеси банкрутують,
створення продуктів та бізнесів тощо |7: 90-91|. Зростання словотвор-
чого і в цілому номінаційного потенціалу слова бізнес не лише доводить
його активну роль у розвитку когнітивного простору української мови,
розбудову його власної поняттєвої «ніші» в ньому поруч зі словами робо-
та, справа, діяльність, підприємництво, фірма, структура, а й потужний
вплив на лексичну, словотвірну й граматичну систему мови, її комуні-
кативно-прагматичний простір |АРСУН: 49-57|. Ці суттєві зміни у
функціональному потенціалі слова бізнес, безперечно, мають знайти
адекватне відображення в нових українських словниках, загальномов-
них і термінологічних, тлумачних, ідеографічних, перекладних і аспект-
них (синонімічних, антонімічних, омонімічних).

Аналіз причин активізації у мовній діяльності сучасного українсько-
го суспільства вже сформованої системи засобів номінації, зокрема дже-
рел і способів неосемантизації лексики, важливий для виявлення її ще
не реалізованих можливостей, сприяє захисту самобутності української
номінації перед напливом нових запозичень. Про появу нових конота-
цій, семантичних відтінків, а то й нових значень уже наявних слів сиг-
налізує новий контекст їх уживання, їхні нові лексична й синтаксична
сполучуваність. Для предметних імен -- це передусім їхні нові означен-
ня, для імен ознакових -- нові об'єкти таких означень. Як свідчить, 30-
крема, аналіз прикметників-неосемантизмів, формуванню їхніх нових
значень сприяє зміна їхньої функції в словосполуках, наприклад, функ-
ції ідентифікувальної, або функції вказівки на відношення одного об'єкта
до іншого, на функцію характеризувальну, або функцію виділення тако-
го об'єкта з-поміж інших, підкреслення його іншої якості або його оцін-
ки мовцем. Нині в українській мові спостерігаємо активне формування у
розряду відносних прикметників якісно-оцінних значень і завдяки та-
кому розширенню їхньої семантичної структури -- перерозподіл слів з
новими значеннями між розрядами відносних і якісно-оцінних при-

155М 1682-3540. Українська мова, 2016, Мо 4 47

Є.А. Карпіловська

кметників, їхню словотворчу активність саме в новому якісно-оцінному
значенні |21: 91-97; 201-221). Це стосується таких прикметників, як
адресний, вертикальний, зірковий, знаковий, культовий, платиновий, про-
фільний, форматний, цифровий та ін. Наприклад, якщо СУМ-ІЇ у МПІ
томі, виданому 1977 р., подає прикметник профільний ще як суто віднос-
ний у складі сполук профільний портрет, профільний переріз, профільний
інструмент, то нині в текстах засобів масової інформації, офіційно-
діловому стилі натрапляємо на його вживання в складі сполук на зразок
профільне міністерство, профільний комітет, профільний ВНЗ, профільна
діяльність як синоніма до прикметників основний, базовий, провідний,
пріоритетний.

Розвиток нових якісних, оцінних, образних значень послідовно де-
монструє й розряд українських колоративів: сірий, зелений, помаранчевий,
жовтий, синій та ін. Інтернаціональний характер таких неосемантизмів
дає підстави замислитися над джерелом їхнього формування. Часто важ-
ко визначити, чи це семантичний дериват на українському мовному
грунті, чи нове, так зване вторинне, приховане (з відомою формою), за-
позичення. Якщо питомий мовний грунт, тобто система самої україн-
ської мови, дає основу для появи такого нового значення слова, то ми
маємо право розглядати його як факт розвитку українського лексикону,
когнітивного й комунікативного простору української мови на базі влас-
них ресурсів. Підстави для такого розгляду, дають, наприклад, нові зна-
чення в прикметниках сірий і прозорий, попри їхню близькість до семан-
тики англійських прикметників 7тгеу і ігап5рагепі в словосполуках на
зразок 2тгеу ітрогі «сірий імпорт» або /тапуратгепі еїіестіоп5 «прозорі вибо-
ри». Більше того, наявність питомої семантичної бази сприяє органічно-
му засвоєнню таких і інших інтернаціоналізмів, які вже знайшли свою
«нішу» в системі сучасної української мови. Неосемантизми, виявляючи
активність у мовній практиці, розширюють функціональний потенціал в
системі української мови їхніх базових слів з уже наявною формальною
структурою. Наприклад, колоративи в нових якісно-оцінних значеннях
стають базою для творення за допомогою конфіксальної моделі по-...-ому
прислівників способу дії, пор.: Громадськість хоче працювати не в "тіні", не
"по-чорному" чи "по-сірому", а "по-білому" (Громадянин України, Суми --
уумуу.риКт.сот, 1.05.2009). У СУМ-1ІЇ не знаходимо прислівників, похід-
них від прикметників-кольороназв. Ці факти експресивного словотво-
рення свідчать про важливу роль неосемантизмів не лише в номінуванні
нових понять, а й у висловленні їхньої оцінки, ставлення до них сучас-
них українців |9|.

Численні інновації засвідчують інтенсивну взаємодію загального й
професійного лексичного й граматичного ресурсу української мови,
«прозорість» їхніх меж. У дослідженнях цих процесів Н.Ф. Клименко
114; 15; 18; 19; 21: 134-227| обгрунтувала такі їхні риси, прикметні для
сучасного функціонування української мови: 1) в різних стилях сучасної
української літературної мови, у різних сферах її функціонування процеси

48 155 1682-3540. Українська мова, 2016, Мо 4

Системно-структурний підхід до вивчення динаміки сучасної української мови...

термінування й детермінування, а також транстермінування й вторин-
ного термінування лексики відбуваються по-різному, віддзеркалюючи
зміни у мовній свідомості українців, в ідеологічних і наукових парадиг-
мах, соціальних і мовних стереотипах українського суспільства; 2) термі-
нування й детермінування поєднані в спільній системі пізнання світу й
позначення його нових реалій або переосмислення, переоцінювання реа-
лій уже відомих, відкриття їхніх нових ознак, нових аспектів пізнання;
3) процеси термінування та детермінування діють як «сполучені посуди-
ни» в окремих оновлюваних терміносистемах та в загальному лексиконі
сучасної української літературної мови.

Динаміку, що призводить до розвитку українського як загального,
так і професійного лексикону, а отже, й когнітивного та комунікативно-
прагматичного простору мови, виявляють не тільки інновації та актуа-
лізована лексика, а й усталені словотворчі ресурси мови -- афікси, осно-
ви, способи та моделі словотворення. Сучасна мовна практика виявляє
зростання або спадання їхньої активності, зміни в твірній базі, появу
нових моделей словотворення й нових словотвірних значень. Серед ін-
новацій періоду незалежності звертає на себе увагу словотвірна категорія
високого ступеня вияву ознаки, розвитку дії або якості об'єкта, зокрема
розряд новотворів з префіксом супер-. У словниках до 1991 р. засвідчено
47 іменників і прикметників, утворених за його участю. Це, зазвичай,
терміни-іменники, прикметників зафіксовано лише 3: супераеродинаміч-
ний, супермодний і супершвидкісний. За висновками Н.Ф. Клименко, у
тематичній структурі цього словотвірного розряду слів переважали на
той час назви машин, приладів на зразок супергенератор, суперавтомо-
біль, супертанкер. За роки незалежності в структурі цього словотвірного
розряду стався кардинальний перерозподіл слів за тематичними група-
ми й частинами мови. Зросла кількість прикметників з цим префіксом,
що мають виразний експресивно-оцінний компонент, причому, в сполу-
ченні не лише з іншомовними, а й з питомими основами, Їхній лік у су-
часних публіцистичних, художніх, медійних, рекламних текстах іде нині
вже на десятки, хоча саме оцінна семантика блокує фіксацію таких но-
вотворів у нормативних українських словниках, пор.: суперактуальний,
супервинахідливий, супердорогий, суперприємний, суперфантастичний та
ін. Збільшилася й група іменників-назв осіб, яких у словниках поперед-
нього періоду було зафіксовано лише 4: суперагент, суперарбітр, супер-
модник і супершпигун. «Орозмовлення» абстрактної лексики, її втягнення
в орбіту експресивно-оцінного словотворення сприяло підвищенню ак-
тивності префікса супер- у творенні назв осіб, що доводять такі ново-
твори, як супербагатій, супергравець, суперкрасень, суперлідер, суперпат-
ріот. Місце новотворів з префіксом супер- у поглибленні й урізноманіт-
ненні вербалізації поняття «найвищий вияв ознаки, дії, найвища оцінка
об'єкта» унаявнює зіставлення цього розряду слів з розрядами синоні-
мічних новотворів з префіксами над- (надмета, надподаток, надактуаль-
ний), архі- (архімільйонер, архітвір, архіскладний), гіпер- (гіперінфляція, гі-

155М 1682-3540. Українська мова, 2016, Мо 4 49

Є.А. Карпіловська

перзростання, гіперелітний), екстра- (екстраагент, екстраактор, екстра-
видовище), ультра- (ультрапатріот, ультранепопулярний, ультраринковий),
основами топ- (топ-модель, топ-новини), макро- (макроекономіка, макро-
підхід, макрофотознімання), мега- (мегазавдання, мегазірка, мегавітамін-
ний) (14: 78-82; 21: 158-162.

Такі динамічні процеси охоплюють не лише іменники й прикметни-
ки |23|, ай дієслова, що з професійного лексикону проникають до загаль-
ного мовлення, розширюючи свою семантику й употужнюючи потенціал
функціонування. Це переконливо доводить Ю.В. Романюк на прикладі
дієслів-неосемантизмів артикулювати, позиціонувати, дистанціюватися.
Українці сьогодні артикулюють не лише певний звук мови, як це засвід-
чив 1970 р. СУМ-1Ї, ай думку, переконання, тенденцію, ставлення до чо-
гось |АРСУН: 41-43|. У такому узагальненому значенні дієслово артику-
лювати стає синонімом дієслів стверджувати, виявляти, висловлювати,
виражати, визначати, окреслювати, формулювати, демонструвати з ква-
ліфікаторами чітко, виразно, ясно, а отже, не тільки семантично поглиб-
лює вже наявне словотвірне гніздо за рахунок похідних-неосемантизмів
артикулюватися, артикулювання, артикульований, зартикулювати, а й
поповнює наявний синонімічний ряд дієслів, розширює свою лексичну й
синтаксичну сполучуваність |29|. З огляду на їхню активність у сучасній
мовній практиці, зокрема у суспільно-політичному лексиконі, такі на-
слідки мовної динаміки мають відобразити нові тлумачні словники.

Мовці активно шукають найоптимальнішого ресурсу для позначен-
ня нового. У цьому процесі стикаються і конкурують два шари номіна-
ційних ресурсів мови: питомий і запозичений, уже адаптований і припа-
сований до системи української мови або нині запозичуваний і припасо-
вуваний. Конкурування певних номінацій унаявнюють спільні контексти
їх уживання, їхня здатність до взаємозаміни в тексті. Такі назви можуть
перебувати в стані: 1) боротьби, наслідком якої стає перевага одного з
них у певних поняттєвих групах і полях та зникнення інших; 2) мирного
співіснування в одному полі з різним семантико-прагматичним стату-
сом і 3) паралельного існування у мові завдяки розподілу за різними
сферами її функціонування, різними зонами певного концептуального
поля, а то Й за різними полями. Вивчення цих типів взаємодії власних
та іншомовних ресурсів відкриває перспективу для з'ясування причин
вибору кожного з них, їхньої доцільності й відповідності чинним нор-
мам української мови. Між собою члени таких конкурентних лексичних
угруповань можуть перебувати у відношеннях: 1) графічної варіантності
(5МУу/зт5, СМС/сме, есемес/еСеМес); 2) словотвірної (мережний -- мере-
жевий) і 3) лексичної синонімії (прозорий -- транспарентний). Перебіг
конкурування номінацій у різних ділянках когнітивного й комунікатив-
ного простору сучасної української мови, у різних її стилях і сферах
функціонування розглянуто в низці публікацій Є.А. Карпіловської |5; 8|
та у монографії А.А. Таран «Конкурування номінацій у сучасній україн-
ській літературній мові: тенденції стабілізації нової лексики» |33|.

50 155М 1682-3540. Українська мова, 2016, Мо 4

Системно-структурний підхід до вивчення динаміки сучасної української мови...

Нова лексика, стаючи активним складником мовної практики, не-
минуче втягується в процеси предикації, побудови суджень і висловлень,
а отже, потребує словозміни, творення текстових форм. Крім того, зміни
в семантиці слова закономірно тягнуть за собою і зміни в його не лише
словотвірному, а й у формотвірному потенціалі. З огляду на це другим
важливим напрямком для побудови моделі реальної системи української
мови було вивчення її граматичного ладу. На цій ділянці зосередили свої
зусилля укладачі першого в українській лексикографії «Граматичного
словника української літературної мови. Словозміна» |ГС|. Словник у
паперовому вигляді видано 2011 р. Нині його автори разом з програміс-
том лабораторії комп'ютерної лінгвістики Київського національного
університету імені Тараса Шевченка В.М. Сорокіним підготували елек-
тронну версію словника й удоступнили її на лінгвістичному порталі
уумуу.поуа.їпіо для вільного користування. У цій праці з показовим реє-
стром обсягом близько 140 тис. слів уперше в українському мовознавстві
здійснено моделювання змінних граматичних класів мови, Загалом одер-
жано 1038 моделей словозміни: 689 -- для іменників, 280 -- для дієслів,
55 -- для займенників, 39 -- для числівників і 25 -- для прикметників
124|. Моделі грунтовано на таких ознаках форм слова у складі парадигми:
1) набір флексій; 2) схема наголошування і 3) морфонологічні зміни в
основі |25). У моделях враховано варіантність словозміни, послідовно
подано семантичну диференціацію відмінкових форм, наприклад, форм
місцевого відмінка іменників чоловічого роду (6(у), на, при, по році і по
року) або форм знахідного відмінка особових займенників (кого і на кого).
До складу словозмінних парадигм іменників чоловічого й середнього
роду введено окремий розряд форм обмеженого числа у називному, ро-
довому та знахідному відмінках. Уміщені в додатках до словника таблиці
словозмінних характеристик парадигм і таблиці словозмінних парадигм
становлять граматику української словозміни, подану у вигляді правил
творення конкретних форм від основ слів певної графічної будови, час-
тиномовної належності та семантики. Окремий додаток до словника ста-
новить ранговий список моделей словозміни слів окремих частин мови і
граматичних класів у їхніх межах. Завдяки кількісним показникам їхньої
продуктивності в системі сучасної мови користувач словника дістає мож-
ливість для кожної частини мови та для окремих граматичних класів слів
визначити центр і периферію їхньої словозміни.

Високу міру стабільності словозмінної системи й відповідності її ре-
альному стану моделі, створеної в ГСЄ, довів, зокрема, аналіз 5314 нових
іменників у нашому КФІ, не засвідчених у нормативних словниках укра-
їнської мови до 1991 р., який здійснили В.І. Критська і Т.К. Пуздирєва.
Для встановлення словозмінних характеристик таких неологізмів вони
розробили алгоритмічну процедуру присвоєння новим словам коду сло-
возмінної парадигми за ознаками їхньої формальної структури.

На окрему увагу заслуговували нові запозичення з не засвідченими
раніше кінцевими буквосполуками, що не дають змоги знайти для них

155М 1682-3540. Українська мова, 2016, Мо 4 51

Є.А. Карпіловська

взірець у наявній системі української словозміни, такі, як екшн, фешн,
ф'южн та інші. Чи не розхитає їхнє засвоєння вже сформовану систему
словозміни, норми українського формотворення? Зауважу, що в СУМ-ІЇ,
як і в сучасних орфографічних словниках, немає жодного слова з такими
кінцевими буквосполуками. Аналіз уживання подібних екзотизмів у су-
часній мовній практиці переконливо доводить стійкість правил україн-
ської словозміни. Наприклад, популярний у сучасному професійному
мовленні англіцизм екшн знайшов свою поняттєву «нішу» поруч з уже
відомою питомою назвою бойовик і аж ніяк не поступається місцем та-
ким номінаціям, як фільм про війну, фільм-катастрофа, фільм жахів або
жахливчик, хорор. Запитаний мовцями, він уже активно відмінюється,
досить подивитися хоча б приклади зі статті про це нове явище нашого
життя в українській Вікіпедії: сходження екшену, сучасні напрями екшенів,
у багатьох екшенах тощо. Чи вводити це запозичення до нормативних
словників і в якій вихідній формі -- екшн чи екшен, як у формах непря-
мих відмінків, -- питання ваги цього слова в сучасній українській номі-
нації, а отже, доцільності й критеріїв його кодифікації в термінологічних
і загальномовних словниках, але що система української словозміни
здатна адаптувати такі слова, що вона знаходить засоби їхнього «зукраї-
нення» для використання у мовній практиці, не викликає жодних сумні-
вів. Дослідження В.І. Критської, Т.К. Пуздирєвої, Ю.В. Романюк аргу-
ментовано доводять, що система української словозміни витримує
масовану атаку нової лексики, зокрема запозичуваної, і знаходить в разі
потреби мовців засоби для її адаптування.

Запропонована в ГС модель української словозміни з кількісними ви-
мірами її реалізації у лексиконі відкриває перспективу для з'ясування будо-
ви граматичної системи сучасної української мови та її окремих підсистем,
виділення в них центру (ядра), периферії та строкатої проміжної зони між
ними. Представлення структури словозмінної системи за кількісним вимі-
ром продуктивності моделей формотворення слугує фільтром для перевір-
ки нової лексики, її впливу на систему й розподілу в ній. З цією метою
Ю.В. Романюк у 280 типах словозмінних парадигм дієслова виділила ядро,
до якого ввійшли 12 класів дієслів, кожен з яких налічує понад 350 слів |32.
Аналіз нових дієслів показав, що переважна їхня більшість поповнює кла-
си, належні до ядра системи. Це доводить високий ступінь стабільності
структури системи української дієслівної словозміни. Наприклад, такі
нові дієслова, як клонувати, прем'єрувати, сканувати, спікерувати, титру-
вати, входять до одного з найпродуктивніших словозмінних класів, що в
реєстрі ГС об'єднав 4702 слова. Тяжіння до ядра системи словозміни влас-
тиве навіть авторським неологізмам-оказіоналізмам. Так, дієслово репор-
тажити, новотвір Є. Пашковського, входить до продуктивного словозмін-
ного класу, який у ГС нараховує 672 дієслова і корелює з наявними в його
реєстрі дієсловами бентежити, ніжити, маніжити та ін. 130).

На структуру дієслівної системи мови активно впливає і процес руйна-
ції певних дієслівних категорій під впливом орієнтації мовної практики

52 155. 1682-3540. Українська мова, 2016, Мо 4

Системно-структурний підхід до вивчення динаміки сучасної української мови...

на відновлення власних ресурсів висловлення граматичних значень, зок-
рема, руйнування категорії двовидових дієслів як самостійного структур-
ного об'єднання в системі української мови. У цьому Ю.В. Романюк
слушно вбачає наслідки активізації засобів внутрішньодієслівного слово- і
формотворення, вироблених у граматичній системі української мови на
початку ХХ ст., процесу, загальмованого у 1930-х роках через настанову
на зближення української мови з російською. Послідовне утворення ви-
дових пар замість двовидових дієслів сприяє активізації питомих дієслів-
них префіксів і суфіксів, упорядковує процес структурування семантики
базових дієслів. Руйнування категорії двовидових дієслів у структурі гра-
матичної системи врівноважують поповнювані категорії дієслів недоко-
наного та доконаного виду. Члени таких пар формують розгалужені діє-
слівні словотвірні гнізда на зразок ліквідувати -- І зліквідувати -- ліквідо-
вувати -- П зліквідовувати, зліквідуватися, ліквідовуватися, зліквідований
тощо. Ю.В. Романюк також переконливо обгрунтовує висновок про те,
що переважну більшість нових дієслів утворено від іменників або прик-
метників, а отже, вони розширюють когнітивний простір сучасної україн-
ської мови, називаючи динамічні ознаки нових реалій і явищ дійсності,
нових абстрактних понять |31; АРСУН: 122-125.

Потужний інструмент для перевірки наслідків динаміки системи
мови, збереження її рівноваги і водночас надійний фільтр для нової лек-
сики становить мовна норма, зокрема словотвірна як регулятор одного з
провідних способів номінації в українській мові. Зміни в нормі сучасного
українського словотворення розглядаємо в межах загальних тенденцій
розвитку словникового складу сучасної української мови: його 1) націо-
налізації -- інтернаціоналізації та 2) інтелектуалізації (окнижнення) --
демократизації (орозмовлення). Явище мовної норми осмислюємо у ме-
жах опозицій таких її різновидів, як прескриптивна (взірцева, системна,
наказова, імперативна) й дескриптивна (ужиткова, розмовна, рекомен-
даційна, диспозитивна, аксіологічна). Нашу пильну увагу привертає про-
цес відновлення типологічних особливостей українського словотворення,
зокрема, позбуття кальок з іншомовних, переважно російських зразків,
побудованих усупереч питомим продуктивним словотвірним моделям.
Л.П. Кислюк доводить, що цей процес зачіпає нині низку словотвірних
типів і моделей: іменники-назви особи, що виявляють блокування нор-
мою моделі із суфіксами -чик/-щик на користь моделей із суфіксами -ник,
-івець, -іст (креативник є креативщик, піарівець є піарщик, рекламіст - ре-
кламщик), обмеження віддієслівних іменників на -к(а) значенням резуль-
тату або знаряддя дії та зростання активності вживання моделі із суфік-
сом -нн(я) для позначення опредметненої дії (оброблення - обробка, але
викручування і викрутка); витіснення з активного вжитку прикметників
на -альний/-ональн(ий), -ичн(ий)/-ічн(ий), -очн(ий) на користь моделей із
суфіксами -н(ий)/-ов(ий) (емоційний з: емоціональний, синхронний з синхроніч-
ний, виставковий з виставочний), крім груп паронімів: професіональний --
професійний, музикальний -- музичний) та інші.

155М 1682-3540. Українська мова, 2016, ЛО 4 53

Є.А. Карпіловська

Структурні зміни в системі мови під впливом Змін у словотвірній
нормі виявляють окремі розряди й категорії слів у лексиконі й граматич-
ному ладі сучасної української мови. Одні з них під впливом соціодина-
міки, нових потреб і смаків мовців активізуються, інші пасивізуються
або й взагалі зазнають блокування сучасною словотвірною нормою мови.
Це демонструють: 1) блокування активних дієприкметників, як в атри-
бутивній, так і особливо в субстантивній функції, що впродовж останніх
десятиліть перебуває в полі пильної уваги науковців і практиків; 2) акти-
візація назв осіб жіночої статі (моцій, або фемінітивів) та відносних при-
кметників на --ов(ий); 3) дискусії довкола складних номінацій без сполуч-
них голосних на зразок інтернет-комунікація чи медіапроект/медіа-проект;
4) перспективи співіснування в українському лексиконі простих суфік-
сальних прикметників із суфіксами -уват(ий/-юват(ий), -ат(ий), -аст(ий) і
складних прикметників з кінцевими основами -подібн(ий), -видн(ий) та
інші динамічні щодо відповідності чинній словотвірній нормі ділянки
лексичної системи сучасної української мови |13|. Доказовість висно-
вкам щодо перспектив усталення змін у словотвірній нормі в сучасному
літературному взірці української мови додає аналіз не лише окремих ти-
пів похідних слів, а й тих структурних об'єднань, до складу яких вони
входять, або тих, які утворюються на їхній базі, передусім словотвірних,
кореневих і мішаних -- коренево-словотвірних -- гнізд та словотвірних
рядів (10; 13; 161.

Прикладом ділянки лексикону, яка викликає нині гострі дискусії й
потребує всебічного аналізу, можуть слугувати складні іменники з непо-
слідовним написанням через дефіс і разом. Системно-структурний під-
хід до аналізу цього розряду слів дає змогу виявити різні аспекти їхнього
функціонування та встановити чинники впливу на їхнє написання. Так,
уже згадувана вище лексема бізнес, яка за останні два десятиліття набула
словотворчої активності, в складних словах в препозиції до іншого слова
чи основи набагато частіше вживається в написанні через дефіс. Однак
серед композитів, де основа -бізнес перебуває в постпозиції, випадків
написання разом більше, ніж через дефіс: авіабізнес, автобізнес, відеобіз-
нес, кінобізнес, медіабізнес, наркобізнес, порнобізнес, телебізнес, але в су-
часній мовній практиці наявні й дефісні написання слів з основою бізнес
у постпозиції на взір /а5піоп-бізнес/фешн-бізнес, медіа-бізнес, фітнес-біз-
нес, шоу-бізнес. У композитах, які пишуть разом, перша запозичена осно-
ва закінчується на голосний, що й виконує функцію сполучного голос-
ного-зв'язки, пор. давно відому основу авіа- в авіабізнес. Саме тому в
складних словах-новотворах з основою медіа- впевнено переважає напи-
сання разом, пор.: медіабізнес, медіапроект, медіапростір. Натомість за-
позичені основи на приголосний можуть становити формальну пере-
шкоду для написання разом з іншими основами чи словами. Відсутність
голосного в кінці таких основ може в процесі творення композитів чи
юкстапозитів спричинювати скупчення приголосних на морфемних швах,
що суперечить правилам української морфотактики, закону милозвучності

54 155 1682-3540. Українська мова, 2016, Мо 4

Системно-структурний підхід до вивчення динаміки сучасної української мови...

українського слова. Нині в нормативних словниках зафіксовано лише
три слова, у яких основу бізнес- приєднано до іншого слова без дефіса:
бізнесасоціація, бізнесвумен, бізнескомпанія. Інші слова з цією основою
нормативні словники подають у написанні через дефіс: бізнес-клас, біз-
нес-план, бізнес-форум та ін. Особливо показові щодо доцільності такого
написання неологізми бізнес-сайт, бізнес-справи, бізнес-стратесгія, бізнес-
структура.

Однак не лише особливості формальної структури таких складних
слів, а Йй їхня семантика, можлива подвійна мотивація стають на заваді
усунення дефіса з їхнього написання. Перші основи в дериватах, поді-
бних до бізнес-план, бізнес-структура та інших, можна співвіднести як з
прикметником, так і з іменником, який може не додавати ознаку до се-
мантики другого компонента складного слова, а деталізувати, уточнюва-
ти її, тобто вступати з таким компонентом не в атрибутивні, а в родо-ви-
дові, відношення чи у відношення «частина -- ціле», пор.! бізнес-новини
(бізнесові новини та новини бізнесу), бізнес-освіта (бізнесова освіта та освіта
бізнесу, у бізнесі, для бізнесу), бізнес-школа (бізнесова школа та школа бізне-
су, школа для бізнесу). Пропозиції послідовно замінювати такі однослівні
номінації словосполуками на основі висновку про чужорідність цього
типу складних слів-новотворів в українській мові ставлять під сумнів ти-
пологічну ознаку української номінації -- її синтетизм, а також супере-
чать принципу економії зусиль у мовленні. Скоріше можна спрогнозува-
ти появу номінацій-універбів на базі таких композитів і словосполук, що
вже й відбувається в сучасній розмовній, передусім професійній, практи-
ці, пор. есемеска з У МУ 1 5МУ/смс-повідомлення або медійка з медіареклама
та медійна реклама. Л.П. Кислюк обгрунтовує припустимість паралельно-
го функціонування таких синтетичних і аналітичних позначень як вияву
розширення й гнучкості ресурсів сучасної української словотвірної но-
мінації, їхньої семантико-функціональної й комунікативно-прагматич-
ної диференціації у відповідь на різні інтенції й потреби мовців |111.

Зручним способом узагальнення результатів вивчення динаміки
мови і водночас ефективним інструментом для дальшого відстежування
її перебігу стає словникова база даних. Для аналізу нової української лек-
сики наш колектив розробив концепцію такої бази для опису та аналізу
інновацій в українській мові від 1991 р. і реалізував її в ідеографічному
словнику нової лексики «Активні ресурси сучасної української номіна-
ції» |АРСУНІ. У цій праці подано моделі опису 82 слів, основ, форман-
тів, як нових, так і оновлених, питомих і запозичених, які стали базою
або засобом вербалізації понять у сучасній українській мові, сприяли
формуванню нових лексичних об'єднань різного типу в системі україн-
ської мови. Основу таких моделей становить функціональний потен-
ціал певного ресурсу номінації у тексті і в системі мови. Формат статті
АРСУН містить зону реєстрової одиниці -- об'єкту опису 16 зон інформа-
ції про неї: 1) граматична інформація; 2) нова дефініція; 3) стара дефініція
(до 1991 р.; таке розрізнення важливе для опису актуалізованої лексики

155М 1682-3540. Українська мова, 2016, МО 4 55

Є.А. Карпіловська

та неосемантизмів); 4) синтагматичні; 5) парадигматичні та 6) епідигма-
тичні (дериваційні та асоціативні) відношення. Опис слова спрямовано
на виявлення його відношень з іншими словами, натомість опис основ
чи афіксів -- на опис їхніх відношень з іншими складниками нових на-
йменувань. На відміну від слова, для якого вказано його лексичне зна-
чення, для основ чи афіксів за морфемними і словотвірними словника-
ми подано їхнє категорійне чи розрядне словотвірне значення. Зокрема,
формати статей такого ідеографічного словника дають змогу унаявнюва-
ти стан конкурування певних ресурсів у системі сучасної української
мови, наприклад, Інтернет/інтернет/Тнет/інет/нет і Мережа/мережа,
мас-медіа/медіа ї ЗМІ/ЗМІК, біля- /коло- /довкола- і навколо-, альтерна-
тивний, чистий, екологічний, екологічно чистий, органічний, натуральний і
біо-, еко-, натур- та ін.

Одержання сучасної моделі системи мови передбачає не лише роз-
роблення апарату аналізу та опису форми і семантики мовних одиниць,
властивостей їхнього функціонування у текстах, а й створення надійних
інструментів для перевірки адекватності такої моделі реальному стану
системи, відстежування перебігу її динаміки. З розвитком комп'ютерних
технологій до таких традиційних інструментів перевірки мовних фактів,
як текст, картотека, словник, граматика, додався четвертий -- корпус.
Корпус сьогодні розуміють як базу текстів, розмічених для надання його
користувачам інформації про формальні, семантичні й функціональні
властивості слова, базу, збалансовану й показову для реального стану
системи мови у певний період її існування, як взірець «мови в дії». Обсяг
корпусу, спектр уміщуваних текстів та розмітка їхньої структурної орга-
нізації на різних її рівнях мають забезпечити його надійність для відо-
браження реального стану системи мови. Однак, як засвідчує вже понад
півстолітня практика створення корпусів мов, корпус як сукупність тек-
стів, дібраних за певними параметрами, призначених для виконання певних
запитів користувачів, аж ніяк не може претендувати на повноту картини
мови, на відбиття її динаміки, змін у ній, хай яким би потужним він не
був. Більше того, розмітка корпусу (морфологічна, синтаксична, семан-
тична) унаочнює вже наявні знання про мову, а отже, не передбачає ви-
явлення у ній нових явищ. Таке знання користувач, і передусім мово-
знавець-дослідник, уже повинен мати, створюючи певний запит для по-
шуку інформації про слово в корпусі. Не маючи відповідних орієнтирів
для пошуку, він починає обертатися в зачарованому колі вже відомого
знання про мову.

З огляду на таку ситуацію закономірно постає питання: які інструмен-
ти можуть доповнити й підтримати корпус, подавши інші можливості для
видобування знання про слово з текстів, усунувши обмеження, спричине-
ні як добором текстів у корпусі, так і їхньою розміткою в ньому. Пошуки
відповіді на це питання приводять до усвідомлення необхідності паралель-
но з творенням і розбудовою корпусів мови формувати й нові лексичні
картотеки як бази узагальнення спостережень над динамікою мови.

56 155М 1682-3540. Українська мова, 2016, Мо 4

Системно-структурний підхід до вивчення динаміки сучасної української мови...

Дедалі яснішою стає недостатність для опису системи мови в дії кла-
сичної -- цитатної -- картотеки. Її має замінити картотека «портретів
слів», яка подавала б відомості не лише про спектр уживання певного
слова в текстах різних функціональних стилів, а й про його формальні,
семантичні й функціональні властивості в тексті і в системі мови, умож-
ливлювала б відстежування їхньої динаміки. Один з можливих варіантів
такої картотеки «портретів слів» для вивчення реального стану сучасного
українського лексикону можуть становити формати статей, які наш ко-
лектив розробив для різних типів інновацій у параметризованій базі да-
них КФІ й оприлюднив в АРСУН.

Необхідність підтримки корпусу додатковими інструментами для
праці лексикографа підтверджує сучасна практика укладання словників,
за умови, звичайно, що їхні автори прагнуть укласти словник, новий і за
формою, і за змістом. Зауважу, що це твердження повною мірою стосу-
ється не лише корпусозорієнтованих технологій опрацювання мови, а й
технологій мереже-, або інтернетозорієнтованих. Останні також потре-
бують створення збалансованого, показового корпусу інтернет-ресурсів,
взірця, еталону функціонування українського слова в інтернет-комуні-
кації. Зорієнтування лише на текст або лише на корпус не дає користу-
вачеві змоги виявити нове знання про мову в його надійній повноті й до-
казовості. Натомість картотека «портретів слів» може дати орієнтири для
перевірки нових мовних фактів.

Нині українська мова має нарешті досить показовий корпус текстів
(КТУМ), виставлений в Інтернеті для вільного користування на лінгвіс-
тичному порталі уумм.тома.їпіо. Його створив колектив співробітників
лабораторії комп'ютерної лінгвістики Київського національного універ-
ситету імені Тараса Шевченка під керівництвом Н.П. Дарчук. Цей кор-
пус налічує на сьогодні близько 60 млн. слововживань, подає тексти різ-
них функціональних стилів і сфер уживання (публіцистичні, наукові,
законодавчі, художні, зокрема поетичні, фольклорні), має морфологічну
та синтаксичну розмітку, в основі яких лежать системи автоматичного
морфологічного та синтаксичного аналізу текстів, що їх протягом 1980--
1990-х років розробив колектив нашого відділу |23|.

Подам лише один приклад того, як картотека «портретів слів» може
спрямувати й оптимізувати пошук необхідної інформації в корпусі мови
і в інших текстових ресурсах. Зрозуміло, що відображення варіантів слів
у корпусі залежить від обсягу й характеру уміщених у ньому текстів, від
їхньої розмітки. Якщо таких варіантів немає в текстах корпусу, то й зна-
ння про них не закладено в їхню розмітку. Через це користувач не зможе
його з них видобути. Наприклад, у картотеці «портретів слів» нашого КФІ
є три прикметники з основою інтернет-: інтернетний, інтернетовий і ін-
тернетівський. У публіцистичному підкорпусі КТУМ по 2 рази трапили-
ся прикметники інтернетний (у сполученні з позначеннями зв'язок і об-
разним суспільний планктон) і інтернетівський (у сполученні із сайт,
самвидав), слово інтернетовий у ньому відсутнє. У науковому підкорпусі

155М 1682-3540. Українська мова, 2016, Ло 4 57

Є.А. Карпіловська

ці слова на сьогодні взагалі відсутні. У художньому підкорпусі лише 1 раз
вжито прикметник інтернетівський (файл). Натомість, як доводять «пор-
трети» цих слів у КФІ, вони не лише активно функціонують у мовній
практиці, а й виказують семантичну диференціацію: інтернетний і інтер-
нетовий мають суто відносне значення, а інтернетівський набуває якісно-
відносного значення. Така динаміка, звичайно, потребує відстежування
за текстами різних стилів протягом тривалого часу (не менше 10 років) та
аналізу її наслідків. Відомості, накопичувані в картотеці «портретів слів»
КФІ, дають орієнтир для перевірки функціонування таких лексичних
варіантів у сучасних текстах, для визначення перспектив їхнього уста-
лення в системі української мови, зокрема, можливості творення склад-
них слів на основі сполук з ними або конкурування таких словосполук з
новими адаптованими запозиченнями на зразок Інтернет-банкінг (пор.
з англ. Гпіетеї БапкКіпє), Інтернет-трафік (пор. з англ. Гпіемпеї ігаріс).

Результати вивчення динаміки сучасної української мови в сис-
темно-структурному аспекті дають підстави для висновку про високий
ступінь стійкості системи української мови під напливом лексичних,
граматичних і словотвірних інновацій, про наявність у сучасній україн-
ській мові системних і нормативних чинників для перевірки нових но-
мінацій на їхню когнітивну й комунікативну вагу та доцільність, для їх-
нього адаптування до сформованої лексичної, словотвірної і граматичної
підсистем мови. Мобільні ділянки мовної системи слугують своєрідним
«полігоном» для випробування інновацій на їхню придатність для по-
треб українських мовців у номінуванні нових реалій і понять, творенні
суджень про них і виявленні їхньої оцінки. Застосований у нашому до-
слідженні системно-структурний підхід до аналізу форми, семантики й
функціонування нової лексики закладає надійне підгрунтя для створен-
ня моделі реального стану лексикону Й граматичного ладу сучасної
української мови як динамічної системи зі стабільною внутрішньою ор-
ганізацією і високим ступенем саморегулювання під впливом інтенсив-
них суспільних змін.

УМОВНІ СКОРОЧЕННЯ

АРСУН -- Карпіловська Є.А., Кислюк Л.П., Клименко Н.Ф., Критська В.І., Пуздире-
ва Т.К., Романюк Ю.В. Активні ресурси сучасної української номінації: Іде-
ографічний словник нової лексики / Відп. ред. Є.А. Карпіловська. - К.:
ТОВ «КММ», 2013. -- 416 с.

ГС -- Критська В.ЇІ., Недозим Т.І., Орлова Л.В., Пуздирєва Т.К., Романюк Ю.В.
Граматичний словник української літературної мови. Словозміна: Близько
140 тисяч слів / Відп. ред. Н.Ф. Клименко. -- Видавничий дім Дмитра Бура-
го, 2011.-- 760 с.

КТУМ -- Корпус текстів української мови: Електронний ресурс -- муум.тома.іпіо

КФІ -- Комп'ютерний фонд інновацій в українській мові Інституту української
мови НАН України.

СМ -- Мазурик Д, Нове в українській лексиці: Словник-довідник. -- Л., 2002. --
130 с.

СУМ-11-- Словник української мови: в 11 т. - К.: Наук. думка, 1970--1980.

58 155М 1682-3540. Українська мова, 2016, Мо 4

Системно-структурний підхід до вивчення динаміки сучасної української мови...

10,

11.

12.

13.

14,

15.

16.

17.

18.

19.

20.

21.

. Карпенко Ю.О. До проблеми футурологічної лінгвістики // Мовознавство. -- 2004. --

Мо 4. -- С. 8-14.

. Карпіловська Є.А. Вплив інновацій на стабільність мовної системи: регулятори сис-

темної рівноваги / Динаміка та стабільність лексичних і словотвірних систем
слов'янських мов. -- К.: Нац. б-ка України ім. В.І. Вернадського, 2008. -- С. 3-22.

. Карпіловська Є.А. Динаміка сучасної української мови в словниках нового поколін-

ня (проект серії словників нової української лексики) // Українська мова. -- 2004. --
Мо 3.-- С. 3-29.

. Карпіловська Є.А. Зміни в структурі сучасної української мови та можливості їх моде-

лювання // Українська мова. - 2011. -- Мо 2.-- С. 3-18.

. Карпіловська Є.А. Конкурування ресурсів у сучасній слов'янській номінації: своє -- за-

своєне -- засвоюване // Слов'янські обрії. -- К., 2013. - Вип. 6. -Ч. 1.-- С. 245-258.

. Карпіловська Є.А. Нова Україна у словотвірній номінації: зміни у мовному «кресленні»

світу // Відображення історії та культури народу в словотворенні. -- К. : Видавничий
дім Дмитра Бураго, 2010. -- С. 91--109.

. Карпіловська Є.А. Реакція мови на зміну суспільних стереотипів // Наукові записки

НаУКМА. Філологічні науки, 2012. -- Т. 137. -- С. 88-91.

. Карпіловська Є.А. Функціональний потенціал конкурентних моделей словотворення:

параметри стабільності похідних // Функцьянальньюя аспектьт словаутварзння. --
Мінск: ВТАА «Права і зканоміка», 2006. -- С. 92--101.

й Карпиловская БА. Интернационализация явная и скрьтая в современном украйнском

лексиконе // Ргге|аму іпіегпасіопаїасії м |егукасп 510міалякісі / Вед. пашк. Е. Когіа-
Комсема. -- 5іедїсе: Муа. Акадетії РоаїазКіеі, 2009. -- 5. 43--52.

Кислюк Л.П. Динаміка словотвірної норми: тенденція націоналізації // ЗІоуеп5Ко-иКта-
Йпяке угГаПпу у обіазіі |агука, Шегакйагу а Киїсйгу. -- Ргебоу: Асіа Гасиїайія РЬийозоррісаєе
Ргебоміепзі8, 2012. -- 5. 193-208.

Кислюк Л. П. Диференціація словотворчих ресурсів у сучасній українській номінації //
Творба речи и вьени ресурси у словенским іезицима. -- Београд: Университет у Бео-
граду, 2012. -- С. 109-120.

Кислюк Л.П. Національномовні ресурси відображення соціодинаміки // Відображен-
ня історії та культури народу в словотворенні / За ред. Н.Ф. Клименко, Є.А. Карпілов-
ської. -- К.: Видавничий дім Дмитра Бураго, 2010. -- С. 391-408.

Кислюк Л.П. Сучасна словотвірна норма української мови: мовна практика та кодифі-
кація // Українська мова. 2012. -- Мо 1. -- С. 52-66.

Клименко Н.Ф. Диференційні та інтеграційні процеси в лексиці і словотворенні сучас-
ної української мови // Динаміка та стабільність лексичних і словотвірних систем
слов'янських мов. -- К. : Нац. б-ка України ім. В.І. Вернадського, 2008. -- С. 68-98.
Клименко Н.Ф. Дієслівне основоскладання у контрастивному висвітленні // Відобра-
ження історії та культури народу в словотворенні / За ред. Н.Ф. Клименко, Є.А. Кар-
піловської. -- К. : Видавничий дім Дмитра Бураго, 2010. -- С. 120-132.

Клименко Н.Ф. Літературна норма і неологізми // Наукові записки НаУКМА. Філоло-
гічні науки, 2012. -- Т. 137. -- С. 53-58.

Клименко Н.Ф. Оновлення словотворчих ресурсів як наслідок семантичної інтерфе-
ренції мов // Творба речи и вени ресурси у словенским іезицима. -- Београд: Универ-
ситет у Београду, 2012. -- С. 131-140.

Клименко Н.Ф. Осново- і словоскладання у процесах номінації сучасної української
мови // Українська мова. -- 2003. -- Мо 3-4. -- С. 83--105.

Клименко Н.Ф. Основоскладання у процесах номінації сучасних східнослов'янських
мов (у зіставленні з новогрецькою та німецькою) // Слов'янські обрії. - К., 2013. --
Вип. 6. - Ч. 1.-- С.260 -- 281.

Клименко Н.Ф., Карпіловська Є.А., Даниленко Л.І. Динаміка словникового складу сучас-
ної української мови на тлі міжслов'янських паралелей // Мовознавство. -- 2003. --
о 2-3. - С. 96--111.

Клименко Н.Ф., Карпіловська Є.А., Кислюк Л.П. Динамічні процеси в сучасному ук-
раїнському лексиконі / Відп. ред. Н Ф. Клименко. -- К. : Видавничий дім Дмитра Бу-
раго, 2008. -- 335 с.

155М 1682-3540. Українська мова, 2016, Мо 4 59

Є.А. Карпіловська

22.

23.

24.

25.

26.

27.

28.

29.

30.

31,

32.

33.

34.

Клименко Н.Ф., Карпіловська Є.А. та ін. Морфемно-словотвірний фонд української
мови як дослідницька та інформаційно-довідкова система // Мовознавство. -- 1990. --
Хо 6. -- С. 41-50.
Критська В.І. Відтермінологічна неологізація (на прикладі термінолексем екологія,
екологічний) // Українська термінологія і сучасність. - - 2013. -- Вип. ІХ. -- С. 199-205.
Критська В.І. «Граматичний словник української літературної мови. Словозміна» в
теорії та практиці сучасного мовознавства // Українська мова. -- 2013. -- МО 1. --
С.3-19.
Критська В.І., Пуздирєва Т.К. Засади опису словозміни в «Граматичному словнику
української літературної мови. Словозміна» / Українська лексикографія в загально-
слов'янському контексті: теорія, практика, типологія. Ларисі Григорівні Скрипник. --
К.: Видавничий дім Дмитра Бураго, 2011. -- С. 252-258.
Мельничук О.С. Еволюція мови // Українська мова: Енциклопедія. -- К., 2007. -- 3-є
вид. -- С. 172-173.
Мельничук О.С. Розвиток мови як реальної системи // Мовознавство. -- 1981. -- Мо 2. --
С. 22-34.
Морфологический анализ научного текста на ЗВМ / В.И. Перебейнос, ТА. Грязну-
хина, Н.П. Дарчук идр. - К.: Наук. думка, 1989. -- 262 с.
Романюк Ю.В. Детермінологізація дієслів у сучасній українській мові // Термінологіч-
ний вісник. -- К., 2013. - Ч.2.-- С. 143-149.
Романюк Ю.В. Словотвір і словозміна дієслів-оказіоналізмів у творах сучасних україн-
ських письменників // Діалог мов -- діалог культур. Україна і світ. -- Мюнхен -- Бер-
лін: Уегіав Обіо 5авпег, 2015. -- С. 160--169.
Романюк Ю.В. Типологія і характерологія сучасного українського дієслівного слово-
творення // АКішаїпе ргобіету ісгукогпаууєіма з1о0міайзкіево. -- 5іедЇсе, 2012. -- С. 187-
196.
Романюк Ю.В. Типологія української дієслівної словозміни: регулярність та унікаль-
ність // Українська мова, -- 2012. -- Мо 4.-- С. 141-154.
Таран А.А. Конкурування номінацій у сучасній українській літературній мові: тенден-
ції стабілізації нової лексики. -- Черкаси: Видавець Ю. Чабаненко, 2011. -- 232 с.
Кіутепко М. К., Кагріїоуз'ка Е. А. Сопприїег Могррете-У/ога- Еогтайує Рагабазе ої ре
Юкгаїпіап І апелаєе апа Пів Арріїсайопя // Уоигпа! ої Опапіїтайіуєе І іпемізіїся. -- 1994. --
Мої. 1. -- Мо 2. -- Р. 113-131.

Статтю отримано 22.08.2016

Іеуєепіїа Кагріїоуука
Пазійтите ої Пе ЮКгаїпіап І апвцаєе ої Магопа! Асадету ої 5сіепсе5 ої | Ктаїпе, Куїм

ЗУЗТЕМІС-ЗТКОСТОВАЇ, АРРКОАСН ТО 5ТОру ТНЕ РУМАМІС5 ОЕ МОРЕВМ
ОКБКАТХЧІАМ ТГАХСОАСЕ: АСНІЕУЕМЕМЖМТ5 АМО РЕОЗРЕСТУ5

Тре ргіпсіріез ої арріїсацоп з5узгетіс-яїгистига! арргоасі го Пе 5їиду Ше дупатіся ої тодегп
Окгаїпіап Іапеиаєе, ії8 Іехіса!, дегіуаціопа! апа егаттагіса! іппоуайопя дигіпе пе регіод ої
іпдерепдепсе аге дізсия5сд іп Різ агіїсіе. Аспісуетепія мПісП іп ЄБі5 дотаїп ПБауе а їеат ої
Дерагіитепі ої 5іїгисгита! апа Маїетаїіса! І іпецізіїся ої "Бе Плякіие ої ОКгаїпіап І апецаєе
ої Майопа! Асадету ої 5сіепсез8 ої | Кгаїпе аге апаїугед апа ргобресія Гог Гигіпег гезеагсі аге
оиШпедй.

Кеутога5з: 5узтет, 5їгистиге, дупатіся5, Іехісоп, ггаттаг, іппоуаїоп, тоае!

60

155 1682-3540. Українська мова, 2016, Мо 4

УДК 811.161.2:81:367

Микола Степаненко
Полтавський національний педагогічний університет
імені В.Г. Короленка, м. Полтава

«ТА ІН.», «І Т. ІН.»...
(граматична нотатка до розлогої теми)

Світлій пам'яті мого незабутнього вчите-
ля Арнольда Панасовича Грищенка при-
свячую

Аналізуючи структуру ... речення в сучас-
ній українській літературній мові, ми, як
правило, абстрагуємося від конкретного
змісту кожного речення, тобто від конкрет-
ного в кожному випадку зв'язку речення з
дійсністю, і розглядаємо його насамперед
як речення-приклад, якому властиві ті або
інші закономірності граматичної будови,
що випливають із сучасного стану україн-
ської літературної мови.

Арнольд ГРИЩЕНКО |8: 117|

Статтю присвячено граматичному аналізові активно вживаних у сучасній
українській мові виразів та ін. (та інше, та інші), і (й) ін. (ї Їй | інше, і |й/ інші),
і т. ін. (і таке інше, і такі інші), і под. (ї подібне), і т. п. (ї таке подібне), і т. д.
(і так далі) і незмінюваного слова тощо. Установлено синтаксичну зону
(просте ускладнене речення, складне речення, парцельовані конструкції),
синтаксичні функції (головний, другорядний однорідний член речення, преди-
кативна частина складного речення, відносно самостійна комунікативна
одиниця) цих мовних одиниць. Схарактеризовано їхню лексико-семантичну,
фразеологічну структуру, частиномовну належність, субститутивні влас-
тивості, амплітуду системних корелятивних зв'язків, лексико-семантичну
селекційність.

Ключові слова: вирази та ін. (та інше, та інші), і (й) ін. (ї Їй інше, ї |й | інші),
і т. ін. (і таке інше, і такі інші), і под. (ї подібне), і т. п. (ї тому подібне, і
таке подібне), незмінюване слово тощо; субститут; однорідний член речен-
ня; предикативна частина складного речення; парцелят; прономінатив; за-
йменникове слово; займенниковий іменник; займенниковий прислівник.

О М.І. СТЕПАНЕНКО, 2016

155 1682-3540. Українська мова, 2016, Мо 4 61

М.І. Степаненко

Опублікованій у збірникові «Культура слова» науковій розвідці «Та ін.»
її автор, Павло Гриценко, дає іншу назву -- «Нотатка до розлогої теми»
Г5: 101). У цьому дослідженні лаконічний вислів та ін. проінтерпретова-
но, з одного боку, як дискурсивний текстотвірний елемент, з іншого
боку, як рельєфний штрих, «здатний вияскравлювати мовну і соціокуль-
турну ситуацію відповідного часу» |5: 106). Основний акцент зроблено
на тому, що вираз та ін. через різні причини екстралінгвального харак-
теру перебрав на себе функцію ситуативного субститута антропоніма,
говорити про який у ту чи ту історичну добу було небажано або навіть
заборонено. Ідеться про цілеспрямоване табуювання, утаємничення осо-
би, згадування якої у зв'язку з певними політичними обставинами «мог-
ло мати небажані наслідки для автора та його праці» або навіть «спрово-
кувати заборону видання, вилучення друкованих видань з бібліотек, а за
умови неможливості вилучення таких видань діяли циркуляри щодо
«вимазування, вичищання» небажаних імен у виданнях, які залишали у
фондах бібліотек» |5: 103|. Ці метаморфози «стають зрозумілими, мо-
жуть бути пояснені лише у контексті відповідної епохи, оскільки вони є
знаками і маркерами цієї епохи» |: 106.

До типових текстів із та ін. належить також бібліографічний опис
наукових праць, «уміщуваний у кінці видань, у тих випадках, коли ав-
торство належить не одній-двом особам» |3: 101). Таке вживання розгля-
дуваного виразу хоч і відповідає біболіографічним стандартам, однак має 1
свій негатив: поза книжкою з бібліографічних описів та ін., повторимо
вслід за Павлом Гриценком, уже «не можна «семантизувати», ідентифі-
кувати з авторським чи редакторським колективом, для цього необхідно
брати до рук саму книжку, За таких умов годі довідатися, хто створив
фундаментальну багатотомну працю, якщо на шляху пошуку постають
лише одне прізвище-репрезентант великого колективу авторів і всемо-
гутнє та ін. І веде це та ін. (відповідно до затверджених стандартів!) у
нетрі забуття імен і постатей неназваних осіб чи наукових колективів,
мимоволі стверджуючи різноранговість співавторів і різновеликість їх-
нього внеску у створення праці» |5: 102).

Окреслення лінгвістичного статусу, функційного простору слова
тощо, «формул» на зразок та ін. |Там само|, або, за іншим визначенням,
«умовних (графічних) скорочень відповідних слів і словосполучень» |12:
5) чи «загальноприйнятих графічних скорочень» || 1: 4|, або, ще за іншим
дефінуванням, «елементів типу і так далі (і т. д.); і таке інше (і т. ін.); і таке
подібне (і т. п.), і подібне (і под.)» |7: 48| -- одне з дискусійних, нероз-
в'язаних питань і справді розлогої та, що є особливо важливим, зовсім не
простої теми. Отже, об'єктом пропонованого дослідження є використо-
вувані після переліку вирази та ін. (- та інше, та інші), і т. ін. (- і таке
інше, і такі інші) й чинні в сучасній українській мові їхні функційні екві-
валенти та відповідники, а метою -- установлення частиномовної належ-
ності, синтаксичної зони вживання цих мовних одиниць, з'ясування амп-
літуди симетрійно-асиметрійних зв'язків, які існують між ними.

62 155 1682-3540. Українська мова, 2016, Мо 4

«Та ін.», «І т. ін»... (Граматична нотатка до розлогої теми)

Парадигму словесних формул, що виконують функцію субститута в
реченні або синтаксичному утворенні, яке виходить за його межі, репре-
зентують такі компоненти: та ін. (- та інше, та інші), і (й) ін. (- і |й| інше,
ї | ц| інші), і т. ін. (- і таке інше, і такі інші), і под. (- і подібне), і т. п.
(- і таке подібне, і тому подібне), і т. д. (- і так далі). Вони значеннєво 1
граматично корелюють між собою, а також із ще одним конституентом --
незмінюваним словом тощо й покликані передавати передусім неповноту,
можливість продовження однорідних членів у простому ускладненому ре-
ченні або однотипних предикативних частин у складному реченні: Для
позначення складних логічних зв'язків використовуються багатослівні спо-
лучники типу відповідно до того, у зв'язку з тим та ін. (Українське ділове
мовлення); Питання, що пов'язані з масовими комунікаціями, їх впливом на
соціальний розвиток сучасного індивіда, можливостями та ризиками існу-
вання особистості в інформативному соціумі, вивчають Т. Алексєєнко, Г. Лак-
тіонова, А. Мудрик, А. Рижанова й ін. (Н. Максимовська); Це було жахли-
во -- чекання бійки, напевне, з сокирами і т. ін. (В. Сосюра); Однокорінні
прикметники та дієприкметники, що вирізняються лише префіксами, ско-
рочуються однаково: карпатський -- карпат., закарпатський -- закарпат.,
прикарпатський -- прикарпат. і под. (М. Зубков); Той, хто і цього не має за
душею, вдається до вишукування різних побутових дрібниць у житті поета,
а то й вигадок, всіляких сюжетів про його взаємовідносини, ставлення до
когось і т. п. (Г. Суховершко); Думаю, що Дмитрові можна було б почита-
ти і прозу Генріха Ігйне -- «Романтичну школу», «Історію релігії і філософії
в Німеччині» і т. д. (В. Стус); На всі голоси дзвонили стальні тарілки на
осях, перегукувався скот з усіх кінців ярмарку ... тощо (Ю. Яновський).

Умовні скорочення аналізованої парадигми утворюються усіченням
перших букв словосполучення або першої букви одного слова й перших
двох/трьох букв з обов'язковим закінченням на приголосний другого сло-
ва, яке додається до препозитивного сурядного єднального сполучника і
(й) або його функційного еквівалента -- сполучника сурядності та. Нор-
мативним і продуктивним для описуваних мовних утворень є вживання в
повній формі, яку можна вважати їхнім формальним еквівалентом. Пор.
подані вище приклади з такими: У Раді перерва, бо ніяк не домовляться про
Кривий Ріг та інше (Українська правда); Пила й думала: окремі двері, окремі
кухні, окремі ванни... й таке інше... (Остап Вишня); Його | жеребчика| Йош-
ка годував окремо і не шкодував вівса, бо думалося викохати для парадних
виїздів десь у гості, на базари і таке інше (Г. Тютюнник); Але при чому ж
тут сонцеїсти, Рудольф Штор і тому подібне? (В. Винниченко); Мені зга-
далося недавня з ним розмова -- звинувачував у грабіжництві, буцімто мені
відрахують частину його окладу і тому подібне... (Р. Іваничук); Індіанці го-
ворили їм: «Ну що?» і таке подібне (Д.М. Баррі, перекл. укр. мовою); Отак
і запиши, запишіть Сергєєв, «вірно» і так далі... (І. Багряний); О, в мене
тема особлива: про кохання, «Любовь -- не вздохи на скамейке...» Чули? Нуїі
так далі (О. Гончар); Важкі роки пройшли над нами, і приємно тепер вари-
ти чудову сталь і згадувати наших бійців, а то ніколи було й умитися, і ми

155М 1682-3540. Українська мова, 2016, ЛО 4 63

М.І. Степаненко

вирішили з Адаменком вибити до ночі цілу сотню гетьманської варти у дон-
басівському низинному селі, поквитатися з паном гетьманом білогвардій-
ської держави за наше невиплакане горе, на білий терор відповісти як слід і
так далі (Ю. Яновський); /Пошлю і попрошу подати якийсь знак, бо так
далі жити не можна. | І так далі і тому подібне ... (О. Довженко).

Уже було відзначено, що аналізовані вирази «не завжди ідентичні, їх
добір, контексти використання залежать від різноманітних чинників»,
з-поміж яких і така важлива стилістична настанова, як уникнення не-
вмотивованого, небажаного повтору на короткому текстовому масиві:
Навіть посилки матері слав: калоші, матерійку на піджачок тощо. Слюса-
рював, іздив на машинах, майстрував і т. ін. (Гр. Тютюнник). Досліджува-
ні одиниці зближує насамперед те, що вони завжди займають у контексті
постпозицію, тобто вживаються в кінці переліку чого-небудь, сигналізу-
ючи цим самим про неповноту чи гіпотетичну можливість продовження
переліку, найчастіше створюючи враження, «ніби для автора (отже, і для
реципієнта, що сприймає його текст) не важливо, хто (чи що) стоїть за
таким скороченням, не цікавить увесь ряд об'єктів, неповноту якого під-
креслюють ці спеціальні елементи тексту» |Там само|. Подібність вияв-
лено і в тому, що загальноприйняті графічні скорочення та їхні формальні
еквіваленти, як і незмінюване слово тощо, не мають жорстких обмежень
стосовно сфери вживання, тобто характерні для всіх стилів сучасної
української мови: Синтез -- метод наукового дослідження предметів, явищ
і т. ін. в цілісності, єдності та взаємозв'язку їх частин (Сучасний тлумач-
ний словник української мови); В українському словниковому складі могю-
на виділити запозичені елементи і з неслов'янських мов -- з грецької, латин-
ської, тюркської, західноєвропейських мов та ін. (Сучасна українська
літературна мова); /Характеристика -- це документ, у якому дається оцін-
ка ділових і моральних якостей працівника. | Є характеристики виробниці,
атестаційні, для вступу до навчального закладу та ін. (Українське ділове
мовлення); Не варто закінчувати телефонну розмову вставними словами,
крилатими виразами тощо (Українське ділове мовлення); -- Ви думає-
те, що ми, націоналісти, буржеуї, шпики, не знаємо марксизму і т. д., -- сказав
мені був якось у Львові один громадянин (О. Довженко); Коли весною впер-
ше бачать гусей диких, журавлів, ластівку й ін., то підкидають до них, що
під руку попаде: солому, грудку землі, шапку з голови й ін., і говорять: «Гуси,
гуси, вам на кубло, а нам на тепло)» (І. Огієнко). Принагідно зауважимо,
що в книжних стилях скорочений запис слів і словосполучень викорис-
товують для ущільнення обсягу тексту й подання найповнішої інформа-
ції, для дотримання вимог лаконічного, максимально стислого письма.
До системи скорочень, яку розробив і рекомендував чинний від 1998 р.
Держстандарт України, увійшли такі: і т. д. (- і так далі), і т. ін. (- і
таке інше), та ін. (- та інші) |9: 13, 231.

Важливо наголосити, що донедавна функційно активне загально-
прийняте графічне скорочення / п. п. (- і тому подібне), яке є букваль-
ним перекладом російськомовного графічного скорочення и т. п. (з- и

64 155 1682-3540. Українська мова, 2016, Мо 4

«Та ін.», «І т. ін»... (Граматична нотатка до розлогої теми)

тому подобноє) |11: 1661), звузило сферу свого вживання, внаслідок чого
зросла продуктивність власне українських усталених одиниць, передусім
і т. п. (- і таке подібне), атакож та ін. (- та інше), і т. ін. (- і таке інше),
і незмінюваного слова тощо.

Вирази та ін. ( - та інше, та інші), і (й) ін. (- і |й| інше, і |й/ інші) по-
стають як функційні еквіваленти, використання яких мотивоване хіба
що евфонічними потребами або намаганням не допустити небажаного
повтору. Між ними існує зв'язок, який характерний для сурядних єд-
нальних сполучників та, і (й), що є виразниками єднальних семантико-
синтаксичних відношень: на сучасному етапі розвитку української мови
вищим ступенем продуктивності вирізняється сполучник та, що «має
вужче значення» | 10: 307| й успішно конкурує зі сполучником | (й) |4: 76--
80, 82-86, 217--219|). Найближчим відповідником цих структур слід ува-
жати мовну одиницю і/ под. (- і подібне), що прозоро передає значення
"схожість із ким-, чим-небудь": Завдяки семантиці сполучників як, ніби,
наче, немов і под. есплікується (стає явним) те, що приховане в метафорі
(Н. Сидяченко); «Не-частиномовний» характер прийменників, сполучників
і под. стверджується представниками різних лінгвістичних шкіл і напрям-
ків... (1. Вихованець).

Дещо інший семантичний опис притаманний виразу / т. ін. (- і таке
інше, і такі інші). Уведений до його складу атрибутивний модифікатор
такий уможливлює експліцитну реалізацію значення 'яка-небудь повто-
рювана дія, ознака, властивість", яскраво виражена подібність до чогось,
когось": Чи закоханий він у неї, цього я не знаю, але вона аж ніяк не заслуго-
вує бути предметом материнського розпачу і т. ін. (О. Іваненко); Після
різдвяних канікул моя наука кінчилася -- я провалився з чотирьох предметів
і взагалі не "виявив старанності" й т. ін. (М. Хвильовий). Найближчим
відповідником / т. ін. (- і таке інше) є структури із сурядним сполучни-
ком і (й), атрибутивно вживаним займенниковим прикметником таке і
субстантивованим ад'єктивом подібне. Специфіка останніх полягає в
тому, що вони поруч із семантикою "саме те, про що йшлося або мовить-
ся" послідовніше реперезентують значення "спільність із чим-небудь",
"схожість на щось": Павлуша прочитав усе підряд -- дурні вірші, -- Мила
роза, Мила цвет, Мила розовьй букет... -- і таке подібне (А. Головко);
Отож я став рано подвійним сиротою, а що статків опікуни мої мали не-
багато, та й не був я їхній кровний, то їхню землю захопив собі сотник,
отож я опинився у світі цілком позбавлений уз, якими людина із ним в'я-
жеться: родина, майно, хата, могили предків, сімейні хроніки і таке поді-
бне -- все те для мене не існувало, отже, я був у цьому світі істотою безда-
хою та безрідною, що, може, й спричинилося до того, що я став людиною,
як то кажуть, не від світу (В. Шевчук).

Функцію субститута-відповідника проаналізованих вище умовних
скорочень і їхніх формальних еквівалентів регулярно виконує вираз / п. 0.
(- і так далі), який завдяки збереженню семантичного зв'язку з прислів-
никами так і далі, що слугують базою для його творення, чітко актуалізує

155М 1682-3540. Українська мова, 2016, МО 4 65

М.І. Степаненко

семантику "продовження розпочатого подібно до того, як було сказано
раніше": Окрім числівників один, другий, прономіналізуватися можуть тре-
тій, четвертий і т. д., якщо вони в контексті нашаровуються один на од-
ного (В. Ожоган); /Чим наживити гаки на сома?| Черв'яками, живцями,
жабами, можна чіпляти шматки м'яса і т. д. (Остап Вишня); Маємо на-
мір зараз же скласти другий такий альманах, а за ним третій і т. д.
(М. Коцюбинський); Якщо не буде реформ судів, прокуратури, митниці і
так далі, ми втратимо шанс на іншу Україну (Е. Згуладзе).

На рівні виразів та ін. (- та інше, та інші), і (й) ін. (- і (й| інше, і |й/
інші), і т. ін. (- і таке інше, і такі інші), і под. (- і подібне), і т. п. (- і
таке подібне), і т. д. (- і так далі), які запрограмовані субституювати той
або той компонент граматично різнорідних конструкцій, виявлено дію
принципу лексико-семантичної вибірковості. Йдеться про конституенти
та ін. (- та інші), ї (й) ін. (- і /й/ інші), і т. ін. (- і такі інші), які заступа-
ють, по-перше, потенційні однорідні члени речення, представлені лек-
семами -- найменуваннями істот, по-друге, потенційні однотипні части-
ни складного речення, у яких суб'єктну позицію заповнюють лексичні
одиниці з цим самим значенням. Іншим субститутам досліджуваної па-
радигми така селекційність не властива.

У кінці переліку, що вказує на його неповноту, на можливість Його
продовження, крім розглянутих вище виразів, досить часто функціює не-
змінюване слово тощо: Питали про життя на волі, про погоду, про вро-
жай, про спортивні змагання тощо і чекали з надзвичайною цікавістю, що
ж він скаже (І. Багряний); Це все для дрібного цінного хутряного звіра і та-
кого, що рушницею в цім лісі його не добудеш, як-от колонок, солончай, куни-
ця, хорда (сестра куниці), горностай тощо (Остап Вишня); Стара почала
поратися по господарству, догодовувати курей, виганять гусей та вутят до
річки, робити місиво для свині тощо (Т. Хоткевич); Так от, у степовому селі
був ярмарок, на чотири боки куріло, куріли степові розложисті шляхи тощо
(Ю. Яновський). Воно виявляє широкий спектр кореляцій з усіма компо-
нентами парадигми. Тощо, як і сполучникові конструкції та ін. (- та
інше, та інші), і (й) ін. (- і /й/ інше, і й | інші), і т. ін. (- і таке інше, і такі
інші), і под. (- і подібне), і т. п. (- і таке подібне), і т.д. (- і так далі), за-
ступає різні стосовно формально-граматичної й семантико-синтаксичної
будови структури. Аналізований субститут протиставляється своїм суб-
ститутам-відповідникам тим, що експліцитно передає безсполучниковий
зв'язок, а імпліцитно -- сполучниковий, власне, його можна вважати ди-
фузною одиницею, яка інтенційно зорієнтована на реалізацію сполучни-
кового й безсполучникового зв'язку. Конкретний зміст цих зв'язків пере-
буває в тісній залежності від контексту, саме він детермінує й диференціює
їх. Основне призначення «незмінюваного елемента» |7: 49| тощо -- за-
свідчувати відкритість сурядного ряду, репрезентованого рівноправними
у формально-граматичному і спорідненими у змістовому, логічному від-
ношенні однорідними членами, предикативними частинами складного
речення, парцельованими конструкціями. Якщо умовні скорочення і їхні

66 155М 1682-3540. Українська мова, 2016, Мо 4

«Та ін.», «І т. ін»... (Граматична нотатка до розлогої теми)

формальні еквіваленти зі сполучниками |/ (й), та сигналізують про закри-
тість цього ряду, то незмінювана лексична одиниця тощо не запрограмо-
вана на якусь лімітативність, вона яскраво заманіфестовує граматичну й
семантичну необмеженість його. «Кількість складових частин у таких ви-
падках, -- справедливо наголошував Арнольд Грищенко, -- визначається
комунікативними потребами» |8: 116.

Спостережено й ще одну закономірність, пов'язану з уже згадуваною
лексико-семантичною селекційністю: для слова тощо нетиповим є про-
довження однорідного ряду, сформованого на базі компонентів -- найме-
нувань людей за різними ономасіологічними ознаками, а також інших
живих істот, а типовим -- або продовження однорідного ряду з конститу-
ентами -- назвами неістот, або заступання однотипних предикативних
частин складного речення, суб'єктну позицію в яких обіймають семан-
тично різнорідні іменники чи їхні субститути.

В окрему групу об'єднано зосереджені в публіцистично-художній,
художній, розмовній сферах синтаксичні конструкції, у яких роль син-
таксичного субститута виконують ужиті контактно тотожні / т. д. і т. д
(- і так далі і так далі), і т. п.і. т. п. (- і таке подібне і таке подібне; і
тому подібне і тому подібне, марк.) чи подібні у формальному й почасти
семантичному аспектах вирази і т. д. і т. п. (- і так далі і тому подібне; і
так далі і таке подібне). Функційне ядро з-поміж них становлять остан-
ні. Тотожні вирази, які утворюють своєрідний суцільний вислів, і повні
вирази, що постають як специфічні стійкі вислови, збігаються за своїми
функційними властивостями: вони увиразнюють, конкретизують за різ-
ними параметрами актуалізовану в реченні або й ширшому контексті
думку. Дублюватися можуть як графічні скорочення, так і їхні формальні
еквіваленти: -- Пожди, експлуататоршо! Я тобі покажу, як триста літ із
нас... і т. д., і. т. д. (Остап Вишня); Починає лазити |господиня| по підло-
зі, замітати, підмітати, вискрібати, витирати і т .д. і т. д. (Леся Укра-
їнка); Чудова перспектива: сидіти біля моря й чекати на генія («Невже
Україна свого Моїсея» і т. д. і т. д. і т. д. «Не може ж так буть» і т. д.ї
т. д. і т. д.) (М. Бажан); Львівська кухня багата та різноманітна страва-
ми. Якщо взяти «зупки», то це селерові, помідорові, грибні, квасолеві і так
далі, і так далі... (І. Котлобулатова); // олова каже: «Судити». -- Бригадир
наш: «Відпустити. Як ми будем всіх судити, Хто на нас буде робити» | І
так далі, і такі далі, Сидить баба в криміналі (Українська народна пісня);
Він і член профспілки, він ... і т. д. і т. п. (М. Хвильовий); ... Я, скажімо, в
свої 46 років просто не вірю, що бувають жінки, які лаються, обманюють,
продаються і т. д. і т. п. (В. Стус). Сторожі, пожарні, конюхи, доярки,
свинарки, пастухи, кладовщики, бухгалтери, рахівники, ланкові, заготи,
голови, секретарі, предсідателі, завкадри, міліція, птахівництво, пасічни-
ки, емтеесівці і т. д. і т. п. (О. Довженко); /Або ще такі перлини: «Не мо-
тай ниток на...» (Це вже Андрій чув на власні вуха від Нечаєвої). | «На-
бивати погони», «робити біфштекс», «женити на шимпанзе» і так далі, й
тому подібне до безконечності (І. Багряний); Як ніколи високий відсоток

155М 1682-3540. Українська мова, 2016, Мо 4 67

М.І. Степаненко

зіпсованих протоколів і голосів «проти всіх»... розходження з екзит-полами,
проведеними професійними соціологами, як ніколи ..потрібним партіям та
кандидатам під тиском місцевих адміністрацій «домальовують» необхідний
відсоток...і так далі, і таке подібне...(Українська правда).

Відомо, що загальноприйняті умовні графічні скорочення, які вико-
ристовують після переліків, перед іменами, прізвищами й географічни-
ми назвами, при цифрах та покликаннях, обов'язково розшифровуються
й вимовляються повністю, а скорочуються лише на письмі. Цікаво, що
вирази і т. д. і т. п. (- і так далі і тому подібне; і так далі і таке подібне)
зазвичай у розмовному, а нерідко й у художньому та публіцистичному
стилях можуть функціонувати як одиничні (1 теое; і тепе) або як дубльо-
вані (7 теде і тепе) ініціальні утворення, що пережили процес своєрідної
лексикалізації. Для них характерною є негативна змістова конотація, ви-
сока емоційна напруженість, а ще -- орфографічно-пунктуаційна неу-
сталеність (написання їх разом і через дефіс; уживання / невживання в
їхньому складі коми): /Це просто плювок в лице громаді. | Особливо після
того, як мер в Фейсбуці писав, що він категорично проти незаконних будов,
стоїть на сторожі громади, буде ветувати незаконні рішення і тепе
(Інтернет-ресурс); Я з цим завжди не погоджуюсь, мовляв, що ці люди
п'ють через власну лінь, а звідси: похідне почуття нікому не потрібності,
загнаності, депресії і теде (М. Брижак); Мав призначатися |ЛуАЗ 1901
«Геолог»,| для силових структур, а особливо для МНС і теде. Досить цікава
автівка, дизель, шість (7) ведучих колес, амфібія і теде і тепе (Інтернет-
ресурс); А в ролі придбавача улову виступить представлений Шпачихою
наш улюблений геній, наш дорогий висуванець і теде і тепе (О. Гончар);
ГНедільний форум опозиції нагадував свято правди і щасливого майбутнього. |
Палкі речі опозиціонерів, заклик до боротьби і теде і тепе (ІІ. Паламар-
чук); Потім був театральний режисер, не менш успішний, модний, молодий
та дуже перспективний художник, який уже в наступному місяці відкри-
ває виставку картин, присвячену її |Мавки| творчості... і теде, і тепе...
(Дара Корній); -- Знаю, -- він людина, така, як ми, нічим не гірша, і теде,
і тепе (В. Лис); На перший раз вудки ламаємо, на другий раз руки, ноги і
те-де, і те-пе (А. Кокотюха).

Досліджувані мовні одиниці, побудовані за зразком сурядних сло-
восполучень з парним сполучником | (й), становлять групу специфічних
стійких сполук, які зазнали процесу вторинної фразеологізації, одним із
формальних свідчень якого є вже згадувані орфографічна та пунктуа-
ційна непослідовності. Для цих одиниць регулярним є входження до
складу сурядного ряду, компоненти якого перебувають між собою у від-
ношенні логічної віддаленості або навіть несумісності й цим самим за-
безпечують стилістичний ефект повідомлюваного, нерідко перетворю-
ються на мовну гру з її стратегічними настановами, які мовець (автор
тексту) адресує реципієнтові.

Незмінюване слово тощо й усі аналізовані в роботі умовні скорочення
та їхні формальні еквіваленти можуть заступати 1) однорідні члени в

68 155М 1682-3540. Українська мова, 2016, Мо 4

«Та ін.», «І т. ін»... ((раматична нотатка до розлогої теми)

простому ускладненому реченні: Вже коли син після семирічки вчився в аг-
рономічному технікумі і приїжджав додому на канікули, батько, жартома
розігруючи відому сцену з «Тараса Бульби», борюкався з ним і всіляко заохо-
чував, жахаючи матір, підіймати важкі колоди, млинові колеса тощо
(В. Козаченко); Встановився ось який ряд послуху: Рудько -- Сірий -- Чор-
ний -- Рябенький і т. д. (Олег Ольжич), 2) предикативні частини у склад-
ному реченні: Я знаю, що він думає: він хоче сказати, що так нечесно, що
так комунари не роблять, що це -- вакханалія і т. д. і т. п. (М. Хвильо-
вий); «...ані слівця про те, куди Ви гадаєте їхати з Рима і де гадаєте про-
вести літо -- чи повернетесь до Парижа за Вашими речами, що роблять
Ваші супутники,чи є у Вас ще супутники і т. ін.» (О. Іваненко) і 3) парце-
ляти, тобто додані до опорного речення після розділової паузи одна чи
кілька інтонаційно-смислових одиниць, що "разом з першим передають
зміст одного висловлення" |15, с. 46|, підкреслюють його значущість,
актуалізують і посилюють його інформативну місткість, употужнюють
експресивність і виразність: Одначе батьки, видно, мало турбувались його
питаннями, а зате журились, як і де дістати грошей? Що можна продати?
Як дотягти з хлібом до нового врожаю? Скільки було б карбованців за годо-
вану льоху? Тощо (У. Самчук); І стоїть знову сірий біля воза, думає думку
волячу, аж доки знову: -- Триста! І т. д., і т. д. (Остап Вишня).
Найтиповішим для слова тощо і виразів та ін. (- та інше, та інші), і
(й) ін. (- і (й/ інше, і /й | інші), і т. ін. ( - і таке інше, і такі інші), і под. (- і
подібне), і т. п. (- і таке подібне), і т. д. (- і так далі) є позиція остан-
нього однорідного члена стосовно двох і більше попередніх, ужитих без
сполучників або -- зрідка -- зними. У цьому разі субститути, маючи спе-
цифічну лексико-граматичну репрезентацію, разом з іншими компонен-
тами (іншим компонентом) стають повноправними реалізаторами таких
основних принципів однорідності, як об'єднаність сурядним зв'язком,
вираження однотипних понять, перебування в однакових синтаксичних
відношеннях з одним із членів речення, однофункційність, тобто вико-
нання ідентичної з цими компонентами (цим компонентом) функції го-
ловного або другорядного члена простого ускладненого речення: / вони
пішли за клуню, де ростуть кущі агрусу, малини, бозу тощо (У. Самчук); На
всі голоси дзвеніли стальні тарілки на осях, перегукувався скот з усіх кінців
ярмарку ... тощо (Ю. Яновський); Це виявилося в турботах і піклуванні,
щоб він не застудився, не «перекупався» і т. ін. (О. Іваненко); / Хочу зали-
шитися жінкою. / Бути нею найперше, а вже потім художницею, мислячою
людиною тощо (ІЇ. Загребельний); І баба Мокрина була його заступником
по нашому двору -- збирала на храм гроші, скликала бабів на збори тощо
(В. Нестайко); Звідти обійшов кілька обійсть і змовив дівчат до соломи,
подавання в барабан тощо (У. Самчук); Обоє несли на руках багато речей:
одіж, килими, білля, постіль і т. ін. (О. Кобилянська); Йому «вгорі» вида-
дуть веселкориб'ячу луску: ордени, «путьовки», абонемент на видовища,
грошові конверти тощо (В. Винниченко); Практику маю -- з комсомоль-
цями тощо (М. Куліш); Помалу стандартні невинні запитання про соцстан

155М 1682-3540. Українська мова, 2016, МО 4 69

М.І. Степаненко

тощо перейшли в запитання каверзні, єхидні, з «пасткою» (І. Багряний);
Вони |хроматичні кольори| мають три основні властивості: кольоровий тон --
відтінок, який характеризує колір як червоний, жовтий і т. ін., насиче-
ність -- ступені вираження кольорового тону і світлість -- ознака, що ви-
значає колір як світлий або темний (О. Костянтинова); Відсутність
якихось (лексичних, синтаксичних, морфологічних та ін.) ознак засвідчує
похідність слова (І. Вихованець); А на свята, тобто на Новий рік, на Різд-
во, на Перше Травня, на Великдень, на День фізкультурника, на храм, на
Водохреще і т. д. (Книші не пропускали жодного ні церковного, ні нашого,
радянського, свята) вони випивали сімейно, удвох (В. Нестайко).

Сурядні ряди з однорідними членами та ін. (- та інше, та інші), і (й)
ін. (- і й/ інше, і й інші), і т. ін. (- і таке інше, і такі інші), і под. (- і по-
дібне), і т. п. (- і таке подібне), і т. д. (- і так далі), тощо мають рідше
дво-, частіше багатокомпонентну організацію: Так ось: після виходу «Кра-
си вірності» у нас з Олесем Терентійовичем періодично відбувався якийсь об-
мін думками про сучасний літературний процес і т. ін. (М. Наєнко); Офі-
церам видавали коньяк і таке подібне (О. Добржанський, В. Старик); 70го
дивного опоетизованого (Ах, Арсеньєв!/ Ах, екзотика) -- наївного племені ді-
тей природи, що уже вигибали, як малі діти, від усіх благ чужої колонізації:
від алкоголю, люесу тощо (І. Багряний); Ви вже даруйте мені, якщо це не-
тактовно, нескромно і т. д. (О. Сизоненко); ...на вигоні, площі підгукуючи,
підкидаючи ліктями, хлопчики силкуються удать із себе шмулів, буланих,
кацапів тощо (В. Винниченко).

Досліджувані мовні одиниці наділені потенційною спроможністю
приєднуватися до однорідних членів різної будови, отже, і потенційно за-
ступати 1) одиничні поширені або непоширені члени речення: Питали
про життя на волі, про погоду, про врожай, про спортивні змагання тощо і
чекали з надзвичайною цікавістю, що ж він скаже (І. Багряний); Чи закоха-
ний він у неї, цього я не знаю, але вона аж ніяк не заслуговує бути предметом
материнського розпачу і т. ін. (О. Тваненко); Тоді матимеш щастя (атрак-
сію, нірвану, царство небесне і т. ін.) (В. Винниченко); 2) пари поширених
або непоширених членів речення: Упродовж ХІХ ст. виникали і літера-
турні дискусії, які стосувалися безпосередньо літературного життя, як-от:
полеміка між прихильниками реалістичного міметизму, часто в народниць-
кому розумінні, та модерністами на початку ХХ ст., зокрема між С. Єфре-
мовим та Хоткевичем, між газетою «Рада» та часописом «Рідна хата» та
ін. (Літературознавчий словник-довідник); У сучасній мовній практиці
трапляється різне написання іншомовних власних назв -- особових імен і гео-
графічних найменувань, напр.: Арістотель і Аристотель, Дідро і Дидро, Сізіф
і Сизиф, Тібет і Тибет, Сіракузи і Сиракузи, Сан-Франціско і Сан-Франциско
і под. (Довідник з культури мови). Вирізнені поліфункційні стосовно
структури однорідні члени речення можуть супроводжувати узагальню-
вальні слова, для яких типовою, але не єдино можливою є препозиція: А те,
що він назвав «смуга перешкод», то був комплекс різних перешкод: колода,
яма з водою, високий паркан, низенька дротяна загорожка, під якою на пузі

10 155 1682-3540. Українська мова, 2016, Мо 4

«Та ін.», «І т. ін»... (Граматична нотатка до розлогої теми)

пролазити, тощо (В. Нестайко); Але більшість іла що попало: огірки, яблу-
ка, груші, сливи, хліб тощо (О. Довженко); В Асканії тоді був великий ста-
вок, навіть кілька ставків, де багато було дикого птаства: диких качок,
гусей, лебедів і т. ін. (Остап Вишня); Зразу так-таки і беретеся вчити
Джека різних потрібних мисливських штук: іти за ногою, приносити поноску,
шукати заховану якусь таку річ і т. д. (Остап Вишня). Субститут однорід-
ного члена, що завершує однорідний ряд, як і інші конкретно вербалізо-
вані його члени, співвідноситься з узагальнювальним словом як родо-
ве / видове, ціле / частина, уточнювальне / уточнюване. Саме ж узагаль-
нювальне слово виражає пояснювальні відношення.

Найважливішою диференційною ознакою ряду однорідних членів
простого ускладненого речення із компонентами та ін. (- та інше, та
інші), і (й) ін. (- і /й| інше, і /й/ інші), і т. ін. (- і таке інше, і такі інші), і
под. (- і подібне), і т. п. (- і таке подібне), і т. д. (- і так далі), тощо є
його відкритість у плані інформативної наповнюваності. Навіть непо-
вторювані єднальні сполучники і (й), та, поєднуючи останній позбавле-
ний конкретної семантики член речення та ін. (- та інше, та інші), ії (й)
ін. (- і(й/ інше, і й | інші), і т. ін. (- і таке інше, і такі інші), і под. (- іпо-
дібне), і т. п. (- і таке подібне), і т. д. (- і так далі) з попереднім (попе-
редніми), виконують свою основну функцію -- указівка на закритість
однорідного ряду -- лише формально. Конструкції, утворені за зразком
субмоделі «однорідний член речення - однорідний член... Ч |сполучник
-- однорідний член-субститут|» наближаються своїм семантичним опи-
сом до синтаксичних структур, в основі яких лежить субмодель «|спо-
лучник З однорідний член| З |сполучник - однорідний член| "1 |...) в
| сполучник - однорідний член-субституті».

Уже було наголошено, що вирази та ін. (- та інше, та інші), і (й) ін.
(- і / й інше, і /й| інші), і т. ін. ( - і таке інше, і такі інші), і под. (- і поді-
бне), і т. п. (- і таке подібне), і т. д. (- і так далі) і їхній корелят тощо
здатні перебирати на себе роль субститутів однотипних предикативних
частин складного речення, отже, й ідентифікуватися з цими частинами в
плані синтаксичної специфікації. Мовиться передусім про складнопі-
дрядні речення розчленованої та нерозчленованої структури й ті єдналь-
ні складносурядні речення відкритої структури, у яких «обмеження ви-
никають лише з точки зору лексичної достатності» | 14, с. 306|: При цьому
він почав свої поважні розмови, -- куди, мовляв, біжить ця річка, які риби в
ній, скільки років, де живуть лебеді, що ми живемо в Росії тощо (У. Сам-
чук); Перечислялося всі заслуги того орденоносного тов. Медвина -- «вете-
рана ВЧК -- ОГПУ -- НКВД, славного і доблесного чекіста», що в боротьбі з
ворогами не знав пощади і жалості і що рука в нього не дрижала ніколи... і
т. д. (1. Багряний); Але могло також статися, що ті Домбровські попере-
верталися просто з Дубровських, як Цеєрпіцкі з Терпецьких, Жевускі з Реву-
цьких, Яжемовскі з Яремовських, Махцєвічи з Махтеєвичів і т. д., а Рад-
зівілли зі звичайних собі українсько-білоруських Рабоволів (Г. Журба); Він
мав повідомити, які в них плани, скільки зброї тощо (М. Куліш).

155М 1682-3540. Українська мова, 2016, Мо 4 11

М.І. Степаненко

Стосовно слова тощо, то цілком імовірним є припущення, що воно
спроможне заступати невербалізовану предикативну частину безсполуч-
никового складного речення, пор.: А римувати по-українському особливо
важко: рим не так багато, на анонси не кожен відважиться і т. д. (В. Стус). -з
Аримувати по-українському особливо важко: рим не так багато, на анонси
не кожен відважиться тощо. Субститутивні предикативні частини склад-
ного речення вступають у відношення структурно-семантичної рівно-
значності з попередніми предикативними частинами і «як частини ціло-
го перебувають в однаковому відношенні до цього цілого» |8: 1201.

Субститутивні властивості однорідних членів простого ускладнено-
го речення, предикативних частин складного речення поширюються та-
кож на парцеляти, які диференціюють на два типи: 1) ті, що конкрети-
зують один із членів базової частини, і 2) ті, які декодують усю базову
частину: -- Та в Хосівці самі жаби! Коли вже їхати, щоб з качками бути,
так тільки на Яготин. От там качви... І т. д., і т. п. (Остап Вишня); По-
шлю і попрошу подати якийсь знак, бо так далі жити не можна. І так далі,
і тому подібне ... (О. Довженко).

Складною є не лише проблема синтаксичної специфікації, а й час-
тиномовного статусу виразів та ін. ( - та інше, та інші), і (й) ін. (- і |й/|
інше, і й інші), і т. ін. (- і таке інше, і такі інші), і под. (- і подібне), і т. п.
(- і таке подібне), і т. д. (- і так далі) і незмінюваного слова тощо. У
цьому контексті важливо закцентувати увагу на тому, що немає підстав
розмежовувати або протиставляти за якими-небудь критеріями умовні
позначення слів, словосполучень і їхні нескорочені еквіваленти. Що ж
до граматичної кваліфікації аналізованих мовних одиниць, то в науковій
літературі не існує єдиного погляду. Лексикографічні джерела «здебіль-
шого зазначають незмінюваність цих слів, не вказуючи на їх частино-
мовну належність» |7: 48|, а тим паче на їхню синтаксичну роль
113: П: 209; ІМ: 8; МП: 735; Х: 18).

На нашу думку, першою операцією алгоритму розв'язання поруше-
ної проблеми є ідентифікування умовних скорочень і їхніх формальних
еквівалентів -- субститутів однорідних членів простого ускладненого ре-
чення, предикативних частин складного речення, парцелятів -- як фра-
зеологізованих одиниць, об'єднаних такими структурними субмоделя-
ми: «сполучник сурядності - субстантивований займенниковий при-
кметник» (та ін. / - та інше, та інші, і /й/ ін. | - і /й/ інше, і |й| інші),
«сполучник сурядності -- субстантивований власне-прикметник» (і под.
Г- і подібнеї|), «сполучник сурядності - займенниковий прикметник
субстантивований займенниковий прикметник» (г т. ін. /- і таке інше, і
такі інші |), «сполучник сурядності -- займенниковий прикметник - суб-
стантивований власне-прикметник» (7 т. п. /- і таке подібне), «сполуч-
ник сурядності -- субстантивований займенниковий прикметник - суб-
стантивований власне-прикметник» (/ т. под. /- і тому подібне|, марк.),
«сполучник сурядності - займенниковий прислівник -- власне-прислів-
ник» (? т. д. | - і так далі). Друга важлива операція алгоритму -- визнання

12 155 1682-3540. Українська мова, 2016, Мо 4

«Та ін.», «І т. ін»... ((раматична нотатка до розлогої теми)

того, що утворені за зразком структурних моделей «сполучник |/ (й) (та)
-- повнозначне слово», «сполучник і (й) - повнозначне слово Я повно-
значне слово», конкретними репрезентантами яких є подані вище суб-
моделі, фразеологічні вислови номінативного типу здебільшого опосе-
редковано співвідносяться з тією або тією частиною мови, і відбувається
це не за формально-граматичними ознаками їхнього стрижневого ком-
понента, а на підставі характеру зв'язку їхньої семантики із планом зміс-
ту лексем певної частини мови. Формування фразеологічного значення,
переконує О.І. Молотков, -- це «не просто процес десемантизації слів,
що становлять словосполуку, а утворення ... особливої одиниці мови з її
специфічними властивостями» |17: 9|. Нарешті, важливо зважати ще й
на таку операцію алгоритму, як орієнтування на іманентні функції кон-
кретної частини мови.

Фразеологізми та ін. (- та інше, та інші), і (й) ін. (- і /й/ інше, і |й/
інші), і т. ін. (- і таке інше, і такі інші), і под. (- і подібне), і т. п. (- і таке
подібне), і т. д. (- і так далі) за лексико-денотативним значенням, спосо-
бом конкретно реалізованої семантики, яка частково мотивується їхнім
конституентним ресурсом, і типом іманентних функцій (узагальнено-вка-
зівна, субститутивна) співвідносяться із займенниковими словами, а як
конкретніше, то із прономінативними субстантивами (та ін. / - та інше,
та інші, ї (й) ін. | - і (й) інше, ї (й) інші), і т. ін. | - і таке інше, і такі інші,
і под. | - і подібне, і т. п. | - і таке подібне) і прономінативними адвербіа-
тивами (і т. д. / - і так далі|). Своєрідність перших полягає в тому, що
вони, на відміну від власне-іменників, які безпосередньо номінують
предмети позамовної дійсності, «лиш опосередковано позначають пред-
мети, пов'язуючись із конкретною ситуацією», тобто «конкретної назви
предмета не містять і вказують на певні предмети лише в конкретній си-
туації», а «поза контекстом або ситуацією абсолютно не зрозумілі мовцеві
або слухачеві», позаяк передають «тільки загальну (категоріальну) грама-
тичну інформацію... вказують на предмети взагалі, або точніше кажучи,
спеціалізовані на вираженні предметності». Окремішність других визна-
чає те, що вони «поза контекстом ... дають тільки загальну (категоріаль-
ну) граматичну інформацію», лише опосередковано номінують ознаку
ознаки, пов'язуючись із конкретною ситуацією, «з конкретним їх мов-
леннєвим характером у висловлюванні», тобто «не містять конкретної
ознаки і потенційно можуть стосуватися багатьох власне-прислівникових
компонентів» |3: 195|, семантичний зміст яких становить те, що вони без-
посередньо вказують на ознаку ознаки.

Такі різнорідні критерії частиномовного ідентифікування, як онома-
сіологічна сутність, лексико-денотативний і власне семантичний універ-
салізм, узагальнена дейктичність і субститутивність, тобто потенційна
здатність заступати собою різні синтаксичні позиції на рівні простого
ускладненого, складного речення й за їхніми межами, можуть слугувати
підставою для зарахування до розряду прономінативів незмінюваного
слова тощо. Василь Ожоган кваліфікував «елементи» на зразок та ін.

155М 1682-3540. Українська мова, 2016, Мо 4 13

М.І. Степаненко

(- та інше, та інші), і (й) ін. (- і (й/ інше, і |й/ інші), і т. ін. (- і таке інше,
і такі інші), і под. (- і подібне), і т. п. (- і таке подібне), і т. д. (- і так
далі), а також «незмінюваний компонент» тощо як контамінанти зі зна-
ченням займенникових і незмінних слів, особливість яких полягає в
тому, що «вони тісно пов'язані з категорією неозначеності» |7: 48-49|. За
своєю природою розглядувані в пропонованому дослідженні фразеологі-
зовані вирази і справді є контамінованими утвореннями, які лише вказу-
ють на щось, когось, узагальнено називають щось, когось, тобто утворю-
ють особливу систему субститутів, що виявляють спільність із займен-
никами, зокрема займенниковими іменниками (та ін. /- та інше, та
інші |, і (й) ін. |- і (й) інше, і (й) інші), і т. ін. | - і таке інше, і такі інші, і
под. | - і подібне, і т. п. | - і таке подібне) та займенниковими прислів-
никами (їі т. д. /| - і так далі|). Найвищим же ступенем узагальнення,
тобто узагальненої вказівності, найширшою субститутивністю наділене
незмінюване граматично поліфункційне слово тощо, позаяк воно інте-
грує у своїй лексико-денотативній структурі узагальнену предметність й
узагальнену ознаку ознаки, конкретизувати й увиразнити які може лише
контекст.

Синтаксична зона займенникових фразеологізмів та ін. (- та інше,
та інші), і (й) ін. (- і (й інше, і |й/ інші), і т. ін. (- і таке інше, і такі
інші), і под. (- і подібне), і т. п. (- і таке подібне), і т. д. (- і так далі) ї
їхнього універсального відповідника -- незмінюваного займенникового
слова тощо -- охоплює, по-перше, просте речення, у якому вони вико-
нують функцію самостійного однорідного члена, по-друге, складне ре-
чення, у якому їм відведено роль специфічно вербалізованої предика-
тивної частини, що виявляє прямолінійний зв'язок із попередніми
частинами не лише на формально-граматичному й семантико-синтак-
сичному зрізі, а й на рівні предикативності, по-третє, пов'язані з комуні-
кативною будовою речення парцеляти, репрезентовані у вигляді таких
одиниць, як відносно самостійний член речення, відносно самостійна
предикативна частина речення. Вони є органічним компонентом про-
стого або складного речення, утвореного «при його членуванні на де-
кілька висловлень у зв'язку з певною комунікативною ідеєю» і винесе-
ного «за межу синтаксичної структури -- речення» |б: 526|. На наш
погляд, не обгрунтованим є твердження, згідно з яким «слова та інші
розглядаються як однорідні» члени, а «слова і (й) т. д. (і так далі), і (й)
т. ін. (і таке інше) не вважаються однорідними членами» |!Ї: 123|.. За
формально-синтаксичними і семантико-синтаксичними ознаками та
морфологічними показниками вони не різняться між собою, що дає пра-
во тлумачити компоненти розглядуваної у статті парадигми як постпо-
зитивні однорідні члени, приєднані сурядним зв'язком до попереднього

ГУ наступному виданні «Довідника з українського правопису» цього коментарю немає
12: 114-116).

14 155 1682-3540. Українська мова, 2016, Мо 4

«Та ін.», «І т. ін»... (Граматична нотатка до розлогої теми)

однорідного члена (попередніх однорідних членів) простого ускладнено-
го речення.

Потенційну синтаксичну роль займенникового слова тощо, проно-
мінативних фразеологізмів та ін. (- та інше, та інші), і (й) ін. (- і |й/|
інше, і | й інші), і т. ін. (- і таке інше, і такі інші), і под. (- і подібне), і т. п.
(- і таке подібне), і т. д. (- і так далі) засвідчує й те, що вони можуть пе-
реходити до розряду інших частин мови, зокрема субстантивуватися й
перебирати на себе синтаксичні функції іменника. Пор. у цьому контек-
сті пов'язані логічно завершеною епістолярною ситуацією «лист (адре-
сант) -- відповідь на лист (адресат)» приклади: У передз'їздівському Ло ми
хочемо дати коротенькі виступи (1 стор. на маш.) письменників про їхні
думки, плани і т. д. (З листа В. Бережного до О. Гончара) і З твого «і т. д.»
важко було зрозуміти, чого саме хоче | журнал| «Україна» (З листа-відповіді
О. Гончара В. Бережному).

Отже, аналізованим у статті субститутам та ін. (- та інше, та інші), і
(й) ін. (- і (й інше, і /й | інші), і т. ін. ( - і таке інше, і такі інші), і под. (- і
подібне), і т. п. (- і таке подібне), і т. д. (- і так далі) і незмінюваному
слову тощо, яке є їхнім найрегулярнішим функційним відповідником,
властиві своєрідні граматичні та семантичні закономірності. Інтегрує ці
мовні одиниці те, що вони, по-перше, вживаються в кінці переліку чого-
небудь, тобто завжди займають постпозицію, по-друге, вказують на не-
повноту того, про що йшлося, на гіпотетичну можливість його продо-
вження, по-третє, дублюють синтаксичну поведінку тих компонентів
(членів речення, предикативних частин складного речення, парцельова-
них одиниць), з якими перебувають у відношенні формально-синтак-
сичної, семантико-синтаксичної, комунікативної рівнозначності, по-
четверте, експлікують узагальнено-вказівну семантику, по-п'яте, за час-
тиномовним статусом співвідносяться з неоднорідними стосовно зна-
чення прономінативними словами -- займенниковими іменниками та
займенниковими прислівниками.

Р.5. 1.Лінгводидактичний коментар

Синтаксичний розбір речення передбачає обов'язковий аналіз кожного
повнозначного слова або сполуки слів як його компонента з притаман-
ними йому формально-синтаксичними та семантико-синтаксичними
функціями й морфологічними характеристиками. За рамками синтак-
сичного розбору, зрозуміло, і за межами речення не можуть залишатися
вирази та ін. (- та інше, та інші), і (й) ін. (- і /й| інше, і |й/ інші), і т. ін.
(- і таке інше, і такі інші), і под. (- і подібне), і т. п. (- і таке подібне), і
т. д. (- і так далі) і незмінюване слову тощо. Їх варто кваліфікувати
(отже, і графічно ідентифікувати) як потенційні специфічно морфологі-
зовані однорідні головні чи другорядні члени простого ускладненого ре-
чення, приєднані сурядним зв'язком до попереднього однорідного члена
(попередніх однорідних членів), або як потенційні специфічно верба-
лізовані предикативні частини складного речення, приєднані сурядним

155М 1682-3540. Українська мова, 2016, Мо 4 15

М.І. Степаненко

зв'язком до попередньої однотипної з ними предикативної частини (по-
передніх однотипних із ними предикативних частин).

Р.5. 2. Пунктуаційний коментар

Потребують уніфікування й деякі пунктуаційні моменти, що стосують-
ся вживання / невживання коми перед виразами та ін. (- та інше, та
інші), і (й) ін. (- і /й| інше, і |й/| інші), і т. ін. (- і таке інше, і такі інші), і
под. (- і подібне), і т. п. (- і таке подібне), і т. д. (- і так далі), і т.д. і т.д.
(і так далі і так далі), і т. п. і т. п. (і таке подібне і таке подібне), і т.д. і
т. п. (і теде і тепе, і так далі і тому подібне, і так далі і таке подібне):

1. Якщо після однорідних членів речення, з'єднаних повторюваним
сполучником | (й), ідуть вирази та та ін. (- та інше, та інші), і (й) ін.
(- і (й/ інше, і |й| інші), і т. ін. (- і таке інше, і такі інші), і под. (- і подіб-
не), і т. п. (- і таке подібне), і т. д. (- і так далі), то вони теж розгляда-
ються як однорідні й перед ними ставиться кома: У столі він акуратно
склав і підручники, і зошити, і альбоми, й т. ін.; Хлопець охоче займався
спортом, захоплювався літературою і фізичної праці не цурався, і для духо-
вної справи знаходив час, і т. д. Пор.: На недільник прийшли і Захарченко, і
Левенко, і Ящук, і інші | 1: 123|.

2. Кома не ставиться між двома однорідними членами речення,
з'єднаними повторюваним сполучником і, що утворюють один суціль-
ний або стійкий вираз: і т.д. і т. д. (ії так далі і так далі), і т. п.і т. п. (і
таке подібне і таке подібне), і т.д. і т. п. (і теде і тепе, і так далі і тому
подібне, і так далі і таке подібне) |: 122-124; 2: 114-116; 16: 135-136).

1. Бурячок А.А. Довідник з українського правопису / А.А. Бурячок, Л.С. Паламарчук, В.М. Ру-
санівський, Н.І. Тоцька. -- 2-те вид., випр. й доп. -- К.: Рад. школа, 1973. -- 280 с.

2. Бурячок А. Довідник з українського правопису / А.А. Бурячок, Л.С. Паламарчук,
В.М, Русанівський, Н.І. Тоцька. -- 3-тє вид., випр. й доп. - К. : Рад. школа, 1984. --
280 с.

3. Вихованець І.Р. Частини мови в семантико-граматичному аспекті: монографія /
І.Р. Вихованець. - К.: Наук. думка, 1988. -- 256 с.

4. Городенська К. Граматичний словник української мови: сполучники / Катерина Горо-
денська. - К. -- Херсон : Вид-во ХДУ, 2007. -- 340 с.

5. Гриценко П. «Та ін.»: (нотатка до розлогої теми) // Культура слова : науково-популярне
видання / Нац. акад. наук України, Ін-т української мови. -- К. : ВД Дмитра Бураго,
2010. -- Вип. 72.-- С. 101-106.

6. Загнітко А. Теоретична граматика української мови: синтаксис : монографія / Анато-
лій Загнітко. -- Донецьк : ДонНУ, 2001. -- 662 с.

7. Ожоган В. Займенникові слова у граматичній структурі сучасної української мови :
монографія. -- К., 1997. -- 231 с.

8. Синтаксична концепція Арнольда Грищенка: вибране / упоряд. І.В. Дудко, Ю.С. Ма-
карець; ред. М.І. Степаненко. -- К., 2011. -- 436с.

9. Скорочення слів в українській мові у бібліографічному описі: загальні вимоги та прави-
ла: ДСТУ 3582-97 від 4 лип. 1997 р. Мо 391. -- К. : Гостандарт Украийньі, 1998. - - 25 с.

10. Слинько І.І. Синтаксис сучасної української мови: проблемні питання : навчальний посіб-
ник / І.І. Слинько, Н.В. Гуйванюк, М.Ф. Кобилянська. -- К.: Вища шк., 1994. -- 670 с.

11. Словарь сокращений русского язьтка: около 17700 сокращений / Д.И. Алексеев, И.Г. Гоз-
ман, Г.В. Сахаров ; под ред. Д.И. Алексеева. -- 3-е изд., с прил. новьїх сокращений. -- М.:
Рус. яз., 1983.-- 487 с.

16 155 1682-3540. Українська мова, 2016, Мо 4

«Та ін.», «І т. ін»... (Граматична нотатка до розлогої теми)

12. Словник скорочень в українській мові / уклад.: Н.Д. Гулатаін.; ред.-упоряд. В.В. Жай-
воронок, М.М. Фащенко; за ред. Л.С. Паламарчука. -- К. : Вища шк., 1988. -- 512 с.

13. Словник української мови : в 1 т. / ред. кол.: І.К. Білодід (голова) та ін. - К.: Наук.
думка, 1970--1980. -- Т. П. -- 1971. -- 550 с.; Т. ІМ. -- 1973. -- 839 с.; Т. МП. -- 1975. --
832 с.; Т.Х.-- 1979. -- 658 с.

14. Сучасна українська мова : підручник / О.Д. Пономарів, В.В. Різун, Л.Ю. Шевченко та
ін.; заред. О.Д. Пономарева. - К. : Либідь, 1997. -- 400 с.

15. Українська мова : енциклопедія / редкол.: Русанівський В.М., Тараненко О.О., Зяб-
люк М.П. таін. -- 2-те вид., випр. ідоп. -- К.: Вид-во «Укр. енцикл» ім. М.П. Бажана,
2004. - - 824 с.

16. Український правопис / АН УРСР, Ін-т мовознавства ім. О.О. Потебні. -- 3-тє вид.,
випр. й доп. - К.: Наук. думка, 1990. -- 240 с.

17. Фразеологический словарь русского язьтка / под ред. А.Й. Молоткова. -- М. : Сов.
Знциклопедия, 1968. - - 544 с.

Статтю отримано 31.08.2016

Муко/а 5терапепко
РоПауа У.С. КогоїепКо Майопа! Редавоєіса! піуег5ігу, Ройауа

«ЕТ АІ.», «АМР 50 ОМ. ДІ.» ...
(а єгаптатаг соттепі їо а Бгоад їете)

Тпе агіїсіе і5 демогед їо ре апаїузія ої егаплтаїіса! ехргез5іоп5 у/рісі аге асіїуєіу п5ед іп тод-
егп ОКгаїпіап Іапецпаєе а5 50 оп. (Ес., еїс.), еб.а!, оїрег (Апа (аїз5о) ре оїег, апа (5), еїс.),
апд оїретз, апа Пе ке апа ап ипспапяварбіе мога апа 80 оп : 5упіах 7опе (5ітріе сотріїсатед
зепіепсе, сопаріех 5епіепсе, рагсеПе соп5ігисіїоп5), зуптасбіс Гипсіїопя (таїп, а пліпог тет-
Бег5 об Пе 8ітріе зепіепсе, ргедісайуе рагі оба сотіріех 8епіепсе, геїайіуєіу іпдерепдвні сот-
типісайує ет) ої Пе Іапепаде иппіїз меге апаїугед, ШПеїг Іехісаї|-5етлапіс, рігазеоіовіса!
5сгисгиге8, рагів ої зреесії аїіакцоп, зибзійите ргорегіїез, пе атрійшде ої зузіета соггеіайує
геіаціоп5рірз, Іехіса|-5етапіїс 5еЇесіїоп меге детегтіпед.

Кеумопаз: ехриеззіоп5 апа 50 оп (Еіс., еїс.), апа оїйету, Пе оїйетз, апа 50 0п, ет аї., (Апа 50 0п,
апа зисп оїетз), апа те ІїКе, ап ипсНнапееафіе уога еїс. зибзійиіе5; зітіаг тетрфетя ої те 5еп-
тепсе; ргеаїсатує рагіз о, а сотрієх 5епіепсе; рагсеїе ипіїз; ргопотіпатуєе ипіїз, ргопойп уюта;
ргопоип поип5; ргопоип аайуетіз.

до Мовна мозаїка

ЗАКОНОПРОЕКТ...- НЕДАНИЙ

21 вересня 2016 р. депутати Верховної Ради обговорювали законопроект Державно-
го бюджету України на 2017 рік. Висловлюючи слушні зауваження та важливі допов-
нення до цього проекту, вони помилково означували його дієприкметником даний:
даний законопроект, даний бюджет, у даному проекті бюджету, потрібно внести зміни
до даного проекту бюджету та ін. Як відомо, даний має значення «який хтось дав», пор.
у Т.Г. Шевченка: По якому правдивому, Святому закону І землею, всім даною, І сердеш-
ним людом Торгуєте?

Законопроект Державного бюджету України на 2017 рік уряд подав до Верховної
Ради для обговорення, тому правильно вживати: Поданий законопроект Державного
бюджет,у..; У поданому законопроекті Державного бюджет,у..; Запропонований законо-
проект Державного бюджету України на 2017 рік потребує доопрацювання. .; Цей зако-
нопроект Державного бюджету України..; У цьому проекті бюджету... та ін.

М Катерина Городенська

155М 1682-3540. Українська мова, 2016, ЛО 4 77

78

УДК 81373421

Тетяна Коць

Інститут української мови НАН України, м. Київ

ОЦІННІСТЬ ЯК СЕМАНТИКО-СТИЛІСТИЧНА
КАТЕГОРІЯ ПУБЛІЦИСТИЧНОГО СТИЛЮ

У статті проаналізовано тенденції української літературної мови у зв'язку з
суспільно-політичними реаліями ХХ століття. Простежено зміни в мовному
сприйманні і свідомості суспільства на прикладі періодичних видань. Дослідже-
но різноманітність поглядів, думок мовного середовища різних часових періодів,
розкрито взаємозв'язок між розвитком мови, мовним сприйманням і суспільно-
економічним та політичним життям. Звернено увагу на зміну цінностей вла-
ди і суспільства, семантичні процеси, виражальні функції висловлювань.

Ключові слова: оцінність, оцінні мовні одиниці, позитивнооцінні одиниці, не-
гативнооцінні одиниці, експліцитні мовні засоби, імпліцитні мовні засоби, се-
мантичні процеси.

Семантико-стилістична категорія оцінності виявляє зв'язок
з емоційністю, експресивністю, проте не ототожнюється з
названими поняттями. С.Я. Єрмоленко зазначає, що «емо-
ційне в мові завжди експресивне, але не кожне експресивне
явище належить до емоційних» |4: 157|. Емоційні й експре-
сивні одиниці містять негативну і позитивну конотацію, але
оцінність -- поняття ширше. Оцінку можуть передавати й
нейтральні мовні засоби. Н.Д. Арутюнова розрізняє сенсор-
ні і абсолютні оцінки |їЇ: 46|. Сенсорні оцінки поділяють на
гедоністичні (те, що подобається) і психологічні (інтелекту-
альні й емоційні). Абсолютна оцінка виражає естетичні й
етичні цінності суспільства. Оцінка може бути також ней-
тральною. Німецький вчений Улл Фікс називає її раціональ-
ною |19: 10). Багатовимірність функціонального вживання
оцінних засобів мови унеможливлює їх чітку класифікацію
за єдиною ознакою, що особливо помітне в переході оцін-
ної лексики в синтаксичні структури.

О ТА. КОЦЬ, 2016

155 1682-3540. Українська мова, 2016, Мо 4

Оцінність як семантико-стилістична категорія публіцистичного стилю

З огляду на це оцінність кваліфікуємо як семантико-стилістичну ка-
тегорію, яка, грунтуючись на протиставленні часткових значень негатив-
ної, позитивної або нейтральної оцінки, передає ставлення мовця до на-
званого предмета, явища, поняття.

Категорію оцінки доцільно розглядати в плані змісту і в плані вира-
ження. У плані змісту оцінка може бути нейтральною, позитивною і не-
гативною, а в плані вираження експліцитною і імпліцитною. Експліцит-
ні одиниці передають оцінку безпосередньо, а імпліцитні потребують
складнішого і глибшого опосередкованого процесу сприймання.

Мовні механізми оцінки, емотивності та експресивності (семанти-
ко-стилістичних засобів суб'єктивного увиразнення мови) вивчають пе-
реважно в синхронному аспекті на різних рівнях мовної структури
(М.М. Пилинський, М.А. Жовтобрюх, С.Я. Єрмоленко, В.А. Чабаненко,
С.П. Бибик, О.А. Стишов, О.О. Селіванова, В.М. Адмоні, О.М. Вольф,
Є.М. Іалкіна-Федорук, В.О. Жеребков, О.І. Москальська, В.І. Охрімен-
ко, В.М. Телія, В.І. Шаховський, О.Й. Шендельс та ін.).

Оцінність прямо пов'язана зі специфікою розвитку літературної мо-
ви, з суспільно-політичними і культурними умовами життя суспільства,
які в українських реаліях постійно змінювалися. Мова періодичних ви-
дань фіксує синхронну часову відповідність цінностей конкретної істо-
ричної доби оцінним функціям лінгвальних одиниць. Разом зі зміною
ідейно-естетичних засад українського суспільства і відбиттям їх у мові
періодичних видань, які завжди були потужним інструментом форму-
вання масової свідомості, змінювалася шкала цінностей, зафіксована в
мові періодики. Діахронні перетворення оцінної семантики відбивають і
природні закономірності, і штучне регулювання переходу мовної систе-
ми від одного стану до іншого.

За семантикою мовних одиниць можна чітко визначити часові пара-
метри газетного тексту. Кожна доба залишала свій відбиток на сторінках
української періодики і на свідомості суспільства.

Підхід, який ми пропонуємо, -- це бачення історії літературної мови
не як списків зібраної суспільно-політичної лексики, а як оцінних кате-
горій, які охоплюють найрізноманітніший мовний матеріал. Джерельна
база дослідження -- центральні і всі регіональні періодичні видання різ-
ної тематики.

Динаміку цінностей і їхнє відбиття в мові покажемо на прикладі двох
історичних періодів -- 10--20-х рр. і 30--50-х рр. ХХ ст.

Оцінна семантика розкривається у відповідних контекстуальних
умовах, зокрема в оновленні структури та семантики компонентів, сти-
лістичної маркованості синтаксичних одиниць.

Мова періодичних видань початку ХХ ст. засвідчувала позитивну
оцінку суспільних, релігійних норм: національну ідею, християнські зако-
ни, моральні якості індивіда, патріотизм, громадянську позицію тощо.

Становлення публіцистичного стилю позначене вживанням біблій-
них висловів, що виражали ставлення мовця до етичних цінностей люд-

155М 1682-3540. Українська мова, 2016, Мо 4 179

Т.А. Коць

ства, напр.: Убудь-яких умовах ми повинні бути людьми моральними, духов-
ними, доброзичливими. Бо коли приходили до Бога сотки бай тисячі, а ти-
сячі, Він звіщав тоді великі слова: «Любіть ближніх своїх, як самих себе.
Віра в Бога допоможе нам захистити власну волю і зберегти національну
гідність (Г, 7.01.1914).

Центральне поняття більшості газетних статей народ об'єднувало пе-
реважно позитивнооцінні мовні одиниці. Експліцитно виражену оцінку
фіксують епітети не з емоційної, а з інтелектуальної сфери мовомислен-
ня: свідомий, культурний, інтелектуальний, духовний, лояльний, освічений,
мудрий, щирий, гідний. Їхню оцінну семантику увиразнювали структури з
антитезою, яка додавала емоційної конотації напр.: Чи ти єсть народ сві-
домий і культурний, чи може живеш і ходиш з заплющеними очима, як слі-
пець невидющий... (М, 30.11.1912); Українці -- народ гідний, інтелектуаль-
ний, працьовитий. Чи ми використаємо цей потенціал, чи дамо себе зни-
щити? (ВС, 7.06.1917).

Імпліцитну позитивну оцінку містили дієслова з семантикою резуль-
тативності та віддієслівні іменники, які зберігали значення вихідного
дієслова. Народ у той історичний період росте, живе, розвивається, пере-
магає, прагне мати власну державу, відповідно утверджуються і його ат-
рибути, насамперед -- мова, напр.: Виходячи з самісінької глибини народ-
нього життя, народньої душі, мова росте, розвивається поруч з тим, як
росте й розвивається народ і його культура взагалі (Ч, 17.09.1917); Пере-
бувши большевицьку бурю, Український народ всіми силами приступає до
утвердження своєї власти на своїй власній землі (НС, 8.03.1918).

Одна з найхарактерніших ознак мови публіцистики початку ХХ ст. --
незначна кількість заперечних конструкцій. Утверджувалися цінності
національно-визвольної доби, пропагувалися духовні, моральні і хрис-
тиянські ідеали. На сторінках преси представлені здебільшого оптиміс-
тичні настрої суспільства, які прочитуються у стверджувальних дієслівних
конструкціях, оформлених як парцельовані структури складного синтак-
сичного цілого: / настане мир, окуплений кров'ю. І стане нове житє, на
руїнах української землі. І буде пам'ять про нас в наших дітей і внуків, і
правнуків. Не занапастимо ми свою долю в історичній добі. Ми виборемо
собі належне місце, серед народів оружною рукою (Б, 15.01.1916).

Імпліцитну знакову оцінку передавали поняття-символи хліб, жнива.
Боротьба за національну ідею порівнювалася з важкою хліборобською пра-
цею, здобутки -- зі щирим збіжжям, з важкими ожнивами. Волю народу по-
рівнювали з найдорожчим -- хлібом, напр.: Не лехко набрати на цілий сніп
щирого збіжжя. Важкі наші жнива й тяжко збірати колосся (С, 14.01.1912).

Елементом позитивної психологічної оцінки були слова з естетичної
сфери мовомислення. Прагнення українців до волі, до незалежності за-
чіпало струни почуттів, проникало в душу, його називали музикою, співом,
життям. Це викликало багатозначне сприйняття цих понять, наприк-
лад музику (прагнення) українського народу називали різкою, бадьорою,
оглушаючою, живою, новою, наприклад: Різка, оглушаюча, а разом бадьора,

80 155М 1682-3540. Українська мова, 2016, Мо 4

Оцінність як семантико-стилістична категорія публіцистичного стилю

повна віри в свою провість і в свою перемогу ся нова музика українського на-
роду (С, 28.01.1912).

Щоб досягти мети -- національного розвитку, треба було піднести
дух, який часто ідентифікували з моральним примусом, здоровою непідкуп-
ною громадською опінією, напр.: Майбутність народа, який не має своєї
держави, лежить у сильному розвиті морального примусу, в здоровій непід-
купній громадській опінії, яка змушує до виконування громадських обов'язків
тих, хто сам не доріс до почуття їх обов'язковости (М, 2.01.1912).

У кінці ХІХ -- на поч. ХХ ст. поняття політичний, ідейний мали пози-
тивну конотацію і відповідали значенням слів "моральний", "розумний,
"добрий", напр.: Добре людині, коли в неї зійшло зерно розуму, доброї волі, по-
ваги до себе, і є в його добрий Бог. Про такого чоловіка ми кажемо, що він
політичний, ідейний (М, 2.01.1912).

Негативну психологічну оцінку мало все те, що перешкоджало роз-
виткові української ідеї, побудові власної держави.

На означення політики Росії вживалися мовні одиниці з неприхова-
ною негативнооцінною семантикою, за якими часто впізнаємо відомі
образи Тараса Шевченка, напр.: Російські тюрми та неісходима, студена
Сибір заповнена найкрасшими нашими синами, а дома гуляла по нашім полі
козацька нагайка і кірвавила його (КОГО?) до кости (Б, 7.01.1916).

Психологічну, емоційно-оцінну функцію виконували цитати з мови-
джерела, а також уведені в синтаксичні структури негативнооцінні епі-
тети, напр.: Вже давно наказано: «Малорусского язька н'Бть, не било и не
может бьшть», але він «клятий» все ще животіє і не дає «истинно-русскимь
малороссам» спокійно спати, знявши вояцьку зброю, котрою змагаються
вони з мертвою, мовляв, мовою (Г, 31.12.1915).

У 30--50-х рр. ХХ ст. внаслідок дії тоталітарної комуністичної ідео-
логії було суттєво обмежено не лише функціональні можливості україн-
ської мови, а й її виражальні можливості. Після періоду піднесення, ак-
тивного розвитку настали часи жорсткого придушення національної
свідомості і мови. Українськомовні періодичні видання, хоч були поши-
рені у всіх регіонах країни, стали тематично одноманітними і виконува-
ли функцію породження, утвердження комуністичної ідеології в масовій
свідомості народу. Проблеми духовності, релігії, національного розвитку
не порушувала жодна газета. Як наслідок: у мові публіцистичного стилю
не функціонувала значна частина абстрактної, самобутньої експресивної
лексики, синонімів, вилучено з ужитку діалектизми, обмежено словотвір-
ні і синтаксичні можливості мови.

Специфіка оцінних мовних одиниць полягала в семантичній прозо-
рості й однозначності переважно експресивних компонентів. Позитивну
оцінку мали лише радянські реалії життя. Негативно оцінювалося все,
що містилося і відбувалося за межами СРСР. Кардинально змінилися
пропаговані цінності: духовні, національні, християнські ідеали було від-
кинуто і зосереджено увагу на формуванні не національної свідомості, а
класового суспільства без традицій, власної культури і самоідентифікації.

155М 1682-3540. Українська мова, 2016, Мо 4 81

Т.А. Коць

Традиційні для українського мовомислення позитивнооцінні слова і ви-
слови християнство, національний, духовний набувають протилежної не-
прихованої негативної оцінки, напр.: Соціальні принципи христіанства
підносять боягузливість, презирство до самого себе, самоунизкення, підко-
рення, смирення, словом -- всі якості черні, але для пролетаріату, який не
хоче, щоб з ним поводилися як з покидьками людства, для пролетаріату смі-
ливість, самосвідомість, почуття гордості й незалежності -- важливіше
хліба (3, 3.04.1941); Представник будь-якого народу світу, який вважає
себе національним елементом і не бореться за зближення з СРСР і запере-
чує, що боротьба за зближення і дружбу з СРСР -- найкращий шлях бороть-
би за свободу кожного народу, є націоналістом, лжепатріотом і агентом
імперіалізму (РО, 24.06.1950).

Мова періодики 30--50-х рр. демонструє вживання заперечних кон-
струкцій, яких не було в мові публіцистичного стилю попередніх років.
Закріплені в мовній свідомості українців негативнооцінні слова безбож-
ник, антицерковний, антиріздвяний, антинаціоналістичний у періодичних
виданнях набувають у контексті виразної позитивної конотації, напр.:
На І липня цього року (1936) по області нараховувалось 227 осередків войов-
ничих, антинаціоналістичних безбожників, в яких було 7112 иленів. За ними
наше майбутнє! (БП, 29.12. 1938). Лексика з семою заперечення, яку пе-
редавали префікси без-, анти- тощо, сама по собі містила негативну оцін-
ку, яка в контекстуальному оформленні набувала протилежної позитив-
ної оцінки, що Й закріплювалося в масовій свідомості суспільства.
О.О. Потебня зазначав, що «заперечення само по собі неможливе, ос-
кільки не називає будь-яких причин, які б наштовхнули на таку думку.
Реальність дає для думки тільки позитивні величини. Заперечення -- це
усвідомлення процесу зміни одного сприймання іншим» | 12: 219--220|.

Гаслом періодичних видань і самої епохи були вислови на зразок: Ми
бачимо, як росте нове людство. «Для цього нового людства не треба буде
бога, який стоїть над природою: воно само буде владарем природи» (БІЇ,
6.10.1938).

У 30-ті р. ХХ ст. через посередництво періодичних видань до актив-
ного вжитку увійшли виразно негативно конотовані слова та словоспо-
лучення куркуль, буржуазний націоналіст, ворог народу, класовий ворог,
дрібнобурокуазні елементи. Л.Л. Масенко зазначає, що до колективізації
слово куркуль, хоча Й існувало, вживалося рідко й не мало негативних
конотацій. Воно було синонімом до слова хазяїн |9: 27). Негативну не-
приховану психологічну оцінку посилювали епітети, порівняння й мета-
форичні конструкції, напр. Троцькістсько-бухарська банда і буржуазні
націоналісти хотіли розчленувати Радянський союз. Як хижі звіри ділять
здобич, так і вони в уяві своїй краяли на шматки карту СРСР, торгували
нашою батьківщиною на міжнародному ярмарку, готуючи імперіалістське
фашистське ярмо трудящим країни рад. Але не вдалась підла і жалюгідна
мрія! Радянська розвідка, очолювана сталінським паркомом товаришем
Єжовим, зупинила бандитську руку цих скажених собак. З усіх кінців нашої

82 155 1682-3540. Українська мова, 2016, Мо 4

Оцінність як семантико-стилістична категорія публіцистичного стилю

планети несеться великий народний клич: -- Знищити ворогів народу,
смерть ворогам! (БЗ, 20.10.1938).

Формувалася позитивнооцінна семантика слів партія, комуніст, НКВС,
пролетаріат, сталінський, ленінський, комуністичний, більшовицький, які
виразно контрастували в тексті з номінаціями «ворогів народу», напр.:
Славні органи НКВС, очолювані Сталінським наркомом тов. Єжовим, роз-
трощили осині гнізда шкідників. Але заспокоюватись неможна. Треба і на-
далі продовжувати роботу по викорчовуванню решток цих ворогів народу в
органах юстиції, наполегливо працювати над ліквідацією наслідків шкід-
ництва (БП, 20.10.1938).

Упродовж 30--40-х рр. розширилася семантика слова фашизм. У 30-ті р.
фашизмом називали національно-визвольний рух всередині України, і
слово фашизм було синонімом до словосполучення «буржуазні націона-
лісти, напр.: Фашизм -- найлютіший ворог свободи і незалежності народів.
Мобілізуймо всі сили на боротьбу з буржуазними націоналістами! (МП,
5.11.1938). Періодичні видання, використовуючи широкий інформацій-
ний простір, поширювали звернення про єдиний, на погляд влади, мож-
ливий шлях народу в умовах бездержавності. Викорінювали зі свідомості
всі людські якості, які формували особистість. Мета тоталітарного режи-
му -- будь-якими засобами створити «народні маси», колективні органі-
зації, якими було легко керувати. У таких зверненнях частовживаними
були слова з виразною психологічною негативною семантикою знищен-
ня: бити, репресії, ліквідувати, засудити, знищити, розстріляти, що фор-
мувало в свідомості людей настрій пригніченості, страху, напр.: Били,
б'єм, і будем бити! Червона армія непереможна! (БП, 6.10. 1938). Твер-
дження про невідворотність кари для кожного, хто чинитиме навіть най-
менший опір системі, оцінно увиразнювалося в парцельованих синтак-
сичних конструкціях, напр.: За розкрадання колгоспного хліба -- до роз-
стрілу. В с. Вікторовка виїзна сесія облсуду засудила до розстрілу куркульку
Григоренко Марину за систематичне розкрадання хліба з колгоспних ланів
(БП, 1.09.1932).

Демократичний, нетоталітарний погляд на процеси в підрадянській
Україні висловлювали газети «Буковина» та «Діло», які виходили у Захід-
ній Україні, на територіях, що до 1939 р. були під владою Румунії, Поль-
щі та Чехословаччини. Стиль цих видань був традиційно позначений
впливом художнього мовомислення, що особливо помітно у відтворенні
життя українців, яке розділилося на два оцінно протилежні періоди -- до
30-х і після 30-х р. ХХ ст. Найбільшими цінностями цієї частини Украї-
ни, що виразно демонструють періодичні видання, традиційно залиша-
лися християнські ідеали, духовність, боротьба за національну ідею.

Словам бити, знищити, викорінити, репресії, смерть (суть комуністич-
ного режиму) протиставлено інші людські цінності, вербалізовані в лексич-
них засобах на зразок: спокій, мир, любов, віра, світло, добро, пор.: «На землі
спокій, мир, любов, а серед людей вдоволення». Ось ідеал людини-хрістіянина,
щоб на землі запанував спокій та щоб усі були вдоволені (Д, 7.01.1939).

155М 1682-3540. Українська мова, 2016, МО 4 83

Т.А. Коць

Дії радянської влади оцінювали як «червоний терор» проти україн-
ського народу: На кожному кроці управління державної безпеки, що все ба-
чить, все чує, все знає, застосовує нечуваний у світі червоний терор, суд,
який знає тільки один спосіб кари -- розстріл (Д, 14.01. 1939). Синонімами
до слова терор виступали розгром, знищення, винищення, руйнація, які в
тексті утворювали синонімічні ряди і посилювали психологічну негатив-
ну конотацію всього висловлювання, напр.: Страшенний розгром, руйна-
ція, винищення усього українського за другу половину року 1937 по виявленні
націоналістичного сепаратизму в лавах комуністичної партії не має меж.
Чи витримає таке, хоч один народ у світі? (Б, 14.01. 1939).

Владу в газетах «Діло», «Буковина» називали окупантами, москов-
ськими загарбниками, окупантською експозитурою, напр.: Отже: цілком
нова верхівка окупантської експозитури на совітській Україні: все попере-
днє змінено як таке, що не могло собі дати ради в боротьбі з українським
національним рухом, або хоч трошки заплямоване підозрінням у співчутті,
прихильности чи потуранні йому (Д, 14.01. 1939). Діяльність радянської
влади оцінювалась як злочинна і нелюдська, напр.: Дальший період --
1932-33 років. Це той період, коли формувалися найбільш злочинні і нелюд-
ські методи роботи і цілі, які поставили собі більшовики -- винищити голо-
дом Україну (Б, 23.02. 1938). Після приєднання Східної Галичини до
СРСР змінилася риторика і цих видань.

В усі історичні періоди експліцитні психологічні оцінки переважали
над абсолютними оцінками, що є однією з визначальних диференційних
ознак публіцистичного стилю як засобу формування масової свідомості.
Ядром текстових структур були поняття народ і влада, вербалізована оцін-
на шкала яких була віддзеркаленням суспільно-політичної ідеології.

Діахронний аналіз показує динаміку оцінності і в плані змісту, і в
плані вираження. У мові 10--20-х років ХХ ст. було 8296 позитивнооцін-
них мовних одиниць, у 30--50-х роках ХХ ст. лише 24956. Різнопланова
експліцитна й імпліцитна переважно контекстуальна оцінка, яку пере-
давали насамперед нейтральні мовні одиниці з інтелектуальної сфери
мовомислення, стає виразно негативно-експресивною. Американський
психолінгвіст А. Гелер доводить, що негативна оцінка викликає в су-
спільства реакцію байдужості, зневаги, приниження, недооцінку, на-
сильство. Позитивна оцінка -- відповідальність, повагу, довіру, при-
хильність |20: 134-146). Оцінність відбиває вплив екстралінгвальних
чинників на семантичні процеси в мові Й демонструє зміни часової
шкали суспільних цінностей.

УМОВНІ СКОРОЧЕННЯ

Бо -- Буковина

БЗ -- Більшовицька зоря
БП -- Більшовицька правда
ВС -- Вільне слово

ГО -- Гасло

Д -- Діло

84 155 1682-3540. Українська мова, 2016, Мо 4

Оцінність як семантико-стилістична категорія публіцистичного стилю

З
М

-- Зоря
-- Маяк

МП -- Молодь Полтавщини
НС -- Народна справа

РО

С
ч

-- Радянська освіта
-- Сніп
-- Чорноморець

. Арутюнова Н.Д. Аксиология в механизмах жизни и язька // Проблемьг структурной

лингвистики. -- М. : Наука, 1984. -- 348 с.

2. Арутюнова Н.Д. Язьк и мир человека: учеб. пособие / Н.Д. Арутюнова. -- М. : Язькки
русской культурь, 1998. -- 896 с.

3. Гадамер 2001: Гадамер Г. Герменевтика і поетика. Вибрані твори. (Пер. з німецької
мови). - К., 2001 - - 432 с.

4. Єрмоленко С.Я. Експресивність // Українська мова. Енциклопедія. - К.: 2000, --
С. 156-157.

5. Єрмоленко С.Я. Мовно-естетичні знаки української культури. -- К., 2009 -- 350) с.

6. Єрмоленко С.Я. Нариси з української словесності. -- К., 1999. - 324 с.

7. Жовтобрюх М.А. Мова української періодичної преси (кінець ХІХ -- початок ХХ ст.) --
К. : Наук. думка, 1970. - - 303 с.

8. Космеда Т.А. Аксіологічні аспекти прагмалінгвістики: формування і розвиток катего-
рії оцінки -- Л. : Вид-во ЛНУ ім. І. Франка, 2000 -- 350 с.

9. Масенко Л.Т. Слово куркуль в історико-етимологічному та соціально-політичному ас-
пектах // Українська мова. - М02-- К., 2015 -- С. 24-37.

10. Огієнко І. Історія української літературної мови/ упор. М.С. Тимошик (2-те вид. випр.)
К., 2004. -- 434 с.

11. Пилинський М.М. Експресивність стилю масової політичної інформації // Мовознав-
ство. -- 1977. -- Мо 5. -- С. 35-46.

12. Потебня А.А. Полное собрание сочинений. - Т.І. Мьсль иязьк ХХІХ/ |под ред. Ком.
изд. сочинений при Всеукрайнской АНІ. Одесса, 1922. -- 188 с.

13. Русанівський В.М. Історія української літературної мови. -- К., 2002. -- 392 с.

14. Ульманн С. Семантическиєе универсалии // Словарньге категории |отв. ред. Ю.Н. Кара-
улові| - М.: Наука, 1988.

15. Чабаненко В.А. Основи мовної експресії. -- К., 1984 -- 167 с.

16. Шевельов Ю. Українська мова в першій половині ХХ ст. (1900--1941): стан і статус -
Чернівці: Рута, 1998. - - 208 с.

17. Язьковая номинация. Видьт найменований Под ред. Б.А. Серебрянникова, А. Уфим-
цевой| -- М.: Наука, 1977. -- 359 с.

18. Утеуепзоп С.І, 5оте ргавтагіс азресіз ої теапіпе Пі Кеадіпез8 іп 5етлапіїсз. Е4. І абееп еї
аб. -- Огбапа, 1974. -- 342 с.

19. Еїх 0. "Коттипісайу адавпаг -- "5НяціясП адавиаї". 2 Ргобіететі, Каїевогіеп, Кгіїегіеп
дег Кедермегіипе. Шіязпайоп (В) гаг Егіапеипє де5 акадетізспепСтадез достог 8сіепііає
рійозорііає/ -- НаПе-У/їшепеге: Магіїп-І литег- Опіметяітаї, 1988. -- 402 5.

20. Нейег А. А «Могій їп мУрісіп витапігу із проте» // А Кадіса! РЕейозорбі/ -- Мему УогКк: Охіога,
1984. -- 5. 134-192.

Статтю отримано 02.06.2016

Тегуапа Кої5

Пазіїтите ої Пе ЮКгаїпіап І апецаєе ої Магопа! Асадету ої Зсіепсе5 ої |Ктаїпе, Куїм

АХІОТОСУ А5 5ЕМАКТІС АМО З5ТУПЛЯТІС
САТЕСОБУ ОЕ )ООВМАШЗЯТІС ЗТУТ Е

Те апісіе апаїулез ре ігепдз ої ОЖгаїпіап Шегагу Іапецаєє дие 10 5осіо-роійіса! геайіез ої
Фе бмепіїеїр сепіигу. П (гасе5 спапеез іп зреесПп регсеріїоп апа соп5сіоицзпез5 аз ап ехатріе
регіодісаїз.

155М 1682-3540. Українська мова, 2016, Мо 4 85

Т.А. Коць

Зетапіїс-5суПпяйс саїерогу ої ахіоїовбу 5Ппому8 ре геіайопзпір ої етойопаї!, ехргез5іме,
биї пої ідепійпед мії (ре абоме сопсеріз. Ахіоіовбу диайу аз 5етапіїс апа 5гуПзгіс сатеєогу,
уутрісі і5 Базед оп ре орробіїйоп ої рагіїа! уаїшез ої певайуєе, робійме ог пеціга! емашшатіоп, ге-
рогіз Ше айітиде ої Пе зреаКег 0 їбе патед обіесі, рпрепотепоп, сопсері. Меазигетепі саї-
евогіе8 5поцід Бе сопзідегед іп їегт5 ої сопіепі апа іп гегт8 ої ехргеззіоп. Пп Тег ої сопіепі
гайпе тау Бе пешіга!, розійує апа певакіує, Биї іп Кегт5 ої ехріїсії апа іпаріїсії ехргеззіоп.
Ехріїсії еуашшацоп ипіїз (гап8тії дігесіїу апа іпаріїсії пееад а деерег апа тоге сотріех ргосе88
тедіаїед регсеріїоп. | апецаєе Ргез55 те пмепіїстр сепіигу. детопб5ігаїе8 пог опіу (Пе іп5кіки-
Чопаїйацоп апа деусіортепі ої пе уосабиіагу ої "ре |Кгаїпіап Іапецаєе, Биї аїзо ехргез5іує
Геахиге5 апа кгадійопа! Ггагигез ої зреесп. Рошіса!, есопотіс, сийига!, гейєїоця Ше аге ге-
Пестед іп "Ве пемзрарег5 Ша фдепоцпседй іттеп5зігу ІргоцеПп Іапецаєє тедїіа, обйеп пем апа
соптріетеїу ппКкпомуп 10 їре рибіїс. І апецаєе демеіортепі дигіпе Пе бмуепііеїй сепішгу птагКкед
Бу Фе іпЙиепсе ої уагіоця ідеоіовіез апа епіїгеіу дерепаепі оп ехігайпеміяйс Гастог8. Басі
ега Їей: ії5 (пої аїмауз розійує) ітрасі оп "ре |Кгаїпіап регіодісаїз апа соп5сіоцяпез5 ої 8осі-
егу. Регіод8 пакіопа! гесоуегу, рагіісиіагіу іп Пе еагіу пмепіїетй сепіигу, рготоїеа зрігіїца! уа!-
иез, Сігізйап ідеаїз іпіепзійед зеагсП Гог пем/ плеапя ої Ппецізіїс ехргеззіоп То де8стібе Різ ог
Фаї рпепотепоп. Па 40--50 увагз її обеп 5ибіества го агіійсіа! соггесіїоп йхед іп ре рибііс
тіла, ре 5еплапіїсзя ої могад8 (раї айесів ре Іапепаєе регсеріїоп апа ппавтзіапаїпо деїогтед
сопзбсіоцяпез8 ої Пе реоріе.

І апецаєе регіодісаїіз іп "ре рапдя ої пе готаїагіап гегіте маз а (001 Їог птаз88 рибіїс
сопзбсіоцяпез8, місії гоотед ом мПпісі маз по ріасе Гог зрігішша! уаїшез, пацопа! ідеаї8. Еп-
Ппапсіпе Ре сарасіїу певайуе арргаїзед арргоргіаїе Іапецаєе ргобгатитед регсеріїоп ої іпіог-
тапоп апа (Бе Гогтайоп ої піа85 соп5сіоцзпез5 ої 5осіеїу, Кипдаатепіа! спапее5 осситгед
міо а уегу 5погі (те. Ехргеззімепе85 Іаприаєе иппіїз арргоргіаїеїу геПесія Пе з8саїе ої а55е55-
тепіз8, Ше уаїшез оГа рагіісшаг Пізїогіса! ега.

Кеутога5: ахіоїоєі, Гапеиаєе еуашатіоп ипії, розіїує еуаїнатіоп, пераїтуєе еуаатіоп, ехріїсії Іап-
жиаєе теапе, ітріїсії Іапеиаре 10015 , зетапіїс ргосе55е5.

Ж Мовна мозаїка

ДЕРЖАТЕЛЬ ЧИ ТРИМАЧ КАРТКИ КИЯНИНА?

Тих, хто отримав картку киянина, названо держателями. Ця назва багатьом незро-
зуміла. Її не подав тлумачний Словник української мови в 11 томах. Новіші тлумачні
словники визначили держатель як те саме, що тримач. У перекладних російсько-ук-
раїнських словниках держатель подано останнім серед чотирьох-п'ятьох українських
відповідників до російського слова держатель, пор.: укр. власник, тримач, держаль-
ник, держатель (див.: Російсько-український словник за ред. В.В. Жайворонка. - К.:
Абрис, 2006. -- С. 213); укр. власник, тримач, утримувач, держальник, держатель
(див.: Російсько-український словник. -- К. : Знання, 2011. -- Т. 1. - С. 556 ). Це
спричинено, очевидно, тим, що в сучасній українській мові слово держатель мовці
вже сприймають як застаріле. Саме тому власника картки киянина рекомендуємо на-
звати нормативним і зрозумілим словом тримач.
Отже, правильно вживати тримач картки киянина.

М Катерина Городенська

86 155М 1682-3540. Українська мова, 2016, Мо 4

УДК 811.161.2:374

Наталія Сніжко

Інститут української мови НАН України, м. Київ
СТРУКТУРНА, ФУНКЦІОНАЛЬНА

ТА ХРОНОЛОГІЧНА ПАРАМЕТРИЗАЦІЯ
ЛЕКСИКИ У ЗВЕДЕНОМУ СЛОВНИКУ,
ТЕЗАУРУСІ Й ЕЛЕКТРОННІЙ КАРТОТЕЦІ

Статтю присвячено проблемам структурно-функціональної й хронологіч-
ної параметризації лексики, застосування якої в сучасній інтегральній лек-
сикографії сприяє комплексному дослідженню історії та сучасного стану
української мови як вагомої ланки багатомовного інформаційного простору.
Визначено шляхи системного вивчення активного й пасивного лексичних
фондів мови, запропоновано способи інтегрально-ідеографічного моделю-
вання та розбудови сучасної електронної картотеки на основі Зведеного
словника лексики української мови кінця ХИПІ -- поч. ХХІ ст. Подано зраз-
ки системного опрацювання новотворів О. Гончара.

Ключові слова: структура та функціонування лексики, лексикографічна
параметризація, динаміка мови, зведений словник, інтегрально-ідеографічне
моделювання, новотвори О. Гончара, електронна картотека.

Оновлений лексикон української мови засвідчує результати
активної пізнавальної діяльності українців і є вагомим сти-
мулом розвитку сучасних макронаукових досліджень, спря-
мованих на осягнення закономірностей розвитку мови й
суспільства в умовах активної міжмовної комунікації.

Особливо інтенсивно розвивається нині українська ін-
тегральна лексикографія, зокрема та її ланка, яка зосере-
джена на інтегруванні лексичних одиниць мови, давніх і но-
вих за часом створення. Здобутки системного дослідження
динамічних змін мови представлені працями В.В. Жайво-
ронка, Є.А. Карпіловської, Н.Ф. Клименко, Л.А. Лисиченко,
В.В. Німчука, В.Г. Скляренка, О.О. Тараненка, О.А. Сти-
шова, Л.В. Струганець та інших.

о Н.В. СНІЖКО, 2016

155М 1682-3540. Українська мова, 2016, Ло 4 87

Н.В. Сніжко

Співробітники відділу лексикології та лексикографії працюють над
створенням інтегральної лексикографічної системи «Історія, структура
та функціонування лексики української мови кінця ХМ -- поч. ХХІ ст».
Її основою є Зведений словник лексики української мови кінця ХМПІ --
поч. ХХІ ст. |18-21|, який уклали й завершують редагувати 3. Г. Козирєва,
І.А. Самойлова, Н.В. Сніжко, Л.В. Мовчун, О.М. Тищенко, Л.О. Тимен-
ко, В.О. Балог О.А. Дюндик, Л.І. Дідун, І.А. Прядко. Відповідальне ре-
дагування здійснює І.С. Гнатюк. Електронний зведений словник сфор-
мовано на основі двадцяти лексикографічних джерел, найдавнішим
серед яких є словник П.П. Білецького-Носенка (укладений на поч.
ХІХ ст. й опублікований В.В. Німчуком 1966 р.), а найсучаснішими --
«Український орфографічний словник» (за ред. В.Г. Скляренка), Вели-
кий тлумачний словник і Великий зведений орфографічний словник (за
ред. В.Т. Бусла). Повний перелік опрацьованих словників подаємо в
кінці статті.

Зі Зведеного словника постає багатовікова історія розвитку україн-
ської мови й українського народу. У ньому відображені закономірності
мовної концептуалізації світу Й відтворені досягнення українських слов-
никарів в опрацюванні динаміки мови й суспільного життя.

Кожен словник в електронній системі має відповідне позначення
(індекс), напр., СУМ, ВТС, ВЗОС, Орф-75, Орф-94, Орф-9, БН, Гр, що є
маркером хронологічної фіксації слова. За допомогою комп'ютерних
технологій способом систематизування індексів словників маємо мож-
ливість визначати найдавніші шари лексики, лексичне ядро мови, відби-
те сукупністю нормативних словників, та ділянки нової й актуалізованої
лексики. Отже, лексичні інновації постають у такій системі на тлі загаль-
них закономірностей розвитку лексичного складу мови кінця ХМПІ --
поч. ХХІ ст. Вони проаналізовані в контексті співвідношення активного
й пасивного лексичних фондів мови, стилістичного пошарування лекси-
ки впродовж віків, взаємодії термінологічної лексики із загальновжива-
ною тощо. За масштабністю охоплення лексичного матеріалу зведений
словник є нині найповнішим тезаурусом. Він містить, практично, гене-
ральний реєстр лексичного складу мови кінця ХМП -- поч. ХХІ ст. За
обсягом (понад 400 а.а.) академічний Зведений словник перевищує Ве-
ликий зведений орфографічний словник (за ред. В.Т. Бусла), адже до
його реєстру входять лексичні одиниці «Словника української мови»
П.П. Білецького- Носенка, «Малорусько-німецького словаря» Є. Желе-
хівського й С. Недільського, «Українсько-англійського словника» К. Ан-
друсишина 1Я. Кретт таїін.

Академічний Зведений словник містить основні параметри систем-
них відношень слів та їхніх значень (частиномовні, синонімічні, варіа-
тивні, дериваційні тощо), отже, в перспективі стане основою загально-
мовного тезауруса як інформаційно-довідкової системи з відповідним
навігатором та можливостями ідеографічної класифікації лексики. На
основі зведеного словника планується дослідження авторських лексико-

88 155М 1682-3540. Українська мова, 2016, Мо 4

Структурна, функціональна та хронологічна параметризація лексики...

нів письменників ХХ. ХХІ ст., адже на тлі генерального реєстру лексич-
них скарбів мови розкриваються особливості індивідуального словотво-
рення письменників та їхній внесок у розбудову інноваційного фонду,
відродження забутих слів, розширення засобів художньо-образного від-
творення дійсності т. ін.

Отже, комплексне дослідження динаміки українського лексикону у
відділі лексикології та лексикографії зосереджене навколо таких осно-
вних завдань: 1) створення Зведеного словника лексики української
мови кінця ХМ -- поч. ХХІ ст., 2) формування електронного загально-
мовного тезауруса з функціями структурної, функціональної та хроноло-
гічної класифікації лексики, 3) створення електронної картотеки лекси-
ки сучасної української мови та 4) дослідження індивідуально-авторських
лексиконів письменників у сув'язі із загальномовним реєстром лексич-
них одиниць української мови кінця ХМПІ -- поч. ХХІ ст.

У цій статті аналізуємо ті проблеми інтегрального лексикографічно-
го моделювання, які важливі для формування методології лексикографу-
вання й системного опрацювання лексичних одиниць та лексикографіч-
них параметрів, що їх супроводжують. За основу беремо класичне ви-
значення лексикографічного параметра як кванта інформації про слов-
никову одиницю, яке належить Ю.М. Караулову |9). Вважаємо, що саме
лексикографічні параметри є основою інтегрально-ідеографічного моде-
лювання, яке дозволяє відтворювати природне структурування лексич-
ного складу мови, визначати закономірності його функціонування й ди-
намічного розвитку.

Нижче подаємо фрагмент Зведеного словника, у якому слова розта-
шовані за алфавітом і супроводжуються кортежами індексів, структур-
ними та функціональними маркерами:

агро... (у скл. зі знач. агрономічний) СУМ ВТС СІС ССІС УРЕ
агроархеофіт ім. ч. ВЗОС
агробаза ім. ж. СУМ ВТС Орф-9 УРС
агробанк ім. ч. Орф-9
агробізнес ім. ч. ВТС Орф-9 ВЗОС ССІС НСЗ (ек.)
агробіогеоценоз ім. ч. ВТС ВЗОС ССІС
агробіолог ім. ч. СУМ ВТС Орф-75 Орф-94 Орф-9 ВЗОС ОЕ (аг)
агробіологічний прикм. СУМ ВТС Орф-75 Орф-94 Орф-9 ВЗОС ОЕ (аг) УРС
агробіологія ім. ч. СУМ ВТС Орф-75 Орф-94 Орф-9 ВЗОС ОЕ (аг) УРЕС
агробіоценоз ім. ч. ВТС Орф-94 Орф-9 ВЗОС ОЕ Саг) СІС (мн.) УРЕ
агроботаніка ім. ж. Орф-94 Орф-9 ВЗОС ОЕ Саг)
агроботанічний прикм. Орф-94 Орф-9 ВЗОС ОЕ (аг)
агрогурток ім. ч. СУМ
агрогрунтовий прикм. Орф-94 ВЗОС ОЕ (аг)
агрогрунтовий Орф-73
агрогрунтознавство ім. с. ВТС Орф-94 Орф-9 ВЗОС ОЕ (аг ігру)
агрогрунтознавство СУМ Орф-75 УРС
агроділянка ім. ж. СУМ ВТС Орф-75 Орф-94 Орф-9 ВЗОС ОЕ (аг) УРС
агродопомога ім. ж. УРС

155М 1682-3540. Українська мова, 2016, МО 4 89

Н.В. Сніжко

агроедифікатор ім. ч. ВЗОС
агроекологічний прикм. ВТС Орф-94 Орф-9 ВЗОС ОЕ Гаг)
агроекологія ім. ж. ВТС Орф-94 Орф-9 ВЗОС ОЕ (аг)
агроекономічний прикм. Орф-94 Орф-9 ВЗОС ОЕ (аг)
агроекосистема ім. ж. ВЗОС
агроетнографія ім. ж. Орф-94 Орф-9 ВЗОС ОЕ (аг)
агрозахід ім. ч-. СУМ Орф-75 Орф-94 Орф-9 ВЗОС ОЕ (аг)
агрозоотехнік ім. ч. ВЗОС
агрозоотехніка ім. ж. ВЗОС
агрозоотехнічний прикм. СУМ ВТС Орф-75 Орф-94 Орф-9 ВЗОС ОЕ (аг ізо)
агрокліматичний прикм. УРЕ,
агрокліматологічний прикм. Орф- 9
агрокліматологія ім. ж. ВТС Орф-94 Орф-9 ВЗОС ОЕ (аг) СІС ССІС УРЕС УРЕ
агрокомбінат ім. ч. ВТС Орф-9 СІС
агрокомплекс ім. и. СУМ ВТС Орф-75 Орф-94 Орф-9 ВЗОС ОЕ (аг)
агроконвеєр ім. ч. ВЗОС
агроконсорціум ім. ч. ВТС Орф-94 Орф-9 ВЗОС ОЕ (аг)
агрокультура ім. ж. ВТС Орф-94 Орф-9 ВЗОС ОЕ (аг) СІС ССІС УРЕС
агрокультурний прикм. ВТС Орф-94 Орф-9 ВЗОС ОЕ (аг)
агрокурси ім. мн. СУМ Орф-75 Орф-94 Орф-9 ВЗОС ОЕ (аг) УРС
агрокурси Гол
агролісомеліоративний прикм. СУМ Орф-75 Орф-94 Орф-9 ВЗОС ОЕ (агіл'ї)
УРС (с. г.)
агролісомеліоратор ім. ч«. СУМ ВТС Орф-75 Орф-94 Орф-9 ВЗОС ОЕ (аг іл'ї)
УРС (с. г.)
агролісомеліорація ім. ж. СУМ ВТС Орф-75 Орф-94 Орф-9 ВЗОС ОЕ (аг іл'ї)
УРС (с. г.) УРЕСУРЕ
агромаксимум ім. ч. УРС
агроманія ім. ж. ВТС ВЗОС
агромеліоративний прикм. СУМ ВТС Орф-9 ВЗОС
агромеліоратор ім. ч. ВТС Орф-9 ВЗОС
агромеліорація ім. ж. СУМ ВТС Орф-75 Орф-94 Орф-9 ВЗОС ОЕ (аг) УРС (с. г.)
агрометеоролог ім. ч. ВТС Орф-75 Орф-94 Орф-9 ВЗОС ОЕ (аг)
агрометеорологічний прикм. СУМ ВТС Орф-75 Орф-94 Орф-9 ВЗОС ОЕ (аг)
УРЕС-
агрометеорологія ім. ж. СУМ ВТС Орф-75 Орф-94 Орф-9 ВЗОС ОЕ (аг) УРС
СІС УРЕ
агрометр ім. ч. Орф-94 ВЗОС ОЕ «...»
агрохімія ім. ж. СУМ ВТС Орф-75 Орф-94 Орф-9 ВЗОС Саг) ОБ УРС СІС УРЕС
УРЕ
агрохемія УНС (при агрокурс)
агрохімоб'єднання ім. с. ВТС ВЗОС
агрохімофіт ім. ч. ВЗОС
агроценоз ім. ч. ВТС (разом з агрофітоценоз) Орф-94 Орф-9 ВЗОС ОЕ (аг)
агроценологія ім. ж. ВЗОС
агрошкола ім. ж. Орф-75 Орф-94 Орф- 9 ВЗОС ОЕ С аг) УРС «..»
агрокурс ім. ч. УНС (разом з агромашина, агронавчання, агронарада, агроном,
агрономія, агрономічний, агроправило, агротехніка, агротехнічний, агрохемія)
агромашина ім. ж. УНС (при агрокурс)
агронавчання ім. с. УНС (при агрокурс)

90 155М 1682-3540. Українська мова, 2016, Мо 4

Структурна, функціональна та хронологічна параметризація лексики...

агронарада ім. ж. УНС (при агрокурс)
агрономний прикм. УАС (при агроном)
агроправило ім. с. УНС (при агрокурс)
агрус ім. ч. ВТС Орф- 94 Орф-9 ВЗОС ОЕ Ж (при агрест) Гол (разом з агрест) УНС
(разом з агрест, агрусовий) УАС (разом з агрест, агрусівка, агрусовий)
агрус СУМ Орф-75 БН Гр (разом з агрус) Гол (разом з агрест) УАС (тс) УРС
УРЕС УРЕ
агрес Гр (разом з агрис, агрист, агрус)
агрест Ж (разом з агрус) Гол (при агрус) УАС (бот.) (разом з агрис, агрус,
агрусовий)
агрест УНС (бот.) (разом з агрестовий)
агрусівка ім. ж. Орф-94 Орф-9 ОЕ Гр (разом з агрусівочка) Гол УАС (при агрус)
агрусівка ВТС ВЗОС
агрусівка СУМ Орф-75 БН (разом з агрусівочка) УРС
агрусівочка ім. ж. Гр (при агрусівка)
агрусівочка БН (при агрусівка)
агрусовий прикм. ВТС Орф-94 Орф-9 ВЗОС ОЕ
агрусовий Гр Гол УАС (при агрус)
агрусовий СУМ Орф-75 УНС (при агрус) УРС
агрусовий БН
,агрестовий УНС (при агрест) УАС (при агресту)
агу виг. ВТС Орф-94 Орф-9 ВЗОС Гр (разом з агусі)
агу СУМ Орф-75 Орф-9 Гр (разом з агов) Гол УРС
агукання ім. с. ВТС Орф-94 Орф-9 ВЗОС ОЕ
агукання Орф-75
агукати дієсл. недок. ВТС (розм.) Орф-94 Орф-9 ВЗОС ОЕ
агукати СУМ (розм.) Орф-75 Я
агусеньки виг. ВТС (разом з агусі) Орф-94 Орф-9 ВЗОС ОЕ
агусеньки Орф-75 Орф-9
агусіньки СУМ
агусі виг. ВТС Орф-94 Орф-9 ВЗОС
агусі СУМ Орф-75 Орф-9 Гр УРС (разом з агусіньки)
агусінькі виг. ВТС (разом з агусі) ВЗОС
агусіньки СУМ (разом з агусі)
агуськати дієсл. недок. ВТС (розм.) (разом з агукати) Орф-94 Орф-9 ВЗОС ОЕ
агуськати СУМ (розм.) Орф-75 Орф-9 4...»

Зі Зведеного словника довідуємося про час першої фіксації слів у
лексикографічних джерелах, наявність варіантів написання чи наголо-
шування, визначаємо особливості асимілювання запозичених слів,
з'ясовуємо динаміку мови та мовних норм тощо. Проте за алфавітним
упорядкуванням слів губляться загальні закономірності розвитку лек-
сичного складу мови. Виявити їх та підготувати для системного дослі-
дження можна за допомогою комп'ютерного опрацювання лексикогра-
фічних параметрів.

Нижче подаємо результати автоматизованого опрацювання струк-
турних, функціональних та хронологічних параметрів Зведеного словни-
ка (для літери А), які дозволяють виявити закономірності розвитку лек-
сичного складу мови за частинами мови (табл. І.):

155М 1682-3540. Українська мова, 2016, Мо 4 91

Н.В. Сніжко

Таблиця 1. (фрагмент). Лексикографічне відображення динаміки українського лексикону
кінця ХУШІ -- поч. ХХІ ст. (літера А)

з | «РОГ Т.Г а

Лексеми Ф а а а о о я щі щро
ч12| СО|561|8|85|81:8|6 35151513
Ім. 36 180 1214 4377 1359 1939 2995 35632 1576 1481 852 929 55
Прикм. 12 47 461 1356 662 890 1422 1979 143 235 10 | 13 12
Числ. 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0
Займ. 1 2 9 9 9 9 9 9 0 0 0 о 0
Дієсл. 3 23 100 4 161 91 110 | 188 | 180 16 59 0 0 0
Дієприкм. 0 0 28 81 39 43 55 93 0 2 0 0 0
Дієприсл. 0 | 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0
Присл. 2 18 70 89 22 22 98 88 4 4 4 4 0
Прийм. 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 о 90
Спол. 4 9 5; 4 6 7 9 9 0 0 0 0 0
Част. 0 5 12 18 17 13 15 18 0 0 0 0 90
Виг. 3 38 24 23 15 21 25 24 2 1 0 0 0
Разом 61 322 1923 6118 2220 3054 4816 8032 1741 1782 866 946 67

Автоматизацію лінгвістичних досліджень здійснюють М.Д. Сніжко
та Б.М. Сніжко.

За комплексами індексів давніх і нових словників (СУМ, ВТС, Орф-
75, Орф-94, Орф-9, ВЗОС, ОЕ, БН, Ж, Гр, УНС, УАС, УРС) визначаємо
лексичне ядро мови, куди входять іменники (агрус, англієць, аптека, ап-
текар, аркуш, баба, бабуня, бавовна, багатир, багаття, багач, багно, базар,
бандура, барвінок, батіг, батько, бесіда, борошно, борщ, брехня, будинок, бу-
зок, вареник, вдячність, весілля, вечеря, закон, збіжжя, зброя, збруя, зоря та
ін.), прикметники (англійський, аркушевий, бавовняний, бідний, білий, бла-
китний, богомільний, брехливий, важкий, весільний, залізний, збройний, зви-
чайний, зелений та ін.), дієслова (бавити, бажати, балакати, бачити, би-
ти, бігати, благати, брати, бряжчати, бубоніти, бурчати, везти, залиця-
тися, зарікатися, зміцнити, зробити та ін.), прислівники (абияк, байдуже,
близько, завжди, заздалегідь, зненацька та ін.).

За одиничними індексами, напр. «тільки у словнику П.П. Білецького-
Носенка» (анахтемськи, англяне, англянин, англянка, багнючий, бандурис-
тенко, борвінок, баталжан, братевство, брилястий та ін.) або «тільки у
словнику Д. Яворницького» (азбучник, азотняк, аньолик, бабзделя, баб-
здуля, баболюбство, бабура, бадьор, базаренко, байдич, балакай, бараболя-
ник, батькович, безбожченко, безгіддя, бездорожньо, безклопотно, безрід-
дя, безсумління, безхарччя, біланя, білашко, бовтяк, богомолення, богомуд-
рий, бозюн, бувайло, булькані, бчелка та ін.), визначаємо групи пасивної
лексики.

Автоматично одержуємо групи слів інноваційного фонду: окремо за по-
казником «тільки в Орф-9» або «тільки у ВЗОС». За матеріалами словни-
ка Орф-9 виявляємо активне поповнення розряду інновацій складними

92 155 1682-3540. Українська мова, 2016, Мо 4

Структурна, функціональна та хронологічна параметризація лексики...

словами з основами: абстрактно- (абстрактно-гуманістичний, абстракт-
но-математичний, абстрактно-теоретичний, абстрактно-узагальнений),
авторитарно- (авторитарно-олігархічний, авторитарно-патріархальний, ав-
торитарно-прагматичний), авторсько- (авторсько-виконавський, авторсько-
дидактичний, авторсько-проектний), агітаційно- (агітаційно-інформацій -
ний, агітаційно-презентаційний, агітаційно-рекламний), адміністративно-
(адміністративно-виробничий, адміністративно-директивний, адміністра-
тивно-фінансовий), аналітико- (аналітико-консалтинговий, аналітико-мар-
кетинговий, аналітико-стратегічний) та ін. Систематизування таких слів
увиразнює тенденції активного осново- та словоскладання, які відтворю-
ють нові реалії й пріоритети нового мовомислення. Отже, за допомогою
комп'ютерних технологій можемо моделювати динаміку мовної системи,
«рухати» досліджувані групи лексики, які виокремлюємо за різними лек-
сикографічними параметрами та формальними ознаками.

Інтегрування лексикографічних й текстових даних в одній електро-
нній системі дає нині багатий матеріал для вивчення історії розвитку
кожної частини мови. Можемо зіставити, напр., загальний реєстр при-
слівників Зведеного словника з реєстром «Українсько-англійського
словника» К. Андрусишина та Я. Кретт, який містить велику кількість
нових слів, а також із прислівниковими новотворами сучасних письмен -
ників, зокрема О.Т. Гончара та І.Р. Вихованця. Приклади прислівникової
деривації, засвідчені в нижче поданій таблиці (табл. 2), відображають ак-
тивний розвиток цього напряму словотворення й засвідчують особли-
вості вживання прислівників у прозових та поетичних творах.

Інтегральне моделювання історії розвитку лексичного складу мови
за матеріалами лексикографічних праць та художньо-публіцистичних
творів виявляє закономірності динаміки мови та мовних норм, теоретич-
ному осмисленню яких присвячені праці К.Г. Городенської, П.Ю. Гри-
ценка, С.Я. Єрмоленко, Н.Ф. Клименко, В.В. Німчука, О.О. Тараненка

Таблиця 2. (фрагмент). Інтегрування лексикографічних та текстових даних
про прислівники української мови кінця ХУПІ -- поч. ХХІ ст.

Джерела Приклади слів

«Українсько-англій- Азбучно, акцентовано, ароматично, асексуально, атонічно,

ський словник» К. Анд- високодостойно, високодушно, високолетно, високомудро,

русишина і Я. Кретт витруджено, звеличено, зенітно, зернисто, зигзагувато, зітно-
ровано, зіллясто, злучно, золотодайно, золотоцвітно, покон-
вічно, полігамічно, політехнічно, поліфонічно, поліційно, по-
надхмарно.

Проза о. Гончара Безжиттєво, вдячливо, гарматно, горьовито, жагливо, нав-

сторч, навперекидь, навпереріз, нездвижно, поважки, сягнис-
то, украйока, різноколірно, знерухомлено, щебетливо.

Поезія І. Вихованця Думно, кленово, твердинно, титанно, хвилинно, замрійно, не-
вабом, океанно, музично-океанно, жовтолисто.

155М 1682-3540. Українська мова, 2016, ЛО 4 93

Н.В. Сніжко

та ін. |1; 6; 7; 8; 10; 12; 28|. В інтегральній лексикографічній системі про-
стежуємо особливості становлення літературної мови й розвиток мето-

Стабільну частину українського лексикону, його нормативну основу
відтворюємо способом моделювання спільного реєстру орфографічних
словників різного часу створення (Орф-75, Орф-94, Орф-9, ВЗОС). Така
стійка орфографічна частина Зведеного словника є базовою для україн-
ського правопису. Її можна використати для укладання нового орфогра-
фічного словника, що спирається на досвід вітчизняних та зарубіжних
лексикографів. Отже, сукупний реєстр нормативних словників -- основа
дослідження лексичного ядра мови й законів української орфографії, а
матеріали давніх словників (БН, Ж, Гр, Я) -- основа вивчення динаміч-
них змін у мові.

Для дослідження історії українського мовомислення, розвитку чи
змін світоглядних позицій мовців тощо особливо важливими є ті рухомі
страти лексики, які виділяємо внаслідок системного опрацювання струк-
турних та функціональних параметрів. Сьогодні ми можемо порівняти
мовну картину світу українців 2-0ї пол. ХХ ст., змодельовану за лексико-
графічними параметрами 11-томного СУМ, і ту нову, що відображена у
ВТС, словниках нових слів і значень, творах сучасних письменників.

На основі лексикографічних параметрів, а саме словникових іденти-
фікаторів, що відтворюють родові й видові семи, а отже відображають іє-
рархічні відношення слів та їхніх значень, вдалося з'ясувати, що весь се-
мантичний простір ПРЕДМЕТНІСТЬ в українській мові 2-о0ї пол. ХХ ст.
зводиться до 101 ідеографічного класу (ЛЮДИНА, ТВАРИНА, РОСЛИ-
НА, ЧАС, ПРОСТІР, ДІЯ, ЗНАРЯДДЯ ДІЇ, РЕЗУЛЬТАТ ДІЇ, ЯКІСТЬ,
КІЛЬКІСТЬ та ін.) 1231.

Найоб'ємнішим є ідеографічний клас ЛЮДИНА, на який припадає
16 96 від усього семантичного простору, представленого 53 тис. іменни-
ків. Ідеографічні групи в семантичному просторі ЛЮДИНА виділяємо
за словниковими ідентифікаторами: той (об'єднує 2214 слів), жін. (2196),
людина (1384), фахівець (521), особа (475), робітник (452), жінка (203),
послідовник (161), прихильник (149), чоловік (135), працівник (114), май-
стер (112), дружина (109), дитина (92), дівчина (68), власник 67), керівник
(59), мешканець (53), учень (53), спортсмен (50), продавець (45) і т. д.
Словникові ідентифікатори структурують семантичний простір і дозво-
ляють виявляти закономірності різноаспектного осмислення поняття
ЛЮДИНА, що формувалися упродовж віків.

Визначальними ознаками структури й функціонування найменувань
людей є значна кількість оцінних лексем та слів на позначення профе-
сійного спрямування осіб. Такі закономірності виявляємо внаслідок сис-
тематизування слів за різними лексикографічними параметрами. Зокре-
ма, за ознакою кількісного наповнення синонімічних груп визначаємо
продуктивні ряди синонімів, спрямованих на засудження нероб, п'яниць,
зрадників, волоцюг, підлабузників тощо. Сутність поняття «підлабузник»

94 155 1682-3540. Українська мова, 2016, Мо 4

Структурна, функціональна та хронологічна параметризація лексики...

розкривається багатокомпонентним синонімічним рядом: підлабузник,
блюдолиз, лизоблюд, полизач, облесник, підлабуза, підлизень, підлипайло,
підшивайло, прихвостень тощо. Для позначення злочинців, як засвідчує
системний аналіз, в українській мові другої половини ХХ ст. існувало
кілька синонімічних рядів, до складу яких входять лексеми: злодій, зло-
дійчук, крадій, торбохват, шахрай, аферист, шильник, шулер. Сьогодні ці
групи активно поповнюються новими словами. Лексеми автокрадій,
зламувач, кишенькар, барсеточник, мистецтвокрад, супершахрай зареє-
стровані у нових лексикографічних працях А.М. Нелюби, О.М. Тищенко
та ін. авторів.

Найбільшу кількість оцінних слів містить ідеографічна група, сфор-
мована на основі ідентифікатора той. Кожне п'яте слово цієї групи (ба-
бій, балагур, белькотун, горлодер, задерій, реготун) позначене ремаркою
розм. Тут зібрані слова, які увиразнюють зовнішні, внутрішні, інтелекту-
альні, соціальні та інші характеристики осіб. Такі оцінні назви є тради-
ційним способом категоризації людей. Статистичне дослідження вияв-
ляє, що в українській мовній картині світу другої половини ХХ ст. значну
частку негативнооцінних слів складають також найменування жінок 1 ді-
тей. Поруч із стилістично нейтральними та словами з позитивною се-
мантикою (маля, малюк, маленя, немовля, кровинка, первісток, хлопчик,
дівчинка тощо) у складі групи ДИТИНА виявляємо цілу низку зневажли-
вих та лайливих слів (байстрюк, бахур, безбатченко, вилупок, вилупча, ви-
шкребок, голопуцьок, старча, шмаркач тощо). Такі слова відібрані з творів
Т. Шевченка, П. Мирного, М. Коцюбинського, Л. Українки, М. Стель-
маха та ін. письменників, які відтворили нерадісне життя дітей минулих
епох. Щоправда й нині, як засвідчують новітні лексикографічні праці,
ця ділянка лексики поповнюється словами з негативною конотацією
(бандюченя, бомженя). Позитивно забарвлені назви дітей представлені
сьогодні лексемами: ліцеїст, тинейджер, встигайко та ін. |13; 16).

Отже, комплексна параметризація лексики дозволяє визначати осо-
бливості структури й функціонування значних масивів лексики. За за-
гальними статистичними даними, одержаними на всьому лексичному
масиві ЛЮДИНА, відтвореному укладачами 11-томного СУМ, виявляє-
мо, що серед понад 1 тис. найменувань людей -- 2 тис. слів вживають-
ся в розмовному мовленні, рідковживаними є 595 одиниць, зневажли-
вими -- 453 назв людей, лайливими -- 131, фамільярними -- 34, вуль-
гарними -- 17. Близько однієї тисячі слів укладачі 11-томного СУМ по-
значили ремаркою заст., 296 -- іст. Народнопоетичних назв людей - - 48.
З іронічним значенням вживаються 94 слова, жартівливими є 36 найме-
нувань.

Така параметризація особливо важлива для дослідження історії роз-
витку кожної групи лексики й мовної системи загалом. Нижче подаємо
фрагмент ідеографічної групи СЕЛЯНИН, який засвідчує значну кіль-
кість застарілих та історичних назв селян, а також інформує про життя
селян в інших країнах світу:

155М 1682-3540. Українська мова, 2016, ЛО 4 95

Н.В. Сніжко

виведенець -- заст. Селянин, переселений на іншу землю;

відрубник -- іст. Селянин, що вийшов з громади й був наділений відрубом (у 3 знач.);
відхідник -- іст. Селянин, який тимчасово йшов із села на заробітки;

городник -- іст. Селянин феодально-кріпосницької України, який мав невелику
присадибну ділянку (город) і відбував панщину;

дворак і рідко дворяк, іст., розм. -- Селянин, що працює у панському дворі; дворовий;
дехкан і дехканин -- У Середній Азії та Казахстані -- селянин;

закуп -- У стародавній Русі -- бідний селянин, який одержував позичку від зем-
левласника і ставав залежним від нього;

колон -- іст. Селяни (батрак, напівкріпак, орендар і т. ін.) у романських країнах
і країнах Латинської Америки;

отчичі -- Селяни в Росії, в Україні та в феодальній Литві ХУ--ХУЇ ст., предків
яких феодали позбавили права переходу і закріпачили;

серв -- У Західній Європі часів середньовіччя -- кріпосний селянин, особисто
залежний від феодала;

халупник -- іст. Безземельний селянин, бідняк, який мав тільки халупу;
чорносошник -- іст. Чорносошний селянин // Селянин, хлібороб узагалі.

Нині група СЕЛЯНИН поповнюється новими назвами, які активно
творяться за допомогою основи агро- (агрозоотехнік, агромеліоратор, аг-
рофізик). Отже, спостерігаємо зміни в структурі груп, способах номінації
та концептуалізації.

Системне опрацювання структурних та функціональних параметрів
11-томного СУМ дозволяє моделювати значні досягнення соціуму в на-
уково-професійній сфері. Ідеографічне структурування агентивних назв
та статистичне опрацювання словникових ідентифікаторів, залучених
до відображення семантики "людина-діяч", підкреслює вагомість фахів-
ців, робітників, працівників, майстрів, спортсменів, продавців, артис-
тів, лікарів, музикантів, службовців, спеціалістів, художників, військо-
виків та ін. професійних діячів у житті української спільноти другої по-
ловини ХХ ст. Варто зазначити, що лексичне наповнення перелічених
груп -- це значне досягнення укладачів 11-го томного Словника україн-
ської мови (1970--1980 рр.), які опрацювали велику кількість різножан-
рових джерел. Перелічені ідеографічні групи відтворюють пріоритети
мовомислення українців другої половини ХХ ст. й увиразнюють важли-
вість наукових засад виробничої сфери. Аналіз структурних та функціо-
нальних особливостей групи ФАХІВЕЦЬ виявляє значну частку слів,
утворених за допомогою коренів лог (агробіолог, акцентолог, бактеріо-
лог, єгиптолог) та зна (бібліотекознавець, правознавець, музикознавець,
театрознавець), що підкреслює високий рівень науки в епоху науково-
технічного прогресу. У додатках до 11 тому Словника української мови
зареєстровані нові на той час лексеми (імунолог, геронтолог, гематолог,
косметолог, нефролог та ін.), які засвідчують невпинне поповнення на-
йменувань високоосвічених фахівців.

Сукупна кількість найменувань фахівців, спеціалістів та майстрів в
11-томному СУМІ перевищує кількість назв робітників. Проте важли-
вість інтегрального опрацювання назв робітників очевидна, адже одини-

96 155М 1682-3540. Українська мова, 2016, Мо 4

Структурна, функціональна та хронологічна параметризація лексики...

ці цієї групи поступово відходять до пасиву. 11-томний СУМ містить 452
назви робітників, які відтворюють різні види фізичної праці: бурильник,
вальцювальник, вантажник, варильник, відгрібальник, відчіплювач, воло-
чильник, довбальник, завантажувач, заклепник, здиральник, зшивальник,
каменяр, клепальник, кочегар, кригоруб, ливарник, лісоруб, осмолювач, роз-
крійник, складальник, скловар, склодув, склоріз.

Наповненість груп МУЗИКАНТ (арфіст, валторніст, кларнетист, ли-
таврист) та ХУДОЖНИК (аквареліст, мариніст, пейзажист, портретист,
силуетист) свідчить про високі мистецькі досягнення українського наро-
ду. Щільне лексичне відтворення характерне і для групи СПОРТСМЕН,
яка містить 50 слів (бобслеїст, дельтапланерист, самбіст, фехтувальник),
що увиразнює високий рівень розвитку фізичної культури й спорту.

Подані вище фрагменти української мовної картини світу другої по-
ловини ХХ ст. засвідчують вагомість системного дослідження структур-
них та функціональних параметрів 11-томного СУМ. Укладачі тлумач-
ного словника, зазначав Л.С. Паламарчук, намагалися якомога повніше
відтворити лексико-фразеологічні надбання українців, що відобража-
ють структуру світу й особливості українського світосприймання |14|.
Докладній характеристиці української мовної картини світу, змодельова-
ній за матеріалами 11-томного Словника української мови, присвячена
наша монографія, яку готуємо до друку. У ній хочемо показати, як на
основі 53 тис. іменників укладачі тлумачного словника відтворили склад-
ну будову Всесвіту, увиразнили національно-мовні особливості катего-
ризації світу, засвідчили традиції українського мовотворення й відобра-
зили досягнення українців другої половини ХХ ст. 1і-томний СУМ
розглядаємо як надійну основу розбудови української ідеографії та су-
часних макронаукових досліджень історії мови і світової цивілізації.

Про вагомість способів структурної, функціональної та хронологічної
параметризації лексики йдеться у працях М.М. Пешак, В.М. Русанівського,
Н.В. Клименко, Є.А. Карпіловської, Н.В. Сніжко, Л.В. Струганець та ін.
учених. Функціональне та стилістичне ремаркування застосовують нині
укладачі ідеографічного словника нової лексики «Активні ресурси сучас-
ної української номінації» (за ред. Є.А. Карпіловської), «Словника нових
слів і значень» (укл.: Л.В. Туровська, Л.М. Василькова). Спеціальні по-
значки для відтворення історії слів використовують укладачі словнико-
вих матеріалів «Нові й актуалізовані слова та значення» (за ред. О.М. Ти-
щенко). Вкрай важливими вони є і при формуванні нової електронної
картотеки, яка формується нині на новій джерельній основі |4).

Уже на початковому етапі опрацювання індивідуально-авторського
лексикону О. Гончара відчуваємо необхідність позначення та системати-
зування в електронній картотеці всіх нюансів лексичних значень та осо-
бливостей їх використання автором. Нагальною потребою є також ру-
брикування образно-виражальних засобів, якими так щедро наповнив
Олесь Гончар свої прозові твори останніх років життя, зокрема повісті та
оповідання у збірці «Далекі вогнища» (1987 р.).

155М 1682-3540. Українська мова, 2016, Мо 4 97

Н.В. Сніжко

Творчості О. Гончара, як відомо, присвячено чимало наукових праць,
серед яких грунтовні монографії Н.М. Сологуб та М.І. Степаненка |24;
25; 26|. Деякі лексичні одиниці та сталі вирази, зафіксовані Н.М. Сологуб
у покажчику до праці «Мовний світ Олеся Гончара», звичайно, повторю-
ються і в нашій електронній картотеці, напр.: білопінна повінь розквітлих
садків; викорінювач зла; вишневий сміх; дівочі груди, мов кавунята; руки
коцеліють; полукіпки, мов хатки золотаві тощо. Поруч із уже зареєстро-
ваними лексико-семантичними та словотвірними інноваціями О. Гонча-
ра у сучасній інтегральній лексикографічній системі постає потужний
арсенал авторських новотворів, які увиразнюють ідіостиль письменника
й об'єктивують енергетичний потенціал українського мовотворення.

Олесь Гончар збагачує новими словами всі частини мови. Укладачі
11-томного СУМ часто використовували цитати з творів О. Гончара. Досі
нелексикографовані слова, дібрані зі збірки «Далекі вогнища» |5|, увій-
дуть до наступних видань академічних тлумачних словників і постануть
основою дослідження закономірностей української концептуалізації та
категоризації дійсності. Нижче подаємо приклади слів, якими Олесь Гон-
чар збагачує розряди іменників (дораджувач, супроводець, однопланетянин,
києвомогилянець, байдикар, замерзайло, тиняйло, занудько, недотямок, туокба,
грайвище, всемогуття, метикованість, покривдженість, перевантага, ужив-
чивість, взаємоприязнь, сніговерть, кожух-зимогрій, часоплин, зореплавство,
ясновидність), прикметників та дієприкметників (вольовитий, всеохопний,
всепрощальний, вибляклий, недоцвітний, обнадійливий, волоцюжний, підоб-
рійний, білопінний, вічноблакитний, сиводавній, високогуманістичний, глибо-
кохвилюючий, забагнючений, закушпелений, розбагнючений, розбряклий, роз-
вітрений, розкошистий, розсяяний, найдовговічніший, найжаданіший, напів-
відхилений, напівстишений, зіркоокий, жаркоокий, палкоокий, звирований,
зхмурений), дієслів та дієприслівників (занишкнути, відчубучити, вкублити-
ся, прокліпнутися, коцеліти, ожвавівши, відборонюючись, втямлюючи) іт. д.

На тлі загального реєстру Зведеного словника особливо виразно по-
стає категорія оцінних слів, для формування якої Олесь Гончар активно
використовує морфеми най-, роз-, за-, не-, напів- та ін. Варто зазначити,
що, напевно, саме завдяки О. Гончару до сучасних нормативних словни-
ків ввійшла група прикметників та прислівників з префіксом най-. Укла-
дачі 11-томного СУМ лише в додатках до 11-го тому (1980) почали фік-
сувати слова з най-, причому із 32 слів майже четверта частина -- відібрані
із творів О. Гончара або супроводжуються цитатами із його творів: най-
більший, найважчий, найгірший, найліпше, наймолодший, найперш, найра-
ніше. В «Українському орфографічному словнику» (за ред. В.Г. Склярен-
ка, 2009) зареєстровано близько 400 слів з префіксом най-. З оповідань та
повістей О. Гончара, вміщених у збірці «Далекі вогнища», постають: най-
баламутніший, найвитриваліший, найтривкіший, найневдатніший, найпеку-
чіший, найхисткіший та ін.

Збірка «Далекі вогнища» -- джерело дослідження мовно-аксіологіч-
них засобів, важливих для розуміння констант української культури й

98 155М 1682-3540. Українська мова, 2016, Мо 4

Структурна, функціональна та хронологічна параметризація лексики...

предковічних засад духовності. Актуальними сьогодні є роздуми пись-
менника про любов, щастя, добродіяння, взаємовживчивість, взаємо-
пізнавання тощо: Якщо із арсеналів кількатисячолітньої духовності ми не
добудем бодай тієї простої істини, що нам треба бути не такими зло-
ворожими одне до одного, якщо ми не навчимось елементарної взаємовжив-
чивості, терпимості -- неминуче в крові захлинемось |З : 66).

Гармонійно й граційозно постають авторські порівняння та образні
вислови: З вікна Миколиного кабінетика нам видно далеку вечірню хмарину,
вона, як пелюстка, вся світиться по крайнебу рожевим світлом |Там само|;
вона з усміхом повертається і сяк і так, виблискуючи перед нами в своїх
темно-синіх, як осінні озера, оксамитах (О. Гончар, Корида, с. 121),...час-
тіше показуйте дітям Дніпро. Хай побачать його вдень, коли він перед вами
сяйвом тече, повен сонця і блакиті... (О. Гончар, Ігній в обмотках, с. 134);
.-.Навстріч мені зачервоніли калачики ... невідивітні калачики нашої молодос-
ті |5 : 89|; Перекотився рік, круглий, мов наше коло млинове |5 : 70).

Твори О. Гончара насичені новою лексикою, новими думками, но-
вим планетарним мисленням, яке зігріває, окрилює й об'єднує однопла-
нетян (це слово теж належить письменникові). Лексичні й художньо-
виражальні засоби О. Гончара -- невичерпне джерело нових лінгвістичних
та макронаукових досліджень. Сподіваємося, що 100-річчя від дня наро-
дження видатного українського письменника й громадського діяча, яке
припадає на 2018 р., будемо святкувати всепланетарно. Слово всеплане-
тарний -- одне з найчастотніших у творчій спадщині О. Гончара.

У цій статті ми спинилися лише на деяких проблемах інтегрального
дослідження лексики на основі структурних, функціональних та хроно-
логічних параметрів. Вважаємо, що інтегрування лексичних скарбів мови
в єдиній лексикографічній системі, яка виконуватиме функції класифіка-
тора й електронної картотеки, забезпечить збереження давніх і сучасних
надбань мовців, дозволить уникнути того стану, коли «болять загублені
слова», коли відсутня інформація про слово. Слово до слова, цитата до ци-
тати -- й постане лексичний склад мови природно структурованим, стиліс-
тично орнаментованим, а, можливо, ще й поповниться скарбами ХМІЇ ст.,
зокрема із «Лексикону словенороського» П. Беринди, який утверджує гума-
ністичні основи життя і відомий багатьом різномовним користувачам | 181).

Отже, інтегрально-ідеографічне моделювання, здійснюване на осно-
ві комплексу структурних, функціональних та хронологічних параметрів,
сприяє інтегруванню знань про розвиток України та українського мово-
мислення впродовж значного часу, дозволяє всебічно вивчати традиції й
нові тенденції українського мовотворення в структурі багатомовного ін-
формаційного простору.

УМОВНІ СКОРОЧЕННЯ

БН --. Білецький-Носенко П.П. Словник української мови / Підгот. до вид. В.В. Нім-
чук. -- К.: Наук. думка, 1966. -- 423 с.

ВЗОС -- Великий зведений орфографічний словник сучасної української лексики /

Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. -- К.; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2004. -- 896 с.

155М 1682-3540. Українська мова, 2016, ЛО 4 99

Н.В. Сніжко

ВТС --. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред.

В.Т Бусел. - К.; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2009. -- 1736 с.

Гол -- Голоскевич Г. Правописний словник. -- Нью-Йорк -- Париж -- Сидней --
Торонто -- Львів: 1994. -- 461 с.

Гр -- Словарь української мови / За ред. Б.Д. Грінченка. -- Т. 1-ІМ. - К., 1907 --
1909.

Ж --. Желеховський Є., Недільський С. Малорусько-німецький словар. -- Т. 1-П. -
Львів, 1886.

НСЗ -- Нові слова та значення: словник / Інститут української мови НАН України;
уклали: Л.В. Туровська, Л.М. Василькова. -- К. : Довіра, 2009. -- 271 с. -
(Словники України).

ОЕ -- Орфоепічний словник української мови: В 2-х т. / Уклад. М.М. Пещак,

В.М. Русанівський, Н.М. Сологуб, В.В. Чумак, Г.М. Ярун. - К., 2001.

Орф-75 -- Орфографічний словник української мови / Уклад. С.І. Головащук, Т.В. Зай-

цева, І.С. Назарова, М М. Пещак, В.М. Русанівський. -- К., 1975.

Орф-94 -- Орфографічний словник української мови / Уклад. С.І. Головащук, М.М. Пе-

шак, В.М. Русанівський, О.О. Тараненко. -- К. : Вид-во «Довіра», 1994. -- 864 с.

Орф-09 -- Український орфографічний словник / уклали: В.В. Чумак |та ін.|; за ред.

В.Г. Скляренка. -- К. : Довіра, 2009. -- 1011 с. -- (Словники України).

СІС -- Словник іншомовних слів / за ред. О.С. Мельничука. -- К., 1986. -- 776 с.

ССІС -- Сучасний словник іншомовних слів / Уклад. О.І. Скопненко, Т.В. Цимба-
люк. - К., 2006.

СУМ -- Словник української мови. -- 1. І-ХІ. -- К.: Наук. думка, 1970-1980.

УАС -- Українсько-англійський словник / Уклад. К. Андрусишин 1 Я. Кретт. -- Сас-
катун (Канада), 1990. -- 1163 с.

УНС -- Українсько-німецький словник / Уклад. 3. Кузеля і Я. Рудницький. -- Лейп-
циг, 1943. -- 1494 с.

УРЕ -- Українська радянська енциклопедія: В 12-и т. - К., 1977-1985.

УРЕС -- Український радянський енциклопедичний словник: У 3-х т. - К., 1967--
1968.

Я -- Яворницький Д.І. Словник української мови. -- Катеринослав, 1920. -- Т. 1
(А-К). -- 408 с.

10,

. Активні ресурси сучасної української номінації: Ідеографічний словник нової лекси-

ки / Є.А. Карпіловська, Л.П. Кислюк, Н.Ф. Клименко, В.І. Критська, Т.К. Пуздирєва,
Ю.В. Романюк; Відп. ред. Є.А. Карпіловська. - К.: ТОВ «КММ», 2013. -- 416с.

. Вихованець Іван. Ластівка над словом : поезії / Іван Вихованець ; передмова Анатолія

Загнітка. -- Луцьк : Вежа-Друк, 2014. -- 116с.

. Вихованець Іван. Славень зажуреній мамі : поезії / Іван Вихованець ; передмова Анато-

лія Загнітка. -- Луцьк : Вежа-Друк, 2014. -- 116с.

. Тнатюк І.С. «Формування джерельної бази сучасної української лексикографії»: пленум

Наукової ради «Українська мова» // Українська мова. -- 2016. -- Мо 1. -- С. 141-148.

. Гончар О.Т. Далекі вогнища: Нові твори. -- К. : Рад. письменник, 1987. -- 287 с.
. Городенська К.Г. Українське слово у вимірах сьогодення / Інститут української мови

НАН України. - К.: КММ, 2014. -- 124 с.

. Гриценко П.Ю. «Слово поза словником»: реєстр словника як проблема сучасної тлу-

мачної лексикографії // Українська лексикографія в загальнослов'янському контексті:
теорія, практика, типологія. Ларисі Григорівні Скрипник. -- К., 2011. -- С. 238-249.

. Єрмоленко С.Я. Нариси з української словесності: стилістика та культура мови. - К.:

Довіра, 1999. - - 431 с.

. Караулов Ю.Н. Лингвистическое конструирование и тезаурус литературного язькка. --

М. : Наука, 1981. -- 366 с.

Карпіловська Є.А. Тенденції розвитку сучасного українського лексикону: чинники
стабілізації інновацій // Українська мова. -- 2007. -- Мо 4. -- С. 3-15; 2008. -- Мо 1. --
С. 24-35.

100 155М 1682-3540. Українська мова, 2016, Мо 4

Структурна, функціональна та хронологічна параметризація лексики...

1.

12.

13.

14.

15:

16.

17.

18.

19.

20.

21.

22.

23.

24.

25.

26.

де

28.

29.

30.

Клименко Н.Ф., Пещак М.М., Савченко І.Ф. Формалізовані основи семантичної класи-
фікації лексики. -- К. : Наук. думка, 1982. -- 250 с.
Німчук В.В. До проблеми про об'єкт і зміст курсу «Історія української літературної
мови» // Українська мова. -- 2014. -- Мо 3. -- С. 161-173.
Нові й актуалізовані слова та значення: словникові матеріали (2002--2010) / Кер. проек-
ту і відп. ред. О.М. Тищенко, авт. кол.: В.О. Балог, Н.Є. Лозова, Л.О. Тименко, О.М. Ти-
щенко Пн-т укр. мови НАН України). -- К. : Видавничий дім Д, Бураго, 2010. -- 280 с.
Паламарчук Л.С. Академічний тлумачний словник української мови // Слово і фразео-
логізм у словнику. -- К.: Наук. думка, 1980. -- С. 4--22.
Русанівський В. М. У слові -- вічність: (Мова творів Т.Г. Шевченка). -- К.: Наук. думка,
2002. -- 240 с.
Словотворчість незалежної України. 1991--2011: Словник / Укладач А. Нелюба. --Х.:
Харківське історико-філологічне товариство, 2012. -- 608 с.
Сніжко Н.В. Динамізм та поліфункційність мови в тезаурусному відтворенні // Лінг-
востилістичні студії : наук. журн. / |редкол. : С.К. Богдан (голов. ред.) та ін.|. -- Луцьк:
Східноєвроп. нац. ун-т ім. Лесі Українки, 2015. -- Вип. 2.-- С. 173-179.
Сніжко Н.В. Історія українського мовомислення в інтегрально-ідеографічному вимі-
рі // Сучасна українська нація: мова, історія, культура |Текст| : матеріали науково-
практичної конференції з міжнародною участю 16 березня 2016 року з нагоди 15-річчя
кафедри українознавства / Наукові редактори : проф. Чоп'як В.В., проф. Магльова-
ний А.В. -- Львів: Друкарня ЛНМУ імені Данила Галицького, 2016. -- С. 57-59.
Сніжко Н.В. Зведений словник лексики української мови кінця ХМІ -- поч. ХХІ ст.
в інтегральних дослідженнях та компаративістиці // Компаративні дослідження
слов'янських мов і літератур. - К.: Київський нац. ун-т ім. Т. Шевченка, 2015. -- Вип.
27.-- С. 174-185.
Сніжко Н.В. Категоризація знань про світ і мову в інтегральних лексикографічних
системах // Вісник Прикарпатського національного університету. Філологія. -- Ви-
пуск 36-37. -- Івано-Франківськ: Видавництво Прикарпатського національного уні-
верситету, 2012. -- С. 28-32.
Сніжко Н.В. Системний підхід до вивчення динаміки лексичного складу української
мови кінця ХМП -- поч. ХХІ ст. // Українська мова. -- 2013. -- Мо 3.-- С. 110-127.
Сніжко Н.В. Способи відображення системності лексики та мовної картини світу в
ідеографічному тезаурусі // Наукові записки. -- Вип. 95. -- Серія: Філологічні науки
(мовознавство). - У2ч. -- Кіровоград: РВВ ім. В. Винниченка, 2011. -- С. 551-556.
Сніжко Н.В., Сніжко М.Д. «Ідеографічний тезаурус» як інформаційно-довідкова сис-
тема при вивченні закономірностей структурно-функціональної організації лекси-
ки // Мовознавство. -- 1996, -- Мо 4-5. -- С. 23-28.
Сологуб Н.М. Мовний світ Олеся Гончара / АН України. Ін-т мовознавства ім. О.О. По-
тебні; Відп. ред. Русанівський В.М. - К.: Наук. думка, 1991. -- 140 с.
Степаненко М. І. Світ в оцінці Олеся Гончара : аксіосфера щоденникового дискурсу
письменника / автор і упорядник Микола Степаненко. -- Полтава : ПП Шевченко РВ.,
2012.-- 2834 с.
Степаненко М. І. Духовний посил Олеся Гончара (за матеріалами «Щоденників» пись-
менника) / автор і упорядник Микола Степаненко. -- Полтава, 2009. -- 60 с.
Струганець Л.В. Динаміка лексичних норм української літературної мови ХХ ст. --
Тернопіль: Астон, 2002. -- 352 с.
Тараненко О.О. Актуалізовані моделі в системі словотворення сучасної української
мови (кінець ХХ - ХХІ ст.) : Монографія / О.О. Тараненко. -- К. : Видавничий дім
Дмитра Бураго, 2015. -- 248 с.
Українська і слов'янська тлумачна та перекладна лексикографія. Леонідові Сидоровичу
Паламарчукові / Інститут української мови НАН України; відп. ред. І.С. Гнатюк. - К.:
КММ, 2012. -- 488 с.: портр. -- (Серія «Не все сплива рікою часу...»).
Украйнский семантический словарь. Проспект (М.М. Пещак, Н.Ф. Клименко,
Е.А. Карпиловская и др.; Отв. ред. М.М. Пещак; АН УССР. Ин-т язьковедения
им. А.А. Потебни. - К.: Наук. думка, 1990. -- 264 с.

Статтю отримано 19.05.2016.

155М 1682-3540. Українська мова, 2016, Мо 4 101

Н.В. Сніжко

Маша Упісико
Паяійсие обпе ОКгаїпіап І апецаєе ої Макопа! Асадету ої 5сіепсез8 ої |Ктаїпе, Куїу

ЗТКОСТОВАЇ, ЕОМСТІОМКАЇ, АХО СНКОМОТОСІСАЇ, РАКАМЕТЕБКІЛАТІОМ
ПА 5О0ММАВУ МОБКР ІХОЕХ, ТНЕЗАОВКО5 АХКОР ЕТЕСТКОМІС САВО ЕПЕ

Тпе агіісіе і5 деуоїеад го ре ргобіетя ої 5ігисїига!-апсбіопа! апа спгопоїовіса! рагатеїегіта-
Чоп ої Іехі8, пе ц5е об урісі Іехісовгарпу іп подегп іпіевтатед сотріех гезеагсі сопітіритез о
«Фе Бізгогу апа ситгепі 58їаїе ої ОКгаїпіап Іапецаєе а58 ре 5ибзіапиа! Ісме! ої паціпвиа! іпіог-
тайопа! зрасе. регегтіпей мауз ої 5узіетагіс 5їиду ої асііуе апа раззіме уосабиіагу Іапецаєе,
зиррезтед маузє ої ідеовгарріс-іпіевтатед дезівп апа деусіортепі ої подегп еіесігопіс Ніпе
зузіетз Базед оп "ве 5ипитагу мога іпаех ої ОКгаїпіап епа ої ХМИШ -- сеагіу ХХІ сепіитгу. 5ат-
ріез ої Нопсраг'я8 пеоіовіят 5узіеті розіеа.

Кеурогаз: 5ігисіиге апа /ипсіопіпе о/ Іехіз, ІехісоргарНіса! рагатеїтегісатоп, аупатіс 0/ Іехі5,
зиттагу угга іпаєх, іпіеома!-ідеожгарпіс 5зітиатоп, Нопспаг'я пеоїіовізть5, еЇесігопіс сама /їе.

7 Мовна мозаїка

ЛЬВІВ'ЯНИН -- ДВА ЛЬВІВ'ЯНИНИ ЧИ ДВОЄ ЛЬВІВ'ЯН?

Якщо йдеться про чоловіків -- мешканців м. Львова, то потрібно вжити числівнико-
во-іменникову сполуку двоє (троє, четверо, п'ятеро і т. д.) львів'ян, тому що імен-
ники, основи яких в однині і множині не збігаються (пор. громадянин -- громадяни,
селянин -- селяни, львів'янин -- львів'яни, киянин -- кияни, харків'янин -- харків'яни),
в українській мові поєднуються зі збірними числівниками, що означають власне-
кількість, і до того ж у формі родового відмінка множини: двоє громадян, троє се-
лян, четверо киян, п'ятеро харків'ян. Форма жіночого роду львів'янка сполучається з
власне-кількісними числівниками два (три, чотири, п'ять і т. д.), бо її основи в од-
нині і множині не відрізняються (пор.: львів'янка -- львів'янки), причому із числівни-
ками два -- чотири вона вживається в називному відмінку множини (дві, три, чоти-
ри львів'янки), а із числівником п'ять і далі -- у родовому відмінку множини (п'ять,
шість, сім, вісім і т. д. львів'янок).

М Катерина Городенська

102 155 1682-3540. Українська мова, 2016, Мо 4

УДК 811.161.2(092)718/19"

Світлана Гірняк
Дрогобицький державний педагогічний
університет ім. Івана Франка, м. Дрогобич

МОВНІ ПОРТРЕТИ УКРАЇНСЬКОЇ
ГАЛИЦЬКОЇ ІНТЕЛІГЕНЦІЇ:

УЛЯНА КРАВЧЕНКО, КОНСТАНТИНА
МАЛИЦЬКА, ІВАН ФРАНКО

У статті здійснено спробу створити модель соціолекту української галиць-
кої інтелігенції, який персоніфіковано мовними портретами Уляни Крав-
ченко, Константини Малицької, Івана Франка. Встановлено особливості
мовного стратума української інтелігенції в градації: від мовного портрета
особистості до соціолекту як мовного портрета окремої соціальної групи.

Ключові слова: Східна Галичина, українська галицька інтелігенція, мовна
особистість, мовна свідомість, мовний портрет, ідіолект, соціолект.

Історичні умови регіонального функціонування україн-
ської мови кінця ХІХ -- початку ХХ ст., зокрема і на зем-
лях Східної Галичини, мали принциповий вплив на по-
дальший її розвиток і багато в чому спроектували ті соціо-
лінгвістичні проблеми, ідеологічні стереотипи, а також
практичні прогалини у мовній політиці держави та в сві-
домості суспільства, які характеризують сучасне функціо-
нування української мови.

Українська галицька інтелігенція в її соціально-профе-
сійній диференціації була одним із суб'єктів регіонального
функціонування української мови в кінці ХІХ -- на початку
ХХ ст. на колоніально залежних землях Східної Галичини.
Це зумовило специфіку формування, добору та викорис-
тання в її соціолекті певної частини лексико-фразеоло-
гічних (а іноді й фонетичних, морфологічних та синтак-
сичних) засобів тогочасної української мови. Соціолект
української галицької інтелігенції побутував, був зафіксо-

О С.П. ГІРНЯК, 2016

155М 1682-3540. Українська мова, 2016, МО 4 103

С.П. Прняк

ваний і збережений як чинник формування нормативної бази україн-
ської літературної мови в художній літературі, публіцистиці, а також у
мові науки, освіти, просвіти, Церкви, причому вибір лексичних засобів
мови залежав від походження, умов формування особистості, загально-
освітнього рівня творця і носія соціолекту, його суспільного становища,
роду занять, кола інтересів, середовища тощо.

Дослідження механізмів зовнішньої та внутрішньої взаємодії соціо-
лекту галицької інтелігенції з іншими суспільними ідіомами української
мови (міське койне, діалект, жаргон) та з іншими мовами в культурному
середовищі Східної Галичини кінця ХІХ -- початку ХХ ст. сприяє нако-
пиченню нових фактів і знань, необхідних для вироблення об'єктивної
концепції історії української літературної мови, формування та кодифі-
«наддніпрянських» варіантів мовних норм у формуванні на початку ХХ ст.
лексики, фразеології і граматики єдиної літературної мови та у виро-
бленні її функціональних стилів. Причому, результати дослідження мо-
жуть суттєво вплинути на позитивне розв'язання багатьох конфліктних
ситуацій, характерних для сучасного етапу розвитку української мови в
Україні, оскільки типологічно вони певною мірою подібні до тих, які
мали місце в кінці ХІХ -- на початку ХХ ст. на всій території України.

Наше дослідження здійснюємо в контексті наукових розвідок Ю. Ше-
вельова, М. Лесюка, Г. Мацюк, І. Матвіяса, Т. Панько, О. Сербенської,
В.І. Статеєвої, Л.ЛТкач, проте об'єктом нашої уваги стала Східна Галичина
з її «столицею» м. Львовом та його околицями, такими важливими про-
мисловими й культурно-освітніми містами Східної Галичини, як Борис-
лав, Броди, Дрогобич, Жовква, Коломия, Самбір, Стрий, Тернопіль та
ін., а також галичани, інтелігентська верства, що впливала на розвиток
мови, науки, культури, освіти у краї. У дослідженні ми зосередили увагу
на вивченні мови цієї соціальної групи в широкому спектрі її конкретних
виявів (професійні середовища, товариство, сім'я, освіта, наука, преса,
художня література, листування, офіційно-ділова документація тощо) 1
реконструкції (моделюванні в історичній перспективі) соціолекту галиць-
кої інтелігенції як самостійного мовного ідіому в українській мові того
часу, а також на вивченні впливу, ролі та місця цього соціолекту у форму-
ванні норм загальнонаціональної української мови початку ХХ ст.

Соціолект української галицької інтелігенції кінця ХІХ -- початку
ХХ століть -- це різновид її мовної діяльності, пов'язаний з роллю інте-
лігенції в житті суспільства, її професійною діяльністю як самостійної
соціальної групи, текстовий продукт у цілому мовної практики цієї соці-
альної групи і водночас -- складник системи тогочасної мови, поданий,
зокрема, в словниках, граматиках, правописі. Соціолект вбирає у себе
весь комплекс диференційних ознак мовної діяльності певної соціальної
групи, тимчасом як мовний портрет окремих представників тієї чи тієї
групи подає свою вирізняльну комбінацію цих ознак, свій варіант такого
інваріанта. Саме тому в соціолекті знаходимо риси регіолекту, діалекту, а

104 155 1682-3540. Українська мова, 2016, Мо 4

Мовні портрети української галицької інтелігенції...

також запозичення, авторські новації в їхньому конкретному вияві та
співвідношенні в ідіолектах і мовних портретах, зокрема у пропоновано-
му дослідженні їх представлено мовними портретами Уляни Кравченко,
Константини Малицької та Івана Франка.

Уважаємо, що ідіолект є складником мовного портрета (тобто мови
особистості в цілому), тимчасом як аналіз мовних портретів представ-
ників галицької інтелігенції досліджуваного періоду дає змогу рекон-
струювати соціолект цієї суспільної верстви загалом. Соціолект україн-
ської галицької інтелігенції -- це варіант національної мови означеного
історичного періоду, типовий для інтелігенції як окремої соціальної гру-
пи її носіїв, об'єднаних особливим соціоментальним типом зв'язку, мов-
ною діяльністю, до якої нормативна (літературна) мова входить як один
зі складників.

Мета нашого дослідження полягає у виявленні й аналізі мовних оди-
ниць (лексичних, фразеологічних, словотвірних, граматичних), що скла-
дають мовні портрети Уляни Кравченко, К. Малицької, І. Франка як ва-
ріанти інваріанта -- соціолекту української галицької інтелігенції обсте-
жуваного періоду. Обрані постаті презентують всередині соціальної гру-
пи інтелігенції підгрупу тих особистостей, які професійно працювали зі
словом -- це вчителі, журналісти, письменники, що мали не лише висо-
кий рівень мовної свідомості, а й високий рівень володіння мовою, 30-
крема її літературним взірцем.

Польський дослідник Б. Вальчак у статті «Роль соціолекту шляхти в
історії польської мови» зауважує, що соціолект -- це мовний варіант, при-
таманний певній суспільній групі. Власне суспільно-культурні чинники,
а саме: система цінностей, елементи культури, ментальність, а також
прояви суспільної ідентифікації виокремлюють суспільну групу інтелі-
генції з-поміж інших верств населення |31: 272-273.

Інший польський учений С. Грабяс зазначає, що опис соціолекту
вимагає осмислення ролі соціальної групи в суспільстві, зокрема харак-
теру діяльності представників тієї чи тієї групи, місця групи в житті сус-
пільства, системи цінностей і способів поведінки членів групи, а також
аналізу особливостей використання мовних засобів представниками
окремих суспільних груп |29: 225|. Дослідник стверджує, що між су-
спільними зв'язками і структурою соціолекту, зокрема його мовними
особливостями, існує залежність. Представники певної соціальної гру-
пи безпосередньо контактують як з членами своєї групи, так і зіншими
членами суспільства. У процесі цих контактів з'являються мовні відмін-
ності між представниками окремих соціальних груп, а тому є підстави
стверджувати, що представники різних суспільних груп є носіями окре-
мих соціолектів | Там само: 227|. Соціолект живиться мовними засобами
всіх рівнів мови, слушно стверджує С. Грабяс, і водночас сам є засобом
для творення літературної мови. Соціолект проникає в загальнонарод-
ну, розмовну мову й утворює разом з цими варіантами мови симбіоз
| Там само: 239).

155М 1682-3540. Українська мова, 2016, МО 4 105

С.П. Прняк

Констатуючи особливості культурно-історичного, політичного ста-
тусу української галицької інтелігенції, визначаємо об'єктивні й суб'єк-
тивні чинники формування та вияву мовної свідомості інтелектуально-
духовної, різночинної за походженням української інтелігенції Східної
Галичини цього часу.

Мовна свідомість, зазначає П. Селігей, це небайдуже, ціннісне став-
лення до мови, яке охоплює знання, почуття, а також мотиви й настано-
ви мовної поведінки. Мовна свідомість буває індивідуальною (власти-
вою окремій людині) та суспільною (належною соціальній групі, націо-
нальній або мовній спільноті) |21: 116|. За такого розуміння мовна сві-
домість є важливим стратегічним чинником мовної стійкості, оскільки
доля мови чи не передусім залежить від ставлення до неї спільноти. Мов-
но свідома людина, за П. Селігеєм, досконало обізнана з мовними нор-
мами, сприймає їх як стандарт і запоруку успішного спілкування; прагне
до мовного самовдосконалення; наділена опірністю до мовного безкуль-
тур'я та нігілізму; сповідує культ рідної мови |Там само: 23--631.

Найкращі, прогресивні й національно свідомі представники україн-
ської галицької інтелігенції мали високий рівень мовної свідомості, яка
сформувалася під впливом об'єктивних і суб'єктивних чинників. Зокре-
ма, серед об'єктивних чинників визначаємо недержавний статус україн-
ської мови та репресивні умови її розвитку, що пов'язано з колоніаль-
ною залежністю українського народу, належністю Східної Галичини до
складу Австро-Угорщини (до 1918 р.) та Польщі (до 1939 р.); дискримі-
наційна мовна політика, яку здійснювала метрополія щодо українців як
автохтонного населення краю, що, зокрема, відображає біографія Уля-
ни Кравченко (її звільнення з учительської посади за використання фо-
нетичного правопису української мови), утвердження української мови
як засобу націє- та культуротворення. До суб'єктивних чинників, що
стосуються насамперед української галицької інтелігенції як соціальної
групи обстежуваного періоду та окремих її представників, зараховуємо:
І) світоглядно-ментальні ознаки інтелігенції як еліти колоніально За-
лежної нації та суб'єкта соціолекту; 2) особистісні взаємозв'язки пред-
ставників української галицької інтелігенції з наддніпрянською, що має
місце, зокрема, в біографії І. Франка; 3) класичний рівень освіти; 4) ши-
рокий спектр різновидів мовної діяльності; 5) адресат (аудиторія) як
об'єкт мовного впливу української галицької інтелігенції і джерело ін-
спірації її інтелектуальної та мовної діяльності; 6) особистий внесок
представників української галицької інтелігенції у підтримання наявно-
го й закріплення нового літературного взірця мови; 7) особистісний мов-
ний вибір представника української галицької інтелігенції в альтернати-
ві: пристосування до суспільно-політичних обставин (в умовах полоніза-
ції, германізації, зросійщення) свого життя чи еміграція.

Мовна свідомість формує мовний портрет української галицької ін-
телігенції, що його виявляє мовна діяльність окремих її представників.
У процесі нашого дослідження ми спершу формуємо мовні портрети

106 155М 1682-3540. Українська мова, 2016, Мо 4

Мовні портрети української галицької інтелігенції...

окремих представників цієї соціальної групи, зіставлення мовних портре-
тів дає змогу виділити те спільне, що й становить основу соціолекту, його
вирізняльні риси серед інших мовних ідіомів досліджуваного періоду.

Реконструкцію соціолекту української галицької інтелігенції першої
половини ХХ ст. як інваріанта її мовної діяльності здійснюємо за мето-
дикою індивідуального мовного портретування, що дає змогу визначити
авторську мовотворчість як варіант соціолекту, у якому в індивідуально-
авторській комбінації реалізовано спільні ознаки соціолекту Й відмінні
ознаки ідіолекту й мовного портрета особистості.

З цією метою використовуємо багаторівневий текстовий аналіз, під
час якого з'ясовуємо жанрові, власне мовні (лексичні, словотвірні, функ-
ціонально-стилістичні ознаки, соціоетнічні конотації мовностилістичних
засобів) ознаки ідіолекту. За цими системотворчими ознаками беремо до
розгляду тексти представників галицької української інтелігенції -- Уля-
ни Кравченко, Константини Малицької, Івана Франка -- створені в
жанрі мемуаристики, зокрема в таких її різновидах, як спогад, сповідь,
щоденник тощо, оскільки саме вони орієнтують мовну особистість на
активну рефлексію, вільне мовомислення та мововираження і станов-
лять важливе джерело нашого дослідження. До його джерельної бази
входять також словники української мови обстежуваного періоду, циту-
вання статей яких зумовлене необхідністю аргументації щодо вибірки з
аналізованих текстів галицьких елементів.

Саме словники подають здебільшого типове, усталене, спільне, що
становить ознаку соціолекту, тоді як ретельне вивчення окремих мовних
портретів та ідіолектів письменників, напрацювання в цій царині в укра-
їнському мовознавстві і дали змогу порушити проблему моделювання
соціолекту як типового, спільного в мовній діяльності інтелігенції і реа-
лізації тих завдань, які в науковій розвідці «Внесок Галичини у форму-
вання української літературної мови» поставив Ю. Шевельов |28|. Кри-
терієм достовірності нашої вибірки є маркування таких слів ремарками
«гал.», «зах,», «діал.», «книжн,» й ін., а також цитування із текстів галиць-
ких письменників як приклад уживання таких слів. Перевірка аналізо-
ваної лексики за словниками різних типів і різного часу дозволяє нам
репрезентувати її не як відмітну рису ідіолекту окремих представників
галицької української інтелігенції, а як спільну рису її соціолекту.

У процесі дослідження було створено польову модель соціолекту зі
структурою «ядро» -- «периферія». Ядро цієї моделі становить словнико-
вий фонд, що виявляє місце та роль інтелігенції в житті суспільства ана-
лізованого часу, характер її професійної діяльності, рівень освіти та за-
гальної культури: 1) професійна лексика, 2) лексика книжна, висока (яку
вирізняємо в порівнянні з нейтральною лексикою на позначення тих же
понять), 3) лексика питома та запозичена (в контрасті або прив'язанні
до поля професійної діяльності чи середовища оточення ядра), а на пе-
риферії -- діалектна, розмовна, рідковживана або індивідуально-автор-
ська, оказіональна лексика. Для нас важливо не ізольовано змоделювати

155М 1682-3540. Українська мова, 2016, Мо 4 107

С.П. Прняк

мовлення окремої особистості й соціальної групи, до якої вона нале-
жить, а відтворити мову особистості як члена соціальної групи і соціо-
лект як органічний складник національної мови. У такий спосіб мовні
портрети Уляни Кравченко, К. Малицької, І. Франка, які увійшли до
тексту нашого дослідження, дозволяють відтворити особистісні риси
мовця та реконструювати соціолект української інтелігенції обстежува-
ного періоду за типовими, спільними рисами мовних портретів. Лек-
сичні особливості текстів названих авторів окреслюють спільний когні-
тивний простір мовців, коло їхньої діяльності, спільні проблеми, уяв-
лення, лектуру, мовні смаки (прикмети) середовища та соціальної групи
в їхніх часових і просторових межах. Спільні риси освітньо-культурного
і професійного рівнів у мовних портретах трьох обраних постатей ви-
значені передусім їхньою належністю до єдиного середовища, особис-
тими зв'язками, спілкуванням (зокрема І. Франка й Уляни Кравченко),
тобто історико-культурною ситуацією формування й побутування мов-
них особливостей.

Модель мовного портрета галицької інтелігенції є типовою, зведе-
ною структурою її мовної діяльності, еталоном для зіставлення ідіолектів
її окремих представників. У такий спосіб ідіолект виступає варіантом,
реальним втіленням цієї типової структури, «форматом» соціолекту, що
дозволяє окреслити мовний портрет української інтелігенції у Східній
Галичині в обстежуваний період, персоніфікувати її соціолект, виразніше
прослідкувати особливості реалізації структури спільного соціолекту в
різних ідіолектах залежно від умов життя, особливостей мовної особис-
тості, її суспільно-політичної позиції, світогляду, мовних смаків і профе-
сійної діяльності.

Предметом нашого дослідження стали мовні особливості трьох пред-
ставників галицької інтелігенції, життєві та творчі дороги яких неодно-
разово перепліталися. Насамперед -- це люди одного професійного цеху --
педагоги Уляна Кравченко та Константина Малицька, які водночас були
активістками українського жіночого руху, а також непересічними твор-
чими особистостями. Так, Уляна Кравченко -- це перша в Східній Гали-
чині жінка-поетеса, а К. Малицька -- відома дитяча письменниця, автор
січових пісень (наприклад, пісні «Чом, чом, земле моя» під псевдонімом
Віра Лебедова). Постать же І. Франка як професійного письменника, на-
уковця, інтелігента -- це наче квінтесенція ознак представників цієї со-
ціальної групи, що становить у певному сенсі еталон для порівняння
мовних портретів Уляни Кравченко та К. Малицької, а крім того, вико-
нує роль єднальної ланки між цими непересічними представительками
галицької інтелігенції. Уляну Кравченко й Івана Франка об'єднували тіс-
ні особисті взаємини: щире листування, яке почалося між ними 1883 р.,
не припинялося до самої смерті Великого Каменяра. К. Малицька й
І. Франко були активними громадсько-політичними діячами. Уляна
Кравченко та К. Малицька здобули освіту у Львівській учительській
семінарії, тоді як І. Франко навчався у Львівському, Чернівецькому та

108 155М 1682-3540. Українська мова, 2016, Мо 4

Мовні портрети української галицької інтелігенції...

Уляна Кравченко з колегами й однодумцями (в центрі): фото зроблено 2 листопада 1898 р. у
Скарбківському театрі (нині -- український драматичний театр ім. М. Заньковецької) у
Львові, де об'єднаний колектив хорів Львівського, Перемитшільського і Стрийського «Бо-
янів» під диригуванням о. Йосифа Кишакевича виконав його твір «На вічну пам'ять
І. Котляревському» (з нагоди Великих Роковин -- сторіччя від дня відродження україн-
ської мови і літератури, що ознаменовано появою на світовій арені 1798 р. поеми Івана
Котляревського «Енеїда»). Під час святкування провідна українська творча і мистецька
еліта залишила для історії пам'ятну світлину, на якій поруч із старшою генерацією --
закарбовано і молодше покоління -- Богдан Лепкий, Іван Труш, Філарет Колесса та
о. Йосиф Кишакевич.

Віденському університетах, здобув ступінь доктора філософії та актив-
но здійснював не лише громадсько-політичну, а й наукову діяльність.
Іван Франко -- багатогранний учений: мово-, літературо-, перекладо- й
мистецтвознавець, етнолог, фольклорист, економіст. Цей перелік можна
продовжувати.

Ядро ідіолекту Уляни Кравченко становить лексика професійна, що
властива спілкуванню освіченої, культурної верстви, галицькі лексеми
(як питомі, так і запозичені), що побутували в шкільному, освітянському
середовищі -- мовленні учителів, семінаристів, студентів, школярів. Це
термінологія й професіоналізми, що моделюють підмову освітян у складі
соціолекту інтелігенції, засіб спілкування у межах цієї професійної під-
групи й водночас засіб її репрезентації іншим соціальним групам у про-
цесі комунікації з ними. Це, наприклад, лексика, поширена у мовленні
тогочасних учителів, учнів і чиновництва, причетного до шкільництва
(інспекторів, управителів (директорів) шкіл) Східної Галичини: візита-
ція: «В ясних хвилинах, коли я ще була ученицею, звертав він при візитаціях
семінара на мене увагу, сідав побіч у лавці та розпитував про різні квестії
виховання» |З| і пор. з тлумаченнями, відповідно, у загальномовному Й

155М 1682-3540. Українська мова, 2016, Мо 4 109

С.П. Прняк

регіональному словниках: Візитація, І, ж. 1. заст. Візит; 2. спец. Перевірка
документів і вантажу підозрілого чужого судна (СУМ- 1 І. 668); Візита-
ція -- інспекція: Був він також українським письменником, мабуть, одним
з найслабших, і як автор стисло уживав псевдонім «Денис з-над Серета».
Коли часом приходив на візитацію на годину української мови і літерату-
ри... (ЛЛ 2012: 156 -- 157), див. також у тексті І.Франка: ... як бувало пан
шпектор на візитацію приїде, то з сусіднього села хлопців позичав | 12: 105|;
ферії: «-- Гутовський виїхав на час ферій з комісарем! до Карльсбаду, а коли
в половині вересня вернувся, ні трохи не журився тим, що втратив тут
місце учителя» |З3| і пор.: Ферії, ій, мн., зах. Канікули. Панство починає
роз'їжджатися на ферії або до купелів (І. Франко, П, 1950, 310) (СУМ-11
Х: 577); Ферії -- період відпусток, канікули || вакації (ЛЛ 2012: 750).

Наявна в її мовному портреті й лексика, вживана галицькою інтелі-
генцією незалежно від її професійної діяльності, як-от: опінія -- «Не зна-
ла я тоді, що учителька в малому місті мусить числитися ще з чимось біль-
шим, що тут -- товариші праці, опінія мешканців...» |3| і пор. із загаль-
ним: Опінія, і, ж., заст. Громадська думка (СУМ-11 У: 713); Опінія І. дум-
ка, погляд, бачення; 2. репутація; думка загалу. Знаєш добре, що, коли би
ти покинула мене, се був би скандал і для мене, се пошкодило би мені в опінії
моїх зверхників (І. Франко) (ЛЛ 2012: 510); Опінія / Громадська думка /
пол. орініа -- 1) думка, погляд, 2) оцінка; порівн. опінія, лат. -- думка за-
галу |25, 238|; квестія «...Квестії, проблеми, ідеї зміняються. Тільки квестія
поступу і щастя цілої людскости вічно молода -- і вічно приєднувати ме
благородних молодих людей» |3: 226| і пор.: Квестія, Її, ж., зах. Проблема;
питання. Але донедавна була хоть одна партія межи поляками, котра в сій
квестії |польсько-руській| висказувалася справедливо (В. Стефаник, ПІ,
1954, 106) (СУМ-11 ІМ: 133); Квестія -- питання (ЛЛ 2012: 355); Квестія --
полонізм, пор. з пол. Киуезпа «справа, що потребує розгляду; завдання,
проблема» |30: 377|. Квестія, квестия. Проблемне питання, справа, яка
потребує обговорення й розв'язання |25: 171|. Зокрема, запозичення
квестія постає в текстах Уляни Кравченко й інших галицьких інтеліген-
тів як загальноприйнята широковживана номінація, яка, втім, має свою
сполучуваність у мові певної професійної групи, зокрема у соціолекті
освітян, священнослужителів, громадсько-політичних діячів прослідкову-
ємо таке її уживання: квестія поступу (3); «Спірна квестія лише в тому,
хто має повести цю контролю перших змагань душевного життя дити-
ни...» (7); «О квестії соціяльній» (Пастирське послання Митрополита Анд-
рея Шептицького до духовенства 1902-1904 р.); «Суспільна акція духовен-
ства, |...Ї, має бути відповіддю на велику болячку нашого часу -- на соціаль-
ну квестію» (стаття І. Франка «Соціяльна акція, соціяльне питання і со-
ціялізм. Уваги над пастирським посланієм митроп. А. Шептицького «О
квестії соціяльній» 1904 р.).

ГУ цитуванні прикладів зберігаємо мовні особливості оригіналу.

110 155 1682-3540. Українська мова, 2016, Мо 4

Мовні портрети української галицької інтелігенції...

Названі лексеми входять до різних шарів модельованого соціолекту.
Синонімічна парадигма уможливлює вирізнення лексики власне соціо-
лекту, її диференціацію всередині соціолекту за різними групами мовців
(учителі, священики, громадсько-політичні діячі та ін.), водночас вони
дають можливість показати спільне для мовлення інтелігенції загалом
незалежно від професійної належності її представників.

Отож, лексеми візитація, ферії, опінія, квестія та ін. -- це інтелігент-
ські соціолектизми, які активно використовували у своєму мовленні
Уляна Кравченко, К. Малицька, І. Франко, В. Стефаник, А. Шептиць-
кий та інші представники галицької інтелігенції окресленого періоду.

Активне використання в поетичних та прозових текстах слів іншо-
мовного походження та діалектних одиниць -- це особлива прикмета не
лише мовного портрета Уляни Кравченко, а й виразна ознака інтелігент-
ського соціолекту та галицького варіанта літературної мови загалом -- як
і будь-якої літературної мови, 1, ширше, мови освіченої верстви, «кон-
верзації освічених людей», за визначенням І. Франка. Використання за-
позичень цілком виправдано, вони роблять мову багатшою, нюансують і
уточнюють певні поняття, свідчать про високий рівень освіченості мов-
ця, виявляють його професійний досвід, світогляд, суспільну позицію.

До складу обговорюваного соціолекту входять також регіоналізми
(хосен) і професіоналізми (маргінес), наприклад: маргінеси «На маргіне-
сах дальше: шукаю її родоводу» |4: 372| -- Маргінес «поле книжки, зоши-
та»; -- запозичення з польської мови; п. тагєїпез5, походить від лат. таг-
єіпез (ЕСУМ ПІ: 391); Маргінес, у, ч., зах. Берег, поле книжки, зошита
тощо. Коло половини ХИПІ в. знаходимо одну коротеньку пісеньку, записа-
ну на маргінесі Дрогобицького рукописного збірника (І. Франко, ХМІ, 1955,
328) (СУМ-1 ІУ: 626); Маргінес 1. периферія; 2. шк. Берег, поле зошита
чи книжки (ЛЛ 2012: 437); хосен «На другий день мала я в хаті війта кіль-
ка відрадніших годин, що дозволили забути про кривду, заподіяну мені влас-
тями, та скріпили мої бажання трудитися в хосен свойого люду» |3|; --
Хосен, хісна, ч., діал. Користь. Скупий волів би свого м'яса урізати, щоб
бідному подать, Ніж кришку взять із скарбів своїх, Що в кліті без хісна
лежать (І. Франко, ХІ, 1952, 509) (СУМ-1П ХІ: 132); Вьшода -- зиск,
користь (р. -сти), бариш, вигода, пожиток (р. -тку), інтерес, гал. хосен
(р. хісна) |з цього він матиме хосен|; Полезно -- корисно, пожиточно,
гал. хосенно (РУСКЄ: 178; 2151).

У текстах творів письменниці чимало нетранслітерованих елементів
різного типу й обсягу. Такі вкраплення написані латинською, грецькою,
польською, німецькою, італійською й іншими мовами. Необхідність їх-
нього використання пов'язана як з їх безеквівалентністю в окремих лек-
сичних сферах, так і стилістичними особливостями створюваних текстів.
Власне, цей аспект, як зауважує М. Карпенко, привертає увагу до ідіо-
стилів окремих письменників, кожен з яких по-своєму мотивовано Й по-
слідовно розв'язує соціомовну проблему у тих вимірах, які співзвучні
його творчому задуму, принципові функціональної доцільності та ідейно-

155М 1682-3540. Українська мова, 2016, Мо 4 111

С.П. Прняк

естетичної спрямованості тексту. Оскільки введення нетранслітерова-
них конструкцій у текст, зазвичай, зумовлене поважними причинами,
то такі елементи є семантично та стилістично вагомими, а в більшості
випадків -- текстотворчими |14|. Наприклад: Фипіа ге)... /з гр. все тече"/
15: 351. Ця алюзія з Геракліта: «Паута реєї ка обдеу шбує» -- "Усе тече, усе
змінюється", свідчить про знання філософії, високий рівень освіти адре-
санта й передбачуваного адресата тексту. Часто вживаними є вирази зі
Святого Письма та латинськомовні вислови: «..." Мої те іапееге... " Не змо-
же ні одно серце більше любити, як моє... але чуття не зраджую мовою... не
ношу на устах...» |4: 379) -- лат. Моїї те тапееге «Не торкайся Мене» -- ви-
раз із Євангелія від Івана зі сцени з'яви Христа Марії Магдалині після
його Вознесення. Він сказав їй: Не торкайся до Мене, бо Я ще не зійшов до
Отця (Євангеліє від Івана 20:11), а також інші: «Моя книжка Успіршт
засгит: -- сто печаток тайну її замикає...» |5: 56| -- лат. 5сгіртшт 5асгит
«Святе Письмо»; лат. Сагіїаз... «любов, предмет любові, приязні» |5: 40;
німецькомовні вислови: «Краса ?)... Чи тільки в серці розцвітають цвіти
поезії ? Що є краса правди? Чи тільки терпінням непосильним, трудом могж-
на її добути? Раз Негг ізі єезіогбеп -- аїе Й/еї! із! Іеег» |5: 25 -- нім. Фа5 Нега
і5ї єе5їогБеп -- аїе Йей ізі Геек «серце вмерло -- світ порожній», рядок з вір-
ша Ф. Шіллера «Скарга дівчини»; «В осуді когось треба великої обережності.
Часто Кеспі -- ізі МпгесНї» | 5: 52| -- нім. Кесіт -- ізї Цпгесіт «правда --
є неправда», а також: нім. Віо55е /Рипоеп 4ег Кедег -- дез КегКек5 Іапее-
уейе хи Кегкіїкгеп «Лише вправи пера нудьгу в'язниці скорочують» |3: 32|,
цитата з трагедії Ф. Шіллера «Марія Стюарт»; італомовні вислови: «Фуїни
сірі заквітчані зимою в зелену, свіжу, розкішну барву -- се подібна пісня
життю: еууіуа уйа?» |5: 79|; італ. Буріуа уйа! «Хай живе життя)», італ. Мез-
зип тазгіог Доіоге «немає більшого смутку» |4: 221|, рядок з «Божественної
комедії» Данте Аліг'єрі; франкомовні вислови: «Иагіете... життя фраг-
менти..»; франц. Уапіете... «різноманітність, розмаїття» |5: 50|; франц.
Іеуег ди гідеаий «підняття завіси» |З: 51| та ін.

Онімну лексику, наприклад: Га Меєгез5 «курорт у Франції» |4: 385|
(нині -- назва залізничної станції у Біариці -- Біагіїс-Г а Меєтез5е) та ін.,
Уляна Кравченко також не перекладає, оскільки такі власні назви є озна-
ченням когнітивного простору, спільного для інтелігенції того часу.

Відмітною рисою ідіолекту Уляни Кравченко є спосіб нюансування
думки за допомогою питомої та запозиченої лексики, як-от: велети-гі-
ганти |4: 242|, хаос-роздор |4: 439|, казка-міт |4: 176| та ін. Юкстапози-
ти, які вона вживає, -- це здебільшого іменники з прикладкою, що ви-
конують означальну функцію: берізка-жалібниця |4: 725|, плити-картини
12: 3|, відбитка-подоба |2: 3|, обійми-крила |4: 261|, пісня-поклон |4: 462,
мати-страдальниця |4: 481, стрільці-соколи, дорога-знак |4: 491|; пере-
дають близькі за змістом поняття: практика-досвід, думки-погляди,
львиця-цариця |3|, святиня-храм |: 209|, тягар-утома |4: 220|, цвіт-зілля
14: 2251, руїна-втрата |4: 436), буря-хуртовина |4: 442|, щастя-осолода
14: 599|, довершеність-гармонія |4: 764| й ін. Юкстапозити -- дієслова та

112 155 1682-3540. Українська мова, 2016, Мо 4

Мовні портрети української галицької інтелігенції...

прислівники -- це переважно зведені воєдино синоніми: знає-памятає,
весело-свобідно |3|, ридає-плаче |4: 215|, горить-палає |4: 224, зоріє-сяє
14: 442|, спонукати-примусити |4: 748|, явно-славно |4: 439|, тихенько-
тихо |4: 458|, сумно-жалібно |4: 502| й ін. Отож, названі лексичні одини-
ці -- це прикмета авторської реалізації соціолекту у мовному портреті
Уляни Кравченко.

У творах письменниці знаходимо низку фразеологізмів на зразок
старість не радість |2: 7|, іти на герць |4: 230), йти на багнети |4: 444|,
по сійбі -- жнив треба ждати |4: 483|, бути з розумом в згоді |4: 493|,
мати сім мечів у серці |4: 533|, минатися з правдою |4: 662|, виховувати
буком |4: 629| й ін. Зауважимо, що використання фразеологізмів ста-
новить як яскраву рису стилю її творів, так і особливу ознаку щоденно-
го мовлення представників української інтелігенції кінця ХІХ -- почат-
ку ХХ ст.

Мову творів Уляни Кравченко можна зі впевненістю зарахувати до
найкращих зразків не лише галицького, а й загальноукраїнського варі-
анта літературної мови першої половини ХХ ст. Доказом цього є те, що
її твори залюбки читали й наддніпрянці. Ось як про це писав під час
мовної дискусії І. Франко: «У нас під руками є й інші факти: листи укра-
їнців, котрі просять присилати їм віршові вироби галичан («З вершин 1
низин», «Лиса Микиту», вірші Ю. Шнайдер)?» |10: 170-171). Отже, адре-
сатом мовної комунікації Уляни Кравченко був широкий письменний
та освічений загал українських національно свідомих читачів -- шану-
вальники її поетичної творчості, учні, їхні батьки, колеги-вчителі, україн-
ська інтелігенція краю.

Активне вживання професійної лексики, слів іншомовного похо-
дження та діалектних одиниць, нетранслітерованих чужомовних еле-
ментів різного типу й обсягу, фразеологізмів -- це не лише особливі ін-
дивідуальні прикмети мовного портрета Уляни Кравченко, а й виразна
ознака інтелігентського соціолекту та галицького варіанта літературної
мови того часу загалом.

Це доводить аналіз мовного портрета Константини Малицької, який
доповнює мовний портрет Уляни Кравченко. К. Малицька, як і Уляна
Кравченко, була активним громадським діячем, організатором і учасни-
ком жіночого руху, здійснювала письменницьку діяльність, співпрацю-
вала з різними періодичними виданнями Східної Галичини. Усе це дає
підстави для типізації та узагальнення їхніх мовних портретів. На основі
аналізу текстового матеріалу спогадів К. Малицької |1| окреслюємо лек-
сичні особливості творів авторки, зокрема виявляємо пласт загальновжи-

2 Справжнє ім'я та прізвище Уляни Кравченко -- Юлія Шнайдер. Вона народилася
18.04.1860 р. у м. Миколаєві на Львівщині в сім'ї зукраїнізованого німця, комісара Жи-
дачівського повіту. Мати письменниці -- Юлія Лопушанська -- українка, дочка греко-
католицького священика. Псевдонім становить український відповідник справжніх
імені та прізвища письменниці (нім. Усипеїдет «кравець»).

155М 1682-3540. Українська мова, 2016, Мо 4 113

С.П. Прняк

Константина Малицька з представниками й учителями Товариства «Рідна школа» (в центрі)
Перший ряд зліва направо: Євгенія Пашкевич, Марія Ліщинська, Олена Прокеш, Стефанія
Пашкевич, Маркіян Терлецький, Константина Малицька, Володимир Кузьмович, Воло-
димир Радзикевич, Строконь, Софія Федорчакова; другий: Меланія Цегельська, Льоня Га-
расимович, Леонтий Домбровський, Ірина Мриц, Кучер, невідомий, Олена Ріпель; тре-
тій: Ася Єзерська, Врецьона, Дора Ліщинська, Степан Похмурський, Марія Заячківська,
невідомий, Ярослав Кузьмів, Макітра, невідомий, Стевчак.

Усі імена подано за першоджерелом, тоді як імена окремих осіб встановити не вдалося.

ваних лексичних одиниць, запозичень, суспільно-політичної лексики,
що вказує на адресата цього тексту -- людину освічену, небайдужу до пе-
ребігу подій громадського життя краю.

У мовному портреті К. Малицької вирізняється запозичена лексика
на позначення понять і реалій життя освітянського середовища: аматор-
ський: «...що пан староста Краль брав участь у нашім українськім аматор-
ськім представленні...» |1: 51| - Аматорський, а, е. Прикм. до аматор; лю-
бительський. По містах і містечках почали організуватися аматорські
трупи (І. Франко ХМІ, 1955: 96) (СУМ-11 І: 38); (ВТС СУМ: 24); конгрес:
«З моїми буковинськими товаришами-вчителями стрінулась я востаннє на
великому конгресі всеукраїнського вчительства...» |: 56--57| -- Конгрес, у,
ч. 1. З'їзд, нарада з широким представництвом, переважно міжнародного
характеру (СУМ-11 ІУ: 257); (ВТС СУМ: 563). Уважаємо, що названа лек-
сема свідчить про виразний вплив польської мови, у якій і нині слово
Копегез уживано на позначення з'їзду, великого зібрання, зокрема науко-
вого; пієтизм: «З пієтизмом входила я до домівки нашої великої письменниці,
... ЇОльги Кобилянської|» |11: 54| -- Пієтизм, у, ч. 2. Книжн. Релігійно-міс-
тичний настрій, часто удаваний, фальшивий; відповідна поведінка; // пе-
рен. Палке обожнювання кого-небудь або беззастережна віра в щось.
Кождий такий документ будив у його пам'яті спомини подібних... історій,
речень, анекдотів, і все те він пер в свою книжку, записував з таким пієтиз-
мом і так старанно, мов не знати які дорогі скарби (І. Франко НІ, 1950: 443);

114 155 1682-3540. Українська мова, 2016, Мо 4

Мовні портрети української галицької інтелігенції...

Отець Заячківський -- це вісімдесятилітній старець; про нього з пієтизмом
говорить батько Данило (Уляна Кравченко, Вибр., 1958: 397) (СУМ-11 МГ
528); (ВТС СУМ: 971). У запозиченій лексемі пієтизм галицький відбиток
вбачаємо у словотворчих засобах, зокрема в суфіксі -изм (пор. пієт-ет і
пієт-изм), оскільки спосіб адаптування запозичень -- це теж вирізняльна
ознака мови галицької інтелігенції, складник її соціолекту.

Наявні у мові текстів К. Малицької й галицькі елементи (галичаніз-
ми): варцаби: «-- Хочеш заграємо в доміно, -- намовляв Сергій, коли перегля-
нули всі картини. -- Краще в варцаби, в доміно так нудно, -- просила Силь-
ва» |9, 53| -- Варцаби -- шашки (гра) (ЛЛ 2012: 120); гей «... гей гриби по
дощі...» |: 51) -- Гей, гейби -- ніби, наче (ЛЛ 2012: 185); запертися: «а раз
треба було таки рученятами запертися об землю і рачки лізти» |Ї: 47) -
Запертися -- 2. Використати всі потенційні можливості, силу волі тощо
для досягнення бажаного результату: Бо як був вітер, то треба було добре
запертися, щоб втримати хоругов (Богачавський) (ЛЛ 2012: 285); пан «...
що пан староста Краль брав участь у нашім українськім аматорськім пред-
ставленні...» | 1: 51| -- Пан -- 1. Інтелігентний, поважний чоловік, 2. Ба-
гатий, заможний чоловік, 3. Мужчина (ЛЛ 2012: 521); (ВТС СУМ: 880).

Окрему групу слів складають професіоналізми, як-от: відчит: «... мав
Ромко відчит про Хмельницького, відтак йшли співи...» |9, 12| -- Відчит, у,
ч., зах. Доповідь, лекція. Відчит, на який Ви |І. Франко| ласкаво згодились
прибути, не може відбутися (Василь Стефаник, ПІ, 1954, 247) (СУМ-ІІ Г
661); Відчит 1. Доповідь, 2. Звіт (ЛЛ 2012: 156); виховниця (поколінь) |Ї:
46| -- Виховання -- вихованість (ЛЛ 2012: 148); Виховник -а, те саме, що
вихователь (ВТС СУМ: 159). Своє місце у досліджуваному мовному пор-
треті посідають номінації-словосполуки, які К. Малицька-вчитель вико-
ристовувала в текстах на професійні, педагогічні теми. Серед них виділяє-
мо назви 1) педагогічних понять: ціль вихованя, народне вихованє, націо-
нальне вихованє, система вихованя, моральні впливи, шкільна наука, аналь-
фабетизм, педагогічно-дидактичний твір, методи читаня, шкільна дисципліна,
систематичний розвиток дитини; 2) навчальних предметів: фізика, геольо-
гія, астрономія, суспільні науки, література, істория рідного краю, всемир-
на істория, українська мова; 3) навчальних закладів, їхніх працівників:
ясла, передшкільне вихованє, захоронки, школи (народні, середні, світські),
рідношкільна установа, повна 5-клясова школа, українська виділова дівоча
школа, школа-пансіонат, дівочий інститут, університет, інституції, шкіль-
ний інспектор, члени іспитових комісій, професори, учителі, служебниці
(у знач. «вихователі» -- прим. наша С. Г.), учительський семінар, часописи
(фахові, педагогічні, літературні, діточі), шкільні учебники та ін.

Чимало інших лексичних одиниць, які об'єднані довкола тем текстів
К. Малицької (художньо-образне відображення дійсності, жіночий рух,
громадська діяльність), виявляють її професійну мовну діяльність, влас-
не її ідіолект як варіант соціолекту. Нетранслітеровані елементи та фра-
зеологізми в спогадах письменниці не трапляються, проте, як і в творах
Уляни Кравченко, у текстах Константини Малицької знаходимо юкста-

155М 1682-3540. Українська мова, 2016, Ло 4 115

С.П. Прняк

позити: хлопці-гімназисти, товариші-вчителі | 1: 46|, зайди-уніяти |: 52|,
імості-протопопихи, огнище-прибіжище |Ї: 53|, відозва-статейка, илени-
робітниці | 1: 55|, гості-вчителі |: 57.

Мовна діяльність представників української галицької інтелігенції
відображає картину світу як знання про нього, його цілісний образ, ви-
значення свого місця у суспільстві і світі, цінності, стиль та спосіб жит-
тя, соціальні ролі та статуси, соціальні інститути як систему норм, тра-
дицію, потреби та схильності, процедурне знання, що передбачає певні
навички, уміння, способи й методи здійснення намірів. Саме у мовній
діяльності, комунікації інтелігенція виявляла себе як окрема соціальна
група з власною субкультурою, сформована в окреслених часі та про-
сторі. Зокрема, К. Малицька нерозривно пов'язана з історією жіночого
руху в Україні, у якому вона брала активну участь майже із самого по-
чатку його організованого існування. Саме тут перетинаються життєві
дороги К. Малицької і Н. Кобринської (ініціатора зародження фемі-
ністського руху в Галичині). Як автор педагогічних статей і художніх
творів, що протягом 1904-1907 рр. вона друкує на сторінках часопису
«Промінь», К. Малицька контактує з іншими авторами видання, зокре-
ма з І. Франком, О. Маковеєм, Н. Кобринською, Я. Веселовським.

Отже, адресатом мовної комунікації К. Малицької був широкий
письменний та освічений загал українських національно свідомих чита-
чів, серед яких колеги-вчителі, представниці й учасниці жіночого руху,
українська інтелігенція краю.

Світоглядні та ментальні риси визначного українського письменни-
ка, політичного та громадського діяча, науковця Івана Франка у скон-
денсованій формі містить авторська передмова до видання польською
мовою 1897 р. «Дещо про себе самого», яка також є предметом нашого
аналізу |11: 28-32|. Зауважимо, що попри всі напрацювання у вивченні
мови І. Франка, для нас у його мовній діяльності важливим є саме те, що
вирізняє його мову як варіант соціолекту галицької української інтелі-
генції окресленого періоду. Стаття І. Франка є, на нашу думку, квінт-
есенцією проаналізованих текстів представників інтелігентського середо-
вища Східної Галичини, оскільки виявляє високий рівень освіченості й
самосвідомості мовця, про що свідчить вже сама її композиційна побу-
дова. В аналізованому тексті подано нарис історії Русі-України, націо-
нальної, етнополітичної, соціопсихічної ментальності української еліти
у когерентному симбіозі «Я-особистості» мовця і спільноти, до якої він
належить, самоідентифікація і самовизначення щодо свого життєвого
вибору й обов'язку, сенсу власного життя і діяльності, визначено місію
письменника та психологію його творчості.

Текст передмови І. Франка можемо умовно поділити на окремі час-
тини, сюжети, мотиви, світоглядні й соціокультурні твердження, пози-
цію письменника-інтелігента, письменника-патріота: І -- «життя і твор-
чість обранця долі -- архітвір епохи», 2 -- «культурно-цивілізаційна пра-
ця і роль письменника-робітника», 3 -- «я і моя сверблячка до писання»,

116 155 1682-3540. Українська мова, 2016, Мо 4

Мовні портрети української галицької інтелігенції...

4 -- «що можна назвати оригінального у маленької, звичайнісінької лю-
дини? -- відповідаю: хіба те, що я русин», 5 -- «автобіографічні дані», 6 --
«недопуск до роботи в університеті», 7 -- «не люблю Русі і русинів», 8 --
«почуваю себе русином і працюю на Русі: патріотизм як обов'язок». У
тексті есе знаходимо мовні засоби, звернені до читачів зі свого середови-
ща, близьких авторові за своїм місцем у суспільстві, діяльністю, освітою,
переконаннями: пряме цитування мовою оригіналу /нетранслітеровані
елементи/, алюзії, ремінісценції щодо життя і діяльності діячів світової
культури -- німецького поета Йоганна В. Гете, польського письменника,
критика, етнографа Юзефа-Ігнація Крашевського, польського літерату-
рознавця, бібліографа Кароля Естрайхера, апологета європейського лі-
тургічного руху о. Ламбера Бодуена, білоруської польськомовної пись-
менниці Елізи Ожешко, польських письменників Марії Конопніцької,
Болеслава Пруса, Теофіля Ленартовича, автора перекладів творів Т. Шев-
ченка польською мовою Едмунда Леона Остої Солецького, польського
композитора і письменника Мечислава Карловича. У тексті наявні книж-
ні елементи (слова й словосполуки, фрагменти висловлень): життєпис,
характеристика, складові частинки, корифеї літератури, бібліографія, ідеаль-
не, з першоджерельним апаратом опрацьовані біографії, скарбниця людсько-
го духу, з обов'язку чемності, фарисеї, гідне уваги, зукраїнізовані німецькі
колоністи, світла людина, публічна арена, таємне товариство, оригінальні
риси, літературна продукція, скласти з відзнакою докторат з славістики,
патріотична праця, така делікатна матерія, як любов, висновок, геогра-
фічне поняття, ворог порожніх фраз. Численні в тексті І. Франка Й озна-
чення суспільно-політичних понять, які входили до активного слово-
вжитку національно свідомої, близької до соціалістичного руху частини
української галицької інтелігенції розглядуваного періоду, ідіоми, тексто-
ві кліше: соціалістичний процес, коаліція урядових сфер, реакційні газети,
політичне життя, національна гордість, загальнолюдські ідеали справедли-
вості, братерства й волі, справжній громадянський дух, самопожертва,
вселюдські ідеали, обранці долі, нові напрямки, ніколи й нічим, ані читати,
ані писати й ін. Показовим є й уживання в цьому тексті слова інтеліген-
ція: «...знаю між русинами декілька винятків, декілька осіб чистих і гідних
усякої пошани (говорю про інтелігенцію, не про селян), але ці винятки, на жаль,
тільки стверджують загальний висновок» |11: 31). Вживає І. Франко й га-
лицькі елементи: правдоподібно: «На це питання Іете відповідаю: хіба те,
що я русин і походжу, правдоподібно, від зукраїнізованих німецьких колоніс-
тів, що мій батько був звичайний селянин і робив панщину...» |1Ї: 29| --
Правдоподібно 1. Присл. до правдоподібний. 2. У знач. вставн. сл., діал.
Уживається для вираження припущення чого-небудь. Клюи від мого по-
кою забираю з собою, бо, правдоподібно, забавлюсь |забарюся| довше (О. Ко-
билянська І, 1956: 86); До постаті зблизивсь і мовив: «А, се ви, правдопо-
дібно, Від пана Дороша (І. Франко Х, 1954: 198); (СУМ-11 МП: 500);
(ВТС СУМ: 1100); слабовитий, слабий: «мій батько... був світлою людиною
і віддав мене, слабовиту і до селянської праці нездатну дитину, до школи»

155М 1682-3540. Українська мова, 2016, Мо 4 117

С.П. Прняк

П 1: 29|; слабий -- 1. Хворий, 2. кволий, немічний (ЛЛ 2012: 679); слабо-
витий, а, е, розм. Неміцної будови, схильний до захворювань; хворобли-
вий; // рідко. Хворий. | Орися:| Нема роботи, татко слабовитий, До тяж-
кої праці не хотять приймити (І. Франко ЇХ, 1952: 425) (СУМ- 1 ІХ: 343);
(ВТС СУМ: 1341); студії: «...я вступив до університету у Львові, але мої
студії перервав соціалістичний процес 1877-98 року...» |11: 29|; студіювати --
вивчати (ЛЛ 2012: 710); (ВТС СУМ: 1406); сурдут «Подивіться тільки, в
якому сурдуті він ходить» | 11: 30|; сурдут -- верхній чоловічий одяг, сюр-
тук (ЛЛ 2012: 712); сурдут, а, ч., заст. Сюртук (СУМ-11Ї: 853); (ВТС
СУМ: 1416); будущина: «Чи, може, маю любити світлу будущину тієї Русі,
коли тої будущини не знаю і для світлості її не бачу ніяких основ» |Ї1Ї: 31;
будушина, и, ж., заст. Будучність, майбутнє (СУМ- 1 Г: 249); будучність --
майбутнє (ЛЛ 2012: 11).

Охоче використовує І. Франко й нетранслітеровані елементи: «Й/а5
із депп ап дет запгеп Ийсні Опіяїпеї! ги пеппеп?» |11: 29) - нім., із Й.В. Гете
«Що можна назвати оригінального у маленької, звичайнісінької люди-
ни», «Роййзспезє Уогіебеп» ПІ: 30| -- «політичне минуле»; просторічну,
експресивно-оцінну лексику й вислови: рідка річ, бозна-чому замішано
мене (про причетність до чогось) |11: 29|, порпатися у купах щоденно над-
рукованого паперу, бійтеся Бога, на ті тисячі більших і менших шпильок,
які вони...вбивали мені під шкіру» |11: 30|, любов бризкає, життя на влас-
ному смітнику, почуття собачого обов'язку, тяжке ярмо, покладене долею
на мої плечі... | 11: 31| й інші. В аналізованому тексті І. Франко викорис-
тав і прислів'я: Не робися солодким, бо тебе злижуть; не робися кислим, бо
тебе обплюють, Якщо так добре моїй жінці, нехай і мене б'ють |11: 32.

І. Франко виявляє вміння поєднати в одному тексті елементи про-
сторічної, народно-розмовної мови, навіть зниженої лексики з книжною
лексикою «високого стилю», нетранслітерованими елементами, суспіль-
но-політичною термінологією, а це надає тексту та його сприйняттю
певного емоційного настрою, відтінку іронії, інтертекстуальності. Адре-
сатом мовлення І. Франка є широкий загал, насамперед, польськомовні
читачі, до свідомості яких український галицький інтелігент доносить
свою життєву позицію, цінності та ідеали особистого і національного
життя, ідейне кредо своєї соціальної групи -- середовища прогресивної
й національно свідомої інтелігенції Східної Галичини.

Здійснений аналіз дає підстави стверджувати, що дослідження мов-
них портретів представників галицької української інтелігенції кінця
ХІХ -- початку ХХ ст. є актуальним з огляду на процес формування норм
української літературної мови окресленого періоду в Східній Галичині і
на Наддніпрянській Україні після 1905 р. Мовні одиниці, які використо-
вувала ця соціальна група, увійшли до складу лексичного фонду україн-
ської мови й впливали на формування койне освіченої верстви Східної
Галичини, її соціолекту як самостійного системно-структурного явища.
Вони знайшли відображення у формі та значенні лексичних, фразеоло-
гічних і граматичних одиниць сучасної української літературної мови.

118 155 1682-3540. Українська мова, 2016, Мо 4

Мовні портрети української галицької інтелігенції...

Формально-семантичний і функціонально-прагматичний аналіз текстів
Уляни Кравченко, Константини Малицької, Івана Франка дозволив нам
змоделювати мовний портрет названих авторів як представників інтелі-
генції -- учителів, письменників, громадських діячів, вказати на окремі
його лексико-семантичні особливості, виділити в мовних портретах ти-
пові, спільні риси, які дають змогу моделювати соціолект галицької ук-
раїнської інтелігенції як мовний портрет цієї соціальної групи окресле-
ного періоду, а також висвітлити соціальні аспекти функціонування ук-
раїнської мови в Східній Галичині на зламі ХІХ--ХХ ст.

УМОВНІ СКОРОЧЕННЯ

ВТССУМ -- Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / уклад.

і голов. ред. В.Т. Бусел. - К.: Ірпінь: Перун, 2009. -- 1736с.

ЕСУМ --. Етимологічний словник української мови : у семи томах / НАН України. Ін-

ститут мовознавства ім. О.О. Потебні; Редкол. О.С. Мельничук (головний
ред.) таін. - К.: Наук. думка, 1982 -- 2012. -- Т.І -- МІ.

ЛЛ-2012 -- Лексикон львівський: поважно ії на жарт / 2-е вид., доповн. і випр.; НАН

України, Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича / Хобзей Н., Сі-
мович К., Ястремська Т., Дидик-Меуш Г. -- Л. : Інститут українознавства
ім. І. Крип'якевича НАН України, 2012. -- 852 с. (Серія «Діалектологічна
скриня»).

РУСКЄ -- Російсько-український словник / за редакцією акад. А.Ю. Кримського та

Сг

акад. С.О. Єфремова. -- К. : Червоний Шлях, 1924 -- 1932 рр. -- Інтернет
ресурс. Режим доступу : рігр://г2и.огема/

--. Словарь української мови (Зібрала редакція журнала «Киевская Старина» /
Упорядкував, з додатком власного матеріялу, Борис Гринченко). -- Томи
1. -- ТМ. - Київ : |б. в.|, 1907 -- 1909 рр.

ССІС --. Сучасний словник іншомовних слів : близько 20 тисячі слів і словосполучень /

Уклали: О.І. Скопненко, Т.В. Цимбалюк ; НАН України, Ін-т мовознавства
ім. О.О. Потебні. - К.: Довіра, 2006. -- 789 с.

СУМ-11 -- Словник української мови: в ЇЇ т. / АН УРСР; Інститут мовознавства

ім. О.О. Потебні. - К.: Наук. думка, 1970 -- 1980 рр.

УССОг -- Огієнко І. Український стилістичний словник : підручна книжка для ви-

оо

вчення української літературної мови / І. Огієнко. -- Львів : Видання Укра-
їнської книгарні й антикварні, 1924. -- 496 с.

. Виховниця поколінь Константина Малицька: громадська діячка, педагог, письменниця. --

Торонто : Накладом Світової Федерації Українських жіночих Організацій, 1965. -- 126 с.

. Кравченко Уляна. Замість автобіографії. Твори. -- Т. ПІ. -- Коломия : Накладом «За-

гальної Книгозбірні», 1934. -- 152 с.

. Кравченко Уляна. Спогади учительки. -- Коломия : Накладом «Загальної Книгозбір-

ні», 22/Х, 1935. -- 315 с.

. Кравченко Уляна. Твори. Повне видання (у 100-річчя жіночого руху) / Зредагував

Юліян Бескид. -- Торонто : Накладом Марії Козак, 1975. -- 796 с.

. Кравченко Уляна. Розгублені листочки. -- Л. : Каменяр, 1990. -- 90 с. Бібліотечка «На

добрий вечір».

. Малицька К. З дитячих споминів // Дзвінок. -- Львів 5 марта 1903, ч. 5.
. Малицька К. Про захорони і діточі садки / Збірник «Українській дитині». -- Львів,

1921. -- Є. 12-15.

. Малицька К. На фільмі споминів // Нова Хата, 1934.--Ч9.
. Малицька К.І. Малі герої : Оповідання для дітей середнього шкільного віку / Упоряд.,

автор перед. Г.В. Дем'ян. -- Львів: Каменяр, 1991. -- 62 с.

155М 1682-3540. Українська мова, 2016, ЛО 4 119

С.П. Прняк

10.

11.

12.

13.

14,

15.

16.

17.

18.

19,

20.

21.

22.

23.

24.

25.

26.

2.

28.

29.

Франко І. Говоримо на вовка -- скажімо і за вовка // Зібрання творів у 50-ти томах. -- Т. 28.
Літературно-критичні праці (1890 -- 1892). -- К. : Наук. думка, 1980. -- С. 167--175.
Франко І. Дещо про себе самого // Зібрання творів у 50-ти томах. Літературно-критичні
праці (1897 -- 1899). -- К. : Наук. думка, 1981. -- Т.31.-- С.28--32.

Франко І. Учитель (комедія в трьох діях) // Зібрання творів у 50-ти томах. Драматичні
твори. -- К.: Наук. думка, 1979. -- Т.24. -- С. 65-123.

Грицак Я. Що нам робити зі своєю власною історією? // Львівська газета від 1.11. --
Інтернет ресурс. Режим доступу : Пієр:/ / им. Ліаоє Луїулла; Пер://бібтКа-сіїу.і п.ма/рго-
шіапи-КгаусрепКо/

Карпенко М.А., Меймескул Е.А. На стьтке культур: нетранслитерированньт6е иноязьїчньве
злементьт в идиостиле Н.В. Гоголя / М.А. Карпенко, Е.А. Меймескул // Мова і культура :
Серія «Філологія». -- К., 2000. -- Вип. 1. - Т.4: Мова і художня творчість. -- С. 220-228.
Космеда Т. Комунікативна компетенція Івана Франка : міжкультурні, інтерперсональ-
ні, риторичні виміри / Тетяна Космеда. -- Львів : ПАЇІС, 2006. -- 326с.

Лесюк М.П. Становлення і розвиток української літературної мови в Галичині : моно-
графія / Микола Лесюк. -- Івано-Франківськ : Місто НВ, 2014. -- 732 с.

Масенко Л. Вступне слово «Те, що Грушевський зробив для української історії, я зро-
бив для української мови» / У кн. : Шевельов Ю. Вибрані праці: У 2 кн. - Кн. І. Мо-
вознавство/ Упорядник Л. Масенко. -- 2-ге вид. - К.: Вид. дім «Києво- Могилянська
академія», 2009. -- 583 с. -- С. 5-25.

Матвіяс І. Взаємодія між східноукраїнським і західноукраїнським варіантами літе-
ратурної мови в кінці ХІХ і в ХХ ст. |Електронний ресурс| / Культура мови на що-
день. -- Інтернет-ресурс. Режим доступу: рійр://киїигатоуулмтіу Кіеулма/К М /раїз/
Мавагіпе50-6.раї

Мацюк Г. Прескриптивне мовознавство в Галичині (перша половина ХІХ ст.). -- Львів,
2001. -- 352 с.

Панько Т.І. Мова і нація в естетичній концепції І. Франка / Таміла Іванівна Панько. --
Львів : Світ, 1992. -- 192 с.

Селігей П.О. Мовна свідомість: Структура, типологія, виховання. -- К.: Вид. дім «Киє-
во- Могилянська академія», 2012. -- 120 с.

Сербенська О.А. Мовний світ Івана Франка : статті, роздуми, матеріали / О.А. Сер-
бенська ; Львівський національний університет імені Івана Франка. -- Львів : ЛНУ
ім. Івана Франка, 2006. -- 371 с.

Статєєва В.І. Українські письменники: Про проблеми літературної мови та мово-
знавства кінця ХІХ -- початку ХХ ст. (на матеріалах спадщини М. Коцюбинського,
Лесі Українки, Б. Грінченка та ін.) / Валентина Іванівна Статєєва ; Ужгородський дер-
жавний університет. -- Ужгород : Патент, 1997. -- 406 с.

Ткач Л. Вплив польської мови на українську літературну мову Буковини кінця ХІХ --
початку ХХ ст. (зовнішні чинники) / Людмила Ткач // Мовознавство. -- 2000). -- Мо 6. --
С.22--29.

Ткач Л.О. Українська літературна мова на Буковині в кінці ХІХ -- на початку ХХ ст. /
Людмила Ткач. -- Частина І : Матеріали до словника. -- Чернівці : Рута, 2000. --
408 с.

Ткач Л.О. Українська літературна мова на Буковині в кінці ХІХ -- на початку ХХ ст. /
Людмила Ткач. -- Частина 2 : Джерела і соціокультурні чинники розвитку. -- Чернів-
ці: Книги -- ХХІ, 2007. -- 704 с.

Ткач Л.О. Українська літературна мова на Буковині в кінці ХІХ -- на початку ХХ ст. /
Людмила Ткач. -- Частина 3: Буковинська фразеологія у міжмовних зв'язках та в за-
гальноукраїнському контексті. -- Чернівці : Книги -- ХХІ, 2007. -- 252 с.

Шевельов Ю. Внесок Галичини у формування української літературної мови / Юрій
Шевельов ; Наукове Товариство ім. Шевченка у Львові, Національний університет
«Києво- Могилянська академія». - К.: ВД «КМ Академія», 2003. -- 158 с.

Стабіаз 5. Згодомізкоме і гамодоме одтіапу істука -- 8осіоіеКгу / Стабіає 8їапізіам. --
ЕпсуКіореаїіа Кийшгу роїзКіе| ХХ міеки. Т. 2 Їегук роїзКі роа гедакКсіа /еггего ВагітійзКіе-
50. -- М/госіаму : Міедта а киїига, 1993. - - 5.223 -- 241.

120 155 1682-3540. Українська мова, 2016, Мо 4

Мовні портрети української галицької інтелігенції...

30. Мафу 5іомпік уссука роїізкіеєо / Вед. Е. 5обої. -- УМ/агзгама: Уудаутпісімо пайКоме РМУ/М,
1993. -- Муа. стіепіопе і роргаміопе. -- 1181 5.

31. Иаіссак В. Воіа 8осіоіеКіи з7|аспескіего м длісіасі роізгстугпу // егуКі 810міайяків м/
ціесій зосіойпемізгустпут / род гедаксіа Н. КигекК. -- КгаКом : Кзісвгагпіа АКадетіска,
2012. -- 5.269 -- 279.

Статтю отримано 26.05.2016

Ууйапа Нітуак
ДгопобусП Гуап ЕтапКо 5їаге Редаєвовіса! Опіуетзіїу, Огопобусі

ІЛМСОІ1ЗТІС РОБКТЕЛІТ5 ОЕ ОКВАТХІАМ САЦІСІТАМ ПХТЕШЕСТОАІЗ:
ОГУАМА ККЕЛАУСНЕМКО, КОМ5ТАМТУМА МАТУТУЗКА, ТУАМ ЕКАМКО

Тпе агіїсіе ргезепіз а тоде! оГ8осіоїесі ОКгаїпіап Саїсіап іптеПесіпаїз уПрісі регзопійед Пп-
виізкіс рогігаїїз ої ГЛуапа КгауспепКо, Копзіаптупа МаїуїзКа, Гуап ЕгапКо. ІЛпєціяїйс Кса-
хаге5 ої Ше ехесийоп ої "Бе | Кгаїпіап іптеПесіцаїз іп згадацоп Їтог Ре Ппецізіїс рогігаї ої
Фе іпдіуідца! го Пе 5осіоіесі ої Іапецаєє аз а рогігаїг об а рагіісшаг 58осіа! єгопр аге рго-
ровед.

Кеутопмаз: (Кгаїпіап Саїсіап іпіеПестиаі, Ііпеиізііс регзопаійу, Іпеиізіїс сопусіоизпез5, Ппецізїїс
ронтаїй, іаїоіесі, 5осіоіесі, Казтет Саїісіа.

Ж. Мовна мозаїка
ЗУСТРІТИСЯ У СМІЛІ ЧИ СМІЛІЙ?

Один пропонує зустрітися у Смілі чи Вільшані, інший виправляє -- у Смілій або Віль-
шаній. А як потрібно відмінювати назви міст, містечок, сіл відприкметникового по-
ходження на зразок Сміла, Вільшана і под. Якщо зважати лише на правило, викладене
в пункті 3 9 112. Відмінювання географічних назв чинного «Українського правопису»,
то -- як звичайні прикметники, тобто: Р. в. Смілої, Вільшаної, Д, в. Смілій, Вільшаній,
3. в. Смілу, Вільшану, О. в. Смілою, Вільшаною, М. в (у) Смілій, Вільшаній. Проте тут не
можна обмежуватися тільки цим правилом, бо в ньому не зазначено про відмінюван-
ня деяких відприкметникових топонімів із закінченнями -а, -е, які мовці перестали
сприймати як прикметники, за зразком іменників жіночого або середнього роду з
відповідними закінченнями, що засвідчує сучасна мовна практика. До таких нале-
жать і топоніми Сміла, Вільшана. Відмінювання їх як іменників жіночого роду І відмі-
ни з основою на твердий приголосний зафіксували словники географічних назв, нові
орфографічні словники, додатки до тлумачних словників та інші довідкові видання,
зокрема: Горпинич В.О. Словник географічних назв України. -- К. : Довіра, 2001. --
С. 80, 392; Великий зведений орфографічний словник сучасної української лекси-
ки. - К.; Ірпінь : Перун, 2003. -- С. 818, 860; Великий тлумачний словник сучасної
української мови. -- К.; Ірпінь : Перун, 2005. -- С. 1664, 1701; три видання «Орфо-
графічного словника української мови» (К. : Довіра, 1994, 1999, 2002) та шість видань
«Українського орфографічного словника» (К, : Довіра, 2004, 2005, 2006, 2007, 2008,
2009). Це дає підстави констатувати, що словники української мови, грунтуючись
загалом на правилах «Українського правопису», у багатьох правописних питаннях
повніші, докладніші, об'єктивніше відбивають новітні тенденції сучасної української
орфографічної практики.

Отже, топоніми Сміла, Вільшана і под. потрібно відмінювати як іменники жіночо-
го роду І відміни з основою на твердий приголосний: Н. в. Сміла, Вільшана, Р. в. Сміли,
Вільшани, Д. в. Смілі, Вільшані, 3. в. Смілу, Вільшану, О. в. Смілою, Вільшаною, М. в. (у)
Смілі, Вільшані, Кл. в. Сміло, Вільшано.

1 Катерина Городенська

155М 1682-3540. Українська мова, 2016, Ло 4 121

122

УДК 81 1.161.2:81/282--366

Галина Сікора
Інститут української мови НАН України, м. Київ

ТЕКСТ МІСТА ЯК ЛІНГВІСТИЧНИЙ ФЕНОМЕН

До термінологічної парадигми урбанолінгвістичних досліджень уведено тер-
мін «текст міста». Обтрунтовано його зміст як надтексту на тлі тріади
«текст -- текст міста -- місто як текст». Виявлено і доведено відмін-
ність міського тексту від тексту сільського, що пов'язано зі специфікою
лінгвістичної природи цих стратів. Виокремлено й потлумачено ознаки
тексту міста. З'ясовано роль діалектного сегменту в міському тексті.
Окреслено роль діалектної домінанти тексту міста і її значущість. Зафік-
совано та проаналізовано особливості сучасного львівського тексту.

Ключові слова: термін, міське мовлення, текст міста, діалектний міський
текст, львівський текст.

Місто як об'єкт аналізу є поліінформативним для дослід-
ників різних дисциплін, зокрема лінгвістів. Воно формує
свій мовленнєвий простір, а результатом мовленнєвої ді-
яльності його мешканців є міське мовлення, або міське
койне, -- наддіалектне утворення, що займає проміжне
місце між діалектом і літературною мовою. Як одна з най-
важливіших форм існування мови міське мовлення об'єд-
нує різні форми її побутування: літературне мовлення,
міське просторіччя, діалектне мовлення, мовлення окре-
мих соціальних, професійних, молодіжних груп. У струк-
турі загальнонародних мов статус міського койне щодо лі-
тературного стандарту є специфічним: з одного боку, воно
перебуває на функціональній периферії, а з іншого -- ста-
новить основу літературних мов.

Сучасний науковий процес репрезентує поширення й
утвердження урбаністики як універсальної багатоаспектної
теми в багатьох дисциплінах, а урбанолінгвістика сьогод-
ні становить пріоритетний напрямок лінгвістичних студій.
Стрімкий розвиток досліджень міського мовлення розгор-

О Г.В. СІКОРА, 2016

155 1682-3540. Українська мова, 2016, Мо 4

Текст міста як лінгвістичний феномен

тається в різноманітних дослідницьких контекстах, його визначає ідея
тісного взаємозв'язку з іншими гуманітарними дисциплінами. Залучення
дослідниками міського мовлення наукових надбань інших наук зумовле-
не складністю його стратифікації, багаторівневістю та варіантністю струк-
турної організації.

Для сучасних студій різних галузей гуманітарного знання характерне
зацікавлення до аналізу тексту. «Текст, -- писав М.М. Бахтін, -- пер-
винна данність (реальність) і вихідна точка будь-якої гуманітарної дис-
ципліни. Конгломерат різнорідних знань і методів, що називається філо-
логією, лінгвістикою, літературознавством, наукознавством і т. д. Вихо-
дячи з тексту, вони бредуть у різні напрямки, вихоплюють різнорідні
шматки природи, суспільного життя, психіки, історії, об'єднують їх то
каузальними, то смисловими зв'язками, перемішують констатації з оцін-
ками» |2: 292|. Отже, оскільки поняття тексту перебуває на перетині різ-
них дисциплін: історії, психології, філософії, літературознавства, культу-
рології, етнографії та лінгвістики, зокрема діалектології, стилістики, со-
ціолінгвістики, когнітивної лінгвістики, психолінгвістики, -- то й при
визначенні його змісту застосовують різні підходи й методи досліджен-
ня, що зумовлює його численні тлумачення.

Для мовознавця насамперед цінною є лінгвальна сутність тексту,
що «потребує комплексного, всебічного вивчення на інтегральній осно-
ві» | 13: 4|, саме тому «до нього потрібно застосовувати основні поняття
лінгвістичної науки» |4: 3|. Первісно поняття «текст» покривало тільки
зразки писемної форми мови |Там само: 14|, а розуміння тексту як пев-
ного утворення усної реалізації мови розвинулося пізніше. О.О. Селіва-
нова подає таку дефініцію тексту: «Текст (від лат. іехіит -- тканина, спле-
тіння, поєднання) -- цілісна семіотична форма лінгвопсихоментальної
діяльності мовця, концептуально та структурно інтегрована, що служить
прагматичним посередником комунікації й діалогічно вбудована до се-
міотичного універсуму культури» |14: 599--600).

У сучасній діалектології, яка здебільшого скерована на дослідження
сільського мовлення, текст -- релевантне евристичне джерело лінгваль-
ної інформації, а діалектологічні дослідження проводять на підставі ши-
рокого залучення діалектних текстів, що активізує текстовий напрям
аналізу діалектної мови. За словами П.Ю. Гриценка, діалектний текст
«репрезентує реальне буття мови, склад, функції мовних одиниць, дина-
міку їх форми і змісту» |3: ХМЦ. Діалектний текст, на думку Н.О. Руснак,
є ідеальним полем для міждисциплінарних розвідок, а його дослідження
має перспективний характер | 13: 6.

Природа міської комунікації дуже неоднорідна і складна, що зумов-
лює її відмінність від менш здиференційованої сільської комунікації.
Для дослідника сільського мовлення текст -- це його усна реалізація,
усне мовлення діалектоносіїв, текстова реалізація усного мовлення. Таке
розуміння тексту є неприйнятним для дослідників міського мовлення
через його звуженість. Відповідно, в основі опозиції "сільське / міське мов-

155М 1682-3540. Українська мова, 2016, Мо 4 123

Г.В. Сікора

лення" полягає лінгвістична природа цих стратів, і ця кореляція проекту-
ється й на поняття "текст села" / "текст міста".

У сучасному науковому дискурсі поняття міського тексту вже скла-
лося, термін текст міста використовують у різнодисциплінарних та різ-
ноаспектних дослідженнях, усталеними стали терміни, що вказують на
належність досліджуваного тексту до певного міста. Історія розвитку
цього поняття бере початки з географії, історії та краєзнавства, архітек-
тури; згодом її розвивають представники тартусько-московської семіо-
тичної школи: В.М. Топоров, Ю.М. Лотман, Б.А. Успенський та їхні по-
слідовники. Об'єктом аналізу міського тексту в таких дослідженнях
обрано художню літературу про місто, зокрема її вагомі семіотичні кате-
горії: текст, символ, міф. Поняття "текст міста", яке ввів до наукового
обігу В.М. Топоров на прикладі Петербурзького тексту!, розвинулося
в загальне поняття міського тексту і сьогодні становить важливий, не-
від'ємний компонент поняттєвої парадигми багатьох сучасних наук, зок-
рема сучасних літературознавчих студій.

Сприйняття й аналіз міського мовлення також відбувається через
текст. У виокремленні тексту міста як особливого лінгвістичного об'єкта
нема необхідності, адже сьогодні в урбанолінгвістиці вже склався досвід
аналізу текстів міста: місто як об'єкт лінгвістичного аналізу чітко струк-
туровано, а численні напрямки його досліджень уже мають поважні нау-
кові здобутки. Обсяги поняття тексту міста і поняття тексту в сучасних
лінгвістичних працях не збігаються: перше значно ширше від традицій-
ного розуміння тексту в мовознавстві. Завдяки позитивній особливості
наукового дискурсу маємо можливість чіткіше дефініювати поняття з
міждисциплінарної царини, якими є місто і текст, за аналогією до по-
нять із іншої філологічної галузі. Поняття "текст міста", яке є продук-
тивним і для урбанолінгвістики, досі не введено в поняттєву парадигму
досліджень міського мовлення, хоча переймання принципів та методик
у сучасне розуміння тексту зумовило нові дослідницькі орієнтири аналі-
зу тексту міста і в лінгвістичних студіях. До цієї проблеми в україністиці
намагалася долучитися у контексті сучасного розвитку української мови
Л.І. Мацько, однак обмежилася семантико-функційним підходом |11: 30).
З огляду на вищевикладене, наше дослідження набуває особливої ак-
туальності, а увага скерована в напрямку відкритих питань, що таке
текст міста в урбанолінгвістиці та які смислові параметри дозволяють
характеризувати його як лінгвістичний феномен.

У сучасних урбанолінгвістичних дослідженнях поняття тексту ви-
користовують у формулюваннях "тексти усного розмовного міського
мовлення", "корпус текстів усного розмовного міського мовлення",
"писемні тексти". Дослідники аналізують тексти усного розмовного місь-
кого мовлення, маючи на увазі записи усного мовлення містян (аудіо- і
транскрибовані) як надійне джерело, що здатне відобразити реальний

Ї Зберігаємо авторську орфографію.

124 155 1682-3540. Українська мова, 2016, Мо 4

Текст міста як лінгвістичний феномен

стан функціонування мовлення міського соціуму; а сукупність текстів
усного мовлення мешканців міста іменують корпусом текстів усного роз-
мовного міського мовлення. Зазвичай тексти усного мовлення містян скла-
дають лише один із компонентів ширшої джерельної бази: до наукового
аналізу дослідники часто залучають різноманітні писемні тексти як до-
даткові джерела. До таких писемних текстових джерел зараховують: від-
повіді на анкети й тести, місцеві твори художньої літератури, мемуарис-
тику, публіцистику, епістолярій, документальні джерела, наукові праці
(історичні, краєзнавчі тощо) про місто чи написані місцевими авторами,
тексти урбаномікону тощо. Отже, у поняттєвій базі сучасних урбаністич-
них досліджень відсутнє розуміння тексту міста як цілості, як сукупності
усного та писемного текстів, а побутує звужене розуміння тексту -- як
усної форми реалізації мовотворчості міських мешканців чи її писемної
реалізації, що маніфестують лише одну із форм її побутування.

Розв'язання порушеної у статті проблеми актуалізує і той факт, що в
лінгвістиці немає єдиного узагальнювального терміна для позначення
всієї сукупності мовних проявів, яку породжує соціум міста. Строкату
картину створюють цілий спектр термінів і формулювань на зразок «мова
міста», «мовний побут міста», «мовний портрет міста», «лінгвопортрет
міста», «мовний образ міста», «мовний стан міста», «мовний міський
простір», «лінгвокультурний простір міста», «мова міського колективу»,
«мова міського соціуму», «народно-розмовне мовлення міста», «мовний
клімат» та ін. і визначень, що позначають вужчі поняття: «лінгвістичне
градознавство», «мовний ландшафт міста» тощо, яким властива розми-
тість, семантична і прагматична дифузність. Учені неодноразово вказу-
вали на відсутність такої загальної категорії в сучасному мовознавстві та
на необхідність коректування й уточнення цих термінологічних позна-
чень, однак ця проблема залишилася нерозв'язаною і до сьогодні.

Серед цього термінологічного розмаїття найбільшою популярністю
означений термін «мова міста», на нечіткість та невідповідність змісту
якого щодо позначуваних реалій вказує, зокрема, наявність лапок, що
часто його супроводжують. Наукову дискусію з цієї термінологічної про-
блеми розгорнули російські мовознавці. Як зазначає А.А. Юнаковська,
нечіткий термін «мова міста» (у русистиці -- «язьтк города» -- Г.С.), хочі
має певну традицію і точно визначає об'єкт дослідження, не є суворим з
теоретичного погляду |20: 80|. Лінгвісти, що оперують цим терміном, за
спостереженнями Л.О. Шкатової, використовують його швидше «як
описовий вираз, під яким розуміють не співвіднесені за обсягом понят-
тя» |19: 19). Нацю наукову проблему вказують також О.В. Красильникова
131 1 Н.О. Гайдамак |3|. Невідповідністю терміна "мова міста" змістові,
що в нього вкладають, є також його основне трактування як комплек-
сного наукового напряму, що водночас є еквівалентом поняття урбано-
лінгвістики як такої |21: 117; 22: 194|; у вужчому розумінні це поняття
позначає широкий діапазон мовних явищ, які реалізуються в мовному
просторі міста.

155М 1682-3540. Українська мова, 2016, Мо 4 125

Г.В. Сікора

Висновковою ланкою наших міркувань буде опертя на наукову гіпо-
тезу П.Ю. Гриценка про те, що текст становить модель досліджуваного
локусу. Мовознавець твердить, що "саме в тексті набір одиниць, їхні
співвідношення, функції, частотність вияву є автентичними, об'єктивно
сформованими й природно розгорнутими лінійно, що дозволяє визнати
текст за модель досліджуваної говірки, покласти його в основу моделю-
вання говірки як системи" | 18: 7|.

Отже, видається необхідним увести в науковий обіг урбанолінгвіс-
тичних досліджень поняття, що охоплює всі мовні реалії міста -- сукуп-
ність міських текстів, і позначити його вже усталеним міждисциплінар-
ним терміном текст міста, який став традиційним у різних дисциплінах.
На слушність наших міркувань вказують такі беззаперечні аргументи:
Г) відповідність цього загального терміна його компонентам: усному та
писемному міським текстам; 2) відсутність загальної категорії, яка по-
значає сукупність мовних систем і підсистем національної мови мовного
соціуму міста; 3) виконання поняттям тексту міста функції моделі міста.

Структуру тексту міста формує сукупність різних типів текстів, які
функціонують в усній та писемній реалізаціях:

І. Усна реалізація: а) усне розмовне міське мовлення: монологи (роз-
повіді), діалоги (розмовні мініатюри: мікродіалоги, ситуативні репліки),
полілоги; б) медіатекст (мовлення ЗМІ); в) неофіційна (розмовна) ан-
тропонімія -- особові імена людей, зокрема іменник, імена по батькові,
прізвища і прізвиська; г) міська неофіційна (розмовна) мікротопонімія;
д) міський фольклор; е) сучасні пісенні тексти.

П. Писемна реалізація: а) художні / нехудожні тексти -- твори уро-
дженців міста або твори про місто (твори художньої літератури, мемуа-
ристика, публіцистика, епістолярій тощо); 6) документальні джерела
(матеріали перепису населення, статистичні звіти закладів освіти та ЗМІ,
історичні коментарі, пам'ятки, архівні матеріали тощо); в) тексти урба-
номікону, що становлять ономастичний простір міста: офіційна антро-
понімія -- особові імена людей (іменник, імена по батькові, прізвища 1
прізвиська); міська мікротопонімія (офіційна): годонімія -- назви ліній-
них внутрішньоміських об'єктів (вулиць, перевулків, площ, майданів,
бульварів 1 т. д.); емпоронімія -- назви магазинів, кіосків, павільйонів, сало-
нів, торгових центрів, розважальних комплексів, залів тощо; ергонімія --
назви підприємств і закладів різного профілю; епіграфіка (вуличні тек-
сти) -- офіційна (друковані тексти афіш, плакатів, оголошень, вивісок,
стендів, реклам тощо) і неофіційна (тексти, написані містянами від руки
чи на комп'ютері, графіті).

Текст міста розуміємо як текст вищого порядку -- надтекст, -- за
аналогією до його розуміння в літературознавстві, закладеного В.М. То-
поровим. Н.О. Купіна і Г.В. Битенська одними з перших дали визначен-
ня міського надтексту як «сукупності висловлювань, текстів, обмежених
темпорально і локально, об'єднаних змістовно і ситуативно, що характе-
ризуються цілісною і модальною установкою, достатньо визначеними

126 155 1682-3540. Українська мова, 2016, Мо 4

Текст міста як лінгвістичний феномен

позиціями адресанта і адресата, з особливими критеріями нормально-
го / анормального» |9: 215|, проте така дефініція є близькою до розумін-
ня поняття текстеми, яка є лише абстрактною інваріантною одиницею
текстового рівня мови |151.

Поняття тексту набуло розширеного значення -- місто часто розгля-
дають як текст у постмодерністській культурі, зокрема в соціології, на
відміну від інших гуманітарних наук, де текст розуміють як замкнуту
структуру, яка підлягає вузькому колу інтерпретацій. Запропоноване
французьким соціальним мислителем М. де Сарто прочитання міста як
тексту |12|, що підтримали і розвинули у своєму науковому доробку його
послідовники (М. Бютор, А. Марков та ін.), розробляють і в сучасному
літературознавстві. Звичайно, що і для дослідника міського мовлення є
органічним розуміти місто як текст і читати місто як текст за анало-
гією до такого розуміння у філософії, соціолігії, літературознавстві. Ос-
мислення тексту міста як тексту, що функціонує в місті та розуміння міс-
та як тексту, якому властиве текстотворення, визначає унікальність
міського тексту й унікальність міста як об'єкта лінгвістичного досліджен-
ня і дозволяє зробити висновок, що текст породжує текст і текст функ-
ціонує в тексті.

Наші міркування уповноважують ствердити, що текст міста як
текст вищого порядку (надтекст) -- це лінгвістичний феномен з потуж-
ною поліінформативною силою, складною архітектонікою; функційно варі-
ативне ціле, скомпоноване з множини співіснуючих у діахронії та синхронії
неоднорідних за своєю природою текстів (усних і письмових, кодифікованих
і розмовних діалектних), що становлять органічно взаємопов'язану і взає-
мозумовлену єдність (текстову єдність) та функціонують у єдиному місь-
кому просторі як вияв мовної та загальнокультурної компетенції містян, і
які об'єднує єдина діалектна база. Діалектну базу тексту міста формують
його диференційні локальні ознаки, що становлять діалектну домінанту
(ДД), яка забезпечує інтегрованість структури і якій властивий менший
чи більший ступінь вираження. Багатогранному поняттю міського текс-
ту не властиві інваріантні та варіантні зразки текстів, оскільки будь-який
різновид тексту творить компонент складного цілого.

Зауважимо, що запропоноване розуміння тексту міста як модельова-
ної узагальненої системи в її різноплановій текстовій реалізації умож-
ливлює розмежування вузького та широкого розуміння тексту: воно є
ширшим, ніж у літературознавстві, де базується лише на одному компо-
ненті текстової тканини міста -- художній літературі.

З'ясування змісту поняття «текст міста» передбачає виокремлення і
тлумачення його характерних ознак у вже відомій системі лінгвістичних
понять. Міському текстові як структурно інтегрованому явищу прита-
манна ознака полікомпонентності. Властивість тексту міста бути надтек-
стом породжує його надтекстуальність -- вищість над текстами, сукуп-
ність яких він складає. Протилежні ознаки тексту міста автотекстуаль-
ність та інтертекстуальність (просторова текстуальність) визначають

155М 1682-3540. Українська мова, 2016, Мо 4 127

Г.В. Сікора

відсутність або наявність міжтекстової взаємодії, оскільки текстові міста
властиві, з одного боку, закритість структури, з іншого -- її відкритість;
до уваги беруться показники інтертекстуальних зв'язків. Ці ознаки ви-
пливають з аналізу проблеми межі тексту міста, зокрема проблеми мож-
ливих зміщень його просторових меж шляхом застосування порівняль-
ного аналізу, наслідком чого є з'ясування спільного з текстами інших
міст через застосування прийому зіставлення -- "прочитання" тексту
міста у зіставленні з текстами(ом) інших(ого) міст(а). Це дозволить роз-
різняти міські тексти-донори і тексти-реципієнти, виявити й дослідити
міжтекстову взаємодію, інтертекстові засоби та зони. Різновидами інтер-
текстуальності є міжмовна і міждіалектна інтертекстуалізація. Для текс-
тів сучасних міст України властива міжмовна інтертекстуалізація, зу-
мовлена впливом англійської мови, зокрема для міської емпоронімії та
ергонімії. Здатність тексту міста бути частиною більшого цілого визна-
чає його гіпертекстовість, що відбувається за умови потужного впливу
тексту міста з високим статусом на довкілля, більші ареали, його здат-
ність бути основою варіанта літературної мови, літературного стандарту
тощо. У можливості розуміння міста як тексту і тексту міста як тексту,
що функціонує в місті, полягає двоплановість нашого об'єкта. В основу
двоплощинності тексту міста покладено його функціонування у двох пло-
щинах: в усній та письмовій формі. Тексту міста, як і тексту села власти-
ва двовимірність, оскільки його функціонування розгортається від діа-
хронії до синхронії.

Міський текст виступає маніфестантом коду культури, зумовленого
культурою містян і репрезентованого «в семіотичних системах природ-
ної мови, мистецтва, обрядів, звичаїв, вірувань, а також у нормах моралі,
поведінці членів етнічної спільноти» |17: 220). Складовою цього коду є
мовний код (усний та писемний) -- система знаків, що обов'язково су-
проводжує місто, і якому властива своєрідність та семантична зв'язність
усіх його компонентів, що досягається способами т. зв. мовного кодуван-
ня; володіння мовним кодом певного міста передбачає оволодіння його
системою знаків. Для міста в межах цього коду властиве також переми-
кання кодів (підкодів «загального» коду) під час спілкування його меш-
канців як «комунікативна стратегія переходу адресанта на мовний ре-
гістр адресата з метою досягнення кооперативного результату» |16: 456.

Локальна обмеженість тексту міста, наявність ДД, коду культури, зо-
крема мовного коду, зумовлює гомогенність міського тексту, яку можна
означити як відносну. /гтерогенність тексту міста пов'язана з його нео-
днорідністю, що підтверджує, зокрема, висловлювання Ю.М. Лотмана,
який порівнював місто із казаном «по-різному влаштованих гетероген-
них текстів і кодів, які належать різним мовам 1 різним рівням» |10: 3251.

Високий ступінь варіантності мовних засобів у міському тексті, зу-
мовлених складною стратифікацією міського соціуму, тісною взаємоді-
єю з різними ідіомами та функційним різноманіттям варіантів структури
міського койне, на які впливають комунікативні сфери функціонування

128 155 1682-3540. Українська мова, 2016, Мо 4

Текст міста як лінгвістичний феномен

та різний ступінь володіння літературною нормою, зумовлює поліварі-
антність тексту міста, на противагу монолітнішому в цьому плані тексту
сільському. На тлі поліваріантності простежується особлива спеціаліза-
ція засобів у міському тексті, що їх використовують у різних комуніка-
тивних ситуаціях.

Обов'язковими для всіх міст є такі ознаки, як полікомпонентність,
надтекстуальність, автотекстуальність, двоплощинність, двовимірність,
гетерогенність і гомогенність, код культури, на відміну від здатності до
інтертекстуальності, гіпертекстовості, які властиві здебільшого тільки
великим містам; по-різному можуть виявлятися гетерогенність та гомо-
генність міського тексту. Частина текстових ознак у різні історичні пері-
оди під дією різноманітних екстралінгвістичних факторів може посла-
блюватися чи актуалізуватися, зокрема це стосується коду культури, мов-
ного коду та ДД.

В основі розуміння тексту міста лежить його модель, культуромовна
матриця. Оскільки саме слово "текст" безпосередньо означає тканину,
сплетіння, поєднання, то для дослідника тексту міста важливо встанови-
ти, що з'єднується, як і чому. Саме тому лінгвістичне дослідження тексту
міста передбачає аналіз його складових, з'ясування чинників, що моди-
фікують міський текст, виявлення Й аналіз внутрішньоструктурних транс-
формацій. Комплексне моделювання тексту міста як надтексту передба-
чає осмислення його специфіки та з'ясування таких наукових проблем,
як текст міста й епоха, текст міста і суспільство, текст міста і культу-
ра, текст міста і літературний стандарт, текст міста і ДД, текст міс-
та і діалектний міський текст, текст міста і його межа із залученням до
наукового аналізу всього текстового масиву, що продукує місто.

Центральним поняттям тексту міста для лінгвістів є ДД, яке покла-
дено в основу студій із діалектології міста як одного із напрямків урба-
ністичних досліджень. ДД реалізується у диференційних діалектних ри-
сах (ДДР) на різних мовних рівнях і породжує діалектний текст міста,
дослідження якого є особливо значущими. Основними лінгвістичними
проблемами дослідження діалектного міського тексту є: І) виявлення
співвідношень літературного і діалектного сегментів у міському просто-
рі; 2) визначення ДДР та простеження їхнього функціонування в коре-
ляції з соціальними характеристиками мовців; 3) з'ясування статусу ДДР,
тобто їхньої ідіомної належності; 4) окреслення ролі ДДР як лінгвомоде-
лювальних координат для ієрархічно вищих ідіомів (варіант літературної
мови, літературний стандарт); 5) аналіз сфер та меж його поширення.

Розглянемо особливості сучасного тексту Львова. У сучасній украї-
ністиці текст, який функціонує в соціумі Львова, означено як львівський
текст |: 7). Львівський текст репрезентує соціально-історичну катего-
рію, лінгвокультурний феномен, якому властиві як загальні, так і специ-
фічні ознаки міського тексту. Базою для львівського тексту є рідна діа-
лектна система -- наддністрянський говір, а діалектний і літературний
сегменти переплітаються в єдиний комплекс.

155М 1682-3540. Українська мова, 2016, Мо 4 129

Г.В. Сікора

Розвиток сучасного львівського тексту визначає актуалізація ДД, яка
бере початки з кінця 90-х років минулого століття і динамічно розгорта-
ється й досі, що пов'язано не тільки з активними міграційними процеса-
ми сільського населення із ближнього й дальнього довкілля в місто, а й
зі зростанням статусу діалектної мови в сучасному суспільстві. Актуалі-
зація ДД поширюється на такі сфери міського тексту: писемні твори,
урбаномікон, пісенні тексти львівських співаків та гуртів, -- підвищуючи
значущість діалектного тексту міста.

Однією з основних прикмет сучасного львівського тексту є тенден-
ція до взаємозближення й утворення тісніших взаємозв'язків між усним та
письмовим текстами (і навіть їхньої лінгвістичної тотожності) внаслідок
дії ДД, що виявляється в більшому ступені насиченості останнього ДДР.
Це призводить до часткового стирання опозиції "текст письмовий /
текст усний", коли трансформація писемних текстів відбувається шля-
хом репродукції усного діалектного мовлення, а літературні тексти ста-
ють текстами діалектними. Характерно, що це поширюється як на ху-
дожні так і нехудожні тексти: мемуарні, публіцистичні, краєзнавчі твори
тощо. Якщо в попередні історичні епохи ДДР використовували як засіб
стилізації мовлення дійових персонажів художніх творів, засіб типізації
героїв, увиразнення їхнього індивідуалізованого мовлення, то сучасна
писемна традиція Львова продукує пласт писемних текстів, які є зразка-
ми усного діалектного мовлення городян. Отже, сучасний стан львів-
ського тексту, зокрема його писемна реалізація, відрізняється від мовної
ситуації середини -- кінця ХХ ст., коли особливості мовлення діалекто-
носіїв відбивали лише автентичні тексти, на противагу текстам писем-
ним, які не фіксували їх або ж засвідчували лише зрідка |б: 8.

Актуалізація ДД, тобто розширення сфер функціонування діалек-
тного міського тексту становить один із напрямків розвитку сучасного
львівського урбаномікону, зокрема ергонімії, підгрунтям чого є контрастне
спрямування пострадянської доби до глибшого, дорадянського історич-
ного минулого міста, підкреслення неповторного колориту міста, що
є визначальним фактором національно-культурного збереження само-
ідентичності львів'ян. Діалектний сегмент текстової тканини львівського
тексту творять такі ергоніми, як назви кав'ярень -- каварень, кнайп, цуке-
рень, зокрема «Бандерівська пательня», «Бульба», чоколядова кав'ярня
«Золотий Дукат», «Зупка-канапка», «Кава на шпалер», «Кавалєрка»,
«КРЕДЕНС-КАФЕ» («ККЕРЕМ5-КАБНБ»), «Лігумінка», «На бамбетлі»,
«Рантка», «Родзинка люксична», «Родзинка», «Теплий П'єц», «У пані
Стефці», «Фацет», «Фраєрка», «Францішка», «Цвібак», «Цукерня», «Цук-
рарка»; ресторанів -- ресторацій: «Бальова саля», «Гальба», «Гасова лям-
па», «Перша кляса», «Перша львівська грильова ресторація м'яса і спра-
ведливости», ресторан-пивоварня «Кумпель», мережа ресторанів «Фест»;
пабів: «Берлін. Лємберг» («Віетіїп. Гетреге»), «Бігос», «Когут»; продук-
тових магазинів: «ДІДО. Правдива їжа», «Конфітюр», «Буденні бомбо-
ни», «Чоколядка»; пекарень: «Рурмайстер», «У цьоці Рузі», «Перша місь-

130 155М 1682-3540. Українська мова, 2016, Мо 4

Текст міста як лінгвістичний феномен

ка пекарня сирників та штруделів «Львівські пляцки» та ін. Характерно,
що меню в таких закладах, яке пропонує найкращі страви галицької, 30-
крема львівської кухні, маніфестує діалектну локальну лексику. Такий
напрям ергонімної номінації творить неповторний колорит міста, вико-
нує рекламну функцію, в основі якої -- привернення уваги до об'єкта,
його оригінальності та неповторності. За нашими спостереженнями, дія
ДД найбільше виявляється в номінаціях сфери громадського харчування
та відпочинку, що пов'язано з високим ступенем насиченості мовлення
львів'ян локалізмами тематичної групи назв страв, продуктів харчуван-
ня, спецій, напоїв. Меншою мірою цю тенденцію ДД спостережено в ін-
ших сфер ергонімії.

Популярною не тільки у Львові, а й в Україні та поза її межами є пі-
сенна творчість львівських музикантів, тексти пісень яких маніфесту-
ють діалектне львівське мовлення. Цей напрям у музиці реалізовували
за період незалежності України рок-групи: «Вуйки», «Брати Гадюкіни»,
«Мертвий Півень», «Океан Ельзи», «200 Воуз8», «Лесик Вапа»; відомі
виконавці-львів'яни: Віктор Морозов, Кузьма Скрябін, Святослав Ва-
карчук, Лесик Дацюк та ін. Особливо продуктивно працює колектив
«Батяр-бенд «Галичина»», який випустив альбоми: «Тильку ві Львові» із
передвоєнними піснями легендарних львівських батярів початку ХХ ст.
у текстовій редакції Ю. Винничука; «Серце батяра», «Батярський блюз»
із пісенним стилізованим авторським матеріалом у виконанні відомого
львівського барда Віктора Морозова.

Вагому роль у популяризації діалектної львівської лексики як у Льво-
ві, так і поза його межами відіграв словник діалектологів відділу україн-
ської мови Інституту українознавства імені І. Крип'якевича Н. Хобзей,
К. Сімович, Т. Ястремської, Г. Дидик-Меуш «Лексикон львівський: по-
важно і на жарт», який у 2009 р. став володарем гран-прі на ХУМІ Міжна-
родному книжковому ярмарку «Форум видавців у Львові» і був двічі пе-
ревиданий (2012, 2015 рр.).

Однією зі значущих особливостей функціонування сучасного львів-
ського тексту є прогресування інтертекстуальності, що виявляється в
його інтеграції -- впливові на тексти інших міст, коли засобом міжтек-
стового зв'язку виступає ДД. Ширше цей процес означає міжкодовий
перехід культури, вужче -- часткове переконструювання кодів міст-
реципієнтів внаслідок представлення однієї кодової системи в іншій. За
таких умов львівський текст, а зокрема львівський діалектний текст ви-
конує функцію тексту-донора, зумовлюючи зсув поняття норми сучас-
ної української літературної мови внаслідок дії західноукраїнського (га-
лицького) варіанта літературної мови, основою якого є львівський текст.
Таке явище спостерігаємо в усній та писемній реалізації сучасного київ-
ського тексту, на який чинить потужний вплив львівський текст. Внаслі-
док органічного входження львівського тексту у структуру тексту Києва
відбувається його часткове переконструювання, а інтертекстуальними
стають такі зони: 1) усне розмовне мовлення, зокрема мовлення ЗМІ та у

155М 1682-3540. Українська мова, 2016, Мо 4 131

Г.В. Сікора

сферах утвердження соціального престижу української мови як держав-
ної та її культивування як зразка офіційного спілкування: освіти, науки,
культури, державного управління; 2) молодіжний сленг; 3) антропонімія;
4) книжкова продукція львівських видавництв, популяризована, зокре-
ма, щорічним Міжнародним книжковим ярмарком «Форум видавців у
Львові»; 5) урбанонімія.

Внаслідок активних міграційних процесів кінця ХХ ст. і до сьогодні,
зумовлених прагненням здобути освіту чи працевлаштуватися, львів'я-
ни та мешканці Львівщини стали важливою складовою інтелектуаль-
ної еліти Києва. Українське розмовне мовлення львів'ян, що є носіями
львівського койне, сприймається як мовлення еталонне та зразкове і
стає орієнтиром у формуванні мовних навичок як киян, так і представ-
ників інших регіонів України, зокрема російськомовних громадян зі
Сходу. Студенти-львів'яни, що здобувають освіту в столиці, беруть ак-
тивну участь у формуванні молодіжного сленгу Києва. Вихідці із Захід-
ної України, зокрема львів'яни, сприяли моді на імена із «західним» ко-
лоритом: Назар, Зоряна, Марта, Остап, Соломія, Стефанія, Роксолана
та ін., які належать до категорії рідкісних у столиці. Це складає одну із
тенденцій у формуванні сучасного київського антропонімікону.

Інтертекстуальні функції виконують такі складові львівського тексту,
які ввійшли в урбаномікон київського тексту: а) урбаноніми з опорою на
лексичні маркери, серед яких популярними є ті, що містять найяскраві-
ші маркери львівського мовного етикету, зокрема лексеми пан, пані, пан-
ночка, панянка; б) урбаноніми із означенням львівський; в) урбаноніми із
назвою міста, зокрема Львів, Гетбеге. Інтеграцію львівського тексту в
текст Києва ілюструють ергоніми: 1) назви магазинів, наприклад «Вели-
ка Пані», «Пані», «Панянка», «Панночка»; магазин-кафе «Наливки зі
Львова»; кавово-шоколадна крамниця «Чоколядка»; 2) назви закладів
відпочинку і громадського харчування, зокрема караоке-бар «Панноч-
ка», бістро «Пані Олеся», мережа кав'ярень «Львівська майстерня шоко-
ладу», мережа міні-кав'ярень «Львівська кав'ярня», «Перша міська пе-
карня сирників та штруделів і кав'ярня «Львівські пляцки», пекарня-
кав'ярня «Галицький струдель», чоколядова кав'ярня «Золотий дукат»,
мережа кав'ярень «Ваша Львівська Кав'ярня»; гриль-кафе «Панночка»,
кафе-ресторан «ПАНночка»; ресторан-кав'ярня «Місто Лева (Львів-
ський світ кави та кухні)», львівська ресторація «Тетіегте», цукерня
«Ваниль»?, кав'ярня «Горнятко»; 3) назви аптек, салонів краси, перука-
рень тощо, зокрема мережа аптечних маркетів «Пані Аптека»; салон за-
чісок «У пані Грини»; салони краси «Пані Краса», «Панночка»; компанія
з ремонту і продажу авторадіаторів СТО ЧП «Панночка» та ін.; 4) годоні-
ми, зокрема Львівська вулиця, Львівська площа, Галицька вулиця; стан-
ція метро «Львівська брама»; 5) назви громадських організацій, товариств
тощо, зокрема Львівське товариство у Києві (Львів'яни У Києві / ВКонтакте),

2 Не змінюємо автентичної назви.

132 155 1682-3540. Українська мова, 2016, Мо 4

Текст міста як лінгвістичний феномен

спільнота «Дні Львова у Києві» / КасербоокК; 5) назви святкових заходів
тощо, зокрема Дні Львова у Києві («Відчуй Львів!» у Мистецькому Арсе-
налі) та їн.

Виробляючи концептуальні засади теорії тексту міста як лінгвістич-
ного феномена в урбанолінгвістиці, ми спиралися на сучасні надбання
гуманітарної науки. В основу розуміння тексту міста як надтексту покла-
дено матрицю моделі міста. Вибраний аспект дослідження зобов'язав
окреслити широкий науковий діапазон проаналізованої тріади "текст --
текст міста (надтекст) -- місто як текст", центральною ланкою якої є текст
міста; спонукав з'ясувати його природу, структуру, ознаки. Теоретичне
обгрунтування поняття тексту міста, вужче -- діалектного міського текс-
ту, уможливило виявити і проаналізувати його роль у соціальному кому-
нікативному просторі, що реалізовано на прикладі львівського тексту.

Підсумовуючи, варто зауважити, що запропоноване теоретичне ос-
мислення змісту поняття «текст міста» в урбанолінгвістичному контексті
розширює, по-перше, горизонти його функціонування, а по-друге, --
наукові обрії сучасної урбанолінгвістики та герменевтики. Аналіз тексту
міста як особлива область наукового знання, один із новітніх напрямків
дослідження мови міста у функційному аспекті, передбачатиме розв'я-
зання невирішених наукових проблем щодо текстів міст України: 1) ком-
плексний аналіз із урахуванням ДД, зокрема ДДІ; 2) їхній зіставний ана-
ліз, що уможливить з'ясування їхньої типології; 3) виявлення міжтекс-
тових взаємодій.

Сучасне місто -- це багатоаспектний феномен. Лінгвістичним фено-
меном є текст, що формує феномен тексту міста. Якщо феномен тексту
полягає в його багатоаспектності та міждисциплінарності, то феномен
тексту міста визначає складна стратифікаційно-функційна лінгвістична
природа міського соціуму, ідея об'єктивного відображення мовного світу
міста в міському тексті та розуміння міста як тексту.

1. Андрусів С.М. Модус національної ідентичності : Львівський текст 30-х років ХХ ст. --
Львів, Тернопіль, 2000. -- 340 с.

2. Бахтин М.М. Зстетика словесного творчества / Сост. С.Г. Бочаров, примеч. С.С. Аве-
ринцев и С.Г. Бочаров. -- М., 1979. - - 424с.

3. Гайдамак Н.А. Диалектизмь как составная часть народно-разговорной речи совре-
менного города : На материале речи жителей г. Омска : дис. ... к. филол. н: 10.02.01. --
Омск, 2003. -- 271 с.

4. Гальперин Й.Р. Текст как обьект лингвистического исследования. ИЗзд, 5-е, стереотип-
ное. -- М., 2006, -- 144 с.

5. Гриценко П. Тексти як джерело дослідження українських говірок Румунії // Павлюк М.,
Робчук І. Українські говори Румунії. Діалектні тексти. -- Едмонтон; Львів; Нью-Йорк;
Торонто. -- 2003. -- С. 1-ХМІ.

6. Гриценко П. Тексти як джерело дослідження чорнобильських говірок // Говірки Чор-
нобильської зони. Тексти. -- К., 1996. -- С. 7-16.

7. Євстаф'євич Н.С. Львів як континуальний і просторовий надтекст у прозі письмен-
ників літературного угруповання «Дванадцятка» // Актуальні проблеми слов'ян-
ської філології. Серія: Лінгвістика і літературознавство : Міжвуз. зб. наук. ст. 2010. --
Вип. ХХПІ. - Ч. 1.-- С. 26-33.

155М 1682-3540. Українська мова, 2016, ЛО 4 133

Г.В. Сікора

8. Красильникова Е.В. Язьтк города как лингвистическая проблема // Живая речь ураль-
ского города. -- Свердловок, 1988. -- С. 5-18.

9. Купина Н.А., Битенская Г.В. Сверхтекст и его разновидности // Человек -- Текст --
Культура: коллективная монография. -- Екатеринбург, 1994. -- С. 214-233.

10. Лотман Ю.М. Семиосфера : Культура и взрьв. Внутри мьслящих миров. Статьи. Ис-
следования. Заметки. СПО., -- 2000. -- 704 с.

1. Мацько Л. Семантико-функціональні аспекти тексту міста // Дивослово. -- Мо 11 (620),
2008.-- С. 30-33.

12. Сарто Мишель де. Практика повседневной жизни. |Електронний ресурс|. Режим до-
ступу : Пер: / /мумими. і піеїго8.ги /раб/Рговпогі5/1(20) 2010/7.раб

13. Руснак Н.О. Лінгвокогнітивні та прагматичні виміри діалектних текстів буковинських
говірок: монографія. -- Чернівці, 2009. -- 448 с.

14. Селіванова О. Текст // Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія. -- Полтава,
2006. -- С. 599-601.

15. Селіванова О. Текстема // Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія. -- Пол-
тава, 2006. -- С. 601-602.

16. Селіванова О. Перемикання кодів // Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопе-
дія. -- Полтава, 2006. -- С. 456.

17. Селіванова 0. Код культури // Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія. --
Полтава, 2006. -- С. 220-221.

18. Український діалектний фонофонд / П.Ю. Гриценко, О.А. Малахівська, М.В. Поіс-
тогова. -- К., 2004. -- 168 с.

19. Шкатова Л.А. Специфика городского общения // Живая речь уральского города. --
Свердловск, 1988.-- С. 19-28.

20. Юнаковская А.А. Социальная дифференциация язька города (проблемьт и перспекти-
вьі) // Филол. ежегодник. -- 1998. -- Вьшт. 2. |лектронньтй ресурсі. Режим доступа:
пор: / /ммумулапіуег.отяк.8и/ їгиду/ ПІ е/п/п2/ ипакохЛіті

21. Юнаковская А.А. «Язьк города»: основньге компоненть и их функционирование (на
материале г. Омска) // Гуманитарньй вектор. Серия: Педагогика, психология. --
2010. -- Мо 3. -- С. 116-121.

22. Юнаковская А.А. «Язьїк города» как лингвистическая проблема // Вестник Ом. ГУ. --
2011.-- Мо 3.-- С. 193--197.

Статтю отримано 29.03.2016

Саїупа УїКома
Пазійтите ої Пе ЮКгаїпіап І апвцаєе ої Магопа! Асадету ої 5сіепсез ої | Ктаїпе, Куїм

ТНЕ ТЕХТ ОЕТНЕСІТУ А5 А ПМСОІЗТІС РНЕМОМЕМОМ

ТПре згиду ргомідез ап апзмег Гог Пе диезііоп: уураї і5 а їехі оре сіїу іп пиграп Ппецізіїся апа
уутрісП зетапіїс рагатеїетя аПом/ сПагасіегітіпя, ії а8 а Ппецізіїс ррепотепоп.

Те дїйегепсез Бебмееп игбап апа гига! Іехіз аге геусаїсд апа ргоуей, мПрісП геіатез го зресіїїс
Ппеиізсіс патиге ої (резе 8ігаїа.

А їегт зиретехі -- ре сіу їехі а5 ре їехі оре рієрезі огаег -- і5 іпітодисед го Ре їегтіпо-
Іовіса! рагадівт ої игбап Ппеціяійс гезеагсі, соуегіпе ай таїп Ппеціяцс геайіез ої Пе сіїу -
Фе соптрігех ої сібу їехіз, апа її і5 плагкед мії ре аїгеаду езгабіізпед іптегаїдсірійпагу їегт --
техі о) те сйїу. 5еп8е ої Різ Теги 15 зиб5їапііатед оп ре Баскегоцпа ої їПе ігіад "Техі -- ехі ої
Фе сіку -- сіку аз а їехі". Ассогдіпе 0 ре ашірог'я дейпіцоп, їехі оїПе сігу і5 а ттодсісд деп-
егайтед зузіет, Базед оп: 1) соппріїапсе ої Бе єепега! кеглі у/їсВ іїз сотропепіз: ога! апа
уугійеп Іехі ої ре сту; 2) ІасК ої бепегаї! саїегогу, мПпісп депоїез а сопаріех ої Іапемаєе 5уз-
їетя апд 5ибзузіетя ої пе пайопа! Іапепаєе ої ре 5реесі 5осіегу ої Ре сіїу; 3) регіогтапсе
опе Типспіоп ої сіїу плодеі! Бу ре Тег гехі о/ те сіїу.

ТПре Іеашшгез ої Ре їехі ої (Бе сіїу аге дегегтіпед апа дїзсіпеціянеай: ТРе гос ої Ре гига! діа-
Іссі зевтепі іп сіїу їехі із дейпеад. Вазіс Ппеціяйс ргобіетя ої (ре гезсагсп ої игбап дїіаїіесі
техі ої ре сіку апа гоіе ої Пе дїаїесі дотіпапі ої Ре Техі ої Ре сіїу аїопе міїВ ії8 зіспійсапсе
аге оційпед.

134 155 1682-3540. Українська мова, 2016, Мо 4

Текст міста як лінгвістичний феномен

ТПре ТГеагигез ої тодегп Імім їехі аге йхед апа апаїугед; (Пеу аге сацзед Бу таїп5ігеатіпе ої
Фе аїіаіесі Іапеиаєе, і.е. Ше ехрапзіоп ої Гипсіїоп агеаз ої Імім дїіаіесі їехі. Кеагиге8 ої тод-
егп Імім їехі аге геусаїсд: а) гепдепсу їо гарргоспетепі апа езгабіїзптепі ої сіовег геіайоп-
5рір8 Бегмееп ога! апа мутійеп Іехіз; Б) Ше ейесі оп Ре (ехіз ої оїПег сійіе5, іп рагіїсиіаг, оп
Куїу їехі.

Те сопсизіоп 15 таде їБаї рпепотепоп ої їРе ехі ої Пе сіїу і5 деїегтіпед бу ре сопарії-
сагед 5ігаїійсайоп-Гипснопа! Ппеціяйс пагиге ої Пе сігу 5осіету, ідеа ої обіесіїме геПесіїоп ої
Ппеиізкіс геаШу ої Ре сіїу іп ре їехі ої Пе сігу апа ипдегзтападїпе ог а сіїу аз а їехі.

Кеутомаз: ект, игБап уреесп, їехі ор їне сії, аїаесі игбап техі, Іміу іехі.

Мовна мозаїка

ВІДПРАВНИЙ і ЙОГО СИНОНІМИ

У наукових та інших текстах нерідко читаємо: відправне положення, відправний прин-
цип, відправна теза, відправна точка, відправна база (основа), відправний момент, від-
правний пункт руху тощо. Прикметник відправний набув поширення в українській мові
насамперед під впливом російського прикметника отиправной, поєднаного з іменни-
ками у стійких словосполученнях, пор.: отрпавное положение, отправной принцип, от-
правной тезис, отправная точка, отправная база, отправной момент, отправной пункт
движения. Щоб уникнути неорганічних та одноманітних уживань, потрібно замінити
відправний у названих словосполученнях точнішими прикметникововими синоніма-
ми, пор.: вихідне (базове, засадниче) положення замість відправне положення; вихідний
(базовий, засадничий) принцип замість відправний принцип; вихідна (базова) теза замість
відправна теза; вихідна (первинна, первісна, твірна) база (основа) замість відправна база
(основа); початковий момент замість відправний момент; вихідний пункт руху замість
відправний пункт руху.

Отже, замість відправний у словосполученнях уживайте синонімічні прикмет-
ники вихідний, базовий, засадничий, початковий, первинний, первісний, твірний та ін.,
зважаючи на властиві їм значеннеєві відтінки.

М Катерина Городенська

155М 1682-3540. Українська мова, 2016, Мо 4 135

136

УДК 811.161.2 373.7

Федір Прилипко

Інститут української мови НАН України, м. Київ

ЕТИКЕТНІ КОМУНІКЕМИ В СУЧАСНІЙ |
УКРАЇНСЬКОМОВНІЙ МУЛЬТИПЛІКАЦІЇ

У статті відзначено особливості мови українськомовної мультиплікації у
зв'язку з обгрунтуванням поняття «етикетної комунікеми». Вперше визна-
чено ознаки етикетних комунікем як мовних формул. Подано класифікацію
етикетних комунікем за функціями. Розглянуто структурні (одно-, дво-
компонентні), стилістичні (нейтральні, розмовні, книжні) та семантичні
особливості етикетних комунікем у сучасних текстах українськомовної
мультиплікації. Зауважено розширення складу етикетних комунікем за ра-
хунок варваризмів, сленгізмів, жаргонізмів у зв'язку зі стилізацією колори-
ту усно-розмовної невимушеності.

Ключові слова: мова мультиплікації, комунікативна ситуація, мовний ети-
кет, етикетна комунікема, комунікема-привітання, комунікема-прощання,
комунікема-побажання, комунікема-згода, комунікема-звертання, комуні-
кема-знайомство, комунікема-прохання, комунікема-вибачення, комуніке-
ма вдячності, комунікема похвали (компліменту), комунікема-вітання,
комунікема-варваризм, комунікема-сленгізм, комунікема-вульгаризм.

Мова дитячого мультиплікаційного фільму як актуальний
жанр екранного мистецтва має широку зацікавлену аудито-
рію. Українськомовна мультиплікація -- це феномен, який
об'єднує переважно тексти-переклади іноземної продукції
і невелику частину текстів власне вітчизняних мультфіль-
мів. Вони наповнені етикетними комунікемами (етикет-
ними мовними стереотипами) -- синтаксично і функціональ-
но самостійними стійкими формулами спілкування, актив-
ними в усній розмовній мові.

У лінгвістиці існують різні терміни на позначення ети-
кетної одиниці: стилістичні шаблони (Б.О. Ларін), форми
ввічливості, етикетні мовні формули, формули звертання, ви-
бачення, подяки й т. ін. (Н.П. Плющ), стійкі формули спіл-
кування, формули ввічливості (О.М. Мацько), стилістичні

О Ф.Є. ПРИЛИПКО, 2016

155 1682-3540. Українська мова, 2016, Мо 4

Етикетні комунікеми в сучасній українськомовній мультиплікації

формули (М.К. Гудзій, С.С. Богуславський), стилістичні трафарети (Д.С. Ли-
хачов), стійкі формули (І.П. Єрьомін), стереотипні формули (В.І. Мансик-
ка), традиційні формули (О.В. Творогов), стійкі формули спілкування, стій-
кі висловлювання, фразеологічні речення (Н.І. Формановська).

У дослідженні пропонуємо поняття етикетні комунікеми, що позна-
чає вербальні засоби регулювання норм моральної поведінки в обстави-
нах безпосереднього контактування мовців. Ці специфічні одиниці усної
мови входять до системи комунікем, що різняться функціонально і за се-
мантичними ознаками. Порівняймо дві класифікації. Одна зних-- В.Ю. Ме-
лікяна, який розрізняє комунікеми ствердження / заперечення (Авжеж,
Ще б пак! Їй-богу/); емоційно-оцінні комунікеми (Оце так"! Чудово! Жах/);
комунікеми волевиявлення (Давай! Ну; комунікеми для встановлення
контакту (Алло, Увага! Слухай); питальні комунікеми (Як ? Що? А?); ети-
кетні комунікеми (Дякую; Вибачте; Будь ласка); текстостоутворювальні
комунікеми, які виконують композиційно-організувальну роль, ділять
мовлення на відносно завершені частини, а також вказують на наміри
мовця продовжити чи завершити висловлювання (Так. Все) | 3: 37|. Автор
другої класифікації -- Н.Ф. Баландіна -- також виділяє етикетні комуні-
кеми як прагматичні кліше ритуального характеру в системі метакомуні-
кативних прагматичних кліше, прагматичних кліше спонукання, оцінки,
поздоровлення, подяки, вибачення, негопозитивних прагматичних клі-
ше |2: 329-330). Попри різні засади запропонованих класифікацій на-
звані дослідники одностайні в тому, що етикетні мовні стереотипи --
специфічні одиниці комунікації.

За нашими спостереженнями, дослідники виділяють від п'яти до
п'ятнадцяти формул мовного етикету. При цьому ядерними є етикетні
комунікеми привітання, вибачення (перепросин), прохання, прощання.
Дослідження розширюють перелік цих різновидів: комунікеми привер-
тання уваги, знайомства, компліменту, співчуття (О.М. Миронюк), кому-
нікеми поради, пропозиції, дозволу, заборони, згоди, відмови, побажання
(А.О. Акишина, Н.І. Формановська), комунікеми для вираження емоційно-
оцінних реакцій, спонукання (В.Ю. Мелікян) |7: 10-12; 1: 5-9; 4: 58--59|.

На сьогодні відомі праці з історії мовного етикету (О.М. Миронюк
та Н.М. Журавльова), його особливостей у листуванні -- письменниць-
кому (Н.П. Плющ) та дипломатичному (О.М. Мацько), в усній мові сту-
дентів (С.С. Мусаелян). Однак поза увагою дослідників залишається та-
кий вагомий жанр екранного мистецтва, як дитячий мультиплікаційний
фільм, стилізовані в ньому ситуації побутового спілкування, насичені
етикетними комунікемами. Отже, актуальність дослідження зумовлена
потребою посилити увагу до вивчення стійких етикетних формул спілку-
вання, які виконують функцію засобу стилізації усності й розмовності в су-
часній українськомовній мультиплікації. Нові джерела мовного матеріалу
розширюють уявлення про склад і систему етикетних комунікем у різні
періоди історії літературної мовий, у різних дискурсах, сприяють й удо-
сконаленню класифікаційних засад комунікем загалом.

155М 1682-3540. Українська мова, 2016, Мо 4 137

Ф.Є. Прилипко

Аналіз матеріалу дитячої українськомовної мультиплікації показав,
що найпоширенішою є група комунікем-привітань. Привітання належить
до найчастотніших етикетних виразів, з його допомогою встановлюється
контакт між людьми, визначаються їхні взаємини вдома чи на роботі,
водночас підтримуються стосунки і контакти |4: 538|. Склад цих одиниць
різноманітний, оскільки забезпечує широкий спектр етикетних ситуацій.
Зазвичай комунікеми-привітання емоційно нейтральні, їхня основна
функція полягає у привертанні уваги співрозмовника, вони є сигналом
для початку комунікації.

У мультиплікаційних діалогах засвідчено комунікеми-привітання як
невимушені однослівні формули (Сенді: Привіт, Губко Боб. Губка Боб:
Привіт (ГБ); Мамбл: Вітаю (ВН) або формули за моделлю "привіт" ї
|назва особи у кличному / називному відмінку/|": Саллі: Сирнику, привіт.
Сирник: 70бі теж, Саллі. Салі: Привіт, друзі. Хором: Привіт, Саллі (Т). У
таких діалогічних ситуаціях наявна доброзичлива іронія, фамільярна то-
нальність. Етикетні комунікеми добрий день, добрий вечір тощо також ши-
роко представлені в українськомовній мультиплікації, наприклад: Май-
ло: Доброго дня, джентельмени (ПДА); Януз: Доброго ранку, хлопці (С);
Морський слон: Доброго дня (ВН).

Вибір етикетних комунікем для одних і тих самих ситуацій залежить
від того, до якої соціальної групи належить персонаж. О.М. Миронюк
виділяє чинники, що впливають на вибір словесної формули в конкрет-
ній комунікативній ситуації: фактор адресата (його вік, стать та ін.), ко-
мунікативні умови (місце, час, тривалість спілкування), характер взає-
мин між співрозмовниками тощо |7: 30|. У тих контекстах, де стилізовано
мову молоді й фамільярне ставлення до співрозмовника, у функції кому-
нікеми-привітання актуалізовані сленгізми: Боб: Салют, Містере Крабс. Ма-
єте як ся? (ГБ) |ВТССУМ: 1286: Салют. Уживається як фамільярне при-
вітання при зустрічах|; Сирник: Здорова, Отіс (Т) |у словниках у такому
значенні не засвідченої.

Серед комунікем-привітань є варваризми, які різняться функціо-
нальним умотивуванням. Одні з них -- це соціально марковані жаргонізми,
наприклад: Грю: Бонжеур, посіпаки. Дякую вам (НЯ) (іншомовна етикетна
комунікема підносить соціальний статус персонажа перед підлеглими).
Інші ж -- вказують на належність персонажа до певної культури спілку-
вання, наприклад, арабської (Араб: Ас салям і добрий вечір, дорогенькі мої (А),
індіанської (Вождь: Моя донечка. Покахонтес: Вінгагу, тату. Вождь: Така
радість тебе бачити (ТП) |засвідчено характерне для індіанського мовно-
го середовища "привіт"|. Як бачимо, одні комунікеми-привітання сприй-
маються як емоційно нейтральні формули встановлення контакту, інші
ж посилюють експресивність вислову, увиразнюють колорит ситуації, у
якій опинилися персонажі.

Широко представлені в мультиплікаційних діалогах комунікеми-про-
щання, які завершують діалоги. Вони виконують функцію побутового
прощання, наприклад: Сінбад: Бувай. Маріанна: Бувай (С) |ВТССУМ:

138 155М 1682-3540. Українська мова, 2016, Мо 4

Етикетні комунікеми в сучасній українськомовній мультиплікації

100: Бувай. Усталена формула прощання з однією особою|; Мама: Так,
що тут у нас (вибирає іграшки на розпродаж). Висклик: Прощавай, Вуді
(1) |ВТССУМ: 1131: Прощавай. Прощальний вигук, формула прощання
при розлуці, розставанні, а також наприкінці листа. Уживається для ви-
раження неминучості втрати, необхідності розлуки з ким-, чим-небудь.
Частина таких етикетних комунікем часово маркована, наприклад: Ма-
ріанна: На добраніч. Сандокан: Солодких снів, люба (С).

Деякі етикетні комунікеми поліфункціональні. Вони використову-
ються у ситуаціях побажання і прощання. Наприклад, у мультфільмі
«Покахонтес» друзі прощаються зі своїм пораненим товаришем: Матрос:
Щасти, парубче. Пітер: Щасливої дороги, Джоне (П) |ВТССУМ: 1637:
Щасти. Побажання щастя, успіху кому-небудь у житті, праці (переважно
при прощанні)|.

Серед комунікем-прощань засвідчено варваризми -- адьє (походить
від французького адіги (до побачення), адіос (походить від італійського
адаїо (до побачення), чао (походить від італійського сіао (до побачення),
наприклад: Механік: Ми кидаємо вас, пане голово. Блискавка: Хо-хо-хо.
Добре. Йдіть. Ха-ха. Хіба ж я знайду мастаків, що вміють бензин залива-
ти? Адьє, Чак. (Т); Пінгвін: Та їх же ціла зграя. Пінгвін 2: Вони запанують
над світом. Ловелас: Адіос, аміго (ВН); Сквідвард: Ігть звідси! (Викидає
Боба через вікно) Боб: Чао/ Зустрінемось на відкритті (ГБ). Такі етикетні
комунікеми, що не засвідчені у словниках, поширені серед молоді. Вони
надають мультиплікаційним діалогам фамільярної тональності.

Комунікеми-звертання доволі частотні, адже вони задають тон розмо-
ві загалом, використовуються також для встановлення контакту зі спів-
розмовником |3: 224|. З-поміж комунікем-звертань засвідчено загальні
назви осіб у кличному або називному відмінках. Серед них є власне ук-
раїнські загальновживані назви спорідненості, назви сторонніх осіб (на
зразок сину, тату, батьку, добродії тощо), а також ті, що зв'язані з інши-
ми національними культурами (сер, сеньйорина, лорд, джентельмен), на-
приклад: Протей: Курс на Сіракузи. Матрос: Так, сер. Пінгвіняткої: До-
віртеся нам, сер. Пінгвінятко 2: Йоу! Точняк (ВН); Сіндбад: Ред, слідкуй за
фоком. Ред: Вибачте, сеньйорина (С); Майло: Доброго дня, джентельмени
(ПДА); Слуга: Лорде Даргвінтон/ Султан запрошує вас приєднатися до нього
у залі для ігор (С).

У мультфільмі «Тачки» зафіксовано макаронічну етикетну комуніке-
му Некг Рюо/е55ог. Вона органічна у змішаній українсько-німецькій мові
персонажа, наприклад: Професор: Фах ізі пісі камера, а потужна зброя.
Торпеда: Що це ви задумали, Некг Рго/езбог? (Т).

Також у мові мультиплікації засвідчено комунікеми-звертання до
персонажів найвищого соціального рангу, що репрезентують високий
стиль спілкування, наприклад: Слуга: Ваше високосте, радий представи-
ти вашого нового радника (С); Король: Якщо ти це збагнеш, то все буде
добре. Блискавка: О, дякую. Це мудра порада, пане король (Т); Снігова ко-
ролева: Дочекайся Північної зірки і розбий флакон. Північний вітер домчить

155М 1682-3540. Українська мова, 2016, МО 4 139

Ф.Є. Прилипко

вас у замок. Троль: Угу. Спасибі, Ваше величносте (СК). Комунікеми-звер-
тання є й засобом стилізації молодіжної субкультури, наприклад: Хіпак:
Кажу тобі, чувак, кожен третій блиск -- довший. Бусик: Ти, мабуть, об-
курився, Хіпак (Т) УЖ: 367: Чувак, крим, мол. Молодий чоловік, юнак|;
Динозаврик: Здорова. Що ти тут робиш, шкет? Гарло: Нічого (ДД) |УЖ:
377: Шкет, крим. 1. Підліток. 2. Недосвідчений злодій-одинакі.

Комунікеми-знайомства призначені для встановлення взаємин між
людьми, які не знають один одного, наприклад: Вуді: Вітаю, мене звуть
Вуді! (1). Стилізовані ситуації відбивають офіційні регістри спілкування, у
яких вживаються етикетні комунікеми з варіативним складом -- за фор-
мулою "офіційна назва особи -- власне ім'я персонажа", як-от: Принц:
Прини Ганс з південних островів. Анна: Принцеса Анна Арендейська (КС).

Широко представлені в мультиплікації етикетні комунікеми-згоди на
зразок: Боб: НУ, будь ласочка. Благаю, візьми мене з собою. Сенді: Ну добре,
добре. Полетиш у вантажному відсіку (ГБ); Раллі: Так, звісно (ДН). Такі
контексти спілкування персонажів є стилістично нейтральними. Нато-
мість відтінок просторічності, згрубілості привносять комунікеми-згоди,
виражені жаргонізмами кримінального походження: Злодій І: Починай-
те |виводити машини з ладу|. Злодій 2: Без базару (Т) |УЖ: 42: Базар,
мол., зжерм, крим. Бесіда, розмова. Базару (базарів) не має. Уживається на
знак згоди|. Орієнтацію на загальний сленг відбиває оказіональна ети-
кетна комунікема окей-хокей: Горнер: Хочеш встигнути -- не базікай, а
берись до роботи. Чіпляй його, Сирник. Сирник: Окей-хокей (Т) |УЖ: 242:
Окей, від англ. (амер.) абрев. О. К.- «добре!», «гаразд!», «згода!»|. Так
само природні в мові мультиплікації комунікеми незгоди з чимось, напри-
клад, Машинка: Хлопче, може пофарбувати ? Блискавка: НІ, дякую. Вій-
ськовий автомобіль: Отої бормотухи. Блискавка: Я пас (Т) |ВТССУМ:
891: Пас, розм. Не в силах, змушений відмовитись що-небудь робити!|.

У мультиплікаційних текстах-перекладах використовують традицій-
ні для українськомовної культури комунікеми-прохання: наприклад, Боб:
Я готовий весь політ провести за гратами. Сенді: Це вентиляційна труба.
Вона також потрібна. Боб: Ну, будь ласочка. Благаю, візьми мене з собою
(ГБ) |ВТССУМ: 586: Благати. Наполегливо, невідступно, ласкаво проси-
ти|; Дівчина: Мамо, дивись, це іграшковий ковбой. Купи мені його. Ну, будь
ласка, будь ласка, будь ласочка (11) |ВТССУМ: 607: Будь ласка. Чемне
звертання у разі прохання або згоди на що-небудь|. У проаналізованих
діалогах засвідчено й комунікеми-прохання з відтінком офіційності, на-
приклад: Рекс: Дозвольте, можна поцікавитись? Що власне космічний
рейнджер робить? (ПТ).

Комунікеми-вибачення складають одну з найчастотніших груп ети-
кетних мовних формул: Кейлі: Вибач, але цей сокіл має знати, де Екскалі-
бур (УПК); Хел: Вибачте, що перериваю лекцію, але .. Діти! (І); Вихова-
тель: У притулку вихованцям заборонено розмовляти, якщо до вас не
звернувся вихователь. Категорично забороняється сміятися -- це негатив-
но впливає на дисципліну. А ще нахабно спізнюватись тричі на тиждень!!!

140 155 1682-3540. Українська мова, 2016, Мо 4

Етикетні комунікеми в сучасній українськомовній мультиплікації

Герда: Пробачте, я більше не буду (СК); Троль: Які квіточки. Тут живуть
хороші люди. Герда: Пробач. Я помилилася. А ще дякую, що ти допоміг мені
коло тих воріт (СК) |ВТССУМ: 1142: Пробач. Звертання до кого-небудь
із проханням пробачити за щось учинене; перепрошення|. Є етикетні
комунікеми, модель яких призначена уточнити причину вибачення |да-
руйте - за; пробачте -- за|, наприклад, Салі: Даруйте за запізнення (Т). У
зібраному матеріалі було засвідчено комунікеми-вибачення, характерні
для офіційної ситуації спілкування: Ганс: Офіційні вибачення за збиття
конем принцеси і за мої манери (КС).

Як і щодо попередніх груп етикетних комунікем, у цьому різновиді
відзначаємо також наявність комунікем-варваризмів. Пор., як пардон (від
французького рагдоп ( вибачте"), входить у структури з підсилювальними
компонентами, наприклад: По: Даруйте, сто пардонів (11 КФУ; Бо: Хо-хо-хо.
Вітаю вас, друзі. Веселе цього року видалося Різдво. Селяни мої. Воу (спускає
санчата з іграшками). Вибачте, пардончики. Дякую (ПП) |ВТССУМ: 887:
Пардон, виг., рідко. Вибачте, пробачте, даруйтеї.

У мультиплікаційних діалогах зафіксовано комунікеми вдячності. Одні
з них стилістично нейтральні, традиційні, загальномовні: Вуді: Молод-
чинка, Бастер. Усе, ми тебе вивеземо. Висклик: Спасибі, Вуді (11); Сід: Тоді
спасибі за порятунок, бувай; Баз: Ну що ж. Дякую вам усім за такий щирий
прийом (11); Алекс: Та ну, Марті, я ж тебе вітаю з Днем народження. Мар-
ті: 0, дякую, друже (М). Серед таких етикетних комунікем вдячності було
виявлено варваризми і похідні від них -- граціас (з іспанської), мерсі (з
французької); Мамбл: Ти справжній друг. Дякую, аміго. Рамон: Красно
граціас |пор.: красно дякую|, та це не моя заслуга (ВН); Франческо: Я
надеру йому бампер. Блискавка: А ось і вони. Слова образи. Трацюю (Т);
Грю: Цитьте я сказав. Мерсі (НЯ) |ВТССУМ: 660: Мерсі, розм. Дякую,
спасибії|. Такі комунікеми приносять у мультиплікаційні діалоги додат-
ковий регістр невимушеної тональності. Якщо комунікема мерсі зафік-
сована як розмовна одиниця, бо слово-формула давно запозичена в
українській побутовій культурі, то комунікема граціас, похідне грацюю --
це нові явища в усно-розмовному спілкуванні. На нашу думку, крім ре-
марки розм., вони можуть бути позначені як іронічні (грон.).

Серед комунікем-побажань зафіксовано в українськомовній мульти-
плікації тільки "смачного": Дитина: 0, а в пластівцях нові зефірки. Мати:
НІ, це Баратові пластівці. Лише так він приймає свої вітаміни (пігулки для
пам'яті у пластівцях). Смачного (С) |ВТССУМ: 1347: Смачного. Ужива-
ється в знач. виг Як традиційне побажання доброго апетиту |.

Функцію комунікеми-похвали (компліменту) виконують оцінні лек-
семи й словосполучення, а також сленгізми: Татко: Дуже добре, Рятів-
ник. Усіх під замок (І); Орел: Так, так. Гадаю, мої крики пробудили в їх ду-
шах щось добре. Мамбл: А я пробуджую у вас щось добре? Орел: Гарний хід.
Та дарма (ВН); Пінгвіни: Так тримати, здоровило (ВН); Пінгвін 2: Клас
(МН); Мейвіс: Я знаю. Він супер (МН) |ВТССУМ: 1414: Супер, розм. Ви-
щої якості, властивості або підсиленої дії). У мультфільмах засвідчено

155М 1682-3540. Українська мова, 2016, Мо 4 141

Ф.Є. Прилипко

формулу похвали |особовий займенник З іменник із семою "похвала":
Віола: Ти молодчинка. Як чудово. Дякую (ВН); Пінгвін 3: Ти боєць, брате
ІВТССУМ: 90: Боєць, перен. Про людину, що бореться за здійснення
чого-небудь| (МН); Януз: Переплести? Ти збожеволів, братику? Ми ж не
гіпопотами. Сандокан: Ти геній (С). Серед етикетних комунікем із функ-
цією похвали також засвідчено варваризми, наприклад: Вантажник: Ди-
віться, професоре. Ви ж хотіли все перевірити. Професор: О я-я. Обережно.
Бенг яш! |це добре. -- Ф. П.І; Машина: Йому кранти, професоре. Профе-
сор: МипаетРаг! |чудово. -- Ф. П.| Якщо Торпеда загинув, мене вже ніхто
не зупинить (Т).

Комунікеми-вітання -- це одні з найпоширеніших етикетних мовних
стереотипів, натомість мовних засобів вираження вітання небагато. В
українськомовній мультиплікації зафіксовано такі: Мюрей: Вітаємо па-
цана. Зацініть, що я приніс (МНК); Алекс: Та ну, Марті, я ж тебе вітаю з
Днем народження. Марті: 0, дякую, друже (М); Король: Вітаємо Вас, до-
бродії, у нашому королівстві. Ви хто такі будете? Звідкіля? (СБ); Патрик:
Я чую промову, гідну нового менеджера «Красті Крабо». Ой, я зараз |з'яв-
ляється знову, урочисто|. Мої вітання, Бобе (ГБ) |ВТССУМ: 90: Вітати.
Радісно сприймати, схвалювати що-небудьі(.

Отже, етикетні комунікеми -- це самостійна група комунікем з особ-
ливими функціями. У мові персонажів українськомовних мультфільмів
засвідчено як загальновживані комунікеми, так і соціально марковані --
сленгізми, варваризми, жаргонізми. Такі мовні одиниці відбивають змі-
ни в лексико-тематичному наповненні українськомовної мультиплікації
90-х рр. ХХ ст. -- початку ХХІ ст. Це спричинене орієнтацією на стиліза-
цію й типологізацію мови "дорослих персонажів", носіїв літературно-
фамільярного стандарту спілкування. Поширені в мові дитячої мульти-
плікації як інваріантні форми, так і такі, що змінюють (розширюють
склад чи модифікують форму) своє мовне вираження відповідно до си-
туацій спілкування.

УМОВНІ СКОРОЧЕННЯ

А --. мультиплікаційний фільм «Аладдін»

ВН --. мультиплікаційний фільм «Веселі ніжки»

ВТССУМ -- Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. : Бусел ВЛ --
К., Ірпінь : Перун, 2005. -- 1728 с.

ГБ -- мультиплікаційний фільм «Губка Боб»

ДД -- мультиплікаційний фільм «Добрий динозавр»

П -- мультиплікаційний фільм «Історія іграшок»

КС --. мультиплікаційний фільм «Крижане серце»

М -- мультиплікаційний фільм «Мадагаскар»

МНК --. мультиплікаційний фільм «Монстри на канікулах»

НЯ --. мультиплікаційний фільм «Нікчемний Я»

ПДА --. мультиплікаційний фільм «Подорож до Атлантиди»

ПКФ --. мультиплікаційний фільм «Панда кунг-фу»

С -- мультиплікаційний фільм «Сандокан»

СК --- мультиплікаційний фільм «Снігова королева»

й -- мультиплікаційний фільм «Тачки»

142 155 1682-3540. Українська мова, 2016, Мо 4

Етикетні комунікеми в сучасній українськомовній мультиплікації

УЖ -- Ставицька Л. Український жаргон: словник / Л. Ставицька. -- К. : Критика,
2007. - - 494 с.
УПК -- мультиплікаційний фільм «У пошуках Камелота»

1. Акишина А.А. Русский речевой зтикет / А.А. Акишина, Н.И. Формановская. -- М.:
Вьсшая школа, 1978. -- 186 с.

2. Баландіна Н.Ф. Функції і значення чеських прагматичних кліше в комунікативному
контексті / Н.Ф. Баландіна. - К. : АСМІ. -- 330 с.

3. Бацевич Ф.С. Основи комунікативної лінгвістики / Ф.С. Бацевич. -- К. : Академія,
2009. - 375 с.

4. Богдан С.К. Мовний етикет українців: традиції і сучасність / С.К. Богдан. - К. : Рідна
мова, 1998. -- 475 с.

5. Меликян В.(Ю. Современньй русский язьк. Синтаксис нечленимого предложения:
Учеб. пос. / В.Ю. Меликян. -- Ростов н/Д. : РГПУ, 2004. -- 288 с.

6. Меликян В.Ю. Зтикетнье коммуникемь! в составе русского язька / В.Ю. Меликян //
Русский язьк за рубежом. -- 2012. -- Мо 6, -- С. 57-62.

7. Миронюк О.М. Історія мовного етикету / О.М. Миронюк. - К. : Логос, 2006. -- 167 с.

8. Плющ Н.П. Формули ввічливості в системі українського мовного етикету // Українська
мова і сучасність |Електронний ресурс| / Н.П. Плющ // НМКВО. - 1991. -- Режим до-
ступу до ресурсу: гр:// уми. рійоїову.Кіеу ма /І пешг/агі 64.піт.

9. Українська мова: Енциклопедія / Редкол. В.М. Русанівський, О.О. Тараненко, М.П. Зяб-
люк та ін. -- 2-ге вид., випр. і доп. - К.: Вид-во Українська енциклопедія ім. М.П. Ба-
жана, 2004. -- 824 с.

Статтю отримано 26.04.2016

Кеаїк Ргуі(урко
Пазіітите ої Пе ЮКгаїпіап І апецаєе ої Магопа! Асадету ої 5сіепсе5 ої | Ктаїпе, Куїм

ЕТІООЕТТЕ СОММОМІСАТІУЕ ОМІТ5 ІХ ТНЕ МОРЕВМ ОКВАТХІАМ --
ЗРЕАКІХС АМІМАТЕР САВТООМ5

Тріз агіїсіе зибзгатііатев "ре сопсері ої ре "ейацейе сопатипісайує ппії" іп огдег їо 5гиду ре
діаїовіса! 5ішшайоп іп пе Іапвиаєе оре апітаїед сагіоопе. їі апаїулез ре сіаззійсайопя ої ре-
такс єгопр5 ої епідцейе Іапепаєе иппіїз ідепіїПед бу гезеагсПег5 ої Ппецізгіс екідцейе. Бог тод-
егп іпіегргетацоп , Ше Гогплиіаз ої вреесП ебідцейе зиддезіеа го дмаїйу аз а єгопр ої сопітипі-
сайме ипії8. ТРріз дейпійоп ої егідцеїе сопатипісайує піз аз опе ої Ре уагіегіе8 ої зупіасіі-
саПу апа ГапсбіопаПу іпдерепавпі 5габіе Гогпаціа8, міс сгеаїе Ше екідцеїіе ехргеззіопя апа
ейесіцувіу орегаїе їп ре Пе! ої сопатипісайоп ейацейе. Ког "Бе Пг5і (іє Пе гезеагсі ої егі-
диаейе сопатипісайує иппіїз саггісд оці оп пе паїгегіа! ої (пе плодегп | Кгаїпіап-єреакіпа апі-
таїед сагіоопз. Ідепіїйед Геагигез ої ебідцейте сопатипісайує иппіїя а8 Іапемаєе Гогтиїаз. 5иб-
тійеад сіаззійсацоп ої екідцейе сопатипісайує иппіїз ппдаег Гипсіїопз8. Зивдезісад го діміде Ше
епдцейе сопатипісайує ппіїя іпіо еп зеплапіїс згопря: єгеетіпє, Гагемеії, айдгезз, асдпаїпіапсе,
гедиезі, ароіоєу, їпапкК, укі5В, ргаїзе (сопаріїтепі), сопетаїціайопя. 5исП дегаїйеа дійегепіацоп
об епідцейе сопатипісайує ипіїз сацяеад Бу роїузету ої Реїг пеапіпез, апа аїзо їРеїіг зресійс ої
Гпсйопіпа іп апітаїед сагіооп діаїовицез. Сопзідегед 5ігисТита! (опе-, гуо-сотропепі) зїуПяіс
(пешта!, сойоаціа!, Шегагу) апа 5етапіїс Кегаїигез ої екідцейіе соплтипісайує ипіїз іп птодегп
техіз ої ОКгаїпіап -- зреаКіпе апітаїед сагіоопя. ПП і5 поїед ГКгагиге8 ої ре Іапецаєе ої ОКгаїпі-
ап-зреакіпе апітатед сапоопе іп їегтя ої сиїйките ої Іапепаєе: погісед ехрапзіоп ої сотрозійоп
об егідцеїке сопатипісайує иппіїз бу Баграгізтя, 5Іапе апа |агеоп дие їо їБе 5гуПгайоп ої соіогіпе
ої огаї сопуегзайопа! еа5е апа пайопа! птагкед соплтипісайує ппіїз.

Кеутомаз: Іапеиаєе ої апітатеа санооп, соттипісаїуєе 5йцайоп, Гапецаєе етідиепе, еїдиете
соттипісаїуе ипії, соттипісаїуе ипії о/ ягееїіпе, соттипісайуе ипії о/ /агеугеії, соттипісатує
ипії о/ улі5п, соттипісатуе ипії 0) соп5епі, соттипісаїіує ипії о/ адагез5, соттипісаїуєе ипії о/
асдиаітапсе, соттипісаїіує ипії ої гедиез5і, соттипісаїіуе ипії о/ ароіозгу, соттипісатіуе ипії о/
тапкК, соттипісатуе ипії о/ ргаїзе (сотріїтені), соттипісаїіуе ипії о) сопотаниатіоп5, соттипі-
саїуе ипії о Багбагіхт, соттипісайуєе ипії о зіапе, соттипісатіуєе ипії о/ уцівагізт.

155М 1682-3540. Українська мова, 2016, Ло 4 143

144

РЕЦЕНЗІЯ

УДК 821.161.2/04'373.21:801.82"15/17"

Віктор Мойсієнко
Житомирський державний університет ім. Івана Франка,
м. Житомир

УКРАЇНЦЯМ ВІДКРИЛИСЯ
ДАВНІ КРАЄВИДИ
Ганна Дидик-Меуш, Олена Слободзяник.

Українські краєвиди ХМІ -- ХМІІ століть.
Слово. Текст. Словник. -- Львів, 2015. -- 384 с.

Студії над давніми текстами іноді надихають дослідника
на створення оригінального дослідження. Очевидно, так
сталося й із авторками (упорядницями) цілком новатор-
ської в українській медієвістиці праці «Українські краєви-
ди ХМІ--ХМИІЇ століть. Слово. Текст. Словник». Ганна Ди-
дик-Меуш та Олена Слободзяник запропонували читачам
від слова через текст побачити словник. Словник незвич-
ний, оскільки містить не лише реєстрове слово та значен-
ня, але Й контексти. Причому контексти не усічені, обме-
жені ілюструванням лише лексеми зі словникової статті, а
повні, що дає можливість максимально зрозуміти значен-
ня слова. До деяких словникових гасел авторки подають
розлогі фрагменти із пам'яток, як от читаємо в статтях бо-
лотина (с. 27-28), купля (с.165-166) та багатьох інших, зау-
важуючи, що «користувач оцінить їх як, з одного боку,
ілюстрацію слова, з іншого -- як ілюстрацію епохи, куль-
тури, звичаїв в Україні ХМІ--ХМІШ ст» (с. 12). Вражає й об-
сяг матеріалу, звідки добирали дослідниці ілюстрації --
233 джерела, з-поміж яких тексти скорописні й стародруки.
Пам'ятки охоплюють усі три українські наріччя.

Що дає дослідникові української мови, культури, істо-
рії таке видання? Передовсім -- це реєстр назв українсько-
го ландшафту, які в багатьох випадках виблискують неспо-

О В.М. МОЙСІЄНКО, 2016

155 1682-3540. Українська мова, 2016, Мо 4

Українцям відкрилися давні краєвиди...

діваною, уже давно забутою, лексикою, семантикою, як то: ворота "від-
галуження ріки, рукав' (с. 52), надро "затока, бухта" (с. 216), пазуха "зато-
ка, бухта" (с. 247); по-друге, засвідчені географічні назви удокладнюють
значення відомих у славістиці апелятивів. Наприклад, им'іфньє "земельне
володіння; маєток" наші предки диференціювали на: иміЬньє бабизноє,
дедичноє /дьдизноє, дьдинноє/, материзноє /материстоє/, отцевскоє /
отчистоє, отчинноє, отчизноє/, небожчиковскоє, детиноє, спадковоє,
спалоє, веновноє, вечистоє, вьслужоноє, заставноє, купленоє, набьітоє;
поле'"земельне угіддя" -- на: поле простоє, степноє /степовоє/, сьножатноє,
сьнокосноє, дворноє, земляноє, зораноє, ораноє /оремоєе/, пахарноє /па-
хотноє, пашноє/, злоє, неуроженоє, яловноє /яловоє/ (с. 262-264), Зау-
важимо, що такі назви іноді прояснюють на сьогодні забуту етимологію.
Невипадково українці називали поле сфножатноє та сВнокосноє. Траву на
сіно наші предки жали серпом і косили. Але сучасні словники не фіксу-
ють до лексеми сіножать семантики, пов'язаної із процесом жаття сер-
пом, а лише: 1. Косіння трави на сіно й період цього косіння; косовиця.
2. Місце, де косять траву на сіно |СУМ 2012: 1049). А фономорфологічна
структура слова сножать /снопожать/ нам засвідчує інше: у ХМІ ст., а,
очевидно, й раніше, предки українців заготовляли сіно серпами -- сіно
жали. По-третє, серед реєсторових слів та ілюстрацій знайдемо довгі сло-
вотвірні ланцюжки, окремі ланки яких з ужитку вийшли: островь --
островець -- островокь (с. 231); пладць -- пляцикь -- плятчикь (с. 252); ровь
-- ровокь -- ровець -- ровчакь (с. 237). По-четверте, словник дає вдячний
матеріал для характеристики звукової організації тогочасної української
писемної мови: кустовє /кустуве/ (с. 168), льсь /лесь, лись/ (с. 184), окопь
/окупь/ (с. 230), обшарь /опшарь/ (с. 222), пагорокь /пагорокь, пагурокь/
(с. 246-247), узлісє /узлесьє, узлісеє, узльсьє/ (с. 327). Дослідник звукових
особливостей середньонаддніпрянських говірок знайде підтвердження
місцевій вимові назви Шевченкової Кирилівки -- Керелівка. У пам'ятці
1615 р. з Чигирина читаємо: «Я, Максим Михайловичь, козакь и обива-
тель мьЬста Чегерина...» (с. 252). У вітчизняних історичних лексиконах не
засвідчено іменника джерело із початковою африкатою дж, лише жерело.
Приклад, який наводять Г. Дидик-Меуш та О. Слободзяник з покликан-
ням на «Книгу крьпостей Монастьря Мгарскаго Лубенскаго» (акти за
1619-1729 рр.), можливо, один із найдавніших: Дароваль на обитель стую
... джерело... в тьтх урочищах будучоє (с. 98-99). По-п'яте, і це найголо-
вніше. Уперше воєдино зібрано за три століття з усіх регіонів України гео-
графічну номенклатуру. Зважаючи на те, що останній випуск створю-
ваного Словника української мови ХУМІ -- першої половини ХМІЇ ст.
охоплює поки що тільки літеру ЛП, рецензоване видання заповнює, при-
наймні, однією тематичною групою лексики, вітчизняне діахронійне
словництво за цей період від А до Я. Книжка «Українські краєвиди ХМІ --
ХМПІ століть. Слово. Текст. Словник» відтепер відкриває простір і значно
полегшує порівняльно-історичний аспект студій з вивчення сучасної гео-
графічної номенклатури. У «Краєвидах..» дослідник регіональної мік-
ротопонімії будь-якого українського ареалу віднайде паралелі.

155М 1682-3540. Українська мова, 2016, Мо 4 145

В.М. Мойсієнко

Що хотілося б побачити в такому виданні? Добре було б, аби наве-
дений ілюстративний матеріал був погрупований за ареалами: пам'ятки
північноукраїнські, південно-західні та південно-східні. Охоплений ча-
совий проміжок дає можливість це зробити, адже від другої половини
ХУМП ст. маємо тексти з Полтавщини, Черкащини, півдня Київщини.
Таке представлення матеріалів одразу б вирізняло, щонайменше на фо-
нетичному та морфологічному рівнях, три українські наріччя.

Зрозуміло, що заголовне слово в кожній статті словника має стояти в
називному відмінку однини, але не завжди можна віднайти в пам'ятці
таку форму до засвідченої лексеми. Тому укладач історичного лексикону
нерідко має реконструктуювати початкову форму. Що і здійснили автор-
ки. Більшість таких реконструкцій логічні й закономірні, очевидно, від-
повідають мовній епосі. Однак деякі початкові форми викликають засте-
реження. Форма гайокь у Словнику проілюстрована прикладами з текс-
тів 1541 -- к... гайку, 1546 -- біт... гайку та 1600 р. -- во гайку (с. 63--64).
Такі само цитати наведені й у Словнику української мови ХУІ -- першої
половини ХМІП ст., де також у початковій формі -- ГАЙОКЬ |СУМ ХМІ --
ХМІЇ, вип. 7, с. 183|. До ХМП ст. прикладів переходу е ? о після й в україн-
ських пам'ятках не засвідчено. Запис в іншій ілюстрації -- гаіок за 1693 р.
(с. 64), можливо, один із найдавніших, який відображає цю зміну після |.
Думаємо, не варто подавати беззастережно початкові форми з протетич-
ним в: вольхи (с. 52), возеро (51), возерце (с. 226), вустья (332). Усі прикла-
ди з цими словами представлені в конструкціях з прийменником у: вки-
нули есмо у возеро, тьх дву тонь у возерє (с. 224); заросльє у вольхахь (с. 52);
руду сягловку у вустьи (с. 332). У прикладах з іншими прийменниками та в
безприйменникових уживаннях це слово засвідчене без протези. Очевид-
но, тут ідеться не про приставний в -- у возере, а про варіант прийменни-
ка ув -- ув озере. Щонайменше, біля таких слів потрібно було б поставити
позначку, яка б указувала на сумнівність реконструкції.

Насамкінець звернемо увагу на рівень поліграфії. Ошатна обкла-
динка Богдана Боліщука й верстка Віктора Мартинюка зробили видан-
ня приємним не лише для душі медієвіста, але й для очей та рук.

Без сумніву, така книга знайде свого читача.

СУМ 2012 -- Словник української мови / Відп. ред. В.В. Жайворонок. -- К., 2012.
СУМ ХМІ-ХУП -- Словник української мови ХУІ -- першої половини ХМІЇ ст. / Відп.
ред. Д.Гринчишин. -- Вип. 7. -- Львів, 2000.
Статтю отримано 19.05.2016
Уїаог Моузіуепко
7Друготуг Гуап ЕтапКо Зате |піуегзігу, Сруготуг

ОКВАТХМІАМ5 РІ5ЗСОМЕК ТНЕ АМСТЕМТ І АМОР5САРЕЗ5
Наппа Рруаук-Мецвь, Оїіеспа 5Іободгуапук. |Ктаіпіап Іапд5сарез об 'ре ХМІ-- ХМ
сепгигіез. Мога. Техі. Ріспопагу. -- Іміу, 2015. -- 384 р.

ТПе геуісм іпаїсатез геЇеуапсе апа ітрогіапсе ої "ре рибіїзпеад Боок Гог пакіопа! 5їидіез оп Пе
пізгогу ої Іапеиаєе. Тпе АшіРог8 зиеєезіва адціїе пе огієіпа! ргезепіаїіоп об пе тагегіаї!: гот
Фе уога Доп Ре Техі іо а дісіїопагу.

Кеутомаз: Нізіогіса! Іехісо»гарну, єеовгарніса! іегтіпоіоєу, (Жтаїпіап Іпоиа! Пекіате Аппа.

146 155 1682-3540. Українська мова, 2016, Мо 4

ЮВІЛЕЇ

УДК 8 Г373.46:001.4

НАУКОВЕ ОБЛИЧЧЯ .
УКРАЇНСЬКОЇ ТЕРМІНОЛОГІЇ
(до ювілею Л.О. Симоненко)

Хто думає про науку, той любить її,
а хто її любить, той ніколи не пере-
стає вчитися, хоча б зовні він і зда-
вався бездіяльним

Г. СКОВОРОДА

Історію вітчизняної термінології творять люди -- визначні
особистості, справжні вчені й ентузіасти своєї справи.
Сьогодні українська термінологічна спільнота вітає з юві-
леєм одного зі своїх корифеїв -- Людмилу Олександрівну
Симоненко. Вона належить до тієї благословенної когорти
українських мовознавців, хто, хоча й не посів найвищу
сходинку в академічній науці, але має незаперечне визна-
ння. У своїй практичній царині зроблено стільки корис-
них і суспільно значущих справ, за якими вітчизняні термі-
нологи вважають її беззастережним лідером. Набути такого
статусу через офіційні інстанції неможливо, його можна
заслужити лише колосальною працею, відданістю своїй
справі, професіоналізмом.

Усе починалося у невеликому селі на Житомирщині,
де восени 1936 р. у сім'ї Олександра Семеновича та Парас-
ковії Яківни Поплавських народилася майбутня берегиня
української термінології. Людмила Олександрівна з надзви-
чайною теплотою згадує своїх батьків, на долю яких випа-
ло лихоліття війни та повоєнні негаразди. Тато дуже рано
пішов із життя, залишивши молоду вдову з двома дітьми.
З раннього дитинства призвичаїлася наша ювілярка до
тяжкої селянської праці, хоча душа понад усе прагнула на-

О Л.В. ТУРОВСЬКА, 2016

155М 1682-3540. Українська мова, 2016, ЛО 4 147

Л.В. Туровська

вчатися. Після закінчення школи Людмила Олександрівна, серед неба-
гатьох однокласників, впевнено витримала іспити до педагогічного
вишу, відпрацювала рік у звичайній сільській школі після його закінчен-
ня, а вийшовши заміж, повернулася до столиці. Попереду було багато
труднощів, але вона успішно все подолала.

За плечима Людмили Олександрівни понад 50 років самовідданої
праці на теренах вітчизняного термінознавства. До наукової спільноти
наша берегиня термінології прийшла з легкої руки А.А. Бурячка ще зов-
сім юною. З червня 1962 р. життєва стежина міцно переплелася з долею
спочатку Інституту мовознавства імені О.О. Потебні, а згодом -- Інсти-
туту української мови НАН України. Починала наукову діяльність в Ін-
ституті мовознавства на посаді лаборанта відділу лексикології та лекси-
кографії, який того часу очолював її майбутній науковий керівник (тоді
ще кандидат філологічних наук) Леонід Сидорович Паламарчук -- тала-
новитий адміністратор, умілий організатор лексикографічної роботи і до-
сліджень із лексикології та теорії лексикографії, гуманна і доброзичлива
людина. Навіть через багато років Людмила Олександрівна вважає, що
для неї було великим щастям працювати під керівництвом Леоніда Си-
доровича. Саме він прищепив своїй аспірантці любов до тяжкої, іноді
виснажливої, але такої потрібної праці лексикографа. Ще тих часів сягає
її прагнення створювати грунтовні, науково виважені словники. Пер-
шою великою працею, де помічником редактора працювала Л.О. Симо-
ненко, став академічний «Словник української мови». Це було якісно
нове зібрання української лексики і фразеології, про створення якого
мріяло не одне покоління діячів української інтелігенції. Справжня лек-
сикографічна школа, що дала змогу отримати невичерпний досвід лек-
сикографічних пошуків від корифеїв словникарства -- Леоніда Сидоро-
вича Паламарчука, Сергія Івановича Головащука, Тетяни Купріянівни
Черторизької, Лідії Андронівни Юрчук. Саме відтоді зародилося глибоке
переконання Людмили Олександрівни в необхідності створювати слов-
ники фахової лексики, що допоможуть утвердженню української мови в
професійній сфері.

1973 р., попри виснажливу хворобу, Людмила Олександрівна успіш-
но захищає кандидатську дисертацію «Мікологічна лексика української
мови», де порушує питання розмежування загальновживаної і терміно-
логічної лексики, формулює основні характеристики терміна, розглядає
етапи розвитку української термінологічної думки |2|. Її дослідження
належить до нечисленних на той час праць, у яких почали порушувати
проблеми українського термінознавства.

Саме Л.О. Симоненко однією з перших звернула увагу на специфіку
розвитку термінології в лексичній системі української мови, виокре-
мивши основні його ознаки: «У широкому розумінні термін (лат. іегті-
пи58 -- межа, рубіж) -- це слово або словосполучення, що позначає по-
няття певної галузі науки, техніки та інших сфер людської діяльності.
Термін відіграє велику роль у процесі вербалізації наукових і технічних

148 155 1682-3540. Українська мова, 2016, Мо 4

Наукове обличчя української термінології (до ювілею Л.О. Симоненко)

здобутків людства. Основними його ознаками є: системність; наявність
дефініції; тенденція до однозначності в межах свого термінополя, тобто
термінології певної галузі. На відміну від загальновживаного слова тер-
мін є виразником понять (одиниці думки, що узагальнено відбиває пред-
мети та явища дійсності), які нерозривно пов'язані з мовною оболон-
кою, виникають на базі слів і не можуть існувати без них. Отже, однією
із ознак терміна є належність його до лексичної системи мови» |4: 31.
Вона дотримується думки, що між названими категоріями лексики від-
бувається постійне взаємопроникнення на рівні обміну мовними знака-
ми (термін -- загальновживане слово і навпаки), використанні спільних
словотвірних моделей тощо. «На збереження зв'язку між терміном і за-
гальновживаним словом указує й те, що значна частина термінів є про-
дуктом деривації в межах готового мовного матеріалу. Проблема введен-
ня таких одиниць до загальномовного словника випливає з його завдань:
описати лексичний арсенал, який розкриває загальну панораму сучасної
науки і прогресу суспільства» | 12: 213.

Серед основних завдань сучасного термінознавства Людмила Олек-
сандрівна наголошує на вивченні історії становлення як окремих термі-
носистем, так і національної термінології загалом: «Одним із першо-
чергових завдань українського термінознавства є дослідження історії
формування національних терміносистем, поглиблення вивчення теорії
терміна, його місця в системі літературної мови, співвідношення націо-
нальних і міжнародних компонентів у сучасних терміносистемах, шляхи
їх творення та збагачення» |14: 102|. Професор Л.О. Симоненко виок-
ремлює кілька етапів у розвитку української термінології: «Історія роз-
витку національної термінології була нерівномірною -- хвилеподібною.
Кожний наступний період доповнював попередній, привносив щось нове
в теоретичному і практичному плані. У становленні і розвиткові україн-
ської наукової термінології умовно можна виділити кілька етапів: нако-
пичувальний, який багато дослідників називають донауковим!» |1ІЇ: 1.
Водночас вона звертає увагу на некоректність такої назви: «Термін дона-
уковий видається невиправданим, оскільки пізнання людиною навко-
лишнього середовища відбувається разом з її розвитком, що підтверджу-
ють і літописи, в яких зафіксовані назви астрономічних, природничих,
юридичних та ін. понять. Накопичувальний період -- це час фіксації спе-
ціальних слів у грамотах, юридичних актах, монастирських книгах, лікар-
ських порадниках, загальномовних словниках тощо. Цей період продо-
вжувався до першої половини ХІХ ст.» |11: 2|. Аналізуючи подальші про-
цеси розвитку вітчизняного термінознавства, Людмила Олександрівна
підсумовує: «На кінець ХІХ -- початок ХХ ст. українська мова мала вже
свою термінологію з багатьох галузей знань ... У розвиткові української
наукової термінології спостерігаються періоди піднесення і спаду, обу-
мовлені різними чинниками, переважно суспільно-політичного характе-
ру. Новим витком у розбудові терміносистем є 2-а половина ХХ -- поча-
ток ХХІ ст» |1І, с. 2|. Не залишалися поза її увагою й нормалізаційні

155М 1682-3540. Українська мова, 2016, Мо 4 149

Л.В. Туровська

процеси в термінології: «Упорядкування й унормування терміносистеми
будь-якої мови починається з виявлення системних відношень між ма-
теріальними об'єктами, а це можливо лише при створенні термінологіч-
них словників, які виконують три функції: навчальну, довідкову й систе-
матизувальну» |7: 1631.

З її ім'ям пов'язані сторінки кропіткої праці над термінографічними
словниками. Така робота сприяє розвиткові самої галузі завдяки внор-
муванню та систематизації термінологічного матеріалу, яким послугову-
ються мовці в цій царині людської діяльності. Наслідки термінологічної
роботи втілюються в словниках, призначених для широкого кола ко-
ристувачів. Праця термінолога покликана не лише ретельно і кваліфіко-
вано репрезентувати повний обсяг термінологічних одиниць, але й зня-
ти «наболілі» термінологічні питання: уточнити семантику, уніфікувати
правила їхнього дефініювання, правильного витлумачення синонімії,
варіантності, калькування термінів тощо.

Саме проблемами української термінографії найбільше переймаєть-
ся Людмила Олександрівна, звертаючи увагу на відмінності терміноло-
гічного словника від загальномовного: «Галузевий словник, на відміну
від загальномовного, має свою специфіку. Він є проміжним типом між
загальномовним і енциклопедичним словником. У ньому семантичні й
граматичні ремарки зведені до мінімуму. Основним його завданням є
розкриття змісту терміна, що полягає в адекватності дефініції позначу-
ваному терміном поняттю. Дефініція має бути стислою і виразною з до-
триманням однотипності розкриття змісту системно пов'язаних між со-
бою понять» |9: 45.

Як зауважує ювілярка, «... українська термінологічна лексикографія
започаткована в П половині ХІХ ст. працями І. Верхратського, І. Гавриш-
кевича, Є. Озаркевича та ін. У її розвитку умовно виокремлюємо кілька
періодів: І період: П половина -- кінець ХІХ ст.; П період: початок ХХ --
30-ті роки ХХ ст.; ПІ період: 50-380-ті роки ХХ ст.; ІМ період: 90-ті роки
ХХ -- початок ХХІ ст.» |7: 921.

Ще у 30-х рр. ХХ ст. вчена зауважувала: «При укладанні словників
треба використовувати кращий досвід як вітчизняної, так і світової лек-
сикографії; орієнтуватися перш за все на сучасну нормативну наукову
термінологію, широко вживану в науковій, навчальній літературі, коди-
фіковану в державних стандартах на терміни та визначення, засвідчену
лексикографічними джерелами» | 31.

Зважаючи на те, що практично всі перекладні термінографічні праці
ХХ ст. надавали перевагу російській мові для формування реєстру, а від
фахівців різних сфер знань є нарікання на відсутність двомовних слов-
ників із першою українською мовою, Людмила Олександрівна разом з
однодумцями вирішує заповнити цю прогалину, створивши якісно но-
вий словник -- «Українсько-російський словник наукової термінології»
(К., 2004), що успішно завершив колектив авторів відділу наукової тер-
мінології Інституту української мови НАН України (за загальною ред.

150 155М 1682-3540. Українська мова, 2016, Мо 4

Наукове обличчя української термінології (до ювілею Л.О. Симоненко)

Л.О. Симоненко). Словник, як зазначено в передмові до нього «є пер-
шою в україністиці лексикографічною працею, що охоплює найуживані-
шу термінологію двох близькоспоріднених мов... Він покликаний дати
читачеві максимум відомостей щодо сучасного стану національних тер-
міносистем, а також еквівалентних форм вираження того самого понят-
тя в українській та російській мовах» | 15: МІ.

Із становленням України як суверенної держави, конституційне за-
кріплення за українською мовою статусу державної, проблема націо-
нальної термінології набуває глобального значення, що зумовило поси-
лену увагу до термінографічної продукції. Аналіз виданих праць вказує
на різні тенденції у підході до їх створення, основні з них: беззастережне
відновлення термінології 20-30-х років, спрямоване на заміну усталених
у мові термінів та зловживання іншомовними, переважно англійськими
термінами, що особливо помітно у сфері обчислювальної техніки, еко-
номіки, банківсько-фінансової справи. Часто-густо термінографічні дже-
рела 90-х рр. ХХ -- початку ХХІ ст. вирізняє низька якість опрацьовано-
го матеріалу. Серед причин появи таких словників можна виокремити
кілька основних: втрата висококваліфікованих фахівців-лексикографів
академічного рівня; брак належного фінансування лексикографічних
проектів; відсутність системної державної підтримки цієї праці, яка не
може здійснюватися фрагментарно або в авральному режимі; безвідпові-
дальність та дилетантизм тих, хто, не обтяжуючи себе академічними ви-
могами і традиціями, ставить за мету задовольнити власні амбіції, а не
створити суспільно вагомий науковий продукт. Така зміна пріоритетів
дорого коштуватиме суспільству. Як слушно зауважує Л.О. Симоненко:
«Ніхто не заперечує, що працюючи над унормуванням та кодифікацією
сучасної української термінології, ми маємо використовувати кращий
досвід учених 20-х років, зберегти кращі українські терміни та позбави-
тися від невластивих українській мові лексем, але це не значить, що на-
явну й усталену в мові термінологію, яка прижилася в багатьох мовах
світу, варто замінювати вузькорегіональними термінами» | 13: 359.

Проте далеко не всі термінологічні словники, видані за останні деся-
тиліття в Україні, хоча й мали б за своїм призначенням полегшити спіл-
кування в тій чи тій спеціальній сфері, виправдали сподівання користу-
вачів. На жаль, деякі з них не лише не розв'язали нагальних проблем,
але й створили низку нових. Як зауважує Л.О. Симоненко: «Питання до-
бору термінів у кожному окремому випадку укладачі розв'язують довіль-
но і стихійно, що призводить, з одного боку, до заповнення значної час-
тини реєстру лексемами, які не стосуються термінології, а з другого --
неповноти охоплення термінів різних терміносистем» | 110: 310).

Проте, незважаючи на зазначені негативні тенденції, вітчизняна на-
ука має свої здобутки й досягнення, продовжує активно розвиватися. Її
поступальний рух забезпечують насамперед справжні сподвижники,
віддані справі вчені, для яких пошук істини став сенсом життя. Людми-
ла Олександрівна завжди прискіпливо підходила до питань творення

155М 1682-3540. Українська мова, 2016, Мо 4 151

Л.В. Туровська

нових та реактуалізації відомих раніше термінів: «Враховуючи потреби
державотворення, основним завданням сучасного термінознавства є
практичний аспект: систематизація, упорядкування, уніфікація та стан-
дартизація наукової термінології шляхом вилучення з неї невиправда-
них слів-покручів, відродження окремих забутих або несправедливо
«репресованих» термінів; створення підручників, посібників, довідни-
ків, військових статутів, державних стандартів на терміни та визначен-
ня, вироблення різних законотворчих актів державною мовою» |бЇ.

Праця в галузі української термінографії -- участь у створенні слов-
никових праць і розроблення питань теорії словникарства була визна-
чальним напрямом у науковій діяльності Л.О. Симоненко, але далеко
не єдиним. Коло її наукових інтересів досить широке: термінологія, іс-
торія української термінографії, окремі питання теорії наукового пере-
кладу, методології та методики викладання термінознавства як навчаль-
ної дисципліни у вишах. 1986 р. Л.О. Симоненко стає вченим секретарем
Комітету наукової термінології НАН України. Заслуги Людмили Олек-
сандрівни були гідно оцінені: 2003 р. Київська міська держадміністрація
нагородила її Подякою за вагомий внесок у популяризацію українсько-
го слова, 2006 р. -- одержала Почесну грамоту Верховної Ради України
та Почесну грамоту Президії НАН України.

У її науковому доробку понад 150 наукових публікацій. Вона є спі-
вавтором академічних видань, що вийшли друком у видавництві «Нау-
кова думка» в 80-90 рр. минулого століття -- «Склад і структура україн-
ської термінологічної лексики» |3|, «Актуальні проблеми упорядкування
наукової термінології» |1| та власної монографії «Формування україн-
ської біологічної термінології» |4|.

Зауважимо, що свої знання Людмила Олександрівна охоче передає
аспірантам та здобувачам. Під її керівництвом захищені дисертації, при-
свячені різним фаховим терміносистемам: військовій (Л.В. Мурашко,
Н.О. Яценко), археологічній (С.М. Локайчук), бібліотечній (М.В. Сташ-
ко), медичній (Н.В. Місник), морфологічній (І.А. Ярошевич), журналіс-
тики (М.О. Гонтар), економічній (О.В. Чорна, Н.Л. Краснопольська),
авіаційній (Л.А. Халіновська). Навіть виступаючи опонентом, Л.О. Си-
моненко завжди допомагала розв'язати складні наукові питання, знаходи-
ла потрібний аргумент, доброзичливо спрямовувала у творчому пошуку.

Усе своє наукове життя Людмила Олександрівна прагнула піднести
українське термінознавство до світового рівня, показати найкращим єв-
ропейським осередкам, що національна наука пройшла самобутній тер-
нистий шлях, долаючи і заборони на українське слово, і чиновницьке
небажання розвивати власну мову, і шовіністичні зазіхання сусідів. Саме
їй належить ідея проведення наукових термінологічних конференцій
«Українська термінологія і сучасність», започаткованих 1996 р. у Києві.
Організаторами їх були Інститут української мови та Комітет наукової
термінології НАН України. Перша конференція зібрала 120 учасників із
17 міст України й об'єднала академічних науковців, освітян, фахівців

152 155 1682-3540. Українська мова, 2016, Мо 4

Наукове обличчя української термінології (до ювілею Л.О. Симоненко)

різних галузей знання. Виступи доповідачів засвідчили, що українське
термінознавство не лише має тривалу історію розвитку, а й потребує тер-
мінового вирішення нагальних питань системного вивчення та упоряд-
кування термінологічного матеріалу. З 2001 р. ці конференції переросли
в міжнародні, а їхня проблематика висвітлювалася в українських засобах
масової інформації, зокрема в газетах «Демократична Україна», «Світ»,
«Хрещатик», на ТРК «Золоті ворота», «Факти», «УТН», радіостанції «Но-
вини» тощо. Своєрідними підсумками проведення конференцій 2001--
2009 рр. стали 5 збірників наукових праць «Українська термінологія і су-
часність», незмінним відповідальним редактором яких була Л.О. Симо-
ненко.

Неабияку роль у становленні Людмили Олександрівни як науковця
й особистості відіграла та відіграє її родина. Чоловік, Леонід Олексійо-
вич, підтримував в усіх починаннях, вірив у реальність здійснення запла-
нованого. Тому зовсім не дивно, що в родині Симоненків завжди панує
любов і злагода. Понад 50 років подружнього життя пліч-о-пліч вони
крокують через незгоди 1 радості.

Міцного здоров'я, творчого натхнення, добра та великої людської
любові Вам, Людмило Олександрівно!

Людмила ТУРОВСЬКА
Інститут української мови НАН України, м. Київ

1. Крьїжановская Л.В., Симоненко Л.А. Актуальнье проблемьт упорядочения научной
терминологий. -- К. : Наук. думка, 1987. -- 163 с.

2. Симоненко Л.О. Мікологічна лексика української мови: Дис. ... канд. філол. наук. - К.,
1973. -- 218 с.

3. Симоненко Л.О., Богуцька М.П., Крижанівська А.В., Марченко В.С., Панько Т.І. Склад і
структура української термінологічної лексики. -- К. : Наук. думка, 1985. -- 193 с.

4. Симоненко Л.О. Формування української біологічної термінології. -- К.: Наук. думка,
1991. -- 149с.

5. Симоненко Л.О, З історії розвитку української термінографії // Українське терміно-
знавство. -- К. : Либідь, 1992. -- Вип. 19. - С. 89-96.

6. Симоненко Л., Тараненко О. Українська термінологія: стан, проблеми і перспективи //
Уряд. кур'єр. - К., 1993. -- 18 березня.

7. Симоненко Л.О. Систематизація та кодифікація національних терміносистем // Слово
и словар Мосабишит еї уосабиіагішт. Сб. научн. трудов по лексикографи. -- Гродно,
2002. -- С. 162--65.

8. Симоненко Л.О. Актуальні проблеми сучасного термінознавства // Українська термі-
нологія і сучасність. Зб. наук. праць. - К.: КНЕУ, 2009. -- Вип. МП. -- С. 9--15.

9. Симоненко Л.О. Лексикографічне опрацювання біологічної термінології // Лексико-
графічний бюлетень. -- К., 2009. -- Вип. 18.-- С. 41-48.

10. Симоненко Л.О. Тлумачно-перекладна лексикографія // Українська лексикографія в
загальнослов'янському контексті. -- К., 2011. -- С. 308-314.

11. Симоненко Л.О. Термінологічні студії в Україні // Орега ЗіІаміКа 5іаміз ске го7Піеду іагу-
Коуеадпу 5е5еї. ВоспіК ХХІ. 2/2011. -- Брно, 2011. -- Вип. ХХІ. -- С. 41-50.

12. Симоненко Л.О. Термін у загальномовних словниках // Українська і слов'янська лекси-
кографія. - К., 2012. -- С. 218-224.

13. Симоненко Л.О. Галузеві словники у формуванні культури фахової мови // Наукові
праці Кам'янець- Подільського національного ун-ту імені Івана Огієнка. Філологічні
науки. - К.-П.: «Флетона», 2013. -- С. 356-361.

155М 1682-3540. Українська мова, 2016, Мо 4 153

Л.В. Туровська

14. Симоненко Л.О., Білоноженко В.М., Годована М.П. та ін. Історія, стан і перспективи
розбудови української термінології. - К.: НМК ВО, 1992. -- 127 с.

15. Українсько-російський словник наукової термінології / За заг ред. Л.О. Симо-
ненко. -- К.-Ірпінь: ВТФ «Перун», 2004. - - 403 с.

Статтю отримано 29.06.2016

Іуиатііа Тигоуука
Пазіїтите ої Пе ЮКгаїпіап І апвцаєе ої Магопа! Асадету ої 5сіепсе5 ої | Ктаїпе, Куїм

5СТЕМТІТЕІС БАСЕ ОЕ ОКВАТХІАМ ТЕВМІХОТОСУ
(Гог "ре аппіуетзагу ої І.О. 5утопепкКо)

ТВіз агіїсіе ргомідез а Бгіеї оуегуісм об Ре Пе апа могк58 ої "Бе Гатоця ОКгаїпіап гегтіпоїову
І.О. 5утопепко, уФрісі Гог тапу усаг8 5їидіса Пе ресшіагіїіез ої ОКгаїпіап Іегтіпоїову, Пі8-
гогу ої ії5 Гогтайоп апа спагастегіяціся іегтіпоєтарбіс ргосез5іпе; маз пе Гоппдег апа огвап-
ідег ої сопіегепсе8 " ЮКгаїпіап гегтіпоЇїову апа птодегпігу."

Кеутомаз: (/Кгаїпіап іегтіпоїогу, тегт, іегтіпоїозу, 5сіепійїс асіїуйу.

Мовна мозаїка

ПІН-код, ДНК-експертиза, Е-декларація

Якщо ініціальні (буквені та звукові) абревіатури вживали донедавна в українській
мові самостійно (пор.: УНР, МЗС, НБУ, ЕОМ, ЧАЕС, МАУ, ТУМ, ПДВ, неп, загс), то
нові, серед яких чимало абревіатур англійського походження, переданих великими
або малими літерами латиниці чи кирилиці, тепер поєднують із цілими словами
(пор. /П,-інфекція, ВІЛ-інфекція, віл-інфекція, ПІН-код, пін-код, ДНК-експертиза,
ДНК-діагностика, ДНК-дослідження, ДНК-лабораторія, ВІП-зала, віп-зала, ИІР-житло,
віп-житло, віп-палата, віп-стоянка, віп-обслуговування, віп-вечірка, віп-гість, 5МУ-по-
відомлення, 5т5-повідомлення, смс-повідомлення, ММУ-повідомлення, е-навчання, е-сервіс,
е-ринок, е-декларування, е-декларація та ін.) або з іншою ініціальною абревіатурою
(ВІЛ-СНІД, УІР-ДТІП). Усталеного правопису такі похідні утворення ще не мають,
тому постало питання: «Як їх передавати?». Оскільки за структурою вони подібні до
складних іменників, утворених із двох самостійних компонентів, то їх так само треба
писати через дефіс. Від іменників вони відрізняються лише тим, що їхній перший
компонент є загальновідомою буквеною чи звуковою абревіатурою, пор.: ВІЛ, віл,
ЛІН, пін, ДНК, ВІЙ, віп, 5МУ, зт5, смс, е.

Отже, ініціальну (буквену та звукову) абревіатуру з наступним словом чи такою
самою абревіатурою потрібно писати через дефіс.

М Катерина Городенська

154 155 1682-3540. Українська мова, 2016, Мо 4

УДК 881.161.2(092)

ЖИТТЄВІ Й НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНІ
ПРОСТОРИ СТЕФАНІЇ ПАНЦЬО
(до 70-річчя від дня народження)

Усім відомо, що Всевиш-
ній наділяє кожну люди-
ну, яка приходить у світ,
різними талантами. Хтось
працює над розвитком і
збагаченням цих талантів,
хтось, на жаль, не прагне
їх розвивати, а деколи й
сам не знає, або не хоче
знати, що здатен до тої чи
тої діяльності, творчості.

Серед людей, які все
життя поповнюють, збага-
чують, розвивають і праг-
нуть поділитися Божими
дарами -- талантами, --
Стефанія Панцьо. 15 липня 1 2016 р. виповнилося 70 років
від дня народження Стефанії Єлисеївни Панцьо (Ковтко),
відомого українського діалектолога, ономаста, лексиколога,
талановитого педагога, професора Тернопільського націо-
нального педагогічного університету ім. Володимира Гнатюка.

Народилася С.Є. Панцьо в мальовничому с. Лошнів
Теребовлянського р-ну на Тернопільщині в 1946 р. Батьки
Єлисей Юрійович Ковтко і Варвара Григорівна (із родини
Тхір) проживали у с. Пстружне Горлицького повіту на
Лемківщині. Після депортації 1945 р. їх із п'ятьма дітьми
поселили на Тернопільщині.

О О.В. КРОВИЦЬКА, Ю.В. ОСІНЧУК, 2016

155М 1682-3540. Українська мова, 2016, Мо 4 155

О.В. Кровицька, Ю.В. Осінчук

Філологічну освіту Стефанія Єлисеївна здобула в Чернівецькому дер-
жавному університеті -- одному з найкращих навчальних закладів Украї-
ни. 1969 р, після закінчення вишу С. Панцьо розпочала свою педагогічну
діяльність: працювала вчителем української мови та літератури.

Від 1980 р. С.Є. Панцьо -- викладач Тернопільського державного пе-
дінституту (нині -- Тернопільський національний педагогічний універ-
ситет ім. В. Гнатюка) -- гармонійно поєднує педагогічну діяльність із на-
уковою, виховує не тільки філологів, учителів-словесників, небайдужих
до рідного слова, а й справжніх патріотів рідної землі. Тривалий час Сте-
фанія Єлисеївна працювала доцентом на кафедрі української мови, яку
очолила 1998 р., згодом була обрана професором цієї кафедри.

Організаторські таланти Стефанії Панцьо віддзеркалювалися у нав-
чально-виховній роботі. Разом із викладачами кафедри проведено чима-
ло бесід на морально-етичні, національно-патріотичні теми, про етикет
ділового спілкування, мовні КВК, брейн-ринги, свята «Мова калинова»,
«А мова -- як море», діалектологічне свято «Мова -- схованка людського
духу», круглі столи «Яким повинен бути сучасний вчитель?», «Компе-
тентність і компетенції у роботі вчителя-словесника». У цьому полягала
головна мета діяльності кафедри: підготовка висококваліфікованих учи-
телів української мови на основі національного, загальнолюдського й
освітнього досвіду, у формуванні професіоналізму, духовної культури
словесника.

Стефанія Панцьо читає класичні курси сучасної української мови:
морфологія, морфеміка і словотвір, діалектологія. Колишній студент
Ювілярки, а нині к. філол. н., науковий співробітник відділу української
мови Інституту українознавства ім. І. Крип'якевича Ю. Осінчук згадує,
що її лекції були настільки неординарними, що студенти не потребували
якогось додаткового стимулу, їм було цікаво пізнавати нове через бесіди,
дискусії, уявні подорожі тощо.

1985 р. С.Є. Панцьо захистила кандидатську дисертацію «Антропо-
німія давньої Лемківщини». Її науковим «хрещеним батьком» був відо-
мий український ономаст, професор Ужгородського університету Павло
Павлович Чучка.

Стефанія Єлисеївна -- автор понад 200 публікацій з різних галузей
українського мовознавства, методики викладання української мови у ви-
щих навчальних закладах. Значну частину наукового доробку професора
С. Панцьо становлять укладені у співавторстві з викладачами кафедри
навчально-методичні посібники, зокрема: «Практичні заняття з морфе-
міки і словотвору (методичні рекомендації)», 1992; «Українська мова:
Морфеміка і словотвір (навчальний посібник)», 1999 (співавт. Л.О. Вака-
рюк); «Сучасна українська літературна мова. Самостійні роботи з мор-
фології (для студентів П-ПІ курсів філологічного факультету)», 2003
(співавт. Т.П. Вільчинська); «Українська мова: Морфеміка і словотвір»,
2004 (співавт. Л.О. Вакарюк); «Українська діалектологія. Програма на-
вчального курсу (за вимогами кредитно-модульної системи) для філоло-

156 155М 1682-3540. Українська мова, 2016, Мо 4

Життєві й науково-педагогічні простори Стефанії Панцьо...

гічних факультетів вищих навчальних закладів України», 2007 (співавт.
Н.О. Свистун); «Морфеміка і словотвір: тестові завдання (навчально-
методичний посібник)», 2008 (співавт. Н.О. Свистун); «Українська мова.
Морфеміка і словотвір (навчальний посібник)», 2010 (співавт. Л.О. Вака-
рюк); «Сучасна українська літературна мова. Морфологія. Робочий зо-
шит 2 (навчально-методичний посібник)», 2011 (співавт. Н.І. Лісняк);
«Навчальна практика з української діалектології (навчальний посібник),
2012 (співавт. М.Я. Наливайко); «Українська діалектологія. Практикум
(навчально-методичний посібник)», 2013 та ін.

Заслуговує уваги також словник-довідник «Український словотвір у
термінах», 2007 р. (співавт. Л.О. Вакарюк). У ньому вперше подано тер-
міносистему словотвірного рівня української мови -- не лише найужива-
ніші терміни, а й новаторські, відіорані з новітніх дериватологічних
праць. У словнику-довіднику опрацьовано понад 1500 реєстрових лек-
сичних одиниць. У структурі словникової статті представлено тлумачен-
ня конкретного терміна, процитовано визначення з використаних дже-
рел, подано ілюстративний матеріал і коротку етимологічну довідку.

Працюючи з художніми текстами, як справжній дослідник рідного
слова С. Панцьо звертала увагу і на структуру й стилістичні особливості
цих текстів, і на цікавий лексичний матеріал, який згодом аналізувала у
спеціальних розвідках, присвячених характеристиці мовного світу ук-
раїнських письменників, а саме: «Демінутивна лексика у творах Маркія-
на Шашкевича» (1995); «Зменшено-емоційні іменники на позначення
назв людей в спогадах Богдана Лепкого «Казка мойого життя» (1998);
«Основні словотвірні моделі похідних іменників в оповіданнях О. Коби-
лянської» (2004); «Особливості похідних одиниць у художній мові (на ма-
теріалі творів Уласа Самчука)» (2005); «Словотвірний потенціал лексики
оповідань Івана Франка» (2007); «Принципи укладання словника фразео-
логізмів у творах Бориса Харчука» (2011) тощо. За ініціативою Стефанії
Панцьо побачили світ лексикографічні праці, присвячені творчості Б. Леп-
кого та Б. Харчука: «Фразеологізми у творах Богдана Лепкого. Словник»
(2010); «Фразеологія творів Бориса Харчука. Словник» (2012). Тут уперше
в історії української лексикографії подано фразеологічні одиниці, при-
слів'я, приказки, традиційні побажання, клятви та ін., засвідчені у творах
Бориса Харчука.

Особливе місце в науковій творчості Ювілярки посідають праці з ук-
раїнської діалектології. Як справжня берегиня свого лемківського роду
дослідниця упродовж багатьох років збирає й вивчає багату духовну спад-
щину своїх предків. Наукові зацікавлення зосереджені переважно на
особливостях ономастики, словотвору, образних засобів лемківського ді-
алекту. Професор активно працює також у сфері лінгвістичного аналізу
текстів народних пісень із Лемківщини. Серед важливих публікацій на-
звемо такі: монографія «Антропонімія Лемківщини» (1995), статті --
«Прізвища-девербативи в антропонімії Лемківщини» (1997), «Прізвища
на -ин в антропонімії Лемківщини» (1998), «Назви особи у лемківському

155М 1682-3540. Українська мова, 2016, Мо 4 157

О.В. Кровицька, Ю.В. Осінчук

діалекті» (2001), «Префіксальне та префіксально-суфіксальне творення
іменників у лемківському діалекті» (2001), «Діалектні похідні слова як
засіб відображення емотивності у лемків» (2009), «Лемківсько-західно-
поліські паралелі та відмінності у творенні іменників з формантами -ало,
-цло, -ло» (2010), «Зоонімічні символи в етномовній картині світу (на ма-
теріалі лемківської пісні)» (2011), «Лексико-синтаксичний спосіб тво-
рення імен в лемківському говорі» (2011), «Словотвірні типи імен -- назв
осіб у лемківському говорі» (2011), «Оцінні назви осіб у лемківських го-
вірках: словотвірний аспект» (2012), «Дінгвалізація ключових образів у
колискових лемківських піснях» (2013), «Символічний потенціал лем-
ківських пастуших пісень» (2013) тощо.

Аналізуючи конкретний лемківський матеріал, Стефанія Панцьо по-
своєму підійшла до лексикографічного опрацювання -- за частинами
мови; авторка уклала, систематизувала й опублікувала дієслівну і при-
кметникову лексику («Матеріали до словника лемківських говірок (діє-
слівна лексика)» (2009); «Словник прикметникового лексикону лемків-
ських говірок», співавтор Н.І. Лісняк, яка значною мірою акумулює діа-
лектні риси.

Дослідниця обрала власну методику збирання діалектного матеріа-
лу із живого мовлення. Під час бесід не використовувала анкет, нато-
мість «питання ставили непрямим способом. Часто просто прислухали-
ся до суцільної розповіді і «на ходу» записували діалектне слово чи
проводили додатковий контроль, щоб усунути можливі помилки. Серед
опитаних осіб було багато тямущих, говірких людей з добре розвинутим
мовним чуттям. Правда, у розповідях часто звучали нотки суму, туги за
рідним краєм, що спричиняло вживання одноманітної лексики. Нерід-
ко інформатори пропонували послухати пісні. У подібних ситуаціях ав-
тору доводилося записувати на магнітофон пісні, щоб не вразити інфор-
маторів і щоб проникнутися їхніми інтересами, болями тощо»".

У «Передмові» до словника дієслівної лексики зазначено: «Польові
записи ми здійснювали у лемків старшого віку -- 65-80 років. Наведені
вікові межі не абсолютні. Бралося до уваги умовне середовище -- ком-
пактне проживання лемків в окремих селах (Жовтневе Тернопільського,
Остап'є Підволочиського, Залав'є Теребовлянського, Підзамочок Бучаць-
кого районів тощо), Монастирський район Тернопільщини. При запису-
ванні говірки був обережним вибір інформаторів. Відомо, що старшому
поколінню властивий старовинний спосіб життя, нижчий рівень освіти і
більш консервативне мислення, тому старші люди найкраще зберегли
архаїчні діалектні риси. Молодше покоління, яке народилося у Лемків-
щині і провело там дитячі роки, мало інший життєвий шлях, на ньому
відбилася післявоєнна дійсність будівництва суспільства, мовний вплив
довкілля. Тому інформаторів з молодшого покоління ми брали зрідка,

Ї Панцьо С. Матеріали до словника лемківських говірок (дієслівна лексика). -- Терно-
піль, 2009. -- С.11.

158 155М 1682-3540. Українська мова, 2016, Мо 4

Життєві й науково-педагогічні простори Стефанії Панцьо...

для уточнення звучання і значення слова зверталися до інформаторів
старшого покоління. Це допомогло краще виявити відмінності у мові
поколінь і простежити міру збереження лексики рідного говору. При до-
борі інформаторів бралися до уваги виключно лемківські сім'ї (дід --
баба, батько -- мати)».

До речі, матеріали до цього словника зібрано в мешканців сіл Тер-
нопільщини, які до виселення проживали у таких селах Галицької Лем-
ківщини: Балутянка, Більцарева, Бодаки, Бліхнарка, Бортне, Босько,
Вілька Висова, Воля Сенькова, Вороблик, Гладишів, Ганчова, Дальова,
Душатин, Ждиня, Злоцьке, Зиндранова, Криниця, Квятонь, Мацина
Велика, Межибрід, Мисцова, Одрехова, Пельня, Поляни, Пребишів,
Прилуки, Пстружне, Радоцина, Роп'янка, Ропиця Руська, Синява, Со-
лотвини, Тарнів, Тилява, Устя Руське, Шкляри, Щавник.

На думку дослідниці, мовлення лемків назагал вирізняється кон-
кретністю, чіткістю. Емоційний потенціал лемківського слова дуже
стриманий, дещо прихований за прагматичним наповненням самого
мовлення лемків. У цьому сенсі особливого значення набувають при-
кметники, призначення яких полягає саме у створенні стриманого емо-
ційного потенціалу.

Цей словник охоплює понад 1550 прикметників, зібраних методом
спостереження та власних польових записів, зроблених у с. Жовтневе
(Тернопільщина), використано також художні твори Семена Мадзеля-
на, Івана Русенка, Петра Мурянки та ін.

Ідею об'єднання інтелектуального потенціалу дослідників, які ви-
вчають і досліджують проблеми діалектології, зокрема лемківський діа-
лект, уперше з ініціативи С.П. Панцьо втілено в організації і проведенні
Міжнародної наукової конференції «Лемківський діалект у загальноук-
раїнському контексті» (Тернопіль, 2009).

Стефанія Панцьо -- активна у громадській діяльності. У 1990-х рр.
була одним із організаторів Обласного лемківського товариства та кіль-
кох осередків у Тернопільській області. Деякий час виконувала функції
заступника голови товариства «Лемківщина», очолювала молодіжну сек-
цію". Окрім цього, дотепер бере участь у фестивалях лемківської куль-
тури, які проходять в Україні та поза її межами.

Нині Стефанія Єлисеївна продовжує досліджувати мовні та пісенні
здобутки лемків, бо вважає, що це є її обов'язком дослідника-науковця,
патріота, лемкині, обов'язком перед родиною, перед Лемківшиною.

2? Панцьо С. Матеріали до словника лемківських говірок (дієслівна лексика). -- Терно-
піль, 2009. -- С. 10--11.

З Словник прикметникового лексикону лемківських говірок. / укл. С.Є. Панцьо, Н.І. Ліс-
няк. -- Тернопіль, 2015. -- С. 7.

4 Н. Свистун. Із словом у серці... (до 70-річчя від дня народження професора Панцьо Сте-
фанії Єлисеївни) // Лемківський календар на 2016 рік | Тексті: альманах / наук. ред. Ми-
кола Литвин. -- Львів, 2015. - Ч. 65.-- С. 100.

155М 1682-3540. Українська мова, 2016, Мо 4 159

О.В. Кровицька, Ю.В. Осінчук

Під керівництвом нашої Ювілярки написані і успішно захищені кан-
дидатські дисертації С.В. Шеремети («Антропонімія північної Терно-
пільщини» -- Івано-Франківськ, 2002); Н.О. Свистун («Динаміка антро-
понімікону м. Тернополя ХІХ-ХХ ст» -- Чернівці, 2006); М.Я. На-
ливайко («Неофіційна антропонімія Львівщини» -- Київ, 2011). З гідніс-
тю продовжують справу свого Вчителя вельми вдячні учні. Адже наукові
консультації та спілкування з С. Панцьо немов життєдайне джерело на-
повнюють їх новими ідеями, надихаючи й спонукаючи до творчих здо-
бутків в науці та педагогіці.

Вельмишановна Ювілярко, із Вашої наукової ниви розійшлися сві-
тами науковці, викладачі, вчителі, серед яких -- Ю. Осінчук, Н. Лобас,
Н. Ліщинська, О. Задорожна, О. Петришина, Н. Лісняк Н. Фурманке-
вич та ін., які у своїх серцях мають особливу любов до рідного краю, до
рідної культури, до скарбів рідного слова.

Свій ювілей Стефанія Панцьо зустрічає у розквіті життєвих і твор-
чих сил. Нехай вони додають Ювілярці невтомної наснаги для плідної
праці на ниві української науки!

Ольга КРОВИЦЬКА, Юрій ОСІНЧУК
Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича
НАН України, м. Львів

Статтю отримано 03.06.2016

О!Ва Куоууїука, Хипіу Озіпспик
Тхап КгуріакемусП Пазійтите ої |Кгаїпіап 5(идіе5
опе Мацопа! Асадету ої 5сіепсез ої ОКгаїпе, Імім

ІЛЕЕ АМР 5СІЕМТІБІС-РЕРАСОСІСАЇ,
5ЗРАСЕ5 ОЕ 5ТЕРНАМІА РАМТ5'О
(14 НОМХОВ ОЕ ТНЕ 7018 АММІУЕВЗ5АКУ)

ТПе агіїсіе дезсгібез Ше Ше апа сгеайує могкя ої 5. Рапізіо, а рготіпепі | Жтаїпіап аїаїесі ех-
регі, опотагбоіовізі, Іехісоїобіз5ї, аз ме аз а каїепіед редавовие уро Боідз пе розійоп а8 а
Ргоїез8ог ас їпе Тегпорії Редаєоєіса! Юпіует5ігу патед айег Моїодутуг Нпайик. ТРе апіпог8
5пом Ше тіїе5гопез апа таїп 5зрПегез ої рег 8сіепіії с могК.

Кеумомаз: таепі, аїаіесі заїез, ІеткіузПспупа, опотазііся.

160 155М 1682-3540. Українська мова, 2016, Мо 4

УДК 811.161.2.367.335

Катерина Городенська

Інститут української мови НАН України, м. Київ

А.П. ГРИЩЕНКО ЯК ДОСЛІДНИК
СТРУКТУРИ СКЛАДНОСУРЯДНОГО
РЕЧЕННЯ (до 80-річчя від дня народження)

Статтю присвячено аналізу теоретичних засад складносурядного речення,
що їх запропонував відомий український мовознавець А.П. Грищенко напри-
кінці 60-х рр. ХХ ст. Обгрунтовано виокремлення трьох типів складносу-
рядних речень -- єднальних, зіставно-протиставних та розділових -- на ос-
нові співвідношення граматичних характеристик із загальним значеннєвим
змістом між сурядними частинами. Докладно проаналізовано структурно-
семантичні моделі єднальних, зіставно-протиставних та розділових склад-
носурядних речень, що грунтуються на кореляції відтінків загального зна-
ченнєвого змісту із граматичними показниками, серед яких -- кількість по-
єднаних складників, їхня позиційна стійкість / нестійкість та здатність
до трансформацій, співвідношення видо-часових ознак дієслівних присудків.
Наголошено на відмінностях традиційної (за оцінкою самого автора) кла-
сифікації складносурядних речень від класифікацій, запропонованих дослід-
никами інших слов'янських мов. Відзначено важливість авторської концеп-
ції для подальшої розбудови загальної теорії складносурядного речення та
докладнішої класифікації складносурядних речень української мови.

Ключові слова: складносурядне речення, єднальне складносурядне речення, зі-
ставно-протиставне складносурядне речення, розділове складносурядне ре-
чення, загальний значеннєвий зміст, граматична рівнозначність, структур-
но-семантична модель, видо-часові характеристики дієслівних присудків.

В українській традиційній граматиці найповнішим дослі-
дженням синтаксису вважали том П «Курсу сучасної ук-
раїнської літературної мови» за редакцією Л.А. Булахов-
ського. У цій праці складносурядним реченням названо
«складне речення, у якому окремі його частини -- речення
поєднуються між собою як рівноправні одиниці, тобто таке
складне, у якому немає залежності одного речення від дру-
гого» |4: 156). Виразниками синтаксичного зв'язку тут ви-
знано сполучники і засоби ритмомелодики, залежно від

О К.Г.ГОРОДЕНСЬКА, 2016

155М 1682-3540. Українська мова, 2016, Мо 4 161

К.Г. Городенська

чого виокремлено «складносурядні речення з сполучниками» |4: 153) 1
«безсполучникові складносурядні речення» |4: 178|. Аналіз складносуряд-
них сполучникових речень грунтований на семантичних групах сполучни-
ків, тобто на єднальних, протиставних та розділових сполучниках та їхніх
внутрішніх підгрупах, але за назвами цих семантичних груп сполучників
складносурядні речення в «Курсі...» термінологічно не диференційовані.

Інший підхід до аналізу структури складносурядного речення запро-
понував А.П. Грищенко у своїй дисертаційній праці | 1| та створеній на її
основі монографії «Складносурядне речення в сучасній українській літе-
ратурній мові» |2). Його відмінність полягає в тому, що складносурядні
речення залежно від значень між їхніми складовими частинами (уживає-
мо авторський термін -- К. Г.) поділено на три типи -- єднальні, зіставно-
протиставні та розділові. Хоч виразниками цих значень і визнано спо-
лучники, проте аналіз самих сполучників тут не превалює. Характерною
ознакою кваліфікації складносурядних речень як синтаксичних конст-
рукцій є граматична однорідність складових частин, унаслідок поєднан-
ня яких за допомогою спеціальних сполучників утворюється складно-
сурядне речення. У його внутрішньосинтаксичній структурі немає по-
казників, які б визначали підпорядкування однієї частини іншій. Ці час-
тини перебувають в однаковому зв'язку із синтаксичною конструкцією,
у яку вони об'єднані, і функціонально ідентичні щодо зовнішньої син-
таксичної структури складносурядного речення.

А.П. Грищенко заперечив проти традиційної кваліфікації частин склад-
носурядних речень простими реченнями і назвав їх складовими або струк-
турними частинами |: 1-2; 2: 20--21|, оскільки внутрішньої синтаксичної
подібності складових частин до простих незалежних речень недостатньо
для їх ототожнення, категорично не погодився з думкою про складносу-
рядне речення як механічне поєднання простих речень, незалежних одне
від одного. У своєму запереченні він сперся, зокрема, на твердження
О.С. Мельничука, згідно з яким частини складносурядних речень немож-
ливо назвати простими, бо вони в його складі втрачають свою граматично-
комунікативну самостійність |: 6). Складним реченням властиві своєрід-
ні граматичні та семантичні закономірності, завдяки яким вони і виділя-
ються в граматичній системі української мови |2: 21|. Із граматичного
погляду складносурядне речення визначив як синтаксичне ціле, утворене
поєднанням кількох складових частин на основі граматичної рівнознач-
ності, яку трактував як їхню однакову синтаксичну функцію в межах
складносурядного речення. Характеризуючи внутрішньоструктурну подіб-
ність складових частин складносурядних речень і простих речень, наго-
лосив на тому, що «складносурядні речення являють собою поєднання
щонайменше двох таких одиниць, предикативність яких виявляється у
взаємодії з предикативністю інших складових частин» |2: 211.

У концепції складносурядного речення А.П. Грищенка важливого
значення надано питанню про можливу кількість складових частин у ньо-
му. На противагу складнопідрядному реченню, граматична природа якого

162 155 1682-3540. Українська мова, 2016, Мо 4

А.П. Грищенко як дослідник структури складносурядного речення...

вможливлює лише дві складові частини, складносурядне речення не є од-
нотипним із погляду можливої кількості граматично рівнозначних скла-
дових частин. В одних типах складносурядних речень кількість таких час-
тин гіпотетично може бути довільною, фактично вони являють собою
граматично і семантично відкритий ряд, довжину якого визначає комуні-
кативна потреба. Інші типи складносурядних речень є бінарним поєд-
нанням складових частин, що утворює закритий ряд |: 3-4; 2: 21-22|. У
разі закритої структури граматична рівнозначність складових частин збе-
рігається, але їхня роль у загальному значеннєвому плані конструкції ви-
являється неоднаково в різних типах складносурядного речення.

Автор запропонував розмежовувати для складносурядного речення
загальний значеннєвий план, що збігається із загальним значенням, що
випливає із зв'язку (певною мірою -- граматичного) його складових час-
тин (наприклад, повідомлення про одночасність або послідовність кіль-
кох дій, станів, процесів, причиново-наслідковий або зіставно-проти-
ставний зв'язок між складовими частинами), і конкретний зміст, ство-
рений конкретним лексичним наповненням його складових частин та
контекстом або ситуацією |?2: 231.

А.П. Грищенко визначив свою класифікацію складносурядних ре-
чень як традиційну. Вона об'єднала три типи -- єднальні, зіставно-проти-
ставні та розділові складносурядні речення, у межах яких виділено струк-
турно-семантичні моделі на основі єдності граматичних і значеннєвих
показників |?: 24|.

Єднальні складносурядні речення кваліфіковано як неоднопланові з по-
гляду граматичної залежності складових частин. Для них характерні такі
спільні ознаки: 1) граматична рівнозначність складових частин і 2) вищий
ступінь самостійності таких частин у вираженні загального значеннєвого
плану складносурядного речення. Важливого значення надано формально-
граматичній взаємодії двох або й більше присудків складових частин. Най-
типовішими, найпоказовішими, на думку автора, є єднальні складносуряд-
ні речення, до складу яких уходять дві частини |2: 26|, хоч їх може бути й
більше. Спільним формальним показником цих речень визнано сполучник і.

На основі зв'язків між складовими частинами єднальних складносу-
рядних частин зроблено кілька висновків, зокрема про менший ступінь
граматичної взаєпов'язаності таких частин порівняно із складнопідряд-
ними реченнями, оскільки вони вступають до складносурядного як рів-
ноправні у формально-граматичному плані; про можливість застосуван-
ня до компонентів єднальних складносурядних речень поняття синтак-
сичної рівноправності, суть якого потрактовано як виконання такими
компонентами однакової синтаксичної функції і перебування їх як час-
тин цілого в однаковому зв'язку із цілим; про порушення питання, які
формально-граматичні і значеннєві чинники є основними для формуван-
ня єднального складносурядного речення, оскільки для цього типу ре-
чень характерна формально-граматична тотожність дієслівних присудків
їхніх структурних частин і одночасна виразна семантична диференціація

155М 1682-3540. Українська мова, 2016, ЛО 4 163

К.Г. Городенська

відношень між тими частинами, що поєднані сполучником і; про факуль-
тативний характер функції цього сполучника в семантичній взаємодії
складових частин і обов'язковий її характер для визначення формально-
граматичних властивостей єднального складносурядного речення |2: 27-28.

За значеннєвим зв'язком між складовим частинами А.П. Грищенко
виокремив чотири типи єднальних складносурядних речень: 1) єднальні
(або власне-єднальні); 2) причиново-наслідкові; 3) умовно-наслідкові;
4) результативно-висновкові |2: 30). У межах єднальних складносуряд-
них речень сформував три структурно-семантичні моделі:

1. З вільним порядком розташування кількісно не обмежених скла-
дових частин, в основі значеннєвого відношення між якими лежить по-
відомлення про одночасність кількох дій або станів. Ця модель має свій
варіант, для якого характерне фіксоване розташування складових час-
тин, у другій із яких є елемент (переважно анафоричний займенник),
граматично і за значенням залежний від іменникового елемента першої
частини, проте його значеннєва основа та сама, що й в основної моделі.

2.3 фіксованим порядком розташування складових частин, кіль-
кість яких, подібно до речень першої моделі, не обмежена. Суть значен-
нєвого відношення між ними полягає в повідомленні про послідовність
кількох дій або станів.

3.3 фіксованим розташуванням складових частин, що утворюють
закритий ряд. В основі значеннєвого зв'язку між такими частинами ле-
жить причиново-наслідкове, умовно-наслідкове або висновково-резуль-
тативне відношення |2: 30-31|. Виокремлені моделі дали підстави авто-
рові схарактеризувати єднальні складносурядні речення як такі, що,
маючи спільну граматичну основу та спільні засоби поєднання сурядних
частин, вирізняються своєю значеннєвою диференціацією |2: 32.

Структуру єднальних складносурядних речень за визначеними моде-
лями проаналізовано за кількома критеріями, основними з-поміж яких
названо сполучник як межу між сурядними частинами, визнання таких
частин безпосередніми складниками всього речення, ступінь позиційної
стійкості складових частин, тобто їхню можливість/неможливість пере-
міщатися в межах складносурядного речення або навіть функціонування
як самостійних граматичних одиниць поза межами складносурядного
речення, спосіб вираження граматичної залежності між складовими час-
тинами та окремими їхніми елементами |2: 34-35.

Докладно схарактеризовано зміст та синтаксичні зв'язки між части-
нами трьох структурно-семантичних моделей єднальних складносуряд-
них речень, причому в межах першої виокремлено ще й структурно-се-
мантичну модель І а. Загальний зміст структурно-семантичної моделі І
визначено як «повідомлення про паралельне тривання... певних подій,
станів, явищ об'єктивної дійсності в одному з трьох часів: теперішньому,
минулому або майбутньому» |2: 35|, а особливістю структури єднальних
складносурядних речень цієї моделі названо «здатність їх поєднувати біль-
ше ніж по дві складові частини», тобто до двох частин (мінімальної кількості)

164 155 1682-3540. Українська мова, 2016, Мо 4

А.П. Грищенко як дослідник структури складносурядного речення...

у разі потреби можуть приєднуватися інші, що подають нові відомості
про певну картину об'єктивного світу, але видо-часові характеристики їх-
ніх присудків повинні обов'язково збігатися з такими ж характеристиками
присудків попередніх частин |2: 37-38). Другою визначальною особли-
вістю сурядного зв'язку цих єднальних складносурядних речень назвав
оберненість відношень між складовими частинами, що засвідчує відсут-
ність у них позиційної стійкості, яку повинні мати складносурядні речен-
ня як синтаксичні конструкції, утворені координативно |2: 381.

А.П. Грищенко констатував один дуже важливий значеннєвий відті-
нок у відношеннях між складовими частинами, поєднаними синоніміч-
ними сполучниками ї, та: у єднальних складносурядних реченнях зі спо-
лучником та паралелізм тривання дій, станів виразніший, ніж у таких
самих реченнях зі сполучником і, що внеможливлює довільну заміну
сполучника і сполучником та в структурно-семантичних моделях І та Га
єднальних складносурядних речень |2: 41|. Водночас він відзначив вужчу
сферу вживання сполучника та, порівняно зі сполучником і, в єдналь-
них складносурядних реченнях, що пояснив широким уживанням та в
зіставно-протиставних складносурядних реченнях |2: 42.

Виокремлення структурно-семантичної моделі І а в межах спільного
значення одночасності, паралелізму тривання дій або станів структурно-
семантичної моделі І єднальних складносурядних речень спричинене
особливостями граматичної залежності між складовими частинами та
між їхніми окремими елементами |2: 49|. Серед таких особливостей ви-
окремлено наявність у другій частині займенників у ролі головних та
другорядних членів речення, що мають у першій частині співвідносні
елементи, з якими вони перебувають у формально-граматичній залеж-
ності. Саме граматична пов'язаність займенникових і відповідних їм час-
тиномовних корелятів у частинах єднальних складносурядних речень
моделі І а внеможливлює транспозицію, переставляння таких частин,
тобто спричинює їхню позиційну стійкість |2: 531.

На основі структурно-семантичної моделі І а єднальних складносу-
рядних речень, коли обидва члени відношення іменник -- займенник
виконують роль підмета у сурядних частинах, що означає виконання дії
тим самим діячем або перебування в стані тієї самої особи чи того само-
го предмета, тобто коли сурядні частини об'єднані спільним суб'єктом,
А.П. Грищенко широко проаналізував проблему трансформації таких
складносурядних речень у прості речення з однорідними присудками,
що означало визнання, на противагу іншим дослідникам слов'янських
мов, однорідних присудків у простому реченні. Вони «поєднуються в ре-
ченні координативно і пов'язуються з тим самим підметом, виконують у
реченні однакову синтаксичну роль і не порушують двоскладної преди-
кативної будови речення» |2: 60).

Змістову своєрідність структурно-семантичної моделі П єднальних
складносурядних речень становить повідомлення про послідовність пе-
ребігу кількох дій або тривання станів, що внеможливлює транспозицію

155М 1682-3540. Українська мова, 2016, ЛО 4 165

К.Г. Городенська

складових частин у межах таких речень, свідчить про фіксацію позицій
частин, неможливість їх оберненості |2 : 73 -- 74|. На противагу струк-
турно-семантичним моделям І та І а, цій моделі не властиві обмеження
щодо граматичних характеристик дієслівних присудків в обох частинах,
передусім однаковість їхніх видо-часових ознак.

Структурно-семантичну модель ПІ представляють єднальні складно-
сурядні речення з причиново-наслідковими та умовно-наслідковими від-
ношеннями, кваліфіковані як речення зі своєрідним співвідношенням
між їхнім формально-граматичним і значеннєвим планами, суть якого по-
лягає в невідповідності між граматичним (формально вираженими озна-
ками сурядності) і значеннєвим зв'язком (причиново-наслідковими та
умовно-наслідковими відношеннями між частинами, характерними для
складнопідрядних речень) |2: 81-82). Обгрунтовуючи виокремлення цієї
моделі складносурядних речень, А.П. Грищенко докладно аналізує пози-
ції чеських і словацьких мовознавців, які, надаючи перевагу граматично-
му аспекту в потрактуванні складних речень, для яких характерна невід-
повідність між їхніми граматичним і значеннєвим планами, усе-таки ді-
йшли висновку: вибору універсального мовного знаку для розмежування
гіпотактичних і паратактичних конструкцій за будь-яких умов не варто
перебільшувати. Зокрема, на думку Я. Бауера, «паратаксис і гіпотаксис --
граматичні категорії, у яких історично усталилося поєднання відповідних
формальних показників будови з певними значеннєвими зв'язками» |б:
275). Інші дослідники також визнали можливість невідповідності між фор-
мально-граматичним і значеннєвим планами складносурядних речень |:
227-228|. На основі співвідношення граматичних і значеннєвих характе-
ристик А.П. Грищенко зарахував єднальні складносурядні речення
структурно-семантичних моделей І, І а, П до координативних, а речення
структурно-семантичної моделі ПІ -- до детермінативних. На відміну від
складнопідрядних речень з підрядними причини та умови в єднальних
складносурядних реченнях моделі ПІ «між відповідними елементами
складових частин немає прямого, безпосереднього зв'язку, що вказує на
характер значеннєвої залежності», а причину та умову, виражені такими
єднальними складносурядними реченнями, пропонує розуміти як факти,
з яких у кожному конкретному випадку випливають інші факти |2: 841.

Структурно-семантичну модель ПІ споріднюють зі структурно-се-
мантичною моделлю П такі граматичні характеристики, як двочленність
структури єднальних складносурядних речень, неможливість транспози-
ції їхніх сурядних частин та спільні видо-часові характеристики дієслів-
них присудків в обох частинах.

Зіставно-протиставні речення в самостійний тип складносурядних
речень виокремлено на основі зв'язку їхнього граматичного та загально-
го змістового плану, який визначено як «зіставлення або протиставлення
відповідних фактів, явищ, ознак», що послугувало підставою для сфор-
мування загального зіставно-протиставного відношення, у межах якого
виділені «більш конкретні, глибші щодо змісту, але вужчі щодо обсягу

166 155М 1682-3540. Українська мова, 2016, Мо 4

А.П. Грищенко як дослідник структури складносурядного речення...

значення», які випливають з конкретного лексичного наповнення скла-
дових частин складносурядного речення |2: 87|. Як бачимо, А.П. Гри-
щенко хоч і визнає зіставлення і протиставлення окремими значеннєви-
ми відношеннями між складовими частинами, але не виділяє на їхній
основі окремих зіставних і протиставних типів складносурядних речень.
Крім того, граматичний зв'язок між частинами зіставно-протиставних
складносурядних речень витлумачено як більш визначений порівняно з
єднальними складносурядними реченнями, що виявляється в розподілі
сполучникових засобів поєднання складових частин, а саме те, що в зі-
ставних реченнях використовується тільки сполучник а, у протиставних --
сполучники а, але, та, зате, проте, однак |2: 83.

За особливостями вияву граматичних та змістових ознак між складо-
вими частинами зіставно-протиставні складносурядні речення дослід-
ник поділив на моделі І, І а та П.

Модель І має не більше ніж дві граматично рівнозначних складових
частини, для яких не характерна позиційна стійкість, крім випадків,
коли в реченні є відношення іменник -- анафоричний займенник; час-
тини цієї моделі поєднані значеннєвим зв'язком зіставлення двох пара-
лельних дій, станів, предметів, фактів.

Модель І а має у своєму складі понад дві граматично рівнозначні
складові частини, поєднані відношеннями послідовного зіставлення.

Модель П представлена двома граматично рівноправними і позиційно
стійкими складовими частинами складносурядних речень, значеннєвий
зв'язок між якими полягає в протиставленні двох дій, станів, фактів |2: 83|.

Загальний зміст складносурядних речень із зіставно-протиставними
відношеннями в сучасній українській мові, на думку дослідника, вира-
жений «у тому, що два (інколи і більше) факти дійсності, повідомлення
про які становить зміст складових частин, зіставляються, порівнюються
на основі різноманітних ознак як незалежні один від одного або став-
ляться у відношення протилежності, контрасту» |2: 95|. Він наголошує
на потребі чіткішого розмежування двох варіантів зіставлення: 1) зістав-
лення-порівняння, що передбачає поєднання частин складносурядного
речення задля виявлення відмінностей між зіставлюваними предметами
і явищами, що паралельно співіснують в об'єктивному світі, не супере-
чать один одному; 2) протиставлення-контрасту, що обов'язково перед-
бачають виявлення невідповідності, відмінностей між предметами або
явищами. Істотні відмінності між цими варіантами відношень, об'єдна-
них загальним значенням зіставлення, та поширення їх у мовній практи-
ці послугували підставою для кваліфікації складносурядних речень як
зіставно-протиставних |?2: 97). Найпоширенішим в українській мові ви-
знано нейтрально-зіставний зв'язок між складовими частинами склад-
носурядних речень, за якого в цих частинах повідомляють про паралель-
не розгортання не протилежних одна одній дій або один одному станів
та про факти, явища, що постійно виявляються |2: 98-99). Протиставні
відношення в складносурядних реченнях моделі П залежно від характеру

155М 1682-3540. Українська мова, 2016, Мо 4 167

К.Г. Городенська

протиставлення поділено на три різновиди, на основі яких виокремлено
три великі групи таких речень: 1) власне протиставні, 2) обмежувально-
протиставні та 3) заперечно-протиставні |2: 103). Власне протиставні
складносурядні речення, що грунтуються на протиставних відношеннях
між їхніми складовими частинами, виражених сполучником а, повідо-
мляють про протиставлення двох незалежних дій, станів, фактів. Ці від-
ношення можуть ускладнюватися відтінком допустовості, унаслідок чого
постає додаткова значеннєва залежність між їхніми частинами |?2: 103.
Специфіку обмежувально-протиставних складносурядних речень стано-
вить те, що в їхній другій частині, приєднаній сполучниками але, та,
проте, однак, повідомлено, що дії, названі в першій частині, певним чи-
ном обмежені |2: 104|. Саме тому обмежувальне протиставлення усклад-
нюється відтінком допустової залежності: у першій складовій частині на-
звано дію, усупереч якій відбувається дія в другій частині |2: 105.
Заперечно-протиставну групу становлять складносурядні речення, про-
тиставні відношення яких формуються на основі модальної різноплано-
вості складових частин: у першій обов'язково заперечується який-небудь
факт об'єктивної дійсності, а в другій частині повідомлено про те, що
насправді заступає місце запереченого в першій частині |2: 105--106.

Виняткового значення А.П. Грищенко надав позиційній пов'язаності
складових частин зіставно-протиставних речень. Він не погодився з дум-
кою тих дослідників, які вважали, що «...сама природа |протиставного|
відношення сприяє тому, щоб зіставлювані конструкції і змісти, що вира-
жаються ними, могли мінятися місцями» |З: 71|. Речення із зіставними 1
протиставними відношеннями неоднакові щодо можливості транспозиції
їхніх складових частин: вона «можлива у складносурядних реченнях 1з зі-
ставними відношеннями, крім тих, звичайно, випадків, коли до складу
другої частини входить анафоричний займенник або цілий анафоричний
комплекс, граматично пов'язаний з членом відношення (переважно імен-
ником), що міститься в першій структурній частині» |2: 125|. Транспози-
ція складових частин залежить також і від збігу та відмінностей їхніх часо-
вих площин. Переставляння частин неможливе, коли зіставляються дві дії
або два стани, що не пов'язані часовим паралелізмом, або наявні додатко-
ві значеннєві відтінки (допустовості, причиново-наслідковий тощо) |2:
125). У протиставних складносурядних реченнях моделі П транспозиція
складових частин зовсім неможлива, що зумовлено їхніми функціональ-
ними відмінностями: перша частина повідомляє про незалежні дії або ста-
ни, яким протиставляються дії або стани другої частини |2: 130).

Обов'язковою вимогою до видо-часового оформлення присудків
складових частин зіставно-протиставних речень А.П. Грищенко вважав
зв'язок одночасності або часової послідовності |2: 132.

Розділові складносурядні речення як третій тип складносурядних ре-
чень визнано найвиразнішими, бо на противагу єднальним і зіставно-
протиставним, що з логічного погляду являють собою так звані кон'юнк-
тивні судження, вони інтерпретовані в логіці як диз'юнктивні (розділові)

168 155М 1682-3540. Українська мова, 2016, Мо 4

А.П. Грищенко як дослідник структури складносурядного речення...

судження, ознакою яких є логічний сполучник або з двома значеннями:
строго-розділовим і єднально-розділовим |2:1371.

На основі граматичних ознак та внутрішньої значеннєвої диферен-
ціації розділових відношень А.П. Грищенко виділив дві структурно-се-
мантичні моделі розділових складносурядних речень.

Модель І представляє ті розділові складносурядні речення, до складу
яких входить дві граматично рівнозначні складові частини, поєднані сполуч-
никами або, чи, а їхній основний зміст полягає в повідомленні про несумісні
дії або факти, з яких можливий за певних умов лише який-небудь один.

Модель П -- це ті розділові складносурядні речення, кількість граматично
рівнозначних складових частин яких не має обмежень, що свідчить про їхню
структурно-граматичну незамкненість, про можливість поєднання в єдиному
граматичному цілому довільної кількості частин. Крім повторюваного сполуч-
ника або в них уживають сполучники чи -- чи, не то -- не то, чи то -- чи то.
Ця модель об'єднує кілька підтипів, виокремлених за відтінками значеннєвого
зв'язку між складовими частинами. Це -- розділові складносурядні речення зі
сполучниками то -- то, яким властиві переліково-розділові відношення, Зі спо-
лучниками не то -- не то, що виражають припущення, невпевненість |2: 1441.

Розділовим складносурядним реченням обох моделей властива тісна
формально-граматична взаємопов'язаність складових частин. Сприй-
мання змісту попередньої частини розділових складносурядних речень
залежить від наступної так само, як і сприймання змісту наступної зале-
жить від сприймання змісту попередньої |2: 146|. Характер ужитого спо-
лучника визначає дві особливості пов'язаності складових частин: 1) якщо
перша частина починається сполучником, то з граматичного і значеннє-
вого погляду вона не може функціонувати без другої; 2) якщо друга час-
тина починається сполучником (ідеться про вживання одиничного спо-
лучника), то з граматичного і значеннєвого погляду вона не може функ-
ціонувати без першої |2: 147). Попри двобічний граматичний зв'язок
складових частин у розділових складносурядних реченнях обох моделей
цілком можлива їх транспозиція, причому в похідній конструкції визна-
чальним є той самий зв'язок, що й у вихідній. Видо-часові характерис-
тики присудків складових частин розділових складносурядних речень
однакові безвідносно до одночасності або послідовності дій чи станів.

Трикомпонентна класифікація складносурядних речень А.П. Гри-
щенка кілька десятиріч домінувала і в синтаксичній теорії, і у вишівській
практиці вивчення складносурядного речення. Подальше поглиблене
вивчення семантико-синтаксичних відношень між предикативними час-
тинами складних речень та засобів їх вираження посприяло тому, що на
її основі спочатку було створено чотирикомпонентну (складносурядні
єднальні, зіставні, протиставні та розділові речення), а потім -- шести-
компонентну (складносурядні єднальні, зіставні, протиставні, розділові,
градаційні та приєднувальні речення) класифікацію.

Отже, А.П. Грищенко, комплексно дослідивши структуру складносу-
рядного речення в українській мові, обгрунтував граматичну рівнозначність

155М 1682-3540. Українська мова, 2016, Мо 4 169

К.Г. Городенська

поєднаних складових частин як одну з його диференційних ознак, а співвід-
ношенню граматичних характеристик із загальним значеннєвим змістом
між структурними частинами надав важливого статусу в розмежуванні єд-
нальних, зіставно-протиставних та розділових складносурядних речень.

На основі єдності відтінків загального значеннєвого змісту і граматич-
них показників, серед яких -- кількість поєднаних складників, співвідно-
шення видо-часових характеристик їхніх дієслівних присудків, позиційна
стійкість/нестійкість таких складників, здатність складносурядних речень
до трансформацій, автор сформував та докладно схарактеризував струк-
турно-семантичні моделі єднальних, зіставно-протиставних та розділових
складносурядних речень, відзначив відмінності своєї класифікації склад-
носурядних речень від класифікацій в інших слов'янських мовах.

Авторська концепція складносурядного речення української літера-
турної мови послугувала теоретичним підгрунтям для подальшої розбу-
дови загальної теорії складносурядного речення, а запропонована три-
компонентна класифікація цих складних речень -- для створення ниніш-
ньої шестикомпонентної класифікації.

1. Грищенко А.А. Структура сложносочиненного предложения в современном украйн-
ском литературном язьке : автореф. дисс. на сойскание учен. степени канд. филол.
наук : спец. 10.02.02 «Украйнский язьк» / А.А. Грищенко. -- К., 1965. -- 15 с.

2. Грищенко А.П. Складносурядне речення в сучасній українській літературній мові /
А.П. Грищенко. - К.: Наук. думка, 1969. -- 155 с.

3. Жельвис В.И. О классификации типов связи между непосредственно составляющими
сложного союзного предложения в современном английском язьке / В.Й. Жельвис //
Вопрось филологий. -- М., 1962.

4. Курс сучасної української літературної мови / |за ред. Л.А. Булаховськогої. -- К.: Рад.
школа, 1951. -- ЇТ. П. Синтаксис. -- 408 с.

5. Мельничук О.С. Основні лінії розвитку складнопідрядних речень у слов'янських мовах /
О.С. Мельничук. -- К.: Вид-во АН УРСР, 1962. -- бб с.

6. Вашег. Рагаїахе а Пурогахе рії 5 ми зоцубії / Уагозіау Вацег / О убдескет рохпапі 50цдо-
БусП іагука. -- Ргара, 1958.

7. КВизідка /. 7аКіадпе гуру 5ймебіа / Уогеї Ки?ідКа // ОгатКу зІоуапяке зупіахе. -- Ргара, 1962.

Статтю отримано 02.06.2016

Категупа НогодєпуКка
Пазійтите ої Пе ЮКгаїпіап І апвцаєе ої Магопа! Асадету ої 5сіепсез ої | Ктаїпе, Куїм

А.Р. НКЕУЗУНСНЕМКО дА5 А ВБЕЗЕБАВСНЕКВ
ОЕ СОМРООМР 5ЕМТЕМСЕ
(Те 80-1Б аппіуегзагу ої різ бігіП)

Тре агісіе апаїугев ре ШПеогеїіса! Базіз ої сотрошпа зепіепсе ргорозед бу ре Гатоця Ктаїпіап
Шпеиізі А.Р. Нгізпспепко Іаїе 60-іез об ХХ сепішу. Стоппадеа зерагайоп ої Ре іРгее їурез ої сот-
роилад 5епіепсез -- м'йП пеапіпе ої аддаїйоп, пасапіпе ої сопітазі апа пеапіпе ої споісе -- Базед
оп Фе гайо ої егаттаїіса! Кгагигез апа соплтоп 5етапіїс сопіепі Беїмееп Ре іпдерепаєлі сіаця-
е8. НібпідПед Ше ітрогіапсе ої ашірог'я сопсеріоп Гог Гаттрег деугіортепі ої їре єепега! Шеогу
ої сотроила зепіепсея апа Бог тлоге дегаїеа сіазвійсацйоп ої ОЖгаїпіап сотроитпа 5епіепсез.

Кеутогаія: сотроипа зепіепсе, сотроипа 5епіепсе уп теапіпе о) аадійоп, сотроипа 5епіепсе
уйй теапіпе о0/ сопіказі, сотроипа 5епіепсе уййй теапіпе о/ сПоісе, соттоп 5етапіїіс теапіпе,
ггаттаїіса! едиімаїіепсе.

170 155 1682-3540. Українська мова, 2016, Мо 4

УДК 811.161.2(092)

ХИСТ НАУКОВЦЯ Й ТАЛАНТ ПЕДАГОГА:
АКАДЕМІК А.П. ГРИЩЕНКО

Славне ім'я Арнольда Пана-
совича Грищенка -- випуск-
ника історико-філологічно-
го факультету Ніжинського
педагогічного інституту іме-
ні Миколи Гоголя 1958 р.,
доктора філологічних наук,
професора, дійсного члена
НАПН України, дійсного чле-
на Академії вищої школи
України, заслуженого діяча
науки і техніки України, ла-
уреата премії ім. І.Я. Фран-
ка НАН України, видатного
українського мовознавця --
широко відоме, глибоко ша-
новане як в Україні, так і в усьому слов'янському лінгвіс-
тичному світі, воно давно й заслужено вписане в історію
українського та світового мовознавства |10: 5|. 23 вересня
2016 р. А.П. Грищенку виповнилося б 80 років від дня на-
родження...

Арнольд Панасович розпочав свій життєвий і профе-
сійний шлях на Чернігівщині в невеличкому с. Мутичеві
Ріпкинського р-у. Тут навчався в початковій школі, де його
першою вчителькою була мама, Таїсія Іванівна, яка 40 р.
віддала нелегкій педагогічній праці, додатково виконуючи
обов'язки завідувачки Мутичівської початкової школи.
Семирічку закінчив у с. Красківському (4 км від Мутиче-
ва), а впродовж 1951-1954 рр. навчався в Ріпкинській се-

ОН.І. БОЙКО, 2016

155М 1682-3540. Українська мова, 2016, Мо 4 171

Н.І. Бойко

редній школі (8 км від рідного села). Восени і навесні ходив до школи
пішки, а взимку жив на квартирі в чужих людей, із нетерпінням чекаючи
неділі, щоб повернутися до рідної оселі, зустрітися з найдорожчими
людьми, допомогти батькам по господарству.

Середню школу А. Грищенко закінчив зі срібною медаллю, настав час
здобувати вищу освіту. І тоді «засвітив свою ніжність Ніжин»... 1954 р.
вступив до Ніжинського державного педагогічного інституту (відділення
української мови та літератури історико-філологічного факультету) --
нині Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя. Ніжин --
місто юності мовознавця, а інститут -- «білий лебідь, де білі колони ор-
ганом звучать», -- справжній храм науки, краси та духовної величі.

Отримавши 1958 р. диплом із відзнакою, розпочав трудову діяльність
в Удайцівській середній школі на Прилуччині. Сумлінного й винятково
відповідального вчителя української мови та літератури, німецької мови
відразу помітили й призначили директором Гучинської восьмирічної
школи рідного Ріпкинського району.

Випускник Гоголівського вишу впродовж усього життя з теплотою,
ніжністю і благоговінням згадував свою АІ.МА МАТЕЕ, де переймав
життєву й наукову мудрість від своїх учителів -- мовознавців і літерату-
рознавців, працюючи за сумісництвом на посадах асистента (1960), про-
фесора кафедри української мови (1996--2006). 2005 р. побачила світ
книжка спогадів випускників Ніжинської вищої школи різних років «І до-
рогий, і незабутній...». Серед них цікава й зворушлива стаття Арнольда
Панасовича |б: 97-99|, де з великою любов'ю і гордістю написано про
те, що студентам 50-х рр. цього вишу «було в кого вчитися, зокрема у ви-
кладачів кафедри української мови -- Ф.Я. Середи, А.Д. Батурського,
Д.Д. Герасименка, М.Г. Кишенько, Н.В. Сладківської. Це були люди різ-
них темпераментів і характерів, але всіх їх об'єднувало надто сумлінне
ставлення до викладацького обов'язку й повага до студента» |б: 97|. З лег-
кої руки Ф.Я. Середи, ерудованого мовознавця, фахівця з питань імен-
никового словотвору, розпочалася викладацька праця Арнольда Панасо-
вича у вищій школі. Він двічі відгукувався на запрошення Ф.Я. Середи
викладати історичну граматику української мови студентам-заочникам на
літніх сесіях. Не міг не помітити Феодосій Якович допитливого, працьо-
витого юнака, сумлінну й кропітку працю студента-відмінника, його винят-
кові здібності до вивчення рідної мови та іноземних мов. Справді, цього
часу Арнольд Панасович працював дуже багато і невтомно, адже майбут-
ній фах було обрано за покликанням, «зі свідомої любові до рідної мови й
літератури» |б: 97|. Стримано-сухуватому на лекціях, але запальному та
вельми емоційному в дружній бесіді Ф.Я. Середі А.П. Грищенко склав
своє особливе пошанування в цитованій статті.

Серед викладачів кафедри української літератури Арнольд Грищенко
виокремив три визначні особистості -- О.Д. Королевича (Леся Гомона),
М.С. Чубача й Л.Й. Коцюбу, дякуючи долі, що вона подарувала студен-
там повоєнних років спілкування зі славними ніжинськими філологами,

172 155 1682-3540. Українська мова, 2016, Мо 4

Хист науковця й талант педагога...

лекції яких кваліфіковано як взірцеві за змістом і формою викладу. Не
менш зворушливо написав Арнольд Панасович про викладачку німець-
кої мови К.Ф. Духанову, «інтелігентку старої школи», яка спонукала ро-
зумного студента до серйозного вивчення свого предмета. Отже, не ви-
падково він розпочав свою викладацьку кар'єру як учитель німецької
мови Удайцівської середньої школи на Прилуччині.

Чимало добрих і теплих слів мовлено про корифеїв Ніжинської ви-
щої школи -- ТД. Пінчук й І.П. Костенка, учителів Арнольда Панасови-
ча, людей по-справжньому відданих своїй справі. Тамара Дмитрівна не
лише прекрасно викладала історію педагогіки, а й уміла зупинити та за-
фіксувати на фотоплівці мить, що «переростає в художній образ».

У стінах Ніжинської вищої школи Арнольд Панасович познайомив-
ся з майбутньою дружиною -- чарівною Ніною Миколаївною. Він був
вдячний долі, що стимулювала переведення англійського факультету з
Вінницького, де вона навчалася, до Ніжинського педінституту. Великою
радістю й гордістю подружжя Грищенків є син Тарас, який став відомим
ученим-істориком.

Восени 1960 р. А.П. Грищенко став аспірантом Інституту мовознав-
ства імені О.О. Потебні. Науковим керівником кандидатської дисерта-
ції був визначний мовознавець і прекрасна людина М. А. Жовтобрюх.
Арнольд Грищенко по-синівськи любив свого Вчителя, із захопленням
розповідав молодшим колегам про багаторічну плідну наукову співпра-
цю і щиру дружбу з Михайлом Андрійовичем. У кандидатській дисерта-
ції Арнольд Панасович уперше в українському мовознавстві здійснив
багатоаспектне дослідження природи складносурядних речень, що охо-
пило формально-граматичний, семантичний і комунікативний плани.
М.А. Жовтобрюх відкрив широкі лінгвістичні горизонти і для кандида-
тів філологічних наук М.Г. Кишенько та О.Д. Неділько: «Михайло Ан-
дрійович Жовтобрюх -- мовознавець щонайширшого діапазону, який
брав безпосередню участь у розбудові українського мовознавства в 30--
80-х роках збіглого століття, для якого не існувало складних лінгвістич-
них проблем, оскільки він знав концептуальні засади всіх мовознавчих
шкіл і напрямків, цитував класиків світової лінгвістики, бо багатьох із
них читав в оригіналі» |10: 4|.

Арнольд Панасович глибоко шанував і високо цінував свого настав-
ника: «Як учений М.А. Жовтобрюх був справжньою енциклопедією ук-
раїнознавства. Він блискуче орієнтувався у складних перипетіях історії
України, досконало знав специфіку становлення української літератури
й культури, гуманітарних галузей наукового знання. М.А. Жовтобрюх
був чуйним і дбайливим вихователем наукових кадрів. Що ж до кількості
тих, кого він консультував, напучував добрим словом, то статистика тут
безсила. Та найголовніше в тому, що довгі літа нічого не змінювали в ха-
рактері М.А. Жовтобрюха: ані допитливого розуму, ані бажання творити,
ані спраги спілкування. Засади людяності, наукового сумління, чесності
й добропорядності, які визначали життєвий шлях М.А. Жовтобрюха,

155М 1682-3540. Українська мова, 2016, Мо 4 173

Н.І. Бойко

варті наслідування» |2: 37|. Усі ці чесноти притаманні й Арнольдові
Панасовичу, який майже непомітно, інтелігентно передавав їх своїм
учням -- студентам філологічних факультетів, здобувачам, аспірантам,
докторантам.

Восени 1963 р. Арнольда Панасовича обрано на посаду молодшого на-
укового співробітника відділу теорії української мови і структурно-матема-
тичної лінгвістики Інституту мовознавства. Через два роки успішно захис-
тив кандидатську дисертацію, її матеріали були оформлені і подані до друку.
1969 р. з'явилася монографія «Складносурядне речення в сучасній україн-
ській літературній мові» |5|. Праця до сьогодні є одним із найповніших і
найгрунтовніших досліджень багаторівневої структури речення.

1979 р. А.П. Грищенко успішно захистив докторську дисертацію на
тему «Історія становлення словозміни і словотвору прикметника в україн-
ській мові», присвячену історичній морфології. За її матеріалами опублі-
ковано монографію «Прикметник в українській мові» |4|, у якій уперше
в українському мовознавстві визначено словотвірні та словозмінні ха-
рактеристики прикметника через зіставлення з відповідними явищами
білоруської, російської та багатьох інших слов'янських мов. Праця такого
порівняльного плану засвідчила, що її автор вільно володіє російською,
білоруською, німецькою, англійською мовами, читає й може розмовляти
майже всіма слов'янськими мовами -- чеською, словацькою, польською,
болгарською, сербською, хорватською.

Із вересня 1981 р. обіймає посаду завідувача кафедри української мови
Київського державного педагогічного інституту ім. О.М. Горького, гармо-
нійно поєднуючи наукову роботу з освітянською. Кафедра, очолювана
професором, який прийшов з академічної установи, починає працювати
над новою актуальною науковою проблемою -- «Лінгводидактичний
опис функціонування української мови». З ініціативи та під керівни-
цтвом А.П. Грищенка створено підручник для студентів-філологів педа-
гогічних університетів «Сучасна українська літературна мова», який ви-
тримав три видання (1993, 1997, 2002) і має в лінгвістичних колах України
велику популярність та попит |11|. У ньому вдало поєднано загальноди-
дактичні і специфічно-методичні принципи навчання, передбачено зв'я-
зок теорії з практикою на тлі науковості, доступності, систематичності
викладу матеріалу. Арнольд Панасович написав грунтовні розділи «Лек-
сикологія», «Фразеологія», «Лексикографія», «Морфологія» (предмет мор-
фології, типи морфологічних форм і засобів їх вираження, частини мови
і принципи їх класифікації, частини мови: іменник, прикметник; під-
розділ «Дієслово» підготовлено у співавторстві з Л.І. Мацько), а також
виконав загальне редагування праці. Він був членом Національної пра-
вописної комісії при Кабінеті Міністрів України, брав активну участь у
роботі над новою редакцією орфографічного кодексу мови, підготував
до нього розділ «Правопис слів іншомовного походження».

Студенти філологічних факультетів педагогічних університетів і сьо-
годні навчаються за низкою навчальних програм, укладених професором

174 155 1682-3540. Українська мова, 2016, Мо 4

Хист науковця й талант педагога...

А.П. Грищенком («Сучасна українська літературна мова» (співавт.
П.С. Дудик), «Історична граматика української мови» (співавт. М.А. Жов-
тобрюх), «Порівняльна граматика української і російської мов» (співавт.
М.Я. Бріцин).

Не втрачають своєї ваги й значущості розмисли вченого про висо-
кий рівень розвитку та досконалості української мови: «Українська мова
повністю може забезпечувати комунікативні потреби сучасного суспіль-
ства і за своїми виражальними можливостями (номінативними, фор-
мально-граматичними і стилістично-експресивними) не поступається
перед жодною іншою слов'янською мовою, до яких фальсифікацій не
вдавалися б давні й сьогочасні автори шовіністичної орієнтації, назива-
ючи її діалектом то російської, то польської мови, в такий спосіб позбав-
ляючи її місця на карті лінгвістичної Славії...

Українська мова як явище, в якому зосереджуються і за допомогою
якого об'єктивуються, передаючись від покоління до покоління, типо-
логічно кардинальні ознаки національної ідентичності її носіїв, потребує
державної підтримки шляхом реалізації заходів спеціального мовного
планування, орієнтованих на поступове розширення її функціонального
діапазону, та піднесення її суспільного престижу, приниженого протягом
десятиліть панування спотвореного інтернаціоналізму на засадах возве-
личення й поширення російської мови як мови міжнаціонального спіл-
кування...» |1Ї.

Кожного, хто мав щастя спілкуватися з Арнольдом Панасовичем,
вражали його енциклопедичні знання, колосальна ерудиція та широта
наукових інтересів. Він був поліглотом як у прямому, так і в переносному
значенні слова. Глибокі знання німецької, англійської та всіх слов'ян-
ських мов послугували підгрунтям у розбудові української лінгвістики, і
що дуже важливо -- майже всіх її царин: історії мови, морфології, синтак-
сису, лексикології, лексикографії, фразеології. Викладачі й студенти всієї
України досі не лише послуговуються науковими та навчальними праця-
ми Арнольда Панасовича, а й захоплюються свіжими ідеями та концепці-
ями розвитку української мовознавчої науки, властивим йому особливо
сумлінним і відповідальним ставленням до будь-якої діяльності. Праці
А.П. Грищенка і сьогодні особливо актуальні та значущі, їм належить особ-
лива роль у становленні й розвитку українського мовознавства.

Неординарність, справжня інтелігентність, виняткова скромність,
щирість і шляхетність, легкий гумор, притаманні Арнольдові Панасови-
чу, виявлялися скрізь і завжди. І тоді, коли він згадував про своє щем-
ливо-солодке дитинство, маму-вчительку, з якою взимку возив дрова до
школи; і тоді, коли йшлося про навчання в Ніжині, інститутських дру-
зів, улюблених викладачів; і тоді, коли звучали в усій своїй красі і силі
архаїчні форми з їхніми специфічними фонетичними та граматичними
рисами північноукраїнських, західноукраїнських і південноукраїнських
говорів, бо це зустрілися видатні мовознавці, колеги і справжні друзі
(А.П. Грищенко, В.В. Німчук, П.Ю. Гриценко); і тоді, коли захоплено

155М 1682-3540. Українська мова, 2016, Мо 4 175

Н.І. Бойко

розповідав про життєві долі й наукові досягнення своїх колег з Інституту
української мови, Інституту мовознавства імені О.О. Потебні, Національ-
ного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова...

Великих зусиль докладав А.П. Грищенко для формування і розвою
наукових шкіл. Академік підготував сімох докторів і кілька десятків кан-
дидатів філологічних наук. Якісний склад кафедри української мови НІі-
жинського університету сьогодні -- це результат багаторічної, сумлінної
і копіткої праці професора А.П. Грищенка як наукового консультанта,
наукового керівника, опонента, голови спеціалізованої вченої ради, за-
відувача кафедри української мови Національного педагогічного універ-
ситету імені М.П. Драгоманова. Для кафедри української мови Ніжин-
ського вишу Арнольд Панасович підготував доктора філологічних наук
та чотирьох кандидатів наук. Під його керівництвом захистили канди-
датські дисертації А.К. Мойсієнко (1983), Н.І. Бойко (1984), Г.М. Ваку-
ленко (Шелемеха) (1996), Т.М. Сидоренко (2005). Ніжинські філологи
щиро вдячні славному землякові, вони горді з того, що мали честь і щас-
тя спілкуватися з визначним мовознавцем.

Уже майже десять років із невимовним сумом ми говоримо про Вчи-
теля в минулому часі. Досягнувши значних наукових і професійних ви-
сот, поєднавши самобутній хист науковця й великий талант педагога, Ар-
нольд Панасович, на превеликий жаль, рано пішов за вічну межу. Проте
«Його багата наукова спадщина назавжди залишиться окремою віхою в
неповторному світі однієї з найпрекрасніших і найточніших наук -- лінг-
вістики» (10). Досі для багатьох Учитель був і залишиться назавжди не-
перевершеним зразком справжньої інтелігентності, людяності, поряд-
ності, працелюбства, професіоналізму найвищого гатунку. Учитель зумів

«на всіх своїх учнях накласти печать свого духу».
Надія БОЙКО
Ніжинський державний університет
імені Миколи Гоголя, м. Ніжин

1. Академік Арнольд Панасович Грищенко : біобібліографічний покажчик |Автор вступ-
ної статті й упорядник М.І. Степаненко. -- Полтава, 2006. -- 156 с.

2. Грищенко А. Михайло Жовтобрюх / Арнольд Грищенко // Дивослово. - 2006. -- Мо 6
(591). -- С. 37-39.

3. Грищенко Арнольд Панасович // Наукові школи Національного педагогічного уні-
верситету ім. М.П. Драгоманова / Уклад. ГІ. Волинка, О.С. Падалка, Л.Л. Макарен-
ко; за ред. В.П. Андрущенка. -- 2-е вид., доп. і перероб. - К.: Вид-во НПУ імені
М.П. Драгоманова, 2009. -- С. 112-117.

4. Грищенко А.П. Прикметник в українській мові : монографія / А.П. Грищенко. - К.:
Наук. думка. -- 207 с.

5. Грищенко А.П. Складносурядне речення в сучасній українській літературній мові : мо-
нографія / А.П. Грищенко. - К. : Наук. думка, 1969. -- 155 с.

6. «І дорогий, і незабутній... : Спогади випускників університету : До 200-ліття Ніжин-
ської вищої школи». -- Ніжин: ТОВ «Видавництво «Аспект- Поліграф», 2005. -- 236 с.

7. Історія української мови: Морфологія / С.П. Бевзенко, А.П. Грищенко та ін. - К.:
Наук. думка, 1978. - - 540 с.

8. Історія української мови: Синтаксис / Г.П. Арполенко, А.П. Грищенко та ін. - К.:
Наук. думка, 1983. -- 503 с.

176 155 1682-3540. Українська мова, 2016, Мо 4

Хист науковця й талант педагога...

9. Синтаксис словосполучення і простого речення (Синтаксичні категорії і зв'язки) /
М.А. Жовтобрюх, І.Р. Вихованець, А.П. Грищенко та ін. -- К. : Наук. думка, 1975. --
222 с.

10. Степаненко М.І. Українського мовознавства вірний слуга / М.І. Степаненко // Науко-
вий часопис Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова. Серія 10.
Проблеми граматики і лексикології української мови: Збірник наукових праць / Відп.
редактор М.Я. Плющ, - К.: НПУ їм. М.П. Драгоманова, 2011. -- Вип. 8. - С.4--10.

11. Сучасна українська літературна мова : підручник / |А.П. Грищенко, Л.І. Мацько,
М.Я. Плющ та ін.; за ред. А.П. Грищенка; 3-є вид., допов.| - К. : Вища шк., 2002. --

439 с.
Статтю отримано 29.07.2016

Маайа Воуко
Мігруп Мукоїа Совбої Зате Юпіуегзісу, Мідпуп
5СТЕМТІТБЕІС АМР РЕРАСОСІТСАЇ. ТАГЕМТ: А.Р. НКУЗСНЕМКО

Те агісіе із ароші пе Гатоця ОКгаїпіап Ппецізі, Ше Мі/пуп 51їаге Мукоіа Согвої Опімегвзіїу
вгадиате ої 1958. ТРе агіісіе рід ПНєНія "ре Кеу пііїезіопе8 ої Пе Ше ра, аз мії! аз (Бе 5сіеп-
«ійс апа редаговіса! могК ої А.Р. НгуєзсрепкКо.

Кеутогмаз: Атпо!д Мкізпспенко, те (Кгаїпіап Іапвиаре, ап оиї5іанаїпе Іпеиїзі, (кгаїпіап Іап-
зиаєе Рерапітепі.

155М 1682-3540. Українська мова, 2016, Ло 4 177

С.Я. Єрмоленко, С.П. Бибик, А.Ю. Ганжа, Т.А. Коць, Н.О. Мех, Г.М. Сюта

йуе апа ргаєтатїіс, дізсит8іме Госиз8 ої Іапецаєє Іеагпіпе, ргоіесйіоп ої 5їуПзгіс гезеагсі оп Пе
рійоворпу ої Іапемаєе, сийита! азресі ої Ппецізіїся, пе 5суПягс дійегепііайоп Шегагу Іап-
виаєе аз опе ої "ре позі ітрогіапі ехргеззіоп8 апа 58їаїе Гогтіпе Гапсбіопя ої Бе пайопа! Іап-
виаве маз ргезепіед. Вгоад ппдетвіапаїпе ої сийиге а8 Іапепаєе дігесіїоп їБаї сопабіпез ргас-
сіса! ргіпсіріез ої Шегагу апа Ппеиізіїс Іреогу ої Ійе апа їте-зрата! Гаипспопіпе Їапецаєє маз
гетагКей. Аїтоб5і раї а сепіигу ої ехрегіспсе їп ре рибіїсаціоп ої пе БооКк " Сийите ої ре
удога" сопіїгтя Ше ітрогіапсе ої роршагіліпе Ппецізсіс кпоміедєе апа Пме соттипісайоп
ууйШ геадег5, Шеіг Іапеиаєе едисацоп Гог казіе апа ае5іПеїіс ехатріез ої Ппецізіїс 5ієп5 ої
ОкКгаїпіап сиїиге. 0 пдстзгапаїпе Ше сопіетрогагу ргобіетя5 ої 8суПяцся апа сиите ої зреесп
іп Пеїіг геіайіопярір мії Пе різгогу ої ОКгаїпіап Ппецізбіся деїегтіпез Пе ргозресія Гог Пиїшге
гезеагсП їо Бе аїтеад аг ехрапаїпе ої ре Пе!д ої Гипсіїопа! Іапецаєе ассогаїпе о їпе ОКгаїпі-
ап іптеЙестиа! апа ас5іпебіс пеедзя ої тодегп 50сіету.

Кеутомаз: 51УПі5Тіся, сиПиге о/ зрееси, /ипстіопа! 5їуіе, покт, гезеагси тетой, іехі.

ж Мовна мозаїка ЗО

У РЕСПУБЛІЦІ ПОЛЬЩА ЧИ ГЕСПУБЛІЦІ ПОЛЬЩІ?

Повні офіційні назви багатьох країн утворені з родової назви республіка та індивіду-
альної, переважно іменникової назви, які пишуть з великої літери, пор.: Республіка
Польща, Республіка Молдова, Республіка Білорусь, Федеративна Республіка Німеччина,
Республіка Казахстан, Республіка Узбекистан та ін. У таких назвах відмінюють сло-
во Республіка і не змінюють наступне слово у формі жіночого або чоловічого роду,
напр.: Конференцію організували та провели канцелярія президента Республіки Польща,
а також громадський рух ім. Президента Республіки Польща Леха Качинського (Україна
молода, 23.12.2015); Незабаром відбудуться вибори президента Республіки Казахстан
(Українське радіо). Якщо ж слово Республіка опущено, то назву країни відмінюють,
пор.: Серед учасників конференції був президент Польщі Анджей Дуда... (Україна моло-
да, 23.12.2015). Уживання другого іменникового слова в називному відмінку в зазна-
чених назвах країн порушує морфологічну норму сучасної української літературної
мови, відповідно до якої відмінювані повнозначні слова потрібно відмінювати, пор.:
Прибути до Республіки Польщі; Підписати угоду з Республікою Молдовою; Побувати в
Республіці Болгарії; Україна відчуває підтримку Федеративної Республіки Німеччини;
Емігранти намагаються потрапити до Федеративної Республіки Німеччини; Обрано
президента Республіки Казахстану. Щоправда, у «Довіднику з культури мови» (К. :
Вища школа, 2005) визнано за можливе вживати друге іменникове слово і у формі
називного відмінка, якщо його граматичний рід відрізняється від граматичного роду
слова Республіка, напр.: із Республікою Пран (с. 286). На нашу думку, немає підстав ро-
бити виняток для іменникових назв чоловічого роду, їхні відмінкові форми нормативні
й органічні для української мови, пор.: Побувати в Республіці Азербайджані; Прибути
до Республіки Судану; Розширювати зв'язки з Республікою Сингапуром; Світ спостерігає
за подіями в Республіці Гондурасі; Розширювати торгівлю з Республікою Узбекистаном.
Не відмінюємо лише незмінні слова, що входять до повних офіційних назв країн,
пор.: Працювати в Республіці Конго; Побувати в Республіці Гаїті; Установити взаємо-
вигідні зв'язки з Республікою Перу.

Отже, у повних офіційних назвах країн потрібно відмінювати всі їхні змінювані
слова.

М. Катерина П У

40 155М 1682-3540. Українська мова, 2016, Мо 4

«Та ін.», «І т. ін.»... (граматична нотатка до розлогої теми)

12. Словник скорочень в українській мові / уклад.: Н.Д. Гулатаін.; ред.-упоряд. В.В. Жай-
воронок, М.М. Фащенко; за ред. Л.С. Паламарчука. -- К.: Вища шк., 1988. - - 512 с.

13. Словник української мови : в 11 т. / ред. кол.: І.К. Білодід (голова) та ін. - К.: Наук.
думка, 1970--1980. -- Т. П. -- 1971. -- 550 с.; Т. ІМ. -- 1973. -- 839 с.; Т. МП. -- 1975, --
832 с.; Т. Х. -- 1979. -- 658 с.

14. Сучасна українська мова : підручник / О.Д. Пономарів, В.В. Різун, Л.Ю. Шевченко та
ін.; за ред. О.Д. Пономарева. - К. : Либідь, 1997. -- 400 с.

15. Українська мова : енциклопедія / редкол.: Русанівський В.М., Тараненко О.О., Зяб-
люк М.П.таїін. - 2-те вид., випр. ідоп. -- К.: Вид-во «Укр. енцикл» ім. М.П. Бажана,
2004. -- 824 с.

16. Український правопис / АН УРСР, Ін-т мовознавства ім. О.О. Потебні. -- 3-тє вид.,
випр. й доп. - К.: Наук. думка, 1990. - 240 с.

17. Фразеологический словарь русского язьтка / под ред. А.Й. Молоткова. -- М. : Сов.
Знциклопедия, 1968. -- 544 с.

Статтю отримано 31.08.2016

Мукоа Утерапепко
РоПауа У.С. КогоіепКо Майопа! Редаговіса! Опіуетзігу, Рошауа

«ЕТ АЇ», «АКО 50 ОМ. АЇ.» ...
(а вгатитаг сопттепі їо а ргоад Шете)

Тре агіісіе 15 деуогед їо ре апаїЇузіз ої бгатататіса! ехргеззіопя міс аге асіімеїу ц5ед іп тод-
егп ОКгаїпіап Іапецаєє аз 50 оп. (Біс., еїс.), еї.а!, оїрег (Апа (аї5о) ре оїПег, апа (5), еїс.),
апа оїрегз, апа Пе ПКе апа ап ипспапееаріе мога апа 80 оп : 5упіах 7опе (5ітріе сотріїсатед
зепіепсе, сопаріех 5епіепсе, рагсеПе соп5зігисіїоп5), зупіасбіс Гипсіїоп5 (таїп, а птліпог тет-
Бегя8 оПе 8ітрієе зепіепсе, ргедїісаїіме рагі оГа сопаріех зепіепсе, геіаціуєіу іпдерепаеті сот-
типісайує ет) ої Пе Іапепаєе иппіїз меге апаїугед, їреїг Іехіса-5етапіс, ріргазеоіовіса!
зсгисгиге8, рагів ої зреесії аїіацоп, збите ргорегіїез, пе апірійшде ої зузіета соггеіайує
геіацйопзпірз, Іехісаї-5етапіїс 5еЇесіїоп меге детегтіпед.

Кеумоміз: ехргеззіоп5 апа 50 оп (Біс., еїс.), апа оїет5, Пе оїет5, апа5о0 оп, етаї., (Апа 50 0п,
апа зисп отпетз), апа ше ІїКе, ап ипспапееабіе уога еїс. зибзїйитез; 5зітійаг тетрбетуя о) те 5еп-
гепсе; ргеаїсатіує рагіз о) а сотрієх 5епіепсе; рагсейе ипії8; ргопотіпатуе ипіїз, ргопоип уга;
ргопоип поип5; ргопоип айуегіе.

я Мовна мозаїка У

ЗАКОНОПРОЕКТ...- НЕДАНИЙ

21 вересня 2016 р. депутати Верховної Ради обговорювали законопроект Державно-
го бюджету України на 2017 рік. Висловлюючи слушні зауваження та важливі допов-
нення до цього проекту, вони помилково означували його дієприкметником даний:
даний законопроект, даний бюджет, у даному проекті бюджету, потрібно внести зміни
до даного проекту бюджету та ін. Як відомо, даний має значення «який хтось дав», пор.
у Т.Г. Шевченка: По якому правдивому, Святому закону І землею, всім даною, І сердеш-
ним людом Торгуєте?

Законопроект Державного бюджету України на 2017 рік уряд подав до Верховної
Ради для обговорення, тому правильно вживати: Поданий законопроект Державного
бюджету..; У поданому законопроекті Державного бюджету..; Запропонований законо-
проект Державного бюджету України на 2017 рік потребує доопрацювання. .; Цей зако-
нопроект Державного бюджету України..; У цьому проекті бюджету... та ін.

М. Катерина ГП Чо

155М 1682-3540. Українська мова, 2016, Мо 4 11

Т.А. Коць

Зетапіс-5суПпяйс сагерогу ої ахіоїову 5пому8 їре геіаїопзрір ої етобопаї!, ехргеззіме,
Биї пог ідепіїйед мії (Пе абоуе сопсерізє. Ахіоіїову ацаїїу аз 5етапіс апа 5гуЇізгіс сагегогу,
уурісі і5 Базед оп ре оррозійоп ої рагііа! уаїшез ої певаїіме, розбійує ог пеціга! еуаїшатоп, ге-
рогіз пе айіїтшде ої Пе зреаКег іо ре патедй обіесі, рпепотепоп, сопсері. Меазигетепі саї-
евогіе8 5поцій Бе сопбідегеад іп гегт5 ої сопіепі апа іп кегтл8 ої ехргеззіоп. Па їегтя ої сопіепі
гайпе пау Бе пешіта!, розійує апа певакіує, биї іп гегт5 ої ехріїісії апа іпаріісії ехргез5іоп.
Ехріїсії еуашаніоп ипії8 (гап5тії дїгесПу апа ітріїсії песад а деерег апа тоге сотріех ргосе85
тедіагед регсеріїоп. | апвцаєе Ргез55 Ше пмепіїеїр сепіигу. детоп5ігаїе8 пої опіу (Пе іпяїїки-
йопайзацоп апа деумеіортепі ої Пе уосабиіагу ої ре ОКгаїпіап Іапецаєе, Би! аізо ехргеззіуе
Геахигез апа кгадійопа! Ігаїигез ої зреесп. Рошіса!, есопотіс, сийигаї, гейєіоця Ше аге ге-
Пестед їп Бе пемзрарег5 Шаг депоппсед іттеп5ігу ШргоцеП Іапецаєє тедіа, ої еп пем апа
сотріетеїу ппКкпомутп їо ре рибіїс. І апецаєе демеіортепі дигіпе ре смепіїсі сепішгу тагКкед
Бу Ше іпйиепсе ої уагіоця ідеоіоєіся апа епіігеїу дерепдепі оп ехігайпецізкіс Гасіог8. Басп
ега Їейї ії (пої аїмауз розійує) ітрасі оп "ре ЮКгаїпіап регіодїісаїз апа сопзсіоцяпез5 ої 80сі-
егу. Регіодз пайопа! гесоуегу, рагіїсиіагіу іп Бе еагіу буепіїе р сепгигу, рготогеай 5рігіїша! уаї-
цез, СПгізйап ідеаїз іпіепзіПед з5еагсПп Бог пему плеапз8 ої пецізііс ехргеззіоп 10 дебсгібе ІРіз ог
Фа: ррепотепоп. Ії 40--50 усаг8 її обйеп 5ибіестеа го агіїйсіа! сотгесіїоп йхед іп Бе рибіїс
тіпа, ре 5етапіїся ої могд8 раї айесів (ре Іапепаєе регсеріїоп апа ппавтзгапаїпо деїогтейд
сопзсіоцяпез8 ої Бе реоріе.

І апецаєе регіодісаїз іп "ре рапд8 ої (Пе гогаїйагіап гевіте маз а ї001 Їог та88 рибіїс
сопзсіоцяпез8, місії гостей омтп мПпісі маз по ріасе Гог врігіша! уаїшез, пакопа! ідеаї8. Еп-
рапсіпе Ре сарасіїу пегайуе арргаїзед арргоргіаїе Іапецаєе рговгаттед регсерііоп ої іпіог-
тайоп апа Бе Гогтайоп ої піа85 соп5сіоцяпез5 ої зосіегу, Кипдатепа! спапее5 осситгей
ууйШіп а уегу 5Погі їіте. Ехргез8іуепез8 Іапецаєє иппіїз арргоргіате!у геПесізє (Пе зсаїе ої а55е58-
тепіз8, Ше уаїшез оГа рагіїсиіаг різтогіса! ега.

Кеутогаз: ахіоіоєі, Іапвиаєе еуаїатіоп ипії, розййує еуаїатіоп, пеєаїуєе еуаїшатіоп, ехріїсії Іап-
жиаєе теапе, ітріїсії Іапвиаре 10015 , зетапіїс ргосе55е5.

Мовна мозаїка УЗ

Тих, хто отримав картку киянина, названо держателями. Ця назва багатьом незро-
зуміла. Її не подав тлумачний Словник української мови в 11 томах. Новіші тлумачні
словники визначили держатель як те саме, що тримач. У перекладних російсько-ук-
раїнських словниках держатель подано останнім серед чотирьох-п'ятьох українських
відповідників до російського слова держатель, пор.: укр. власник, тримач, держаль-
ник, держатель (див.: Російсько-український словник за ред. В.В. Жайворонка. - К.:
Абрис, 2006. -- С. 213); укр. власник, тримач, утримувач, держальник, держатель
(див.: Російсько-український словник. -- К. : Знання, 2011. -- Т. 1. -- С. 556 ). Це
спричинено, очевидно, тим, що в сучасній українській мові слово держатель мовці
вже сприймають як застаріле. Саме тому власника картки киянина рекомендуємо на-
звати нормативним і зрозумілим словом тримач.
Отже, правильно вживати тримач картки киянина.

М Катерина П Р

86 155М 1682-3540. Українська мова, 2016, Мо 4

ДЕРЖАТЕЛЬ ЧИ ТРИМАЧ КАРТКИ КИЯНИНА?

Н.В. Сніжко

Маша Упісико
Пазійсие оїБе ОКгаїпіап І апемаєе ої Мацопа! Асадету ої 5сіепсез ої ОКгаїпе, Куїу

ЗТКОСТОВАЇ, ЕОМСТІОМАЇ, АХО СНКОМОТОСІСАЇ, РАКАМЕТЕВКІЛАТІОМ
ПМ 5О0ММАВУ МОКО ІХОЕХ, ТНЕЗАОКО5 АХОР ЕГЕСТКОМІС САВР ЕПЕ

Тре агіїсіе 15 деуоїед го ре ргобіет5 ої 58їгисТтигаї-Гипсіїопа! апа спгопоїовіса! рагатеїегіта-
Чоп ої Іехіз8, "Бе п5е обуурісі ІехісовтарПу іп плодегп іпіертатед сотріех гезеагсП сопігіритез 0
Фе Пізгогу апа сигтепі 5:аїе ої ОКгаїпіап Іапепаєе а5 (ре зибзтатиїа! Ісусі ої плийіпвиа! іпіог-
тайопа! зрасе. Реїегтіпей мауз ої 5узіетагіс 5гиду ої асіує апа раз5іме уосабиіагу Іапецаєе,
зиерезтед мауз ої ідеоргарріс-іпіевтатед дезідп апа деусіортепі ої тодегп еіесігопіс Пііпе
зузіет8 Базед оп "Бе 5шпттагу мога іпдех ої ОКгаіпіап епа ої ХМПІ -- вагіу ХХІ сепиту. Зап -
ріез ої Нопсраг'я пеоіоєіяг 8узіета розіеа.

Кеутогаї: 5ігисіиге апа /ипсіїопіпе о/ Іехіз, ІГехісоєгарпіса! рагатетегігатоп, аупатіс 0/ Іехі5,
зиттагу угога іпаєх, іпіеєка!-ідеозгарніс зітиайоп, Нопспаг'з пеоіовізте, еіесігопіс сага /іе.

Мовна мозаїка У

ЛЬВІВ'ЯНИН -- ДВА ЛЬВІВ'ЯНИНИ ЧИ ДВОЄ ЛЬВІВ'ЯН?

Якщо йдеться про чоловіків -- мешканців м. Львова, то потрібно вжити числівнико-
во-іменникову сполуку двоє (троє, четверо, п'ятеро і т. д.) львів'ян, тому що імен-
ники, основи яких в однині і множині не збігаються (пор. громадянин -- громадяни,
селянин -- селяни, львів'янин -- львів'яни, киянин -- кияни, харків'янин -- харків'яни),
в українській мові поєднуються зі збірними числівниками, що означають власне-
кількість, і до того ж у формі родового відмінка множини: двоє громадян, троє се-
лян, четверо киян, п'ятеро харків'ян. Форма жіночого роду львів'янка сполучається з
власне-кількісними числівниками два (три, чотири, п'ять і т. д.), бо її основи в од-
нині і множині не відрізняються (пор.: львів'янка -- львів'янки), причому із числівни-
ками два -- чотири вона вживається в називному відмінку множини (обі, три, чоти-
ри львів'янки), а із числівником п'ять і далі -- у родовому відмінку множини (п'ять,
шість, сім, вісім і т. д. львів'янок).

М Катерина П НН

102 155М 1682-3540. Українська мова, 2016, ЛО 4

Мовні портрети української галицької інтелігенції...

30. Мау 5Їоупік /есука роїзкіе»о / Вед. Е. 5обої. -- У/агзгама: Мудампісімо пайКоме РМУМ,
1993. -- Ма. гтіепіопе і роргаміопе. -- 1181 5.

31. Иаіссак В. Коіа 58осіоіеКкіи з87/аспесКіеєо м дліеуасі роізстугпу // Їегукі 81о0міайякіє му
ціесіи зосіоЙйпемізгустпут / род гедаксіа Н. Кигек. -- КгаКом/ : Кзісвагпіа АКадетіска,
2012. -- 5.269 -- 279.

Статтю отримано 26.05.2016

Ууйапа Нітуак
РДгопобусі Гуап ЕтапКо Зате Редаєоєіса! Юпіуетзіїу, Огоробусі

ІЛМСОІЗТІС РОКТВАІТ5 ОК ОКВАТХІАМ САПІСІАМ ІХТЕТШЛЕСТОАІ З:
ОТУАМА КЕАУСНЕМКО, КОМ5ТАМТУМА МАТУТУКА, ТУАМ ЕКАМКО

Тре агіісіе ргезепія а тодеі об58осіоїесі ОКгаїпіап Саїсіап іптеПесіпаїя мрісі регзопійед Шп-
виізкіс рогігаїїз ої (Луапа КгауспепКо, Копзіаптупа МаїуїзКа, Гуап ЕгапКо. Іпеціяіїс Їса-
хиге8 ої Ше ехесийоп ої "ре |Кгаїпіап іптеПесішаїз іп згадацоп Їтог їпе Ппецізбіс рогігаїї ої
Фе іпаїмідйца! го Ше зосіоіесі ої Іапепаєє аз а рогігаїс ої а рагіісиіаг 58осіа! єгопр аге рго-
розед.

Кеутопаз: (Кгаїпіап Саїсіап іпіеПестиаї, Ііпеиізіс регзопаййу, Іпешізіїс сопусіоизпез55, Пприїзііс
ронпітаїй, іаїоїесі, з5осіоіесі, Казіет Саїсіа.

п Мовна мозаїка о
ЗУСТРІТИСЯ У СМІЛІ ЧИ СМІЛІЙ?

Один пропонує зустрітися у Смілі чи Вільшані, інший виправляє -- у Смілій або Віль-
шаній. А як потрібно відмінювати назви міст, містечок, сіл відприкметникового по-
ходження на зразок Сміла, Вільшана і под. Якщо зважати лише на правило, викладене
в пункті 3 9 112. Відмінювання географічних назв чинного «Українського правопису»,
то -- як звичайні прикметники, тобто: Р. в. Смілої, Вільшаної, Д, в. Смілій, Вільшаній,
3. в. Смілу, Вільшану, О. в. Смілою, Вільшаною, М. в (у) Смілій, Вільшаній. Проте тут не
можна обмежуватися тільки цим правилом, бо в ньому не зазначено про відмінюван-
ня деяких відприкметникових топонімів із закінченнями -а, -е, які мовці перестали
сприймати як прикметники, за зразком іменників жіночого або середнього роду з
відповідними закінченнями, що засвідчує сучасна мовна практика. До таких нале-
жать і топоніми Сміла, Вільшана. Відмінювання їх як іменників жіночого роду І відмі-
ни з основою на твердий приголосний зафіксували словники географічних назв, нові
орфографічні словники, додатки до тлумачних словників та інші довідкові видання,
зокрема: Горпинич В.О. Словник географічних назв України. -- К. : Довіра, 2001. --
С. 80, 392; Великий зведений орфографічний словник сучасної української лекси-
ки. - К.; Ірпінь : Перун, 2003. -- С. 818, 860; Великий тлумачний словник сучасної
української мови. -- К.; Ірпінь : Перун, 2005. -- С. 1664, 1701; три видання «Орфо-
графічного словника української мови» (К. : Довіра, 1994, 1999, 2002) та шість видань
«Українського орфографічного словника» (К., : Довіра, 2004, 2005, 2006, 2007, 2008,
2009). Це дає підстави констатувати, що словники української мови, грунтуючись
загалом на правилах «Українського правопису», у багатьох правописних питаннях
повніші, докладніші, об'єктивніше відбивають новітні тенденції сучасної української
орфографічної практики.

Отже, топоніми Сміла, Вільшана і под. потрібно відмінювати як іменники жіночо-
го роду І відміни з основою на твердий приголосний: Н. в. Сміла, Вільшана, Р. в. Сміли,
Вільшани, Д. в. Смілі, Вільшані, 3. в. Смілу, Вільшану, О. в. Смілою, Вільшаною, М. в. (у)
Смілі, Вільшані, Кл. в. Сміло, Вільшано.

б Катерина П ча

155М 1682-3540. Українська мова, 2016, Мо 4 121

Текст міста як лінгвістичний феномен

Тре Теашгез ої плодегп Іміу їехі аге йхед апа апаїугед; їПеу аге сацзед бу таїп5ігеатіпе ої
їРре дїаіесі Іапемаєе, і.е. ре ехрапзіоп ої Гипсбіоп агеаз ої І мім дїіаїесі їехі. Беагигез ої тод-
егп Іміу їехі аге геусаїсд: а) (епдепсу їо гарргоспетепі апа езгабіїзптепі ої сіовег геіаціоп-
8рір8 Беїмееп огаї! апа мтійеп Техіз; Б) (ре еїесі оп Пе Іехіз ої окПег сіїіе5, іп рагіісиіаг, оп
Куїм (ехі.

Тре сопсіизіоп 15 пааде Шаг ррепотепоп ої Ре їехі ої Пе сіїу 15 детегтіпед Бу Бе согарії-
сагед 5їгайійсайоп-Гипстіопа! Ппеціяйс пагиге ої "Бе сіїу 5осіету, ідеа ої обіесіїуе геПесіїоп ої
Ппеиізіїс геаїйсу ої ре сіїу іп Пе їехі ої Ше сіїу апа ипдстзгапаїпо огГа сігу а8 а їехі.

Кеумоміз: тегт, играп зрегесі, Техі о) те сіту, аїа/есі икРап техі, Іліу техі.

ай Мовна мозаїка ши.
ВІДПРАВНИЙ І ЙОГО СИНОНІМИ

У наукових та інших текстах нерідко читаємо: відправне положення, відправний прин-
цип, відправна теза, відправна точка, відправна база (основа), відправний момент, від-
правний пункт руху тощо. Прикметник відправний набув поширення в українській мові
насамперед під впливом російського прикметника отправной, поєднаного з іменни-
ками у стійких словосполученнях, пор.: отрпавное положениє, отправной принцип, от-
правной тезис, отправная точка, отправная база, отправной момент, отправной пункт
движения. Щоб уникнути неорганічних та одноманітних уживань, потрібно замінити
відправний у названих словосполученнях точнішими прикметникововими синоніма-
ми, пор.: вихідне (базове, засадниче) положення замість відправне положення; вихідний
(базовий, засадничий) принцип замість відправний принцип; вихідна (базова) теза замість
відправна теза; вихідна (первинна, первісна, твірна) база (основа) замість відправна база
(основа); початковий момент замість відправний момент; вихідний пункт руху замість
відправний пункт руху.

Отже, замість відправний у словосполученнях уживайте синонімічні прикмет-
ники вихідний, базовий, засадничий, початковий, первинний, первісний, твірний та ін.,
зважаючи на властиві їм значеннеєві відтінки.

М Катерина ГП НО

155.М 1682-3540. Українська мова, 2016, Мо 4 135

Л.В. Туровська

14. Симоненко Л.О., Білоноженко В.М., Годована М.П. та ін. Історія, стан і перспективи
розбудови української термінології. - К.: НМК ВО, 1992. -- 127с.

15. Українсько-російський словник наукової термінології / За заг. ред. Л.О. Симо-
ненко. -- К.-Ірпінь: ВТФ «Перун», 2004. -- 403 с.

Статтю отримано 29.06.2016

Туипатійа Тигоуука
Пазійтиїе обПе ОКгаїпіап І апецаєе ої Майопа! Асадету ої Зсіепсе5 ої | Ктаїпе, Куїм

5СТЕМТІБІС БАСЕ ОЕ ОКВАТМІАМ ТЕКМІХОТОСУ
(Гог Ре аппіуетзагу ої І.О. ЗуптопепкКо)

Тріз агіїсіе ргомідез а бгіеї оуегуісм ої ре Ше апа могКз8 ої пе Гатошц5я Кгаїпіап гегтіпоїову
І,.О.Зутопепко, урісії Гог тапу угагя 5їидіса Ше ресиіагіііез ої ОКгаїпіап гегтіпоїову, Піз-
согу ої ії8 Гогтакоп апа срагасіегізііся Іегтліповгарпіс ргосезз8іпа; м аз пе Гоппавг апа огеап-
ідег ої сопіегепсе8 " ОКгаїпіап іегтіпоїову апа тодегпіу.?

Кеумомаіз: МКтаїпіап іегтіпоїогу, Іегт, тегтіпоїогу, 5сіепійїс асііуйту.

Мовна мозаїка ни

Якщо ініціальні (буквені та звукові) абревіатури вживали донедавна в українській
мові самостійно (пор.: УНР, МЗС, НБУ, ЕОМ, ЧАЕС, МАУ, ТУМ, ПДВ, неп, загс), то
нові, серед яких чимало абревіатур англійського походження, переданих великими
або малими літерами латиниці чи кирилиці, тепер поєднують із цілими словами
(пор.: /-інфекція, ВІЛ-інфекція, віл-інфекція, ПІН-код, пін-код, ДНК-експертиза,
ДНК- діагностика, ДНК-дослідження, ДНК-лабораторія, ВП-зала, віп-зала, ИІР-житло,
віп-житло, віп-палата, віп-стоянка, віп-обслуговування, віп-вечірка, віп-гість, 5МУ5-по-
відомлення, 5т5-повідомлення, смс-повідомлення, ММУ-повідомлення, е-навчання, е-сервіс,
е-ринок, е-декларування, е-декларація та ін.) або з іншою ініціальною абревіатурою
(ВІЛ-СНІД, УІР-ДТП). Усталеного правопису такі похідні утворення ще не мають,
тому постало питання: «Як їх передавати?». Оскільки за структурою вони подібні до
складних іменників, утворених із двох самостійних компонентів, то їх так само треба
писати через дефіс. Від іменників вони відрізняються лише тим, що їхній перший
компонент є загальновідомою буквеною чи звуковою абревіатурою, пор.: ВІЛ, віл,
ПІН, пін, ДНК, ВІЙ, віп, 5МУ, зт5, сме, е.

Отже, ініціальну (буквену та звукову) абревіатуру з наступним словом чи такою
самою абревіатурою потрібно писати через дефіс.

М Катерина ГП ан

154 155М 1682-3540. Українська мова, 2016, ЛО 4

ПІН-код, ДНК-експертиза, Е-декларація

Відомості про авторів

БИБИК Світлана Павлівна, доктор філологічних наук, професор, стар-
ший науковий співробітник відділу стилістики та культури мови, Інсти-
тут української мови НАН України

БОЙКО Надія Іванівна, доктор філологічних наук, професор, завідувач
кафедри української мови, Ніжинський державний університет імені
Миколи Гоголя

ГАНЖА Ангеліна Юріївна, кандидат філологічних наук, старший науко-
вий співробітник відділу стилістики та культури мови, Інститут україн-
ської мови НАН України

ГІРНЯК Світлана Петрівна, кандидат філологічних наук, доцент кафе-
дри філологічних дисциплін та методики їх викладання у початковій
школі, Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана
Франка

ГОРОДЕНСЬКА Катерина Григорівна, доктор філологічних наук, профе-
сор, завідувач відділу граматики, Інститут української мови НАН України
ЄРМОЛЕНКО Світлана Яківна, член-кореспондент НАН України, док-
тор філологічних наук, професор, завідувач відділу стилістики та куль-
тури мови, Інститут української мови НАН України

КАРПІЛОВСЬКА Євгенія Анатоліївна, доктор філологічних наук, про-
фесор, завідувач відділу структурно-математичної лінгвістики, Інститут
української мови НАН України

КОЦЬ Тетяна Анатоліївна, кандидат філологічних наук, науковий спів-
робітник відділу стилістики та культури мови, Інститут української мо-
ви НАН України

КРОВИЦЬКА Ольга Василівна, кандидат філологічних наук, старший
науковий співробітник відділу української мови, Інститут українознав-
ства ім. І. Крип'якевича НАН України, Львів

МЕХ Наталія Олександрівна, доктор філологічних наук, професор, про-
відний науковий співробітник відділу стилістики та культури мови, Ін-
ститут української мови НАН України

МОЙСІЄНКО Віктор Михайлович, доктор філологічних наук, профе-
сор, завідувач кафедри української мови, Житомирський державний уні-
верситет ім. Івана Франка

НІМЧУК Василь Васильович, член-кореспондент НАН України, док-
тор філологічних наук, професор, завідувач відділу історії української
мови, Інститут української мови НАН України

ОСІНЧУК Юрій Васильович, кандидат філологічних наук, науковий спів-
робітник відділу української мови, Інститут українознавства ім. І. Кри-
п'якевича НАН України, Львів

ПРИЛИПКО Федір Євгенович, аспірант відділу стилістики та культури
мови, Інститут української мови НАН України

СІКОРА Галина Вікторівна, молодший науковий співробітник відділу
діалектології, Інститут української мови НАН України

СНІЖКО Наталія Володимирівна, кандидат філологічних наук, стар-
ший науковий співробітник відділу лексикології та лексикографії, Ін-
ститут української мови НАН України

СТЕПАНЕНКО Микола Іванович, доктор філологічних наук, профе-
сор, ректор, Полтавський національний педагогічний університет
їм. В.Г. Короленка

СЮТА Галина Мирославівна, кандидат філологічних наук, старший на-
уковий співробітник відділу стилістики та культури мови, Інститут ук-
раїнської мови НАН України

ТУРОВСЬКА Людмила Володимирівна, кандидат філологічних наук,
старший науковий співробітник відділу граматики та наукової терміно-
логії, Інститут української мови НАН України